Постанова

від 08.04.2019 по справі 640/18905/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 р.Справа № 640/18905/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Попрас В.О., місце складання м. Харків, повний текст складено 04.03.19 року по справі № 640/18905/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції в місті Кременчук в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд визнати протиправними дії уповноважених осіб Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасувати постанову серія ВР №194456 у справі про адміністративне правопорушення від 23.09.2018 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказаною постановою його було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, за те, що нібито 23.09.2018 року о 14 год. на автошляху АД М-22 Полтава-Олександрія 70 км, ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом BMW X5, номерний знак НОМЕР_1, та під час руху перетнув лінію наближення (переривиста лінія, визначена п.1.6. розділу 34 Правил дорожнього руху) за для обгону транспортного засобу, який рухався менш ніж 30 км/год. Після початку маневру (обгону) позивач, який опинився на зустрічній дорожній смузі, був вимушений повернутися на попередню дорожню смугу за для запобігання зіткнення із транспортними засобами, що рухалися йому на зустріч, і у зв'язку із цим перетнув вузьку суцільну лінію (визначену п.1.1. розділу 34 Правил дорожнього руху). Після цього транспортний засіб позивача був зупинений службовими особами Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - службові особи Відповідача). Службові особи Відповідача протиправно, нехтуючи запереченнями позивача та правилами дорожнього руху, незаконно та необґрунтовано, притягнули позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП на підставі того, що позивач нібито порушив правила дорожньої розмітки та не пред'явив поліцейським документи - а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення та страховий поліс.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04.03.2019 року у справі № 640/18905/18 відмовлено в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції в місті Кременчук в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказував, що позивач перетнув саме лінію наближення, яку дозволяється перетинати з будь якого боку, та за для обгону автомобіля, який рухався зі швидкістю 30 км/год., чим в повному обсязі виконав вимоги, встановлені розділом 34 Правил дорожнього руху. Крім того, навіть якщо вважати, що повертаючись на власну смугу позивач перетнув саме вузьку суцільну лінію, то це все одно не може вважатися порушенням, оскільки не зроби він цього його транспортний засіб врізався у зустрічні транспортні засоби, що призвело до смерті або ушкоджень здоров'я людей, знищення майна та інших негативних наслідків, за для відвернення яких і існують Правила дорожнього руху, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, згідно постанови серія НК №308353, 23 вересня 2018 року о 14:22 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем BMW X5, номерний знак НОМЕР_2, на 70 км а/д М-22 Полтава - Олександрія, не виконав вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Вузька суцільна лінія , здійснивши її перетин, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Крім того, не пред'явив для перевірки документи, а саме посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс, чим порушив п.п. 2.1 а , б , ґ Правил дорожнього руху, п.2.4 та розділ 34 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП. За адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП України, в зв'язку з чим постанова серії ВР №194456 від 23.09.2018 є правомірною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 ПДР України поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів; майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Перетинати лінію 1.1 забороняється.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка ).

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до ч. 1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.До матеріалів справи відповідачем було додано диск з відеозаписом, зафіксованим на нагрудну відеокамеру.

Дослідивши вказаний відеозапис, який надано відповідачем на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, колегія суддів вказує, що з вказаного відеозапису встановлено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом BMW X5 номерний знак НОМЕР_2, на 70 км а/д М-22 Полтава - Олександрія перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 та на вимогу інспектора поліції не пред'явив для перевірки документи, передбачені п.п.2.1 а , б , г , вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП України.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу роз'яснювались його права. Постанова про накладення адміністративного стягнення після прийняття рішення по справі вручена позивачу та їм підписана.

Під час зупинки транспортного засобу, інспектор поліції, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, представився, інформував водія про причину зупинки та на підставі ст.31 Закону України Про Національну поліцію пропонував водію відповідно до вимог п.п. 2.1 а , б , г ПДР України надати для перевірки документи.

Водій під час розгляду справи, незважаючи на те, що його було проінформовано про причину зупинки транспортного засобу, а саме порушення Правил дорожнього руху в зв'язку з перетином горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Вузька суцільна лінія , на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки документи, які відповідно до п.п. 2.1 а , б , ґ ПДР України повинен мати при собі, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, натомість судовим розглядом підтверджено факт порушення позивачем правил дорожнього руху.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, зазначає, що постанова серії ВР №194456 від 23.09.2018 року є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а отже судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Київського районного суду міста Харкова від 04.03.2019 року у справі № 640/18905/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 року по справі № 640/18905/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.04.2019 року.