Постанова

від 22.01.2020 по справі 640/18905/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18905/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря: Гундерука А.О.,

представника позивача Сайка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранат до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гранат звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 квітня 2018 року № 00004281402 та № 00004291402 з огляду на безпідставність їх прийняття.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що господарські операції з ТОВ Синтез-Профіт здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання товару, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення добросовісним платником - Товариством з обмеженою відповідальністю Гранат положень податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує на те, що оскільки факт придбання товару із контрагентом підтверджено документально, а також його подальше використання у межах господарської діяльності, то з боку останнього відсутні порушення при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Цей висновок судом зроблено на підставі аналізу первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача, зокрема, щодо придбання та поставки товару, його подальше використання у господарській діяльності підприємства.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи обґрунтовує безпідставністю формування позивачем податкових вигод з огляду на наявність ознак фіктивності у контрагента позивача ТОВ Синтез-Профіт . Серед іншого, контролюючий орган посилається на недоліки видаткових накладних, в яких відсутні відомості про посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, що робить неможливим ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такого правочину. Також апелянт вказує на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт отримання або переміщення придбаного товару та документів щодо якості товару (сертифікатів відповідності, гігієнічних висновків тощо).

Окрім цього, апелянт посилається на інформацію з баз податкового органу, яка вказує на фіктивність ТОВ Синтез-Профіт . Так, в рамках кримінального провадження № 1201600000000025 допитано директора цього товариства ОСОБА_1 , який заперечив свою причетність до створення і ведення господарської діяльності від імені ТОВ Синтез-Профіт . Ураховуючи наведене, контролюючий орган доводить правомірність прийнятих рішень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив судове рішення залишити без змін.

Представник відповідача не був допущений судом до участі у справі у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених повноважень і був присутній в судовому засіданні в якості вільного слухача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 12.03.2018 по 16.03.2018 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ Гранат з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Синтез-Профіт за періоди березень 2015, квітень 2015, травень 2015, червень 2015, вересень 2015, жовтень 2015, листопад 2015, січень 2016, за результатами якої складено акт від 23 березня 2018 року № 155/26-15-14-02-01-14/21620913.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 363 242, 00 грн, в тому числі за березень 2015 в сумі 87 103, 00 грн, квітень 2015 в сумі 126 499, 00 грн, травень 2105 в сумі 92 343, 00 грн, червень 2015 у сумі 1 160, 00 грн, вересень 2015 в сумі 10 808, 00 грн, листопад 2015 в сумі 45 329, 00 грн, та завищено показники рядку 21 Сіма від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду в січні 2016 року на суму 3 289, 00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що операції, оформлені між позивачем та ТОВ Синтез-Профіт , не мали реального характеру, оскільки стосовно ТОВ Синтез-Профіт містяться наступні відомості в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва АС Податковий блок:

- допитано директора цього товариства ОСОБА_1 , який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства в період з 10 лютого 2015 року по 21 січня 2016 року не мав;

- ознаки фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень зареєстровано ряд судових ухвали: в рамках кримінального провадження № 12016000000000025, внесеного до ЄРДР 27 січня 2016 року за фактами створення та придбання на території м. Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням підроблених документів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України. У ході слідства встановлено групу підприємств, зокрема, ТОВ Синтез-Профіт , службові особи якого організували протиправну схему з ухилення від сплати податків, конвертації та легалізації грошових коштів шляхом виготовлення фіктивних документів. У своєму бухгалтерському та податкових обліках, для формування податкового кредиту та легалізації надходження м`ясної продукції, придбаної від підприємств, що мають ознаки фіктивності або здійснюють оптову торгівлю продукції за готівковий розрахунок, ТОВ Синтез-Профіт з метою маскування незаконної діяльності, відображало безтоварні операції з придбання продукції від підприємств - виробників м`ясної продукції.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 16.04.2018 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 00004281402, яким ТОВ Гранат збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 454 052, 00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 363 242,00 грн. та за штрафними санкціями 90 810, 00 грн.

- № 00004291402, яким ТОВ Гранат зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 289, 00 грн за січень 2016 року згідно податкової декларації від 22 лютого 2016 року № 9021377871.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, були залишені без змін, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт власних повноважень не довів перед судом, що відносини позивача з наведеним контрагентом мали фіктивний характер, в той час, як надані позивачем докази на підтвердження реального характеру здійснених операцій оформлені належним чином та повною мірою доводять рух активів між суб`єктами господарювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України,).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Так, у період, що був предметом перевірки, спірні показники податкової звітності ТОВ Гранат сформовані ним на підставі господарських операцій з ТОВ Синтез-Профіт .

Судом установлено, що між ТОВ Гранат як покупцем та ТОВ Синтез-Профіт як постачальником укладено договір поставки від 25 лютого 2015 року № 30, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначаються у накладних, які оформлюють партією сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Ціни на товар, що поставляється, встановлюються постачальником в прас-листі на момент заказу (не є додатком до договору).

На підтвердження виконання сторонами своїх договірних зобов`язань позивачем надано копії видаткових накладних на поставку м`ясної продукції та копії платіжних доручень.

Апелянт вказує на наявність недоліків у деяких видаткових накладних, а саме відсутність у них посади та прізвища уповноваженої особи постачальника (ТОВ Синтез-Профіт ), але колегія суддів не може погодитись з твердженнями податкового органу, що відсутність таких реквізитів вказує на безтоварність вказаних операцій.

Досліджуючи вказані первинні документи, колегія суддів зауважує, що в деяких з них, а саме в видаткових накладних від 03.03.2015 № 464, від 12.05.2015 № 0001417, від 16.10.2015 № 0001716 підпис уповноваженої особи ТОВ Синте-Профіт є ідентичним до підпису директора цього товариства Перевалова С.В., яким підписано договір поставки № 30 від 25.02.2015 та ряд інших видаткових накладних, до яких контролюючий орган не висував заперечень.

Водночас, видаткові накладні від 23.04.2015 № 0001219, від 19.05.2015 № 0001535, від 25.05.2015 № 0001638, від 09.06.2015 № 0000117, від 04.11.2015 № 0001914, від 24.11.2015 № 0002245 містять підпис іншої особи без зазначення її посади та прізвища.

Однак, колегія суддів вважає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Згідно пункту 4.4 Договору поставки № 30 від 25.02.2015 покупець за власним бажанням вправі здійснити поставку товару за умовами EXW, Інкотермс в редакції 2010 року, склад постачальника (Київська область, смт. Баришівка, вул. Коцюбинського, 123).

Згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010 умова поставки EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).

Відповідальність продавця закінчується при передачі товару покупцеві або найнятому ним перевізнику в приміщенні продавця. При цьому, продавець не відповідає ні за навантаження товару на транспорт, ні за сплату митних платежів, ні за митне оформлення товару, що експортується; покупець несе всі витрати з вивезення товару зі складу, перевезення, митного оформлення і т.д. Інакше кажучи, ця умова поставки передбачає самовивіз товару.

За базису поставки EXW покупець несе всі види ризику і всі витрати по переміщенню товару з території продавця до зазначеного місця призначення. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов`язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Отже, такий вид поставки завжди вживається із зазначенням місця розташування продавця.

Зі змісту статуту ТОВ Гранат (стаття 9) вбачається, що товариство є власником ряду автотранспортних засобів.

Позивач зауважує, що товар, придбаний у ТОВ Синтез-Профіт , ним перевозився власними транспортними засобами, які належать самому Товариству та ОСОБА_2 , яка є учасником товариства та володіє часткою у 20 % в статутному капіталі товариства.

За таких обставин, складення товарно-транспортних накладних в межах здійснених господарських операцій не є обов`язковим.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до листа Вищого Адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-1, метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість є, у тому числі, результати здійснення подальшої діяльності підприємством набувачем господарських операцій, що вказують на використання у своїй діяльності придбаних основних фондів.

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ Синтез-Профіт м`ясної продукції позивачем надано ряд договорів поставки, укладених з управлінням освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, управлінням освіти Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, управлінням освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, управлінням освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, управлінням освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, КП Промінь в Святошинському районі м. Києва та видаткових накладних.

Про реальність здійснення господарської діяльності з використанням придбаної продукції свідчать і надані копії експлуатаційного дозволу для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів та експертні висновки зразків продукції.

Слід зазначити, що законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником операцій критерію документального підтвердження вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

З сукупного аналізу наданих первинних документів вбачається наявність господарських операцій позивача, зокрема, щодо придбання та поставки м`ясної продукції, її подальше використання у господарській діяльності підприємства.

Поряд із цим, відповідачем надано копію пояснень директора ТОВ Синтез-Профіт ОСОБА_1 , які були відібрані посадовцями о/у відділу № 2 УЗЕ в Київській області ДЗЕ Національної поліції України, де останній заперечує свою причетність до створення цього товариства та до його фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та наведеним контрагентом підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою, а саме директором ОСОБА_4 .

Отже, доводи апелянта в цій частині судом відхиляються.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача, відображену в інформаційній базі даних державної фіскальної служби, оскільки такі відомості не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платником податків, ані судом. Водночас, електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що поза розумним сумнівом доводить факти податкових правопорушень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позову і необхідність його задоволення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23 січня 2020 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк