Постанова

від 26.03.2019 по справі 914/1393/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Справа №914/1393/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача :Райхель Р.П. - адвокат;

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, м.Львів б/н від 02.02.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 (суддя Мороз Н.В., повний текст рішення складено 14.01.2019, м Львів)

у справі №914/1393/18

за позовом ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія хімічні технології", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології", м. Львів

про стягнення вартості частки учасника товариства з солідарного боржника.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, м.Львів звернувся із позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія хімічні технології , м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Хімічні технології , м. Львів про стягнення вартості частки учасника товариства з солідарного боржника.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 (суддя Мороз Н.В.) у справі №914/1393/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що з урахуванням положень розподільчого балансу, судового рішення у справі №914/810/13-г, якими встановлюється та підтверджується зобов язання ТОВ "Хімічні технології" перед позивачем та в силу положень ст.109 ЦК України, у ТОВ Компанія хімічні технології відсутня солідарна відповідальність перед позивачем за зобов'язанням ТОВ "Хімічні технології", встановленим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2016 у справі №914/810/13-г.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу б/н від 02.02.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2019, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення неповно з ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції, що у ТОВ Компанія хімічні технології відсутня солідарна відповідальність перед позивачем за зобов язаннями ТОВ Хімічні технології , а відтак відсутній факт порушення відповідачем прав позивача.

Скаржник також зазначає, що ОСОБА_1 був засновником ТОВ Хімічні технології з часткою у розмірі 34,65% загального розміру статутного капіталу, 29.03.2011 ОСОБА_1 заявою повідомив товариство про вихід та просив виділити йому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства; 29.06.2011 загальними зборами засновників прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства; листом від 20.06.2012 ТОВ Хімічні технології повідомило ОСОБА_1 про початок виплат належних йому сум вартості частини майна та частки прибутку товариства визначених станом на 31.03.2001.

На думку скаржника, невиплатою належної ОСОБА_1 частки майна з врахуванням ринкової вартості майна, ТОВ Хімічні технології , правонаступником якого є ТОВ Компанія хімічні технології , порушено права позивача, як учасника товариства.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2016 у справі №914/810/13-г за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Хімічні технології про визначення справедливого розміру активів (майна), що належать до сплати при виході з товариства та його стягнення, позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Хімічні технології" на користь ОСОБА_1 1 610 954, 53 грн. боргу по виплаті частки у статутному (складеному) капіталі відповідача, у зв'язку з виходом з числа учасників.

Зазначеним рішенням встановлено, що 29.03.2011 ОСОБА_1 заявою повідомив ТОВ "Хімічні технології" про вихід з товариства та просив виділити йому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. 29.06.2011 загальними зборами засновників прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

19.09.2016 на примусове виконання рішення від 29.08.2016 Господарським судом Львівської області видано наказ у справі №914/810/13-г.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України (у редакції чинній на момент вчинення вищезазначених процесуальних дій) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з інформаційної довідки про виконавче провадження, на виконання вказаного рішення господарського суду Залізничним ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області 26.09.2016 відкрито виконавче провадження №52366993.

07.06.2018 виконавчий документ повернено державним виконавцем стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Компанія хімічні технології" є правонаступником ТОВ "Хімічні технології".

Відповідно до рішення засновників ТОВ "Хімічні технології" проведено реорганізацію товариства та утворено шляхом виділу ТОВ Компанія хімічні технології , якому було передано активи ТОВ "Хімічні технології".

Внаслідок виділу ТОВ Компанія Хімічні технології , ТОВ Хімічні технології продовжило свою діяльність за зменшеного обсягу активів і пасивів та не було виключено з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого порушеного права та просить стягнути з ТОВ "Компанія хімічні технології" як з солідарного боржника за зобов'язаннями ТОВ Хімічні технології боргу по виплаті частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ Хімічні технології .

Згідно ст. 109 ГПК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Згідно ч.3 ст. 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням. (ч.4 ст.109 ЦК України).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що як вбачається з реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія хімічні технології , витребуваної на запит суду, для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням) , ТОВ Компанія Хімічні технології надано, зокрема Розподільчий баланс ТОВ Хімічні технології на 15.10.2012, затверджений Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Хімічні технології протоколом №8 від 15.10.2012.

За зазначеним розподільчим балансом точно визначено межі, розміри і обсяги майна, прав і обов'язків ТОВ Компанія Хімічні технології , як правонаступника майна, прав і обов'язків ТОВ Хімічні технології . З розподільчого балансу ТОВ "Хімічні технології" вбачається, що у складі пасивів ТОВ "Хімічні технології" відображені зобов'язання перед ОСОБА_1. У складі пасивів ТОВ Компанія хімічні технології зобов'язання перед позивачем відсутні, тобто такі зобов'язання (їх частина) до ТОВ Компанія Хімічні технології не переходили.

Як вбачається із розподільчого балансу, після завершення реорганізації ТОВ Хімічні технології , останнє не відповідає за зобов язаннями ТОВ Компанія Хімічні технології , а ТОВ Компанія Хімічні технології не відповідає за зобов язаннями ТОВ Хімічні технології , крім тих, що перейшли до нього згідно з цим розподільчим балансом та крім випадків, визначених законодавством України.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням положень розподільчого балансу, судового рішення у справі №914/810/13-г, якими встановлюється та підтверджується зобов язання ТОВ "Хімічні технології" перед позивачем та в силу положень ст.109 ЦК України, у ТОВ Компанія хімічні технології відсутня солідарна відповідальність перед позивачем за зобов'язанням ТОВ "Хімічні технології", встановленим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2016 у справі №914/810/13-г.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу вдповідачем.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з огляду на наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності відсутні належні та допустимі докази у підтвердження факту порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача.

Посилання позивача на недостовірність даних розподільчого балансу судом до уваги не приймається з огляду на те, що станом на момент розгляду справи такий розподільчий баланс є дійсним, змін до нього у встановленому законом порядку не вносилось.

Частиною 4 ст.11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018.

Відтак судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права та інтересу не відповідає способам звернення за захистом до суду встановленим в законі, отже наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Львів б/н від 02.02.2019 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у справі №914/1393/18 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М..

суддя Орищин Г.В.