Постанова

від 08.04.2019 по справі 1640/2798/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.В. Гіглава

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 р. Справа № 1640/2798/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Ральченка І.М. , Шевцової Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.10.18 по справі № 1640/2798/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Фермерське господарство "Агро-Руно"

про визнання протиправною та скасування відмови,зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.07.2018 №5505/0/26-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 і наданні у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок площею 5,3164 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,9808 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 і надання у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок площею 5,3164 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,9808 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.07.2018 №5505/0/26-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок загальною площею 7,2972 га та наданні вказаних земельних ділянок у власність, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектар земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району за межами населених пунктів наданий йому наказом управління від 12.05.2017 №4739-СГ. У цьому наказі не зазначено, із земельної ділянки з яким кадастровим номером буде здійснюватися відведення. При цьому, клопотання від 11.04.2017, що подавалися ОСОБА_1 до управління для отримання вказаного дозволу містили вичерпну інформацію, що земельна ділянка в розмірі земельної частки (паю) 7,8 умовних кадастрових гектарів при виділенні у фізичних гектарах складається із двох земельних ділянок. Будь-яких листів-відмов у задоволенні одного з поданих 11.04.2017 клопотань позивач не отримував, а відтак, вважав, що наказом від 12.05.2017 №4739-СГ були задоволені обидва його клопотання від 11.04.2017. Поряд з цим, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок успішно пройшов екстериторіальне погодження та має позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації. На переконання позивача, обґрунтування відмови відповідача можливістю у відповідності до приписів Земельного кодексу України передавати земельну ділянку безоплатно у власність громадян у межах норми лише один раз є безпідставним, оскільки вказаний Кодекс передбачає, що один раз по кожному виду використання здійснюється передача не земельної ділянки, а земельних ділянок. В спірному випадку земельні ділянки, на які розроблено проект землеустрою ОСОБА_1, не перевищують визначених законодавством меж норми.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03 липня 2018 року №5505/0/26-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену Фермерського господарства "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 і наданні у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок площею 5,3164 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,9808 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року, зареєстроване в управлінні під вх.№Р-8845/25-18, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену Фермерського господарства "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 і надання у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок площею 5,3164 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,9808 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, в порядку та у спосіб, передбачений частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (с. Глибока Балка, Решетилівський район, Полтавська область, 38425, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 5704,80 грн (п'ять тисяч сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 308 КАС України справа переглядається в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями (вх.№№Р-7933/0/5-17 та Р-7934/0/5-17 від 11.04.2017) про повторний розгляд його клопотань від 23.06.2016 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю), кадастрові номери НОМЕР_4 та НОМЕР_5 із земель наданих в тимчасове користування фермерському господарству "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (том 2 а.с. 24-25).

12.05.2017 за підписом заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_3 видано наказ №4739-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектар земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (том 2 а.с. 27).

Поряд з цим, 13.05.2017 за вих.№5655/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області оформило на ім'я ОСОБА_1 лист, за змістом якого клопотання останнього про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Агро-Руно" залишено без задоволення, оскільки передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання (том 2 а.с. 26).

Доказів направлення вказаного листа на адресу позивача та отримання його останнім матеріали справи не містять.

У подальшому, на виконання наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та за заявою ОСОБА_1 ФО-П ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_2) (том 1 а.с. 62-218).

Відповідно до приписів Земельного кодексу України проект землеустрою на бажані земельні ділянки був поданий ОСОБА_1 на погодження.

Проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Харківській області Семер'яновим О.М., про що свідчить позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.10.2017 №18270/8217 (том 1 а.с. 215).

Оцінка проекту землеустрою надавалася також працівниками ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час оформлення висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2017 №3649, що затверджений в.о. начальника управління ОСОБА_3 (том 1 а.с. 216-217). За містом цього висновку висловлені у ньому зауваження до проекту землеустрою були враховані, про що проставлено відповідну відмітку ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (том 1 а.с. 217).

У подальшому, позивач з погодженим проектом землеустрою неодноразово (15.02.2018 та 03.04.2018) звертався до відповідача з клопотаннями про його затвердження, однак листами управління від 01.03.2018 №1995/0/26-18 та від 18.04.2018 №32-16-0.331-2155/2-18 його клопотання залишені без задоволення (том 2 а.с. 28-33).

18.06.2018 ОСОБА_1 втретє звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням (вх.№Р-8845/0/25-18) про затвердження погодженого проекту землеустрою та надання йому у власність земельних ділянок площами 5,3164 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та 1,9808 га (кадастровий номер НОМЕР_2) (том 2 а.с. 34-36).

За наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.06.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 03.07.2018 №5505/0/26-18 (том 2 а.с. 37-38) надало останньому відповідь, у якій повідомило його про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання. Разом з тим, ОСОБА_1 представлено на розгляд та затвердження проект землеустрою, яким передбачено відведення двох земельних ділянок площами 5,3164 га та 1,9808 га. Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач не погодився із такою відмовою відповідача та оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фактична відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.07.2018 №5505/0/26-18 у затвердженні проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає скасуванню, проте вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії з огляду на втручання в дискреційні повноваження останнього, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з наведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів зазначає, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, колегія суддів зазначає, що пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповіді у формі листів.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 7.2972 га, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

За наслідками розгляду поданої заяви Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом від 03.07.2018 року повідомило позивача про наявність недоліків, що стало підставою для залишення клопотання без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що згідно з нормами Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Варто зазначити, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1, є саме зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, з урахуванням висновків суду.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18.

Щодо розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Колегією суддів встановлено, що представники позивача вказали на необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (по 5000,00 грн. кожному з представників).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представники позивача до матеріалів справи долучили копії адвокатських посвідчень, договору про надання правової допомоги від 10.05.2018 №03/05/18, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатами Нестеренко Н.М. і Ткаченко А.В., акту наданих послуг та виконаних робіт від 10.10.2018 на суму 10000,00 грн, а також двох квитанцій від 10.05.2018 та двох квитанцій від 10.10.2018 на оплату послуг у сумі 2500,00 грн кожна (том 2 а.с. 74-79).

Також в матеріалах справи наявні ордери на надання правової допомоги від 06.09.2018, на підставі яких представники позивача Нестеренко Н.М., Ткаченко А.В. приймали участь в підготовчому засіданні 06.09.2018 та в судовому засіданні з розгляду даної справи по суті 10.10.2018 (том 2 а.с. 49-50).

Дослідивши зміст документів про розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що вперше оплата коштів відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 10.05.2018 №03/05/18 у загальному розмірі 5000,00 грн. ОСОБА_1 на користь його представників Нестеренко Н.М. і Ткаченко А.В. (по 2500,00 грн. кожній) проведена в травні 2018 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до відповідача з клопотанням від 18.06.2018, оформлення спірної відмови від 03.07.2018 №5505/0/26-18, та, як наслідок, звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 по справі № 1640/2798/18 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 - члену ФГ "Агро-Руно" для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, з урахуванням висновків суду.".

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 по справі №1640/2798/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко Н.В. Шевцова