Рішення

від 08.04.2019 по справі 822/415/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/415/18

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому в якому просить суд:

1. Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до ч. 7 ст.37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-ХІІ).

2. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому призначити позивачу, з 30.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60% від заробітку зазначеного в довідці від 30.01.2018 №579.

3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому здійснювати нарахування і виплату позивачу, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60% від заробітку зазначеного в довідці від 30.01.2018 №579.

4. Постанову суду в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

5. Покласти обов'язок на управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому протягом місяця подати суду звіт про виконання постанови суду.

6. Розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 05.02.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 14.03.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі №822/847/18 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/23/18 (№ 822/524/18 ).

Ухвалою від 21.03.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд поновив провадження у адміністративній справі №822/847/18 та замінив Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що йому призначена пенсія по інвалідності згідно з законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Наказом №12-ос 29.01.2018року було звільнено з посади провідного спеціаліста Чемеровецького сектору обслуговування громадян ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відповідно до п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у звязку з реорганізацією державного органу. 30.01.2018 позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII. Листом від 31.01.2018 №669/03 відповідач відмовив в призначенні пенсії, оскільки призначення пенсії по інвалідності державним службовцям законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ не передбачено. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на пенсію по інвалідності згідно із закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що чинним законодавством чітко визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ виключно за дотримання такими особами умов, визначених частиною 1 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а саме щодо віку, загального та спеціального стажу. Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності цим Законом: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Вказав, що право на призначення пенсії відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ позивач набуде після досягнення ним 62-річного віку. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Позивачу - ОСОБА_1 з 18.12.2007 призначена пенсія по інвалідності 2-ї групи, відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до Наказу №12-ос 29.01.2018року було звільнено з посади провідного спеціаліста Чемеровецького сектору обслуговування громадян ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відповідно до п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у звязку з реорганізацією державного органу

30.01.2018 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Листом від 31.01.2018 №669-03 Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відмовило позивачу щодо призначення пенсії відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у зв'язку з тим, що переведення з пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ не передбачене. Вказало, що відповідно до статті 90 закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ встановлено можливість призначення пенсії по інвалідності державним службовцям за нормами закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Вважаючи відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому в переведенні та призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 9 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII).

Суд встановив, що трудовий стаж позивача на державній службі складає понад 23 роки, з 18.12..2017 йому встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №1085066.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, суд вважає безпідставним, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови щодо переведення та призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII в розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідці 30.01.2018 №579, з 30.01.2018 необхідно задовольнити.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності 2-ї групи відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII в розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідці 30.01.2018 №632/06 з 30.01.2018 не підлягає задоволенню, оскільки спір щодо виплати такої пенсії відсутній, а вимога заявлена передчасно.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт по виконанню цього рішення, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом а не обов'язком суду. Суд враховує, що позивач на надав жодних доказів того, що відповідач може намагатись ухилитись від виконання цього судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, позов необхідно задовольнити частково.

У зв'язку з звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо переведення та призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, оформлену листом від 31.01.2018 №669-03.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII з 30.01.2018, в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідці від 30.01.2018 №632/06.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір з відповідача не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (вул. Дипломата Капиці, 12,Юрківці,Чемеровецький район, Хмельницька область,31600 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (вул. Грушевського, 90,Городок,Городоцький район, Хмельницька область,32000 , код ЄДРПОУ - 40354523)

Головуючий суддя ОСОБА_3