Постанова

від 16.09.2020 по справі 805/2836/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 805/2836/17-а

адміністративне провадження № К/9901/20523/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника відповідача Поманюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Донецькій області, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року (суддя: Олішевська В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №805/2836/17-а за позовом Приватного підприємства Олнайт до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Олнайт (далі - ПП Олнайт , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 №0001441415 та від 25.07.2017 № 0002522200.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 20 червня 2017 року № 0001441415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 83399 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8076 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2017 року №0002522200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 346020,92 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 86506 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП ОЛНАЙТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за аналогічний період, за результатами якої складено Акт № 16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017.

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10, 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПСБО 10 "Дебіторська заборгованість", ПСБО 15 "Доходи", ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 581305 грн;

- пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.266 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 481722 грн та завищення податку на додану вартість у сумі 113760 грн;

- ст. 286 розділу XIII ПК України, ст. 120, ст. 125, ст. 206 Земельного Кодексу України, що вплинуло на заниження земельного податку у сумі 9803,59 грн, в тому числі: 2013 рік - у сумі 1960,72, 2014 рік - у сумі 7842,87 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом складені податкові повідомлення - рішення від 09.02.2017 року № 0000231401, № 0000241401, №0000251402, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги рішенням № 8755/6/9999-11-01-01-25 від 25.04.2017 податкове повідомлення - рішення № 0000231401 від 09.02.2017 скасовано в частині донарахувань за операціями у період з 01.01.2015 по 30.09.2016, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошових коштів на користь ПП РАС , та штрафні санкції у відповідній частині, в решті зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В зв`язку з результатами адміністративного оскарження податковим органом проведено додаткову документальну позапланову виїзну перевірку ПП ОЛНАЙТ з питань відображення у податковому обліку з податку на прибуток фінансово - господарських відносин з ПП РАС за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено Акт від 07.06.2017 № 177/05-99-14-15-24065501.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ПСБО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 83399 грн, у тому числі за період 2015 рік - 51095 грн, за півріччя 2016 року - 26676 грн, за три квартали 2016 року - 32304 грн.

За наслідками такої перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 20.06.2017 №0001441415 про збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 83 399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 076 грн та від 25.07.2017 року №0002522200, яким збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 411884 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями -102972 грн.

Таким чином, предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 № 0001441415 та від 25.07.2017 №0002522200.

Разом з тим, предметом касаційного перегляду в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою для звернення відповідача з даною касаційною скаргою до Верховного Суду.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення пп 14.1.11. п 14.1 ст. 14 пп .14.1.13. п. 14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України і, як наслідок, заниження фінансового результату оподаткування відображеного в податковій декларації за 3 квартали 2016 року у сумі 217522 грн, слугувала наявність у ПП ОЛНАЙТ станом на 30.09.2016 безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується відповідно обігово-сальдових відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками з контрагентом ТОВ ОПТІУМ-КОМПАНІ у сумі 261026, 53 грн, незважаючи на те, що Рішенням Господарського суду Донецької області № 905/8925/13 від 16.04.2013 підприємство - кредитор визнано банкрутом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Аналізуючи наведені вище обставини, а також обґрунтованість висновків податкового органу суди виходили з того, що податковим органом не було враховано факту укладення додаткової угоди між ПП Олнайт та ТОВ Оптіум- Компані від 01.12.2012, за якою строк розрахунків за кредитним договором продовжено на 5 років, тобто до 01.12.2017.

Таким чином, за висновками судів, на час проведення перевірки строк виконання зобов`язань за вказаними угодами не настав. Більше того, в ході судового розгляду справи судами було з`ясовано, що спірна заборгованість була списана позивачем шляхом збільшення доходу у 2 кварталі 2017 року, що підтверджується декларацією на прибуток за 1 півріччя 2017 року та відображено у рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1960/17а, яке набрало законної сили.

Також податковим органом констатовано порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.8 ст.138 ПК України, внаслідок завищення собівартістості придбаних ПП ОЛНАЙТ у ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у сумі 630803 грн.

В обґрунтування наведених вище порушень контролюючий орган послався на непідтвердження походження товару, який було реалізовано в адресу ПП ОЛНАЙТ , відсутність окремих супутніх документів, які за звичаями ділового обороту супроводжують операції такого роду, непідтвердження участі керівника ПП ОЛНАЙТ у господарській операції з придбання товарів у ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ , а також знаходження ТОВ ЕРАТЕХФОРМ-ЛТВ на момент здійснення спірних господарських операцій на території проведення антитерористичної операції, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що такі операції здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому первинні бухгалтерські документи, якими оформлені такі фінансово-господарські операції, не можуть бути враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування у відповідному періоді.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в означеній частині суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.

Крім того, зауважили, що правомірність формування ПП ОЛНАЙТ податкових вигод за вказаним епізодом підтверджується рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1960/17а, яке набрало законної сили та у відповідності до приписів частини 4 статті 78 КАС України є преюдиційним у контексті спірних правовідносин.

Аналізуючи правомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій між ПП ОЛНАЙТ та ПП РАС в частині: послуг з передпродажної підготовки товарів, адміністративних послуг та послуг з аутстаффінга, суди виходили з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкових вигод за ними.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги відповідач дійсно не вказує в чому саме полягає невідповідність таких господарських операцій їх дійсному економічному змісту.

В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та від`ємного значення за господарськими операціями із ПП РАС є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

До того ж, стверджуючи про порушення ПП РАС податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічну звірку з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача та його постачальників матеріали справи не містять.

З огляду на наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично доводи відповідача про відсутність придбаного позивачем товару за першою ланкою його постачання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

В контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що за приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказана норма узгоджується також з приписами абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якого обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Так сам касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань з приводу невідповідності фактичним обставинам справи висновків судів попередніх інстанцій в частині відсутності у ПП ОЛНАЙТ безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ ФК ІЛЛІЧІВЕЦЬ в сумі 40044 грн та/або помилкового застосування норм матеріального права за вказаним епізодом.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

В судовому засіданні представник також не зміг надати будь-яких змістовних та обґрунтованих пояснень з приводу того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення ними норм процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог касаційна скарга судові рішення не оскаржувались, а відтак не є предметом касаційного перегляду у відповідності до приписів частини першої статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Донецькій області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2020 року.