Постанова

від 02.04.2019 по справі 826/14331/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №826/14331/13-а

адміністративне провадження №К/9901/482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСКОМ УКРАЇНА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 (суддя Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 (головуючий суддя Межевич М.В., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСКОМ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТЕСКОМ УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 №0001972203 та №0001962203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ "ТЕСКОМ УКРАЇНА" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "ТЕСКОМ УКРАЇНА" зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, господарські операції з контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари і послуги придбавалися ТОВ "ТЕСКОМ УКРАЇНА" з метою використання та були використані позивачем у господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивач звертає увагу, що перевірка ТОВ "ТЕСКОМ УКРАЇНА" проводилась в рамках розслідування кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єкта підприємницької діяльності, серед яких є контрагенти позивача. Позивач наголошує, що відповідач не надав суду доказів винесення обвинувального вироку у кримінальній справі.

Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.04.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 по взаємовідносинам із ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс".

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2013 №634/22.3-17/34661973, яким встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013:

№0001972203 про збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 38771,00грн. (за основним платежем - 32591,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6180,00грн.);

№0001962203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81258,00 грн. (за основним платежем - 65006,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 252,00грн.).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на відсутність доказів поставки відповідного товару та обладнання, надання монтажних послуг та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару, обладнання та монтажних робіт, викладене виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. З огляду на що, судами не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3, 5.7 цієї статті.

Нормами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи, які є підставою для визнання витрат, повинні відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

Згідно положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.10.2006 за №18233. У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; будівництво житлових і нежитлових будівель. Позапланова виїзна перевірка позивача проводилася з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс".

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "ТПК "Техномашпостач"за жовтень 2009 року - вересень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за період, що підлягав перевірці, судами попередніх інстанцій з'ясовано наступне.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ПП "Клер Шато Фіорд" є оброблення металевих відходів та брухту (основний); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля відходами та брухтом; складське господарство.

ПП "Клер Шато Фіорд" від імені директора ОСОБА_3 на адресу позивача було виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні про поставку позивачеві будівельних матеріалів. Позивачем на підтвердження того, що ним було сплачено за поставлені будівельні матеріали надано суду копії банківських виписок, платіжних доручень. При цьому, в матеріалах справи наявна копія протоколу допиту свідка від 06.03.2012, згідно якого громадянин Російської Федерації ОСОБА_3, який значився засновником та директором ПП "Клер Шато Фіорд", пояснив, що він ніколи не був засновником та директором жодних підприємств на території України, про ПП "Клер Шато Фіорд" йому нічого не відомо, жодних документів даного підприємства він не підписував.

Відповідно до інформації від 01.03.2012 №420/01/12-12 Київського обласного центру ПП "Клер Шато Фіорд" не отримувало дозволу на використання праці іноземних громадян. Згідно з інформацією Державної прикордонної служби ОСОБА_3 кордон України за період з 2009 по 2011 роки не перетинав. Відсутність права на рухоме та нерухоме майно у ПП "Клер Шато Фіорд" підтверджено довідками ДАІ 1317 від 28.03.2012 та БТІ 8846 від 02.03.2012. Окрім того, згідно з висновком експерта НДБКЦ при УМВС України від 10.09.2012 №871 підписи від імені директора ПП "Клер Шато Фіорд" ОСОБА_3 на податкових накладних за період з 01.01.2007 по 31.03.2011 визнано такими, що виконані іншою особою.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Вайліс" є інші види оптової торгівлі (основний); оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля верстатами; оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; надання інших комерційних послуг. ТОВ "Компанія "Вайліс" від імені директора ОСОБА_5 на адресу позивача було виписано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні та податкові накладні. Згідно вказаних первинних документів ТОВ "Компанія "Вайліс" поставляло позивачеві будівельні матеріали та здійснювало монтаж відповідного обладнання.

Позивачем на підтвердження того, що ним було сплачено за поставлені будівельні матеріали та виконаний монтаж відповідного обладнання від ТОВ "Компанія "Вайліс" було надано копії банківських виписок, платіжних доручень. Водночас, у матеріалах справи наявна копія протоколу допиту свідка від 18.07.2012, згідно якого громадянин Російської Федерації ОСОБА_5, який значився засновником та директором ТОВ "Компанія "Вайліс", пояснив, що він ніколи не був засновником та директором ТОВ "Компанія "Вайліс", про ТОВ "Компанія "Вайліс" йому нічого не відомо, жодних документів даного підприємства він не підписував.

При цьому, з показань свідка ОСОБА_6 слідує, що в ноутбуці, вилученому у неї під час проведення обшуку встановлена 1-с бухгалтерія фіктивних підприємств, у тому числі TOB "Компанія Вайліс", згідно з матеріалами справи, у протоколі допиту громадянка ОСОБА_6 дала свідчення, що вела чорнову бухгалтерію ПП "Клер Шато Фіорд", поставки матеріальних засобів від даного суб'єкта господарювання до інших фактично не здійснювалися, а виключно фіксувалися в підроблених документах.

Суди попередній інстанцій правомірно звернули увагу, що якщо податкові накладні підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "Компанія "Вайліс", такі податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товару та здійснення монтажу відповідного обладнання.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є інші види оптової торгівлі (основний); оптова торгівля верстатами; оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; надання інших комерційних послуг.

ТОВ "ТПК "Техномашпостач" від імені директора ОСОБА_7 на адресу позивача було виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні. Згідно вказаних документів ТОВ "ТПК "Техномашпостач" поставляло позивачеві будівельні матеріали та обладнання. Позивачем на підтвердження того, що ним було сплачено за поставлені будівельні матеріали та обладнання від ТОВ "ТПК "Техномашпостач" надано копії платіжних доручень.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є громадянка Російської Федерації ОСОБА_8 Судами з'ясовано, що ОСОБА_8 у період 2009 - 2011 років не перетинала державний кордон України. При цьому, рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні підписані від імені директора ТОВ "ТПК "Техномашпостач" ОСОБА_7 Однак, жодних доказів повноважень ОСОБА_7 та доказів того, що даний громадянин має будь-яке відношення до ТОВ "ТПК "Техномашпостач", позивачем не надано.

Крім іншого, суди наголошували, що позивач не надав суду доказів транспортування відповідних будівельних матеріалів та обладнання, наявності складу, на якому зберігалися вказані будівельні матеріали та обладнання, не надав довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідних будівельних матеріалів та обладнання, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідних будівельних матеріалів та обладнання з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт. У ході аналізу податкової звітності позивача по взаємовідносинах з ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у контрагентів позивача автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Верховний Суд вказує, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСКОМ УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду