Постанова

від 03.04.2019 по справі 805/2836/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року справа №805/2836/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника позивача Балашова Ю.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 р. у справі № 805/2836/17-а (головуючий І інстанції суддя Олішевська В.В.) за позовом Приватного підприємства "Олнайт" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 20 червня 2017 року № 0001441415 та від 25 липня 2017 року № 0002522200,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Олнайт" (далі - позивач) 08.08.2017 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року № 0001441415 та від 25.07.2017 року № 0002522200 (т. 1 а.с. 4-11).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 805/2836/17-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 20 червня 2017 року № 0001441415, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83399 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8076 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 25 липня 2017 року № 0002522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 346020,92 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 86506 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 4 а.с. 110-119).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що за результатами планової документальної перевірки позивача за період з 01.10.2013 року по 20.09.2016 року складено акт від 19.01.2017 року, яким вказано на порушення, а саме:

- ТОВ ФК ІЛЛІЧІВЕЦЬ на порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу встановлено заниження інших доходів у сумі 40044 за 3 квартали 2016 року, і, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 року у сумі 40044 грн. Під час перевірки не було надано документів. Довідка про вартість виконаних робіт та акт № 143 було надано підприємством під час розгляду заперечень на акт;

- ТОВ ОПТІУМ КОМПАНІ встановлено заниження іншіх доходів у сумі 217522 грн. за 3 квартали 2016 року і, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 року у сумі 217522 грн. До перевірки не було надано жодного первинного документа. Під час розгляду заперечення було надано акт звірки, Додаткову угоду від 01.12.2012. Апелянт вказує на те, що Акт звіряння за 2014 рік складено станом на 01.04.2014 року, проте ТОВ ОПТИУМ-КОМПАНІ рішенням Господарського суду Донецької області від 16.04.2014 року визнано банкрутом.

- ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ завищено собівартість придбаних товарів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у сумі 630803 грн. Позивачем не підтверджено походження товару, відсутній додаток № 2 до договору № 08-12 від 08.12.2014 року, відсутні товарно-транспортні накладні; не підтверджено участь керівника позивача у господарській операції з придбання товарів у контрагента; місцезнаходженням ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ є м. Донецьк, тобто, усе наведене свідчить про те, що операції здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість

- ПП РАС - завищено собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року у загальній сумі 190333 грн., внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП РАС в частині послуг з перепродажної підготовки товарів на загальну суму 65550, 00 грн., послуг з аутстаффінга персоналу на загальну суму 124783, 16 грн. До перевірки надано акти надання послуг, отриманих від ПП РАС . До перевірки не надано договір, укладений з ПП РАС , в якому визначено умови надання послуг перевірки працездатності, діагностики, налаштування робочих параметрів, випробувань. Замовлення на працівників надано не в повному обсязі.

Апелянт вказує на відсутність на дату реєстрації акту інформації щодо наявності у ПП РАС кваліфікованих, атестованих працівників; відсутність договору, укладеного з ПП РАС , в якому визначено умови надання послуг перевірки працездатності, діагностики, налаштування робочих параметрів; наявність в договорі № 08-12 від 08.12.2014 року та в акті приймання-передачі фактів приймання новорічних прикрас по кількості та якості до моменту надання послуг Перевірка працездатності новорічних прикрас. Перерахунок. Упакування ПП РАС ; неможливість ідентифікувати працівників, які виконували роботи по договору аутстаффінага № 1 від 01.11.2012 року; неможливість ідентифікувати об'єкти, на яких працівники виконували роботи договору аутстаффінга № 1 від 01.11.2012 року.

Зазначене свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмови у задоволенні адміністративного позову рішення суду не оскаржувалось.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне підприємство "Олнайт" зареєстроване в якості юридичної особи включено до ЄДРПОУ за кодом 24065501.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ОЛНАЙТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 р. по 30.09.2016 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013. по 30.09.2016 р., за результатами якої складено акт № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. (т. 1 а.с. 89-190).

В акті перевірки вказано на наступні порушення:

- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10, 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, ПСБО 10 "Дебіторська заборгованість", ПСБО 15 "Доходи", ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 581305 грн., у тому числі за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 - 36163 грн., з 01.01.2014 по 31.12.20. 14-343113 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 66096 грн., за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 - 18727 грн., за період з 01.04.2016 по 30.06.2016 - 10762 грн., за період з 01.07.2016 по 30.09.2016 - 106444 грн.

- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.266 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до: - заниження податку на додану вартість всього в сумі 481722 грн., у тому числі за серпень 2014 у сумі 24224 грн., за жовтень 2014 у сумі 8500 грн., за грудень 2014 у сумі 126161 грн., за вересень 2016 у сумі 322837 грн.

- завищення податку на додану вартість всього у сумі 113760 грн., у тому числі за вересень 2015 у сумі 2756 грн., за грудень 2015 у сумі 2809 грн., за січень 2016 у сумі 2104 грн., за лютий 2016 у сумі 10820 грн., за березень 2016 у сумі 6938 грн., за квітень 2016 у сумі 3639 грн., за травень 2016 у сумі 27054 гри,, за червень 2016 у сумі 7149 грн., за липень 2016 у сумі 7958 грн., за серпень 2016 у сумі 42533 грн.

- ст. 286 розділу XIII Податкового Кодексу України, ст. 120, ст. 125, ст. 206 Земельного Кодексу України, що вплинуло на заниження земельного податку у сумі 9803,59 грн., в тому числі: 2013 рік - у сумі 1960,72, 2014 рік - у сумі 7842,87 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом складені податкові повідомлення - рішення від 09.02.2017 року № 0000231401, № 0000241401, № 0000251402, які були оскаржені в адміністративному порядку.

Згідно рішення про результатами розгляду скарги № 8755/6/9999-11-01-01-25 від 25.04.2017 податкове повідомлення - рішення № 0000231401 від 09.02.2017 року скасовано в частині донарахувань по операціях за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ПП РАС , і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 р. та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 року № 0000241401, № 0000241401, № 0000251402 залишено без змін, а скарга - частково задоволена (т. 1 а.с. 191-210).

В зв'язку з результатами адміністративного оскарження податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ОЛНАЙТ" з питань відображення у податковому обліку з податку на прибуток фінансово - господарських відносин з ПП РАС за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., за результатами якої складено Акт № 177/05-99-14-15-24065501 від 07.06.2017 р. (т. 1 а.с. 212-240).

Актом перевірки вказано на порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 83399 грн., у тому числі за період 2015 рік - 51095 грн., за півріччя 2016 р. - 26676 грн., за три квартали 2016 р. - 32304 грн.

На підставі акту винесено податкове повідомлення - рішення від 20.06.2017 року № 0001441415 про збільшення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням на 83 399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 076 грн. та від 25.07.2017 року № 0002522200, яким збільшення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням на 411884 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -102972 грн. (т. 1 а.с. 12, 14).

Не погоджуючись із висновками актів перевірок, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2017 року № 0001441415, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83399 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8076 грн. та від 25 липня 2017 року № 0002522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 411884 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 102972 грн. (т.с. 1 а.с. 12-14, т.с. 4 а.с. 94-96).

Предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року № 0001441415 та № 0002522200 від 25.07.2017 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно з пп.14.1.11 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановлених законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України визначений порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості. Платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

За змістом пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 102.1.ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У підпункті 44.6 ст. 44 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

За визначенням пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як зазначалось раніше, в акті перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на порушення пп. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14, п. 159.1. ст. 159 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу у сумі 195906 грн., у тому числі за 2014 р. у сумі 195906 грн.

Згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями встановлено, що станом на 01.10.2013 р. рахується дебіторська заборгованість по контрагенту ТОВ СЛ-12 в сумі 235087,46 грн.

Даними ІАС Податковий блок підсистеми Аналітична система станом на дату складання акту ТОВ СЛ-12 припинено. Свідоцтво платника ПДВ № 200043421, яке видавалось 23.04.2012 року, анульовано 14.01.2014 р.

За змістом рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 р. у справі № 905/6703/13 ТОВ СЛ-12 визнано банкрутом. Так, згідно даного рішення єдиним кредитором є ТОВ АТЕПЛЮС м. Донецьк (т.с. 3 а.с. 23-25).

У обігово-сальдовій відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 2014 р. вищезазначена сума дебіторської заборгованості віднесена до складу Інших операційних витрат.

В бухгалтерському обліку ПП ОЛНАЙТ зроблено запис: Дт 84 Інші операційні витрати , Кт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями на суму 235087,46 грн. Дт 94 Інші витрати операційної діяльності , Кт 84 Інші операційні витрати на суму 235087,46 грн.

У податковому обліку даних Додатку ІД (ряд 03.11) та Додатку СБ до декларації з податку на прибуток за 2014 р. перевіряємим підприємством зменшено суму доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості (відповідно до п. 159.1) на суму -195 906,22 грн. по контрагенту покупцю ТОВ СЛ-12 .

На ім'я керівника під час перевірки Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області складено запити від 20.12.2016 № 54373/10/05-19-14-01, від 23.12.2016 № 55326/10/05-19-14-01, від 26.12.2016 № 55577/10/05-19-14-01, від 11.01.2017 № 685/10/05-19-14-01 щодо надання підтверджуючих документів.

Посадовою особою ПП ОЛНАЙТ до перевірки не надано документи підтверджуючі звернення перевіряємим підприємством до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з ТОВ СЛ-12 або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; або про вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу) відповідно до норм п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, про що посадовими особами Маріупольської ОДПІ складено акт відмови від надання пояснень та копій документів № 15/05-19-14-01/24065501 від 12.01.17 р.

Під час розгляду справи позивачем надані суду договір постачання № 2204-13 від 22.04.2012 р. укладений між ТОВ СЛ-12 (замовник) та ПП Олнайт (виконавець), видаткова накладна № 64 від 22.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 335087,57 грн., банківську виписку від 30.04.2013 р. на суму з ПДВ 16666,67 грн., претензії на суму 235087,57 грн. від 25.08.2013 р. та 18.09.2013 р. на ім'я ТОВ СЛ-12 та рішення господарського суду у справі № 905/6703/13 від 14.01.2014 р. (т. 3 а.с. 14-25).

Разом з тим, позивачем не надано підтверджень щодо зменшення суми доходу на 195906 грн. відповідно до вимог п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України та не доведено суду, що підприємством були здійснені дії у відношенні ТОВ СЛ-12 , які передбачені вищезазначеною нормою, а саме: звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості або про порушення справи про банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем занижено дохід у сумі 195906 грн.

В акті перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на порушення позивачем пп. 14.1.11, пп. 14.1.13, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ПСБО 15 Доходи , що призвело до заниження доходу від списання кредиторської заборгованості. А саме: у позивача за перевіряємий період рахується безнадійна кредиторська заборгованість, відповідно до обігово-сальдових відомостей по рахунку 6811 Передплата отримана станом на 01.10.2013 р. та на 30.09.2016 р. по контрагенту ТОВ "ФК "ІЛЛІЧІВЕЦЬ" у сумі 40044 грн.

Згідно ІАС Податковий блок підсистеми Аналітична система за березень 2013 р. встановлено декларування податкового зобов'язання ПП ОЛНАЙТ по взаємовідносинах з ТОВ "ФК "ІЛЛІЧІВЕЦЬ" у сумі ПДВ 6674 грн. ТОВ "ФК "ІЛЛІЧІВЕЦЬ" перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ.

Під час перевірки посадовими особами ПП ОЛНАЙТ не надано копії документів, які б спростовували дане порушення, про що посадовими особами Маріупольської ОДПІ складено Акт відмови від надання пояснень та копій документів від 12.01.2017 року № 15/05-19-14-01/24065501.

У відповідності до п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290- дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Під час розгляду справи представником позивача надані пояснення та копію рахунку 361, згідно з яким був показаний дохід, тому це жодним чином не вплинуло на оподаткування 2013 р., при цьому на рахунок 6811, який аналізували перевіряючи, помилково ця сума значилась як невикористаний (незакритий) аванс, що і слугувало подальшим висновкам перевіряючих. А також надано оборотна - сальдова відомість по рахунку 361 за жовтень 2013 р. по вересень 2016 р. відповідно до якої зазначено Дт 40044 грн. сальдо на початок та кінець періоду по контрагенту ФК ІЛЛІЧІВЕЦЬ (т. 3 а.с. 26)

Та в порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ПСБО 15 Доходи встановлено заниження інших доходів у сумі 40044 грн. за 3 квартали 2016 р., і, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 р. у сумі 40044 грн.

Крім того вищезазначена господарська операція була здійснена поза межами проведення перевірки.

Позивачем надано суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за березень 2013 р. на загальну суму 40044 грн. з ПДВ, яка підписана 31.03.2013 р., та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. № 143 від 31.03.2013 р. на суму 40044 грн. з ПДВ. (т.с.2 а.с. 37-40).

Отже, в бухгалтерському обліку не зроблено запис: Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 703 Дохід від реалізації послуг 40044 грн., що свідчить про те, що вищезазначена сума не була віднесена до складу доходів, у зв'язку з чим і рахується безнадійна кредиторська заборгованість станом на 30.09.2016 р.

За таких обставин матеріалами справи не підтверджуються висновки акту перевірки в частині наявної безнадійної кредиторської заборгованості, відповідно до обігово-сальдових відомостей по рахунку 6811 Передплата отримана станом на 01.10.2013 р. та на 30.09.2016 р. по контрагенту ТОВ "ФК "ІЛЛІЧІВЕЦЬ" в сумі 40044 грн. та перевірка проведена поза межами строку на проведення перевірки по даній господарській операції.

У акті перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на наявність безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується відповідно обігово-сальдових відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.09.2016 р. по контрагенту ТОВ ОПТІУМ-КОМПАНІ (ЄДРПОУ 37670404) у сумі 261026, 53 грн. (у т.ч. ПДВ 43504,42 грн.), яка повинна бути визначена безнадійною у зв'язку з тим, що підприємство - кредитор визнано банкрутом, а заборгованість рахується з 01.10.2013 р.

Згідно ІАС Податковий блок підсистеми Аналітична система встановлено, що ТОВ ОПТІУМ-КОМПАНІ перебуває на обліку (564) в Маріупольській ОДПІ (Київський р-н м. Донецька). Стан платника - 16 припинено (Ліквідовано, закрито).

Рішенням Господарського суду Донецької області № 905/8925/13 від 16.04.2013 р. ПП ОПТІУМ КОМПАНІ визнано банкрутом. Проте, згідно копії Акту звірки станом на 01.04.2014 р. рахується кредиторська заборгованість на користь ТОВ ОПТИУМ КОМПАНІ . Дата зняття з обліку платника податків 28.04.2014 р. за № 1405640202033, що свідчить про неможливість передачі права вимоги кредиторської заборгованості третій особі.

На порушення пп 14.1.11. п 14.1 ст. 14 пп 14.1.13. п 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ПСБО 15 Доходи встановлено заниження інших доходів у сумі 217522 грн. за 3 квартали 2016 р., і, як наслідок заниження фінансового результату оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 р. у сумі 217522 грн.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Позовна давність, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Позивачем надані суду докази щодо даної господарської операції, а саме: договір № 0206/1 від 20.06.2011 р., який укладений між ПП Олнайт та ТОВ Оптіум- Компані і яким визнаний строк платежу згідно виставленого рахунку - фактури. Укладена додаткова угода від 01.12.2012 р. про продовження строку позовної давності до 5 років до 01.12.2017 р. та у 2014 році підписано акт звірки з контрагентом станом на 01.04.2014 р. (т. 2 а.с. 31-36)

Таким чином, на час проведення перевірки строк позовної давності не минув. Крім того, на час розгляду даної справи позивачем надано суду договір, рахунок, видаткову накладну, додаткову угоду, акт звірки та бухгалтерську довідку, які підтверджують отримання та використання товару.

Також, суд зазначає, що додаткова угода про продовження строку позовної давності була укладена до прийняття рішення Господарського суду Донецької області № 905/8925/13 від 16.04.2013 р. про визнання банкрутом ПП ОПТІУМ- КОМПАНІ (т. 2 а.с. 33)

Заборгованість у 2 кварталі 2017 р. була списана шляхом збільшення доходу на 217522,11 грн., що відображено у декларації на прибуток за 1 півріччя 2017 р.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що висновки контролюючого органу стосовно вищевказаного порушення є безпідставними.

Крім того, вищезазначені обставини встановленні рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1960/17а між тими самими сторонами, яке набрало законної сили (т. 1 а.с. 66-78).

Актом перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України: завищено собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у сумі 630803 грн., внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ .

З акту перевірки вбачається, що між ПП ОЛНАЙТ та ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ в місті Маріуполь укладено договір поставки № 08-12 від 08.12.2014, яким визначені умови поставки. До перевірки надано Специфікацію № 01 від 08.12.2014, яка є невід`ємною частиною договору поставки № 08-12 від 08.12.2014 р. Додаток 2 до договору поставки № 08-12 від 08.12.2014 р. до перевірки не надано.

На дату реєстрації акту ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ знаходиться на обліку в Східно-Донецькому відділенні Маріупольської ОДПІ, має податкову адресу м. Донецьк, вул. Роздольна, б. 2а, кв. 56. ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ було зареєстровано платником ПДВ з 14.11.2007 по 21.01.2016 (причина анулювання свідоцтва - ненадання декларацій протягом року), свідоцтво платника ПДВ № 100077243. Останню податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ надано за грудень 2014 року (реєстраційний номер 9078065629 від 17.01.2015.

До перевірки надано видаткову накладну № РН-0000004 від 19.12.2014 на загальну суму 756964,08 грн., у тому числі ПДВ - 126160,68 грн.

Місце складання видаткової накладної - місто Донецьк, яке станом на дату складання видаткової накладної згідно Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.14 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження , яке введено в дію з 27.11.2014 року, було територією проведення антитерористичної операції та територією, на якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

До перевірки не надано журнал реєстрації відряджень, не надано наказ про відрядження директора ПП ОЛНАЙТ Дьяконова А.П. до міста Донецьк 19 грудня 2014 року для підписання видаткової накладної № РН-0000004 від 19.12.2014 та приймання товару по номенклатурі.

Оплату за товар здійснено через Рахунки банку в національній валюті на загальну суму 756964,08 грн. У бухгалтерському обліку зроблено проведення Дт 631 Кт 31 на суму 756964,08 грн. Станом на 31.12.2015 згідно даних бухгалтерського рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 371 Розрахунки за авансами виданими дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ відсутня.

До перевірки надано податкові накладні № 54 від 08.12.2014 на загальну суму 378482,04 грн., у тому числі ПДВ - 63080,34 грн., № 55 від 19.12.2014 на загальну суму 378482,04 грн., у тому числі ПДВ - 63080,34 грн.

Вищевказані податкові накладні № 54, 55 не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до норм п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ПП ОЛНАЙТ до податкової декларації за грудень 2014 року (реєстраційний номер 9078571399 від 20.01.2015) надано додаток 8 Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок у визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної .

До перевірки надано товарно-транспортну накладну № Р1 від 19.12.2014, акт № б/н від 19.12.2014, складений у місті Маріуполь, приймання-передачі гірлянди на відповідальне зберігання, згідно якому ПП ОЛНАЙТ передає, а ПАТ ММК ім. Ілліча приймає поставлену згідно специфікації № 12 к договору поставки № 1226 від 07.05.2014 змонтовану та встановлену на об'єктах ПАТ ММК ім. Ілліча .

До перевірки також надано акт № б/н від 04.06.2015, складений у місті Маріуполь, приймання-передачі гірлянди, згідно якому ПП ОЛНАЙТ передає, а ПАТ ММК ім. Ілліча приймає поставлену згідно специфікації № 12 до договору поставки № 1226 від 07.05.2014 змонтовану та встановлену на об'єктах ПАТ ММК ім. Ілліча

Також в акті зазначено, що усе наведено в сукупності, зокрема: не підтвердження походження товару, який було реалізовано в адресу ПП ОЛНАЙТ .; відсутність додатку 2 до договору № 08-12 від 08.12.2014, в якому відображено формування ціни на товар з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт; відсутність товарно-транспортних накладних та будь-яких інших документів, підтверджуючих факт перевезення товару від ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ до ПП ОЛНАЙТ ; непідтвердження участі керівника ПП ОЛНАЙТ у господарській операції з придбання товарів у ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ ; місцезнаходження ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ на момент здійснення господарської операції на території, на якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження свідчить про те, що такі операції здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, виходять за межі господарської діяльності, і, як наслідок, та не викликають реальних змін майнового стану, тобто не є господарськими операціями для ПП ОЛНАЙТ , отже, у посадових осіб підприємства відсутності правові підстави щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій та відображення в податковому обліку зазначених операцій. Встановлено порушення 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у сумі 630803 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору № 1226 від 07.05.2014 р. та додаткової угоди № 1, які укладено у м. Маріуполь між ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (покупець) та ПП "ОЛНАЙТ" (постачальник), останній повинен передати товар. Відповідно до затвердженої специфікації № 2 ПП "ОЛНАЙТ" (постачальник) передає покупцю ПАТ "ММК ім. Ілліча" товар (новорічні прикраси, гірлянди, тощо) на загальну суму з урахуванням ПДВ 952502,40 грн.

На виконання умов договору № 1226 від 07.05.2014 р. згідно із актом приймання-передач на відповідальне зберігання від 19.12.2014 р. ПП "ОЛНАЙТ" передало, а ПАТ "ММК ім. Ілліча" прийняло товар (новорічні прикраси, гірлянди, тощо) на загальну суму 952502,40 грн. Також відповідно до акту приймання-передачі від 04.06.2015 р. ПП "ОЛНАЙТ" передало, а ПАТ "ММК ім. Ілліча" прийняло поставлену згідно специфікації № 12 до договору поставки № 1226 змонтовану та встановлену на об'єктах ПАТ "ММК" новорічні прикраси, гірлянди, тощо на загальну суму 952502,40 грн. (т. 2 а.с. 11-30).

На виконання умов договору № 1226, ПП "ОЛНАЙТ" (покупець) уклало договір поставки з ТОВ "Ератехформ-ЛТВ" (постачальник) № 08-12 від 08.12.2014 р умовами якого є постачання новорічних прикрас, світлодіодних гірлянд, тощо. Загальна сума специфікації № 01 від 08.12.2014р. складає 756964,08 грн. (т. 2 а.с. 1-8).

На виконання даного договору позивачем надано наступні документи: видаткова накладна № РН-0000004 від 19.12.2014 р. на загальну суму 756964,08 грн., рахунок-фактура № СФ-0000002 від 08.12.2014 р. на суму 756964,08 грн., банківські виписка, сертифікати відповідності (т. 2 а.с. 9-10, т. 3 а.с. 31-45).

Також судом встановлено, що в акті перевірки вчинено запис, що на дату реєстрації ТОВ "Ератехформ-ЛТВ" знаходилося на обліку в Східно-Донецькому відділення Маріупольської ОДПІ та мало податкову адресу: м. Донецьк, вул. Роздольная, буд. 2а вк. 56, а тому, на думку контролюючого органу, всі роботи, які виконувалися, між позивачем та контрагентом не враховуються та вважаються недійсними, оскільки надана видаткова накладна складена у м. Донецьк, де тимчасово органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з цим твердженням не погоджується, оскільки податковим органом не врахований той факт, що м. Донецьк не є містом передавання - приймання товару.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних документів як підставу невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Крім того, зазначена вище операція призвела до зміни майнового стану позивача, а тому суд спростовує висновки акту в цій частині.

Також, вищезазначені обставини встановленні рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1960/17а між тими самими сторонами, яке набрало законної сили (т. 1 а.с. 66-78).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів.

В акті перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на те, що згідно обігово-сальдових відомостей станом на 01.10.2013 на обліку ПП ОЛНАЙТ рахуються кредиторська заборгованість по рахунку 621 Короткострокові векселі видані в національній валюті у сумі 170000 грн., яка залишилась непогашеною станом на 30.09.2016 р.

Під час проведення перевірки на запит контролюючого органу позивачем надано додаткову угоду № 1 від 30.09.11 р. (до договору надання послуг № 2308 від 23.08.11 р.), відповідно до якої ПП ОЛНАЙТ - замовник, ТОВ Будівельний прогрес 2006 - виконавець. Відповідно до якого (мовою оригінала) зазначено, що 1. Ввиду отсутствия возможности призвести расчеты в оговоренные сроки, в обеспечение задолженности Заказчик в срок до 05.10.11 г. выдает простой вексель на суму 170000 грн (сто семьдесят тисяч грн.. включая НДС. 2. Установить срок оплаты простого векселя - по предъявлению. Факт передачи векселя удостоверяется актом приемки передачи…

Згідно ІАС Податковий блок підсистеми Аналітична система встановлено ТОВ Будівельний прогрес 2006 знаходиться у стані платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито). 17.12.12 рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 5006/5/50б/2012 ТОВ Будівельний прогрес 2006 визнано банкрутом. Дата зняття з обліку платника податків 27.12.12 за № 1505640202387.

Посадовою особою ПП ОЛНАЙТ до перевірки не надано журнал реєстрації векселів виданих, договір № 2308 від 23.08.11, акт приймання передачі векселя, та інші підтверджуючі документи, про що посадовими особами Маріупольської ОДПІ складено Акт відмови від надання пояснень та копій документів №15/05-19-14-01/24065501 від 12.01.17р.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755- VI з урахуванням змін та доповнень, передбачено безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;…

Також ст. 256 ЦКУ визначено - позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів. Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи те, що строки сплати за векселями визначені "за пред'явленням", вони можуть бути пред'явлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Тобто строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.

Таким чином, у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється.

Ст. 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від цього обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредиторів.

Статтею 4 Закону України Про обіг векселів в Україні передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем…

Згідно ст.10 Закону України Про обіг векселів в Україні векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку…

Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону… (ст. 13).

Відповідно до Положення про переказний і простий вексель затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341) встановлено …Простий вексель має такі реквізити: 1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; 2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; 5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; 6) зазначення дати і місця складання векселя; 7) підпис того, хто видає документ (векселедавця)…

Так, відсутні підстави щодо підтвердження зміни векселеотримувача, або збільшення строків платежу, у зв'язку з чим рахується кредиторська заборгованість у сумі 170000 грн., по контрагенту - постачальнику, який визнано банкрутом та станом на дату перевірки знято з податкового обліку.

В зв'язку з чим позивачем в порушення пп. 14.1.13. п. 14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ПСБО 15 Доходи встановлено заниження інших доходів у сумі 170000 грн. за 3 квартали 2016 р., і, як наслідок, заниження фінансового результату оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 р. у сумі 170000 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано суду додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 23.08.2011 р. від 30.09.2011 р., відповідно до якої видано простий вексель на суму 170000 грн. зі строком оплати - за пред'явленням, угода про внесення змін до тексту векселя від 30.09.2011 р. відповідно до якої зазначено, що строк платежу по векселю з 30.09.2012 р. по пред'явленню, простий вексель серія АА 1118081 на суму 170000 грн. за пред'явленням, на зворотньому боці наявні відмітки наступного змісту: відповідно до змін від 30.09.2011 р. згідні, директор ТОВ Будівельний прогрес - 2006 Вількович М.Д. дата 30.09.2011 р. підпис та печатка, платити наказу Семенов Артур Станіславович паспорт ВК 449592 виданий 15.01.2008 р. директор ТОВ Будівельний прогрес - 2006 Вількович М.Д. дата 21.08.2012 р. підпис та печатка, платіж в повній сумі отримано 10.05.2017 р. Семенов А.С. підпис. Також надано акт приймання - передачі погашення векселя від 10.05.2017 р., лист про прийняття та оплату векселя, платіжне доручення № 01 від 10.05.2017 р. та акт пред'явлення векселя до платежу від 10.05.2017 р. (т. 2 а.с. 58-65).

Суд зазначає, що у разі видачі простого векселя у платника податку - замовника - ПП Олнайт припиняються зобов'язання щодо сплати за надання послуг за договором та виникають зобов'язання щодо сплати зобов'язань за векселем.

За ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, а саме: простий вексель може бути видано з таким строком платежу: за пред'явленням, у визначений строк від дати пред'явлення, у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого закону).

Статтею 34 цього закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Його має бути пред'явлено для платежу протягом одного року від дати його складання. Ця норма також розповсюджується і на простий вексель.

Також суд зазначає, що в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

В зв'язку з вищенаведеним, строк пред'явлення позовних вимог за векселем у позивача сплив з урахуванням змін до договору внесених угодою про внесення змін до тексту векселя та трирічним строк позовної давності.

У разі якщо з дня строку платежу минає три роки (строк позовної давності за нормами ст. 70 Уніфікованого закону) і вексель залишається не пред'явлений для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягується після закінчення строку позовної давності, згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважається безповоротною фінансовою допомогою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про заниження позивачем доходів у сумі 170000 грн. за 3 квартали 2016 р., і, як наслідок, заниження фінансового результату оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 р. у сумі 170000 грн.

Актом перевірки № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017 р. вказано на порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищено:

- собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 190333 грн., внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ПП РАС в частині: послуг з передпродажної підготовки товарів на загальну суму 65550,00 грн.; послуг з аутстаффінга персоналу на загальну суму 124783,16 грн. адміністративні послуги за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 247941 грн., внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ПП РАС в частині послуг з аутстаффінга персоналу на загальну суму 247941 грн.

- витрати на збут за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 585120 грн., внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ПП РАС в частині послуг з передпродажної підготовки товарів на загальну суму 585120 грн.

Крім того, в акті перевірки № 177/05-99-14-15-24065501 від 07.06.2017 р. вказано на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 ПСБО 16 Витрати , ПП ОЛНАЙТ завищено інші операційні витрати всього у сумі 463329 грн., у тому числі за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 283861 грн., за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у сумі 179468 грн., в частині послуг з передпродажної підготовки товарів на загальну суму 217260,00 грн. та послуг аутстаффінга на загальну суму 246069,38 грн.

Позивачем в спростування вищезазначених порушень до матеріалів справи надано договір про надання послуг від 04.01.2013 р. укладений між ПП Олнайт (замовник) та ПП Ремонтно - аварійна служба (виконавець). Умовами даного договору визначено, що замовник поручає а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по передпродажній підготовці (попереднього налагодження) товарів. Після проведення передпродажної підготовки виконавець зобов'язаний скласти акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається по мірі виконання робіт. (т. 2 а.с. 66-68, т. 3 а.с. 64-66).

На виконання умов даного договору позивачем надано акти надання послуг та рахунки на їх оплату (т. 2 а.с. 69-91, т. 3 а.с. 67-88).

Також позивач зазначає, що ПП РАС надає ПП Олнайт послуги, до яких входить огляд, перевірка працездатності, діагностика датчиків, налаштування робочих параметрів, випробування, налагоджувальні роботи, пакування - звичайні витрати на збут із залученням сторонньої організації, що не заперечує законодавство, та згідно пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України включаються в інші витрати господарської діяльності якщо вони не підпадають під обмеження внесення до складу витрат, встановлені розділом ІІІ Податок на прибуток .

Позивач вказує на те, що між ПП Олнайт і ПП РАС складалися усні договори на кожен вид робіт (послуг), виконання яких оформлювалися Актами виконання робіт з дотриманням всіх вимог щодо складання первинних робіт.

За приписами ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно сертифікатів, виданих ПП ОЛНАЙТ , зазначено, що позивач є офіційним дилером ТОВ ВІЛО УКРАЇНА . Компанія-дилер надає технічні консультації, здійснює продаж насосного обладнання WILO, в також всього обладнання, що постачається ТОВ ВІЛО УКРАЇНА , сертифікат, який засвідчує, що ПП ОЛНАЙТ є авторизованим сервісним центром ТОВ АРІСТОН ТЕРМО УКРАЇНА , сертифікат, який засвідчує, що ПП ОЛНАЙТ є офіційним дистриб'ютором ТОВ з ІІ ДАНФОСС ТОВ на території України в секторі теплопостачання. (т 3 а.с. 53-63).

ПП РАС не виконувало сервісне гарантійне, технічне обслуговування як субпідрядник для вищезазначених підприємств, а лише виконувало роботи на замовлення ПП Олнайт з товарами, які належать приватному підприємству на законних підставах і готуються для продажу, а саме: передпродажна підготовка, що не суперечить законодавству і підтверджується актами надання послуг та рахунками на їх оплату.

В акті перевірки зазначено, що в акті № 14/1 від 29.06.2015 на загальну суму 148200 грн. без ПДВ, в номенклатурі якого у тому числі значиться Перевірка працездатності новорічних прикрас. Перерахунок. Упакування на суму 144500,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до договору поставки № 08-12 від 08.12.2014, укладеного між ПП ОЛНАЙТ та ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ , постачальник зобов'язується поставити товар в оригінальній упаковці виробника з відповідним маркуванням та у тарі, що забезпечує його цілісність при транспортуванні, збереження якісних властивостей і належного товарного виду. Якість, пакування та маркування товару повинні відповідати нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами, а також спеціальним технічним вимогам. Гарантія якості товару підтверджується сертифікатами або паспортом якості Постачальника або виробника.

На виконання вищезазначеного договору до перевірки надано акт № б/н від 19.12.2014, складений у місті Маріуполь, приймання-передачі гірлянди на відповідальне зберігання, згідно якого ПП ОЛНАЙТ передає, а ПАТ ММК ім. Ілліча приймає поставлену згідно специфікації № 12 (к договору поставки № 1226 від 07.05.2014) змонтовану та встановлену на об'єктах ПАТ ММК ім. Ілліча , у зв'язку з чим не є зрозумілим отримання послуги від ПП РАС з перевірки працездатності новорічної прикраси 29.06.2015.

Представником позивача до суду надані докази того, акт № 14/1 від 29.06.2015 на загальну суму 148200 грн. без ПДВ був складений на виконання договору № 1226 від 07.05.2014 укладеного між ПП ОЛНАЙТ та ПАТ ММК ім. Ілліча , строк дії якого було продовжено до 31.12.2015 р. також надано акт прийняття - передачі від 04.06.2015 р. змонтованої та встановленої продукції, в тому числі й новорічні прикраси на загальну суму 952502,40 грн. з ПДВ. (т. 2 а.с. 12-30).

Судом встановлено, що між ПП Олнайт - замовник та ПП РАС - виконавець укладений договір аутстаффінга № 1 від 01.11.2012 р.

Виконавець зобов'язується у строк дії договору по заявці замовника надати робітників визначених професій та кваліфікації, а замовник зобов'язується сплатити ці послуги. Замовник в заявці визначає необхідну кількість та рівень кваліфікації персоналу а також строк його виконання, виконавець зобов'заний надати зазначений персонал. Робітник є працівником виконавця, працюючим по трудовому договору з останнім. Вартість оплати послуг виконавець визначає додатковою угодою з залежності від кількості та кваліфікації необхідного замовнику персоналу.

Вартість послуг визначена п. 4 даного договору відповідно до якого вартість формується з заробітної плати/винагороди з нарахуванням які зазначені в заявці; вартість аутстаффінга 1 працівника в місяць складає 650 грн. (до 10 осіб), 800 грн. (більше 10 осіб). Строк дії договору до 30.11.2013 р. Додатком 2 та 3 до договору визначено форму заявки про надання робітників та акт надання послуг.

Також, укладені додаткові угоди до даного договору № 1 від 01.11.2013 р., № 2 від 01.12.2013 р., № 3 від. 01.11.2014 р., № 5 від 01.11.2015 р., відповідно до яких продовжено строк дії договору та змінена вартість послуг.

Крім того, на виконання даного договору позивачем надано акти надання послуг, рахунок на оплату, заявки, документи про оплату та договори укладені ПП Олнайт з іншими контрагентами на виконання робіт, по яких були використані послуги аутстаффінгу позивачем. (т. 3 а.с. 89-95, т. 4 а.с. 57-64).

Як зазначалось вище, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З наданих до суду доказів вбачається, що працівники, які були надані позивачу ПП РАС на виконання вимог договору аутстаффінгу виконували роботи безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, термін аутстаффінг законодавчо не закріплений. Разом з тим, в п.п. 14.1.183 Податкового кодексу України містить визначення послуги з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

За договором аутстаффінгу компанія аутстаффер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк, тобто передбачається передача фахівців, а не кінцевого результату. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов'язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюються аутстаффером.

Відповідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Ремонтрно - аварійна служба (код суб'єкта господарювання згідно з ЄДРПОУ 32320987, місцезнаходження: 87516 Донецька область м. Маріуполь, вул. Пашковського б. 40, вид діяльності за КВЕД 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування, КВЕД 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами).

У відповідності до умов договору укладеного договору аутстаффінга виконавець зобов'язаний надати замовнику робітників відповідних професій та кваліфікації. Що й було зроблено на виконання вимог договору.

Усі витрати повинні бути документально підтверджені. Наявність належним чином оформлених первинних документів, а саме: договорів, актів виконаних робіт, рахунків, є безумовною підставою для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, ПП ОЛНАЙТ віднесено до складу витрат суми згідно актів виконаних робіт отриманих від ПП РАС що відображають реальність господарських операцій, та як наслідок є підставами для формування податкового обліку платника податків.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу стосовно порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8, пп. 138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України за період з 01.10.2013 по 31.12.2014 щодо завищення собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 190333 грн., завищення адміністративних послуги у загальній сумі 247941 грн., завищення витрати на збут у загальній сумі 585120 грн., внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ПП РАС в частині послуг з аутстаффінга персоналу, та передпродажної підготовки товарів, а також порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, щодо завищення інших операцій витрати всього у сумі 463329 грн., у тому числі за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 283861 грн., за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у сумі 179468 грн., в частині послуг з передпродажної підготовки товарів на загальну суму 217260 грн. та послуг аутстаффінга на загальну суму 246069,38 грн. є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відзначає, що оцінює докази у даній справі і робить висновок про правильність прийнятого судом першої інстанції рішення з врахуванням правової позиції з аналогічних обставин у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладену в постановах у справах № 810/2689/17 від 02.102018 року, № 805/4710/16а від 12.04.2018 року.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимоги Приватного підприємства "Олнайт" м. Маріуполь до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 20 червня 2017 року № 0001441415 та від часткового скасування податкового повідомлення - рішення від 25 липня 2017 року № 0002522200.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 р. у справі № 805/2836/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2019 року.

Судді Г.М. Міронова

Т.Г. Арабей

І.Д. Компанієць