Рішення

від 02.04.2019 по справі 809/335/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. справа № 809/335/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

представника позивача Удудяк Н.М.,

представника відповідача Карпаш Г.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій службових осіб, визнання нечинними та скасування припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017, постанов від 02.03.2017 за №09-01-021/94, №09-01-021/95, №09-01-021/96,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" звернулося в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І., головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульчицького Т.Д., визнання нечинним та скасування припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017.

Позивачем 13.03.2017 подано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати нечинними та скасувати постанови від 02.03.2017 за №09-01-021/94, №09-01-021/95, №09-01-021/96.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті відповідача №09-01-0055/79 від 15.02.2017 є необґрунтованими, внаслідок чого припис за №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 та постанови про накладення штрафу від 02.03.2017 за №09-01-021/94, №09-01-021/95, №09-01-021/96 підлягають до скасування.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що в порушення ч. 5 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс", як суб'єкта малого підприємництва, проводилася відповідачем більше п'яти робочих днів, про проведення такої перевірки позивача не було повідомлено в встановленому законом порядку. Заступник начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І. була присутня при проведенні перевірки, однак акт складений за результатами її проведення нею не підписаний. Порушення висвітлені в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017 не відповідають дійсності.

На підставі договору про надання правової допомоги від 30.01.2017 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" та адвокатом Удудяк Ніною Михайлівною та договору від 01.02.2017 № 1/0217 укладеного між Удудяк Ніною Михайлівною та ОСОБА_6, останній видано довіреність від 01.02.2017 № 1/02 на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" при проведенні перевірок органами державного нагляду та контролю. Відносини, які склалися між позивачем та ОСОБА_6 регулюються саме нормами цивільного, а тому вона не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Таким чином постанова від 02.03.2017 за №09-01-021/95 про накладення штрафу на позивача в розмірі 96000 грн. за порушення вимог статей 24, 253 Кодексу законів про працю України та пункти 1, 7 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 підлягають до скасування.

Посилання відповідача на порушення ст. 29 Кодексу законів про працю України є помилковими, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" розроблено і затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку та інструкцію з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, надання першої медичної допомоги при настанні нещасного випадку, з якими ознайомлено працівників Товариства, що підтверджується відповідними відомостями. В особових картках працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" наявні всі записи, в тому числі і відомості про дату та підстави звільнення з роботи осіб, зазначених в акті перевірки відповідача, їх підписи про отримання трудових книжок. Управління Держпраці в Івано-Франківській області стверджує про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", оскільки табеля обліку робочого часу заповнені за зразком типової форми, яка втратила чинність. Проте наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 №489 містить рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Необґрунтованими є посилання про порушення статті 33 Закону України "Про оплату праці" та ч. 5 ст.95 Кодексу законів про працю України, оскільки протягом 2015 - 2016 років здійснювалося підвищення окладів, внаслідок чого індексація не проводилася. Штраф за непроведення індексація за 2014 рік не може застосовуватися до позивача, оскільки відповідальність за таке порушення трудового законодавства встановлена Кодексом законів про працю України з 01.01.2015. Посилання відповідача про несвоєчасність виплати заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_7 спростовується видатковим касовим ордером від 22.12.2016 № 56. Таким чином, пункти 2 - 6 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 та постанова від 02.03.2017 за №09-01-021/96 за порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України, пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", є протиправними.

Пунктом 8 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 зобов'язано позивача усунути порушення частини 1 статті 11 Кодексу законів про працю України та статті 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" проте від самого колективу ініціативи щодо укладення колективного договору не було.

Щодо постанови від 02.03.2017 за №09-01-021/94 про накладення штрафу в розмірі 320000 грн. за порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України, то Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" при проведенні перевірки були надані відповідачу всі необхідні документи. Однак, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області направлено Товариству лист з вимогою про повторне надання таких документів. Можливості їх надити в позивача не було, оскільки оригінали таких документів вже були надані відповідачу, про що його повідомлено листом. Будь-яких перешкод при здійсненні планової перевірки відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" не було створено.

Відповідачем подано суду заперечення (20.03.2017) відповідно до якого проти позову заперечив. У запереченні зазначив, що за наслідками проведеної перевірки позивача, про яку завчасно повідомлено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" телефонограмою, встановлено ряд порушень вимог законодавства про працю, про що складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017 та видано відповідний припис. Під час перевірки було встановлено наступні правопорушення: не укладено трудовий договір з працівником ОСОБА_6, що позбавило її права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; не проведено інструктаж з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки; в особових картках працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" відсутні записи дати та причини їх звільнення з роботи, відсутні підписи про отримання трудових книжок; в табелях обліку використання робочого часу працівників не вносяться відомості про кількість відпрацьованих годин, такі табеля не відповідають затвердженій типовій формі відповідно до наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 №489; не проведено індексацію заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки; заробітна плата бухгалтеру ОСОБА_7 за першу половину грудня 2016 року не виплачена; не укладено колективний договір. Крім цього Товариством створено перешкоди в здійсненні Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області вищезгаданої перевірки. За вказані правопорушення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено оскаржувані припис та постанови про накладення штрафу, які прийняті з урахуванням всіх обставин та на підставі норм чинного законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі Івано-Франківського міського суду №344/3226/17.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 поновлено провадження в даній адміністративній справі.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (в редакції чинній на момент виникненя спірних правовідносин).

У відповідності до пп.6 п.4 Положення Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Судом встановлено, що в період з 09.02.2017 по 15.02.2017, відповідно до направлення за №08-08/15-10/758 від 03.02.2017 та наказу від 03.02.2017 № 137-Д, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено планову перевірку додержання законів та інших нормативно - правових актів з питань охорони праці та трудового законодавства в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" (т. 1 а.с.16).

За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 11, статей 24, 29, частини 6 статті 95, частин 1, 2 статті 115, 253 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24, частини 2 статті 30, статті 33 Закону України "Про оплату праці", пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, статті 2 Закону України "Про колективні договори і угоди", які зафіксовані в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017. В.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" відмовився від підпису вказаного акту відповідача.

Також видано припис за №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення до 24.02.2017 (т. 1 а.с.17, 23-36).

На підставі вищевказаного акту, відповідачем винесено рішення про накладення на позивача штрафу, а саме:

постанову від 02.03.2017 за №09-01-021/94 за порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України в розмірі 320000 грн.;

постанову від 02.03.2017 за №09-01-021/95 за порушення вимог статей 24, 253 Кодексу законів про працю України в розмірі 96000 грн.;

постанову від 02.03.2017 за №09-01-021/96 за порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України, пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", в розмірі 3200 грн. (т. 1 а.с.67 - 69, 70,71).

Щодо порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України, на підставі яких відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу від 02.03.2017 за №09-01-021/94 в розмірі 320000 грн. суд зазначає наступне.

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області направлено в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" лист від 10.02.2017 № 04-13/15-10/929 про надання в період з 10.02.2017 по 13.02.2017 оригіналів (для ознайомлення) і належним чином завірених ксерокопій документів відповідно до переліку. Додатково роз'яснено права головних державних інспекторів Управління Держпраці в Івано-Франківській області та поінформовано про відповідальність за створення перешкод у їхній діяльності (т. 1 а.с.18-19).

Листом від 14.02.2017 року №09/02 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" повідомило Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, що ним надано всі витребувані документи при перевірці (т. 1 а.с. 15).

У відповідності до ст. 259 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац 7 ст. 265 Кодексу законів про працю України).

У зв'язку із ненаданням витребуваних документів, 14.02.2017 заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І. та головним державним інспектором Кульчицьким Т.Д. було складено Акт про створення перешкод при здійсненні планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс".

Листом від 16.02.2017 року № 04-13/15-10/1102 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області повідомлено в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" про складання акту про створення перешкод в проведенні перевірки від 14.02.2017 та зобов'язано з'явитися 20.02.2017 року на 8.30 год. в Управління Держпраці в Івано-Франківській області для складення протоколу про створення перешкоди у проведенні планової перевірки (т. 1 а.с.21).

Як зазначив представник відповідача, у зв'язку з відмовою в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" від отримання, підписання і надання пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення №09-01-055/89 від 20.02.2017, складеного відповідно до статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол направлено рекомендованим листом №7601840279552 та вручено за довіреністю 21.02.2017.

В.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" повідомлялося у встановленому законом порядку про необхідність з'явитися 27.02.2017 року о 13 год. 00 хв. до Управління Держпраці в Івано-Франківській області на розгляд справи про накладення штрафу за вчинене адміністративне правопорушення, що підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с. 22, 23, 24,25).

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульчицьким Т.Д., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення №09-01-055/89 від 20.02.2017 стосовно в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" ОСОБА_9, прийнято постанову від 27.02.2017 № 09-01-0055/89-6 про накладення на нього адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1300 грн. (т. 2 а.с. 217 - 218).

Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення від 27.02.2017 № 09-01-0055/89-6, ОСОБА_9 оскаржив її до суду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2019 по справі № 344/3226/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 до Управління Держпраці України в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці в особі головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульцицького Тараса Дмитровича про визнання дій протиправними, визнання нечинною та скасування постанови №09-01-0055/89-6 від 27.02.2017 у справі про адміністративне правопорушення. (т. 3 а.с. 16 - 21).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2019 залишено без змін (т. 2 а.с. 227 -231).

Згідно ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2019 по справі № 344/3226/17, яке набрало законної сили 07.03.2019, встановлено вчинення в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" ОСОБА_9 порушення ст. 259 Кодексу законів про працю України - створення перешкоди у проведенні планової перевірки Управлінням Держпраці України в Івано-Франківській області, а тому вказані обставини не потребують додаткового дослідження та доказування.

Таким чином, постанова про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" від 02.03.2017 за №09-01-021/94 за порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України в розмірі 320000 грн. прийнята Управлінням Держпраці України в Івано-Франківській області у відповідності до норм чинного законодавства, та не підлягає до скасування.

Щодо виявлених порушень, які зафіксовані в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017, на підставі яких прийнято постанову від 02.03.2017 за №09-01-021/96 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

При цьому, статтею 10 вказаного Закону встановлено права суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), відповідно до якої, він має право, зокрема оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Як вже встановлено судом, позивача зобов'язано усунути виявлені порушення до 24.02.2017, згідно припису за №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017. При цьому, до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" звернулося 24.02.2017, тобто в останній день добровільного виконання вимог припису.

Як зазначено в пункті 2 акту перевірки №09-01-0055/79 від 15.02.2017, працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" з 2014 по 2016 рік не проводилися інструктажі з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Статтею 29 Кодексу законів про працю України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Оскільки станом на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс", як зазначає відповідач, будь-які відомості про проведення вказаних інструктажів були відсутні, Управлінням Держпраці України в Івано-Франківській області зроблено висновок про порушення позивачем ст. 29 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що в законодавстві не встановлено вимог, щодо процедури ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку чи певним видом інструктажу, порядку роз'яснення працівникам їх прав та обов'язків. Таке ознайомлення є організаційно-правовим заходом, вибір форми якого покладається на розсуд роботодавця або уповноваженого ним органу.

В матеріалах справи містяться правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкція з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, надання першої медичної допомоги при настанні нещасного випадку, затверджена 02.01.2014, а також відповідні відомості про ознайомлення працівників з вказаними організаційно-правовими документами (т. 1 а.с. 95 - 98, 99 - 103, т. 2 а.с. 22, 23).

В даному випадку, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" вимог ст. 29 Кодексу законів про працю України (пункт 2 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017), на думку суду усунено, вимогу припису виконано в строк.

У відповідності до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.5. вказаної Інструкції встановлено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Під час проведення перевірки посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області встановлено порушення п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Як зазначено в акті перевірки, в особових картках працівників Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" відсутні записи щодо дати та причини їх звільнення з роботи, відсутні підписи про отримання трудових книжок, зокрема відсутні відомості щодо працівників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Тобто, саме нас час проведення перевірки позивачем існувало порушення Товариством п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Однак, як вбачається з особових карток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" , громадянин ОСОБА_11 звільнений на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 26.07.2004, того ж дня отримав трудову книжку; громадянин ОСОБА_14 звільнений на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 15.10.2015, того ж дня отримав трудову книжку; громадянин ОСОБА_11 звільнений на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 26.07.2004, того ж дня отримав трудову книжку; громадянка ОСОБА_12, звільненена на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 04.09.2014, того ж дня отримала трудову книжку; громадянин ОСОБА_13, звільнений на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 16.12.2014, того ж дня отримав трудову книжку. В даних особових картках кожним працівником своїм підписом засвідчено отримання трудової книжки (т. 1 а.с.104 - 107).

Крім цього, в матеріалах справи наявні особові картки інших працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" в яких зазначено підставу їх звільнення (т. 1 а.с.108 - 116).

Таким чином, порушення пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (пункт 3 припису) Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" усунуто в строк визначений приписом №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017.

Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" та ч. 5 ст.95 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

В акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області вказано, що згідно платіжних відомостей за 2014 - 2016 роки працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" в межах прожиткового мінімуму не проводилася індексація заробітної плати, а саме в 2014 році не проведено індексацію заробітної плати 10 працівникам, у 2015 році - 8 працівникам, у 2016 - 4 працівникам. За 2017 рік директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" документів про виплату та нарахування заробітної плати не надано.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Як заначив позивач, протягом 2015 - 2016 років здійснювалося підвищення окладів, а тому відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексація не проводилася (т. 2 а.с. 214-215).

Щодо непроведення позивачем індексації заробітної плати працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" за 2014 рік, суд зазначає, що Кодексом законів про працю України тільки з 01.01.2015 встановлено відповідальність за таке порушення, а тому штраф до Товариства не може застосовуватися.

В ході розгляду справи судом встановлено, що висновки відповідача в частині виявленого порушення зроблені виключно із даних, які отриманні при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс". Однак, досліджені в судовому засіданні первинні бухгалтерські документи свідчать про вчасну виплату заробітної плати та її збільшення (т. 2 а.с. 26 - 120, 139 -212).

Таким чином, посилання відповідача про порушення позивачем статті 33 Закону України "Про оплату праці" та ч. 5 ст.95 Кодексу законів про працю України, на думку суду, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до примітки наказу Державного комітету статистики України за № 489 від 05.12.2008 типова форма № П-5 Табель обліку використання робочого часу носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Перевіркою встановлено, що в табелях обліку використання робочого часу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" не вносяться відомості про кількість відпрацьованих годин та такі табеля не відповідають затвердженій типовій формі відповідно до наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 №489.

В матеріалах справи містяться табеля обліку робочого часу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" за період з січня 2014 року по грудень 2016 року в яких позивачем зазначено прізвище працівника, його посаду та відомості про щоденну кількість відпрацьованих годин за конкретний період (окрім жовтня 2015 року, такий табель робочого часу в матеріалах справи відсутній) (т. 2 а.с. 123 - 158).

У табелі обліку робочого часу працівників позивача містяться всі необхідні показники для обліку робочого часу працівників та статистичних спостережень.

Посилання Управління Держпраці України в Івано-Франківській області на порушенням позивачем ч. 2 ст. 30 "Про оплату праці" , яке полягало в тому, що вказані табеля заповнені за зразком типової форми, яка втратила чинність, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 №489 містить рекомендаційний а не обов'язковий характер.

При цьому, табелі обліку використання робочого часу не містять жодних дефектів форми чи змісту, що зумовлює висновок про необґрунтованість та необ'єктивність тверджень контролюючого органу про незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці позивача.

Під час проведення перевірки посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області встановлено порушення частин 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", які висвітлені в пункті 6 акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0055/79 від 15.02.2017 та приписі №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці".

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про оплату праці" за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю, зокрема, абзацом 2 частини 2 цієї статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При цьому, в частині першій зазначеної статті встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Законодавчі положення щодо обов'язку своєчасної виплати заробітної плати та відповідальність за порушення строків виплати є чітко визначеними (врегульованими). Зазначені норми скеровані на захист прав працівників, саме вони є тими особами стосовно яких має працювати механізм захисту в контексті положення принципу верховенства права. Звільнення роботодавця від відповідальності призводить до його свавілля, що порушує мету спрямованості існування правової держави.

Крім того, стаття 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідач стверджує, що заробітна плата (аванс) в розмірі 650 грн. головному бухгалтеру ОСОБА_7, за першу половину грудня 2016 року не виплачена.

Проте, згідно видаткового касового ордеру від 22.12.2016 № 56 ОСОБА_7 виплачено дану суму коштів, та отримана нею про що свідчить її підпис.

Вказаний документ не був досліджений Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області під час перевірки, а тому відповідачем помилково зроблено висновок про порушення позивачем частин 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці".

Беручи до уваги вищевикладене, з врахуванням ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанова про накладення штрафу від 02.03.2017 за №09-01-021/96 підлягає до скасування.

Щодо виявлених порушень пунктів 1 та 7 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення перевірки встановлено, що в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" працює ОСОБА_6, згідно довіреності №1/02 від 01.02.2017, виданої їй адвокатом Удудяк Н.М. Згідно вказаної довіреності Удудяк Н.М. на виконання умов договору про правову допомогу від 30.01.2017 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" (для перевірки вказаний документ не представлено), доручає ОСОБА_6 представляти інтереси Товариства при проведенні перевірок органами державного нагляду та контролю (акт №09-01-0055/79 від 15.02.2017 (пункт 1 та 7)). Однак, на вимогу головних державних інспекторів представити договір від 30.01.2017, чи інший документ, в якому було б вказано, що ОСОБА_6 має право представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс", директор ОСОБА_9 надавати відмовився. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_6 була допущена до роботи в Товаристві без укладення трудового договору, чим порушено вимоги частин 1 та 3 ст.24 Кодексу законів про працю України. Крім того, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" крім наказу про призначення його на посаду керівника, не представлено жодного документу щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками, про що складено акт про створення перешкод у діяльності державного органу від 14.02.2017 року. Згідно інформації ДФС у 2016 році в Товаристві працювало 37 осіб за договорами цивільно-правового характеру та 16 осіб за трудовими договорами.

В свою чергу, позивач зазначає, що відносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" з ОСОБА_6 мають суто цивільно - правовий характер, а не трудовий як зазначає відповідач.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Однак, відповідно до п. "а" ч.3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами Кодексу законів про працю України та іншими актами трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" в особі т.в.о. директора ОСОБА_9 з однієї сторони та адвокатом Удудяк Ніною Михайлівною, з другої сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 30.01.2017.

Згідно розділу 1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання консультацій та роз'яснень чинного законодавства України, виконання робіт по підготовці всіх документів необхідних при проведенні перевірок Товариства органами державного нагляду та контролю, в тому числі для звернення до суду, та ведення справ в судах усіх інстанцій (пункт 1.1). Виконавець представляє інтереси Замовника, які пов'язані, із виконанням послуг, вказаних в п.1.1 даного договору, і здійснює необхідний для цього комплекс юридичних дій, в тому числі здійснює представництво інтересів замовника без його особистої участі (т.1 а.с. 44).

В свою чергу, між Удудяк Ніною Михайлівною (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір від 01.02.2017 № 1/0217 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи згідно нарядів-замовлень. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти виконану роботу та здійснити її оплату в порядку та на умовах визначених даним договором. Сторони погодили, що виконавець згідно даного договору бере на себе зобов'язання, в тому числі, але не обмежуючись цим, на виконання робіт на користь третіх осіб, договори з якими укладаються безпосередньо замовником (т.1 а.с. 92).

Згідно довіреності від 01.02.2017 № 1/02, Удудяк Ніною Михайлівною, на виконання умов договору про надання правової допомоги від 30.01.2017 доручено ОСОБА_6 представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" при проведенні перевірок органами державного нагляду та контролю (т. 1 а.с. 91).

З копій додатків до договору № 1/0217 від 01.02.2017, а саме нарядів замовлень від 01.02.2017, від 08.02.2017 вбачається, що ОСОБА_6, як субпідрядник, надавала послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" - консультації по веденню бухгалтерського обліку; складання, підписання та подання фінансової, податкової та статистичної звітності Товариства, які не були предметом договору про надання правової допомоги від 30.01.2017 між позивачем і адвокатом Удудяк Н.М.

Як вже зазначено судом, статтею 837 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто договір має бути укладений виключно між підрядником і замовником.

В даному випадку, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" та ОСОБА_6 не укладено жодного договору (як трудового так і цивільно - правового), оплату праці за надані ОСОБА_6 послуги Товариству отримувала Удудяк Ніна Михайлівна, що суперечить характеру цивільно - правового договору - ст. 837 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов до висновку, що в порушення норм трудового законодавства, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" та ОСОБА_6 мав бути укладений трудовий договір, та згідно ст. 259 Кодексу законів про працю України вона підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

При цьому надані ОСОБА_6 послуги позивачу не мали кінцевого результату, оскільки вона право систематично виконувати такі трудові функції.

В даному випадку правовідносини між позивачем та ОСОБА_6 носять ознаки притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому дії позивача щодо не оформлення трудового договору, перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та ст. 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем порушено ч.ч. 1 та 3 ст. 24, ст. 259 Кодексу законів про працю України, а тому постанова про накладення штрафу від 02.03.2017 за №09-01-021/96 винесена Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області правомірно, а позов в частині скасування цього рішення та п. 1, 7 припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 не підлягає до задоволення.

Статтею 11 Кодексу законів про працю України встановлено, що Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

У відповідності до ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Згідно ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди" на новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію.

Згідно системного аналізу вищевказаного, суд дійшов до висновку, що укладення колективного договору є обов'язковим у разі використання на підприємстві найманої праці незалежно від кількості працівників та за наявності ініціативи хоча б однієї зі сторін. Якщо жодна зі сторін не виявила ініціативи, то ніхто не може примусити сторони укласти такий договір, адже обов'язковою умовою укладення будь-якого договору є вільне волевиявлення сторін (ст. 4 Конвенцій Міжнародної організації праці, яка ратифікована Україною, № 98 Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).

В даному випадку від самого колективу, як стверджує позивач, ініціатива щодо укладення колективного договору не виходила. Вказане відповідачем не спростовано, внаслідок чого судом не встановлено порушення частини 1 статті 11 Кодексу законів про працю України та статті 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" (пункт 8 припису№09-01-0055/79-60 від 15.02.2017).

Додатково суд зазначає, що пунктами 1-8 припису№09-01-0055/79-60 від 15.02.2017 зобов'язано позивача дотримуватися вимог трудового законодавства, тобто вказані пункти крім вимоги про усунення правопорушень мають рекомендаційний характер, оскільки за основним Законом України - Конституцією - кожен зобов'язаний дотримуватися вимог закону, в тому числі трудового законодавства.

Оскільки станом на момент проведення перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем було порушено вимоги трудового законодавства та в строк визначений цим приписом правопорушення частково усунуті, беручи до уваги рекомендаційний характер пунктів даного рішення, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його скасування.

Вимога про визнання протиправними дії посадових осіб Управління Держпраці в Івано-Франківській області при проведенні перевірки до задоволення не підлягає, оскільки за наслідками судового розгляду таких порушень судом не встановлено, а позивачем доказів протилежного не надано.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій службових осіб, визнання нечинними та скасування припису №09-01-0055/79-60 від 15.02.2017, постанов від 02.03.2017 за №09-01-021/94, №09-01-021/95, №09-01-021/96 підлягає до часткового задоволення.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно копії договору від 30.01.2017 адвокат Удудяк Н.М. взяла на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги позивачу. Відповідно до акту виконаних робіт, загальна вартість за надані Удудяк Н.М. послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" складає 19 800 грн.

Відповідно до вимог частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 5 статті 134 Кодексу).

Дослідивши подані представником позивача документи, суд зазначає, що в них не міститься детальний опис наданих послуг, зокрема, не конкретизовано які нормативно-правові акти опрацьовувалися адвокатом Удудяк Н.М. при підготовці до кожного судового засідання, складання позовної заяви, в чому конкретно полягала підготовка до кожного судового засідання, які апеляційні та касаціні скарги подавалися під час провадження справи в суді першої інстанції.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

На підставі вищевикладеного та оскільки позов судом задоволено частково, вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу до задоволення не підлягає.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" 1600 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 02.03.2017 за №09-01-021/96.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32873158) сплачений судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 08 квітня 2019 р.