Ухвала

від 28.03.2019 по справі 826/27183/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

Київ

справа №826/27183/15

адміністративне провадження №К/9901/39842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

за участю: представника позивача - Кизенка Д.О., представника відповідача - Коваленко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні

за власною ініціативою питання про розподіл судових витрат за подачу касаційної скарги

у справі № 826/27183/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Нафтогаз

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор Нафтогаз (далі - позивач, ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015: № 0005092203 та № 0005102203 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою. Крім того позивачем до суду було подано заяву про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження у цій справі. Ця заява обґрунтована неможливістю сплати суми судового збору з огляду на початок процедури ліквідації банку, на рахунку в якому знаходяться кошти позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2017 позивачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі до закінчення їх перегляду; а також відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Нафтогаз задоволено частково, скасовані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом із тим при ухваленні цієї постанови не було вирішено питання про розподіл судових витрат, які позивач просив відстрочити до закінчення касаційного провадження у цій справі.

Представник позивача та представник відповідача підтвердили ці обставини та проти розподілу судових витрат не заперечували.

Відповідно до частини 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина 2 цієї статті).

Аналогічного змісту норми містяться у статті 133 КАС України (у редакції, після внесення змін від 03.10.2017 № 2147-VIII). Так згідно з частиною 2 цієї статті, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3 частини 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У пункті в частини 4 ст. 356 КАС України вказано, що у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою) ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлювалась у 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як свідчать матеріали справи при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 263202,20 грн., що відповідає розміру судового збору, визначеного підпунктом 1 пункту 3 частини 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на дату звернення до суду із адміністративним позовом), за подання адміністративного позову майнового характеру.

Виходячи із вказаних норм, позивач при подачі касаційної скарги зобов'язаний був сплатити 120% від суми 263202,20 грн., тобто 315842,64 грн. (263202,20 *120%).

З огляду на те, що касаційна скарга позивача була розглянута, сума судового збору за її подання була відстрочена судом до закінчення перегляду оскаржуваних судових рішень, а підстави для зміни розподілу судових витрат, передбачені частиною 6 ст. 139 КАС України, відсутні - сума судового збору за подання касаційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 252, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор Нафтогаз (03039, м. Київ, вулиця Голосіївська, 7, корпус 1; код ЄДРПОУ 36134497) на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 315842,64 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко