Постанова

від 03.04.2019 по справі 2040/5874/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 р.Справа № 2040/5874/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 19.11.18 року по справі № 2040/5874/18

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради

до ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція, позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), в якому просить зобов'язати ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - двоповерховий житловий будинок з гаражем по АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Інспекцією під час позапланової перевірки на об'єкті: "Об'єкт будівництва по вул. Ялиновій у м. Харкові" (акт №160-А від 16.02.2018) встановлено, що ОСОБА_1 самовільно проводяться роботи з будівництва двоповерхового житлового будинку з гаражем без документів, що надають право на виконання будівельних робіт. Роботи проводяться без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. позовну заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - двоповерховий житловий будинок з гаражем по АДРЕСА_1

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач зазначає, що в позові взагалі не зазначений номер будинку, який необхідно знести, а також, невірно визначені характеристики будинку, він є не житловим, а дачним (садовим), та має 1 поверх і мансарду. Це підтверджує той факт, що позивач не має уявлення про цей об'єкт, а фото, залучені до матеріалів, надавав відповідач. Позивач на перевірку не виходив взагалі. Крім того, фактично об'єкт, щодо знесення якого подано позов, має зовсім інші технічні характеристики та ознаки, ніж це зазначено в самому позові. Позивач просить знести об'єкт самочинного будівництва - двоповерховий житловий будинок з гаражем АДРЕСА_1, отже номер будинку в позовній заяві взагалі не зазначений. Таким чином, у формулюванні прохальної частини позову не вбачається належної конкретизації об'єкта нерухомості, тобто яке саме нерухоме майно позивач просить знести, які його ознаки, що, в свою чергу, є недотриманням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України. В оскаржуваному судовому рішенні від 13.11.2018 також номер будинку не зазначений та містяться посилання на неіснуючий об'єкт, як двоповерховий будинок, а не одноповерховий садовий будинок з мансардою та гаражем. Також, зазначає, що такий крайній захід, як знесення будинку, можливий за умов: істотного відхилення від проекту, порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, при тому, що усунути ці порушення є неможливим та перебудова у разі істотного відхилення також неможлива. Тобто, знесення - це самий остаточний захід, коли відсутні інші варіанти та взагалі відсутня будь-яка можливість зберегти об'єкт. Крім того, в даному випадку взагалі відсутні всі перелічені підстави для застосування такого заходу, як знесення. Окрім того, відповідачем не порушено будівельних норм та правил, а органами місцевого самоврядування, Харківською міською радою, не забезпечено можливість відповідача отримати дозвільні та правовстановлюючі документи на садовий будинок, а отже і не забезпечено можливість виконати умови припису в повному обсязі. Також, на даний час відсутня можливість у відповідача виконати вимоги припису, оскільки Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 № 158 Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт передбачена можливість в спрощеному порядку узаконити самочинне будівництво, але в місті Харкові нині відсутній діючий механізм усунення порушень норм законодавства при самочинному будівництві, оскільки на цей час не затверджено механізм реалізації зазначеного Порядку, який мав бути прийнятий місцевими органами на виконання вказаного Наказу № 158. Отже, Наказ Мінрегіонбуду не може бути реалізований в м. Харкові. Відповідно до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок від 21.02.2018 № 984/18 адреса земельної ділянки відповідача на території Циркунівської сільської ради, вул. Данилівська, 5, (за межами населеного пункту) була змінена на АДРЕСА_1 Кадастровий номер змінено з НОМЕР_1 на НОМЕР_2. Отже, у зв'язку зі зміною назв вулиць, де розташований садовий будинок, відповідач зобов'язана привести свої правовстановлюючі документи у відповідність та заново зареєструвати своє право власності на земельну ділянку вже з новою адресою, а для цього повинна була розробитися технічна документація на земельну ділянку та мав бути присвоєний новий кадастровий номер. Таким чином, припис неможливо було виконати в строк, зазначений в приписі. Згідно Витягу із Держреєстру речових прав на нерухоме майно відповідач отримала реєстрацію нової адреси земельної ділянки 05.04.2018 року. Таким чином, органами місцевого самоврядування, Харківською міською радою не забезпечено можливість відповідача отримати дозвільні документи на садовий будинок, а отже і не забезпечено можливість виконати умови припису в повному обсязі та вчасно. Вищезазначені обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції не з'ясовані, докази відповідача судом не прийняті, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав ОСОБА_2, зазначаючи, що відповідач - ОСОБА_1, є його дружиною. Йому з ОСОБА_1 належить на праві приватної власності, згідно Договору купівлі- продажу від 18.05.2011, який посвідчений приватним нотаріусом Саварінською Н.В. за реєстром №1396, земельна ділянка загальною площею 0,0900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий номер НОМЕР_2. Ця ділянка була придбана за кошти подружжя. ОСОБА_2 надавав згоду на її придбання, а також є співвласником цієї ділянки. Це, зокрема, підтверджується п. 1.7. Договору купівлі-продажу від 18.05.2011. Окрім того, його частка становить 1/2 згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.12.2018. ОСОБА_2 за власні кошти в 2012 році побудував на приватній земельній ділянці одноповерховий садовий (дачний) будинок з мансардою та гаражем, його дружина не працювала та не мала грошей. Цей садовий будинок побудований в шлюбі. В свою чергу, припис позивача було винесено на ім'я дружини - ОСОБА_1, а ОСОБА_2 не залучали. Також його не було залучено до розгляду справи в суді. Таким чином, судом ухвалено рішення про знесення садового будинку, який є його власністю, тобто винесено рішення про його майнові права та щодо його обов'язків, але не залучив його до участі у справі, хоча представник дружини повідомляв про це суду. Окрім того, відповідач та її чоловік не мали можливості отримати правовстановлюючі документи на садовий будинок, оскільки спочатку земельна ділянка із області перейшла до меж міста Харкова, була змінена адреса та кадастровий номер. В подальшому змінене зонування території: із земель садівництва потрапили до зони багатоповерхової забудови. Коли звернулися щодо збереження самочинно побудованого садового будинку до Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, заявникам повідомлено про порядок подання звернення та про перелік документів для цього, а також повідомлено, що у разі надання заяви і пакету документів, то на цей час щодо садового будинку може бути прийнято рішення щодо неможливості збереження об'єкта самочинного будівництва у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта самочинного будівництва вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану міста Харкова, оскільки земельна ділянка зараз відноситься до житлової зони Ж, підзони Ж-3, Ж-4. Будівництво садового будинку здійснювалось за відповідним проектом із залученням кваліфікованих спеціалістів та з додержанням всіх будівельних, пожежних та санітарних норм і правил, але без будівельного паспорту та декларації. Таким чином, не з'ясувавши повністю обставин, що мають значення для справи, та не прийнявши докази, суд першої інстанції, на думку ОСОБА_2, ухвалив незаконне рішення, з порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для його скасування та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. - без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивач не надав.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція) під час позапланової перевірки (підстава перевірки - звернення ОСОБА_5 від 15.02.2018 вх. № Б-5 - 367/0/248-18) на об'єкті: "Об'єкт будівництва по АДРЕСА_1" (акт № 160-А від 16.02.2018) встановлено, що ОСОБА_1 самовільно проводяться роботи з будівництва двоповерхового житлового будинку з гаражем без документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

Роботи проводяться без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підгїотовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, надано приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 16.02.2018 № 160-Пр-З та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.02.2018 № 160-Пр-У, терміном усунення порушення до 16.04.2018.

ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 19.02.2018 у приміщенні Інспекції. На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явилась.

19 лютого 2018 року начальником Інспекції розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 160-А від 16.02.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 16.02.2018. За результатами розгляду справи складено постанову від 19.02.2018 № 160-П по справі про адміністративне правопорушення, якою передбачена відповідальність ч.ч. 1,4 ст. 96 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".

На підставі наказу Інспекції № 1 від 11.04.2016 та припису № 160-Пр-У від 16.02.2018, згідно з направленням Інспекції для проведення позапланового заходу від 19.04.2018 № 360-Н здійснено вихід на об'єкт "Об'єкт будівництва по АДРЕСА_1" (термін перевірки з 23.04.2018 до 07.05.2018). Під час виходу на місце візуальним оглядом встановлено факт наявності двоповерхового житлового будинку з гаражем. Ознак проведення будівельних робіт не встановлено. Суб'єкт містобудування, що має відношення до даного об'єкта, був відсутній (доповідна записка від 07.05.2018).

Під час проведення зазначеної позапланової перевірки встановлено факт невиконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 16.02.2018 № 160-Пр-У, що є порушенням пп. "а" п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. з п. 11 та абз. 4 п.14 Порядку.

В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація по вищевказаному об'єкту.

Інспекцією направлявся лист ОСОБА_1 від 23.04.2018 № 1304/0/250-18 про необхідність прибути до Інспекції з відповідними документами, однак на момент звернення з позовом ОСОБА_1 до Інспекції не прибула.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення Інспекції до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.02.2018 № 160-ПР-У, позовні вимоги є обґрунтованими. Дії, вчинені ОСОБА_1, порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, призводять до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, порушують права та законні інтереси інших громадян, що може привести до заподіяння такими діями значної шкоди громадським інтересам, інтересам громадян тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини з приводу реалізації особою права власності унормовані приписами ст.ст. 13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентуються приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписами Закону України "Про основи містобудування" та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі - Порядок №466).

Так, згідно з ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 1 ст. 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об'єкта класу наслідків "СС1" набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб'єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб'єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно 1) об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) наслідками, 2) об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з значними (СС3) наслідками, 3) об'єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", 4) підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

За правилами ч.5 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч.6 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обставина належності будівлі за адресою: АДРЕСА_1) до об'єкту класу наслідків "СС1" сторонами не заперечується.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, колегія суддів враховує наведене у п. 2 Порядку №466 визначення будівельних робіт як: 1) робіт з нового будівництва, 2) реконструкції, 3) реставрації, 4) капітального ремонту.

Відповідно до п. 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п. 15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об'єкту класу наслідків "СС1" спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб'єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, стверджуючи про неодержання відповідачем, як власником земельної ділянки, документа про право на початок будівництва, позивач - Інспекція, поміж тим, не з'ясувала достеменно дати початку спорудження будинку.

У той же час, застосування до спірних правовідносин положень Порядку №466 та юридичних наслідків неодержання особою дозволу на початок будівництва можливо лише у тому випадку, коли будівництво було розпочато після дати набрання чинності згаданою Постановою Уряду України.

Таким чином, за критерієм наявності у особи дозволу на початок будівництва, заявлена Інспекцією вимога задоволенню не підлягає.

Правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об'єкта самочинного будівництва унормовані приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що під об'єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об'єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об'єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об'єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об'єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об'єкта.

Так, за правилом ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України об'єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об'єкта) порушує права інших осіб.

Окрім того, за приписами ч. 7 ст. 376 ЦК України об'єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів встановила, що будинок зведений на належній подружжю (членом якого є відповідач) на праві власності земельній ділянці, спорудження будинку узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки.

Таким чином, за критерієм наявності у особи речового права на земельну ділянку заявлена владним суб'єктом вимога також задоволенню не підлягає.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено випадки, у яких відповідний орган державної влади має право на звернення до суду з певними позовними вимогами (позовом): 1) про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі наявності фактів: а) відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил); 2) про знесення за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво позивач у разі наявності факту: а) якщо проведення такої перебудови є неможливим; б) особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Отож, приведений перелік позовних вимог, з якими позивач вправі звертатись до суду, застосовується за наявності чітко визначених випадків та є взаємовиключними.

Як вбачається з позову, вимогою у даній справі є зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України для задоволення позову про зобов'язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як:

- неможливість перебудови об'єкту;

- або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об'єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 березня 2019 року по справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18), по справі №810/5680/15 (провадження №К/9901/14299/18).

Отже, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Водночас, стосовно обраного позивачем заходу для усунення вчиненого ОСОБА_1 порушення законодавства, колегія зазначає, що пунктом 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року передбачено, що вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, в пункті 22 Постанови № 6 вказано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

При цьому, під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до пункту 23 Постанови № 6 цього Пленуму при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт істотного порушення будівельних норм, яка впливає на міцність і безпечність будівлі має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Пунктом 24 вказаної Постанови № 6 визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва або доказів неможливості реконструювати його відповідним чином, тому вимоги про знесення є передчасними.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів спорудження будинку з істотним недотриманням будівельних норм та порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб.

Крім того, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є також та обставина, що положеннями ч. 1 ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурного-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинного збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1)виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

2)визнання такого об'єкта як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3)внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановлено строку.

Колегія суддів, аналізуючи зміст акту позапланової перевірки та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, дійшла висновку, що він не містить даних щодо визнання такого об'єкта як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Вищезазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 № 807/62/16, провадження К/9901/4180/17.

Крім того, з`ясовучи необхідність у знесенні самочинного будівництва та наявність підстав для застосування такої крайньої міри, колегія суддів не знайшла причин для знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідач намагається вирішити питання щодо дозвільної документації.

До того ж, серед іншого, колегія суддів звертає увагу на подані відповідачем докази належності права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 іншій особі - ОСОБА_2, що також виключає можливість задоволення заявлених вимог.

Також, необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах інтерес фізичної особи - громадянина на використання належної на праві приватної власності земельної ділянки та розміщеної на ній житлової будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції.

Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об'єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Заявлена ж Інспекцією вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - будинку, тобто на знищення будинку як такого.

За умови недоведеності Інспекцією виникнення реальної загрози від об'єкту будівництва правам та інтересам інших осіб, Державі або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Доказів порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб, Державі або суспільству матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, висновки суду першої інстанції про те, що дії, вчинені ОСОБА_1, порушують встановлений законом порядок виконання будівельних робіт, призводять до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, порушують права та законні інтереси інших громадян, що може привести до заподіяння такими діями значної шкоди громадським інтересам, інтересам громадян тощо, є помилковими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року по справі № 2040/5874/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров Повний текст постанови складено 08.04.2019 року