УХВАЛА
04 квітня 2019 року
Київ
справа №826/25340/15
адміністративне провадження №К/9901/8787/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі №826/25340/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будархреставрація до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будархреставрація звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 16.01.2015 №32-П Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Будархреставрація .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 позов задоволено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, податковий орган звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу 28.03.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки повернення апеляційної скарги у зв'язку з неусуненням недоліків останньої стосовно надання документа про сплату судового збору не позбавляє учасника справи можливості повторно звернутися до апеляційного суду після виконання ним вимог процесуального закону щодо форми і змісту апеляційної скарги. При цьому, на думку податкового органу, таке право може бути реалізоване упродовж річного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, а тому, визнаючи неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції діяв всупереч приписів норм процесуального права.
Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
Рішення суду першої інстанції ухвалене 02.08.2018 за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження й вручене відповідачу 07.08.2018.
Вперше апеляційна скарга подана у межах строку апеляційного оскарження, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку.
27.11.2018 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно звернулася до суду апеляційної інстанції, однак не порушувала питання поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху й встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого відповідач мав право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення цього строку.
У межах встановленого судом строку податковий орган подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у якому посилався на те, що вперше звернувся до суду апеляційної інстанції до закінчення вказаного строку, однак апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на неусунення недоліку стосовно надання документа про сплату судового збору й це, втім не позбавляє відповідача права на повторне подання апеляційної скарги після сплати такого збору.
Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Своєю чергою пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює повернення останньої особі, яка її подала (пункт перший частини четвертої статті 169, частина друга статті 298 КАС України).
Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини восьмої статті 169 КАС України.
У відповідності ж з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, суб'єкт владних повноважень не позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету і має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а вказані податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.
Не спростовує наведених висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача на передбачену процесуальним законом можливість повторного подання апеляційної скарги упродовж строку, визначеного у частині другій статті 299 КАС України, оскільки такі засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, до предмету регулювання якої не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі №826/25340/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будархреставрація до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С. С. Пасічник
Судді: І. А. Васильєва
В. П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2019 |
Оприлюднено | 08.04.2019 |
Номер документу | 80980294 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні