Постанова

від 04.04.2019 по справі 910/9958/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа№ 910/9958/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Смірнової Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 04.04.2019

за апеляційними скаргами Громадської організації Джерело та Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 (повне рішення складене 03.12.2018)

у справі № 910/9958/18 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело-1

до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі , Громадської організації Джерело

про визнання договору недійсним

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Джерело-1 (далі - ТОВ Джерело-1 ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ) та Громадської організації Джерело (далі - ГО Джерело ) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі (далі - ПАТ ДТЕК Київські Електромережі ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 679/18-17 від 19.05.2017.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору обґрунтовані тим, що право власності на майно, яке було відчужене за оспорюваним договором належить позивачу, а не відповідачу 2, тому він не мав права відчужувати майно, яке йому не належить. А тому, на підставі ст. 203, 215, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, такий правочин має бути визнано недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2018 замінено відповідача 1 - ПАТ Київенерго на його правонаступника ПАТ ДТЕК Київські Електромережі , яке виведено зі статусу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 679/18-17 від 19.05.2017, який укладено між ГО Джерело та ПАТ Київенерго . Стягнуто з ГО Джерело на користь ТОВ Джерело-1 5 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 881, 00 грн судового збору. Стягнуто з ПАТ ДТЕК Київські Електромережі на користь ТОВ Джерело-1 5 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 881, 00 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі №910/24046/15 за позовом ТОВ Джерело-1 до ПАТ Київенерго , третя особа ГО Джерело про визнання недійсним одностороннього розірвання договору, було встановлено, що КТП 7057(6215) та КТП 6216 належать на праві власності TOB Джерело-1 , що підтверджується договором купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004. TOB Джерело-1 набуло первісне право власності на КТП 6216 на підставі правочинів як на новостворену річ. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу №679/18-17 від 19.05.2017 укладений всупереч вимогам ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, оскільки у ньому вирішено питання про право власності на майно - КТП 6216, яке належить позивачу, а не відповідачу 2, як продавцю за оспорюваним договором.

Також, суд першої інстанції вирішив покласти судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000, 00 грн порівну на відповідачів. Такі витрати підтверджуються договором про надання правової допомоги №ЮО-13/2018 від 17.03.2018, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4989 від 29.05.2012 та актом про надання послуг №37 від 12.11.2018, квитанцією №1131105 від 12.11.2018 на суму 11 000, 00 грн.

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду

19.12.2019 ГО Джерело звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО Джерело на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 11.03.2019.

Також, ПАТ ДТЕК Київські Електромережі , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ДТЕК Київські Електромережі та об'єднано розгляд апеляційних скарг в одне апеляційне провадження. Справу призначено до розгляду на 11.03.2019.

11.03.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції задоволено клопотання ГО Джерело про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд до 03.04.2019.

03.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву в розгляді апеляційних скарг до 04.04.2019.

В судове засідання 04.04.2019 з'явилися представники сторін - позивача та відповідачів.

04.04.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли клопотання позивача про залучення доказів та промови позивача та відповідача 1 у дебатах. Вказані промови долучено судом до матеріалів справи. Усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання клопотання позивача про залучення доказів залишено без розгляду на підставі ст. 118, 207, ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки у встановлений строк таке клопотання подано не було, клопотання про поновлення строку для подачі нових доказів заявлено не було та причин неможливості подати такі докази з причин, що не залежали від сторони до суду першої інстанції обґрунтовано не було.

Представники скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Керівник позивача та його представник в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційних скарг та просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

ГО Джерело в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке. Надані позивачем документи щодо придбання КТП 6216, на думку скаржника, не відповідають переліку обладнання, яке відчужено відповідачем 2 за договором, а саме: роз'єднувач іншої марки, та відсутні документи на повітряні лінії.

Також, скаржника зазначає, що він замовив проектну документацію для КТП 6216, що підтверджується робочим проектом 2003/5-РП, виготовленим ТОВ СГС . Після розробки ГО Джерело проекту електропостачання, саме ГО Джерело було укладено договір постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією, в якому зафіксовано, що КТП 6216 стоїть на балансі ГО Джерело . Позивач виконував функції підрядника, які були делеговані йому відповідачем 2. Кошти на виготовлення такого майна були виділені інвесторами (учасниками кооперативу). Жодних договорів про передачу права власності на КТП 6216 від ГО Джерело до ТОВ Джерело-1 укладено не було.

Стосовно справи №910/24046/15 скаржник вказує, що КТП 6216 не могло бути предметом дослідження та оцінки, оскільки позов стосувався визнання недійсним одностороннього розірвання договору постачання електроенергії до артезіанської свердловини.

Крім того, скаржник заперечує проти висновку суду про покладення на відповідачів витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що заявлені витрати є надмірними та не відповідають складності справи.

ПАТ ДТЕК Київські Електромережі також не погодилося з рішенням суду першої інстанції та оскаржило його з таких підстав. Скаржник зазначає, що відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу № 679/18-17 від 19.05.2017 ПАТ Київенерго , правонаступником якого є ПАТ ДТЕК Київські Електромережі було прийнято у власність наступне майно: КТП 6216 типу КТПН-400/10/0Д обладнання РУ 10/0,4 кВ, у т. ч. роз'єднувач типу РЛНД-10/400, трансформатор в КТП 6216, зав. №4125176 типу ТМ-400 кВА, роз'єднувач № 6216 на оп. № 2 відгалуження від оп. №27 до КТП 6216 (КПЛ 1060-3078) типу РЛНДз-10/400. Усе обладнання 2005 року випуску. Придбане ж позивачем обладнання відрізняється від того, що передано у власність ПАТ ДТЕК Київські Електромережі , а деяке взагалі відсутнє у наданих договорах. Однак, суд першої інстанції не надав оцінки даним фактам, а лише формально ототожнив обладнання з двох договорів, що порушує принцип об'єктивності та повноти оцінки доказів.

Щодо справи №910/24046/15, предметом останньої було визнання недійсним одностороннього розірвання договору про постачання електричної енергії. Серед позовних вимог та підстав позову були відсутні вимоги щодо права власності на вищевказані КТП, тому відповідач по справі у своїх поясненнях був позбавлений можливості аргументовано заперечувати проти тверджень ТОВ Джерело-1 , оскільки всі аргументи були спрямовані на спростування аргументів по суті спору. Також варто зазначити, що такі обставини взагалі не досліджувалися судом, тому вважати даний факт доведеним неможливо.

Також, на думку скаржника, оскільки ГО Джерело , як громадське об'єднання, не мало наміру здійснювати господарську діяльність, то для виконання статутних функцій у 2003 було створено ТОВ Джерело-1 , де громадську об'єднання було одним із учасників. Створення ТОВ Джерело-1 відбулося для реалізації прав членів ГО щодо користування проінвестованими ними об'єктами (електромережами, водопроводом тощо).

Надані ТОВ Джерело-1 копії договорів про купівлю-продаж обладнання від 12.11.2003 та підрядний договір від 16.04.2004 не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують лише факт купівлі певного обладнання та виконання робіт по монтажу КТП, однак жодних доказів того, що це за КТП, де і на підставі чого вона була змонтована, позивачем не надано, а самі надані договори такої прив'язки не містять.

Крім того, скаржник заперечує проти висновку суду першої інстанції про покладення витрат на правничу допомогу на відповідачів, оскільки доказів того, що позивачем реально було оплачено дані кошти, заявником не надано. Також скаржник вважає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

07.03.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзивна апеляційні скарги, в якому ТОВ Джерело-1 заперечило проти вимог апеляційних скарг.

За доводами позивача, КТП 6216 та обладнання РУ (розподільче устройтво) 10/0,4 кВ є єдиним цілим. Тобто обладнання РУ 10/0,4 кВ входить до складу комплектної трансформаторної підстанції 6216. КТП 6216 після його монтажу та підключення є єдиним майновим комплексом.

ГО Джерело , на переконання позивача, бездоказово стверджує, що володіло до продажу КТП 6216 на підставі нормативних актів, які регламентують підключення КТП та постачання електричної енергії, а також заявляє, що ТОВ Джерело-1 було підрядником ГО Джерело без надання жодних підтверджуючих документів.

Позивач вважає твердження обох скаржників про те, що фінансування будівництва КТП 6216 здійснювалось членами ГО Джерело є бездоказовим. Наявність такого твердження у листі самої ГО Джерело не є достатнім доказом взагалі будь-якого юридичного факту.

Також позивач вважає, що право власності на КТП підтверджено судовим рішенням у справі №910/24046/15.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи установчими зборами ГО Джерело було затверджено протокол № 1 від 26.12.2002, яким, відповідно, затверджено статут організації. Основним завданням організації є здійснення функцій, що забезпечують інвесторам проектів реалізацію прав щодо користування проінвестованими ними об'єктами, належне утримання територій загального користування, сприяння членам організації в отриманні якісних житлово-комунальних та інших послуг та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю організації, а також захист прав членів організації (п. 2.2. статуту).

З матеріалів справи вбачається, що замовником завдання на розробку робочого проекту по електропостачанню і зовнішньому освітленню майданчику котеджної забудови в селі Бортничі було ГО Джерело (зворотній бік а.с. 189, т. 1).

Робочий проект №2003/5-РП затверджено 11.03.2003, до яких входять пояснювальна записка, робочі креслення, кошторисна документація (а.с. 182 - 197, т. 1).

Згідно з протоком технічної наради, датованим липнем 2003 ГО Джерело , ТОВ Карапуз та головний інженер проекту вирішили у робочому проекті електропостачання площадки котеджної забудови, який виконує ТОВ СГС згідно договору з ГО Джерело , перебачити можливість підключення до розподільчого пристрою 0,4 кВ трансформаторну підстанцію.

Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток до 6 до договору від 01.10.2004 № 2086246) споживачем електроенергії є ГО Джерело . Споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, яке перебуває на його балансі, а саме: КТП-6215, КТП-6216.

Протоколом №1 від 28.08.2003 установчих зборів учасників ТОВ Джерело-1 було затверджено статут товариства. Учасниками товариства вказані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ГО Джерело . Предметом діяльності товариства, зокрема, є будівництво об'єктів комунального, громадського та промислового призначення, об'єктів енергетики, транспорту та зв'язку; будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, в тому числі будівництво систем каналізації, водопроводу, електрозабезпечення, телефонізації за рахунок власних коштів та коштів юридичних та фізичних осіб (інвесторів).

У матеріалах справи наявні договори між ТОВ Джерело-1 та жителями с. Бортничі (членами ГО) про будівництво вуличних мереж електропостачання та водовідведення для приватних будинків по вул. Лісовій, вул. Демидівській, пров. Інженерному, пров. Ялинковому, за умовами яких ТОВ Джерело-1 як виконавець зобов'язувалось побудувати мережі каналізації та електропостачання колективного користування по вул. Лісовій, вул. Демидівській, пров. Інженерному, пров. Ялинковому, а споживачі (члени ГО) зобов'язувались профінансувати вартість будівництва мереж каналізації та електропостачання.

12.11.2003 ТОВ Джерело-1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Каркас уклали договір купівлі-продажу, згідно з п. 1.1. якого продавець продає покупцю енергетичне обладнання, в асортименті, що вказана у специфікації. Згідно зі специфікацією придбано комплектну трансформаторну підстанцію КТП-1-400 10/0,4 з трансформатором (2 шт.), роз'єднувач РЛНД-10/630.

16.04.2004 ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс уклали підрядний договір № 893, згідно з п. 1 якого підрядчик зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити такі роботи: монтаж та підключення КТ, прокладка КЛ 0, 4 кВ і підключення збірки.

ТОВ Джерело-1 долучено до матеріалів справи акт на передачу-приймання КТП в монтаж від 28.11.2003, складений між ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс , згідно з якого постачальник передав, а постачальник отримав на зберігання і подальшого монтажу, згідно з проектом 2003/5-РП обладнання.

Водночас, 14.05.2004 ТОВ Електротехсервіс та ГО Джерело уклали підрядний договір № 901 на технічних обслуговування КТП-6215, КТП-6216, предметом якого є підтримання зовнішнього електропостачання в робочому стані, а саме КТП-6215, КТП-6216 и ПЛ 10кВ опора 31- КТП-6215, опора 4- КТП-6216. Строк дії договору встановлено з 14.05.2004 у разі відсутності повідомлення про розірвання договору або його зміни, договір автоматично продовжується на наступний рік (п. 4.1.).

17.09.2004 ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс склали акти № 893/1 та № 893/2 приймання виконаних робіт (пізніше ніж відповідач 2 уклав підрядний договір на обслуговування).

Суд першої інстанції встановив, що 19.05.2017 ГО Джерело (продавець) та ПАТ Київенерго (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 679/18-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, визначених цим договором КТП 6216, обладнання РУ 10/0.4 кВ та повітряну лінію 10 кВ. (надалі майно), характеристику яких наведено у п. 1.2. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору за домовленістю сторін, вартість майна, за якою воно продається, становить: без ПДВ: 210,00 гри. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість, визначену у п. 2.1. цього договору з відстрочкою платежу на 11 місяців із моменту підписання акта приймання-передачі майна (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 1.2. договору перелік, назва і вартість майна визначені у додатках № 1, № 2 до цього договору.

Відповідно до зазначених додатків перелік майна складає: КТП 6216 з обладнанням РУ 10/0,4 кВ, трансформатор в КТП 6216, зав. № 425176, роз'єднувач № 6216 на оп. № 2, повітряну лінію (ПЛ 10 кВ КТП 6216 - оп. №4). Згідно із зазначеними переліками рік випуску об'єктів електропостачання 2005, рік введення в експлуатацію 2017.

Судом першої інстанції досліджено, що Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/24046/15 за позовом ТОВ Джерело-1 до ПАТ Київенерго , за участю третьої особи - ГО Джерело про визнання недійсним одностороннього розірвання договору. В мотивувальній частині рішення від 24.12.2015 було зазначено, що КТП 7057(6215) та КТП 6216 належать на праві власності TOB Джерело-1 , що підтверджується договором купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004; TOB Джерело-1 набуло первісне право власності на КТП 6216 на підставі правочинів як на новостворену річ. Указане судове рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами склалися правовідносини з виготовлення, експлуатації комплектної трансформаторної підстанції. Спір стосується правомірності укладення договору купівлі-продажу указаної підстанції.

Предметом оспорюваного договору є продаж об'єктів електропостачання. Згідно з переліком майна (додатком до договору), останнє складає: КТП 6216 з обладнанням РУ 10/0,4 кВ, трансформатор в КТП 6216, зав. № 425176, роз'єднувач № 6216 на оп. № 2, повітряну лінію (ПЛ 10 кВ КТП 6216 - оп. №4). Згідно із зазначеними переліками рік випуску об'єктів електропостачання 2005, рік введення в експлуатацію 2017.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об'єктом, вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Нормою ст. 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

За змістом ст. 184 Цивільного кодексу України індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: єдині у своєму роді, відрізняються від інших кількома ознаками, вирізнені із загальної маси речей цього роду.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.

Відповідно до ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Як вбачається з матеріалів справи, свої вимоги ТОВ Джерело-1 обґрунтовує тим, що воно є власником комплектної трансформаторної підстанції № 6216, яку воно набув у власність згідно з договором купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004.

Також, звертаючись з позовом, ТОВ Джерело-1 підтверджує своє право власності на КТП 6216 рішенням суду у справі № 910/24046/15.

Предметом розгляду вищевказаної справи були позовні вимоги ТОВ Джерело-1 про визнання недійсним одностороннього розірвання ПАТ Київенерго договору № 10173 про постачання електричної енергії від 23.09.2005, укладеного між ПАТ Київенерго та ТОВ Джерело-1 . Тобто питання визнання права власності на комплектні трансформаторні підстанції не було предметом розгляду у вказаній справі. Водночас, розглядаючи спір, Господарський суд міста Києва в мотивувальній частині рішення зазначив, що, зокрема, КТП 6216 належить на праві власності ТОВ Джерело-1 . Право власності підтверджується договорами купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що такі судження не є преюдиційними фактами в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні Лінгенс проти Австрії від 08.07.1986 (CASE OF LINGENS v. AUSTRIA) (https://hudoc.echr.coe.int/rus# %22fulltext%22:[%22LINGENS%20CASE%22], %22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-57523%22] ) зазначив, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Спорів про визнання права власності на спірне майно судами не розглядалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача щодо беззаперечного доказу на підтвердження його права власності лише на судження, зроблені судом в іншій справі. Водночас, суд досліджує докази, які входять в предмет доведення, виходячи з предмету та підстав даного позову.

Так, згідно з визначенням, наведеним у п. 3.1 Правил технічної експлуатації електроустановок, які затверджені наказом Міністерства палива та енергетики №258 від 25.07.2006, комплектна трансформаторна підстанція (КТП) - підстанція, складена з шаф чи блоків із вмонтованими у них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до складання.

Із наведеного визначення слідує, що комплектна трансформаторна підстанція - це комплексний об'єкт, що складається із споруд та устаткування. Отже, КТП повністю відповідає ознакам складної речі, визначення якої міститься у статті 188 Цивільного кодексу України.

За поясненнями представників усіх сторін в судовому засіданні, комплектні трансформаторні підстанції мають оперативно-диспетчерські номери, які присвоюються оператором системи розподілу для оперативної ідентифікації цього обладнання.

Отже, номер комплектної трансформаторної підстанції є номером, який присвоюється працівниками електромереж і цей номер може бути змінений у будь-який час, оскільки є внутрішньою нумерацію щодо електроустановок користувачів. При цьому, право власності від присвоєння таких номерів не залежить та не змінюється. До прикладу сторони навели зміну номеру КТП з номеру 6215 на 7057. Зазначене КТП було предметом розгляду по іншим судовим справам.

Тобто, ідентифікувати об'єкт власності (комплектної трансформаторної підстанції) можливо саме за первинними документами, а не присвоєним оперативно-диспетчерським номером.

У справі № 910/24046/15 Господарський суд міста Києва також підставно виходив з такого та вказав, що право власності підтверджується договорами купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004.

Водночас, дослідивши в судовому засіданні докази, на які посилаються сторони, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені документи не містять ідентифікуючих позначень (номерів, серії, тощо) майна, яке було предметом таких договорів крім потужності 0,4 кВ та маркування роз'єднувача РЛНД-10/630.

Зазначені ознаки не вирізняють річ та не індивідуалізують її для цілей визначення права власності. Індивідуалізуючи ознаки повинні бути незмінними та притаманними саме цьому майну (речі).

Відповідні заводські номери містить акт на передачу-приймання КТП в монтаж складений від 28.11.2003 між ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс . Однак, вказаний акт не приймається судом до уваги, так як його дата передує даті укладення підрядного договору № 893 від 16.04.2004, укладеного між ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс , яким позивач обґрунтовує своє право власності. Тобто передача майна за вказаним актом здійснювалася не в межах договору, яким позивач обґрунтовує набуття права власності. Інших договорів підряду між ТОВ Джерело-1 та ТОВ Електротехсервіс матеріали справи не містять. Відповідні обставини сторонами не наводилися та не доведені позивачем у даній справі.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає, зокрема, доводи ПТА ДТЕК Київські Електромережі про те, що обладнання, яке є предметом спірного договору та придбавалося у 2003 році позивачем, не співпадає.

Разом з цим, предметом (майном) оскаржуваного договору за переліком є КТП 6216 з обладнанням РУ 10/0,4 кВ, роз'єднувач РЛНД-10/400, трансформатор в КТП 6216, зав. № 425176, роз'єднувач № 6216 на оп. № 2 РЛНДз-10/400, повітряну лінію (ПЛ 10 кВ КТП 6216 - оп. №4). Згідно із зазначеними переліками рік випуску об'єктів електропостачання 2005, рік введення в експлуатацію 2017.

Тобто майно, яке передавалося за оспорюваним правочином та майно, про яке зазначає позивач (набуте ним у власність за договорами купівлі-продажу №12 від 12.11.2003, підрядним договором № 893 від 16.04.2004) не є тотожним. Навпаки, складові такого майна містять суттєві відмінності, зокрема, рік випуску майна; роз'єднувач позивача має таке позначення: РЛНД-10/630 , тоді як за спірним правочином - РЛНД-10/400 та РЛНДз-10/400 . Перелік майна за спірним правочином є більшим навіть за складовими (зокрема, повітряні лінії 10кВ).

Враховуючи, що набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, позивач повинен довести, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб він набув право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем докази (договір купівлі-продажу №12 від 12.11.2003 та підрядний договір № 893 від 16.04.2004) в підтвердження права власності на майно, яке на його думку, є предметом оскаржуваного правочину, не містять усіх складових спірного майна та не є належними та допустимими доказами набуття позивачем права власності саме на майно, яке передавалося за оскаржуваним правочином. Отже, позивач не надав доказів того, що йому на праві власності належить майно, яке передано відповідачами за спірним правочином. Так, зазначена у наданих позивачем документах (у підтвердження позовних вимог) характеристика (перелік, опис, тощо) майна не містить будь-яких ознак, які б ідентифікували це майно як комплектну трансформаторну підстанцію 6216 з усіма складовими згідно з додатками (акт передачі), яке було предметом спірного договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Водночас, обставин, за яких закон передбачає можливість визнання правочину недійсним позивачем не підтверджено належними доказами.

Положення ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відображають принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/18719/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Правомірність правочину презюмується ст. 204 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 79, 269 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, Північний апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та, відповідно, задоволення позову. А тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статуту ГО Джерело основним завданням організації є здійснення функцій, що забезпечують інвесторам проектів реалізацію прав щодо користування проінвестованими ними об'єктами. Майно та кошти організації утворюються за рахунок, зокрема добровільних внесків членів організації, внесків інвесторів проектів будівництва об'єктів загального користування.

Стаття 24 Закону України Про об'єднання громадян (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 7.5 статуту ГО Джерело передбачають, що з метою виконання статутних завдань і цілей громадська організація може здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридично: особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Судом також частково приймаються пояснення ГО Джерело , що громадське об'єднання, не мало наміру здійснювати господарську діяльність, для виконання статутних функцій, а тому 28.08.2003 було прийнято рішення про створення ТОВ Джерело-1 , де ГО було одним із учасників (з часткою ГО Джерело у статутному капіталі ТОВ Джерело-1 в розмірі 30%). Тобто створення ТОВ Джерело-1 відбулося для здійснення господарської діяльності з метою виконання цілей та статутних завдань ГО Джерело , а саме: побудови каналізації, водопроводу, водопроводу, електромережі та інше, інфраструктури котеджної забудови, та з метою реалізації прав членів ГО щодо користування проінвестованими ними об'єктами (електромережами, водопроводом тощо). Всі правочини та дії, на які посилається позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, а саме договір № 12 від 12.11.2003 та підрядний договір № 893 від 16.04.2004 вчинялись позивачем як підрядником та за наслідками попередніх дій ГО Джерело і були частиною господарської діяльності, делегованою від ГО Джерело до ТОВ Джерело-1 . Також за поясненням представника ГО Джерело , останньою було втрачено частину документів, які згодом організація намагалася відновити, що підтверджується зверненням до Дарницького районного управління міліції.

Додатково зазначені факти підтверджуються статутом ТОВ Джерело-1 , листом ГО Джерело , зареєстрованим у ПАТ Київенерго 09.08.2005, яким відповідач 1 звертався з проханням переоформити договір №2086246 від 01.10.2004, підписаний з АК Київенерго на ТОВ Джерело-1 , яке створене ГО Джерело для ведення господарської діяльності.

При цьому, фінансування будівництва КТП та електричних мереж здійснювалось, в тому числі, на підставі укладених між ТОВ Джерело-1 та жителями с. Бортничі (членами ГО) договорів про будівництво вуличних мереж електропостачання та водовідведення для приватних будинків по вул. Лісовій, вул. Демидівській, пров. Інженерному, пров. Ялинковому (наявні в матеріалах справи), за умовами яких ТОВ Джерело-1 як виконавець зобов'язувалось побудувати мережі каналізації та електропостачання колективного користування по вул. Лісовій, вул. Демидівській, пров. Інженерному, пров. Ялинковому, а споживачі (члени ГО) зобов'язувались профінансувати вартість будівництва мереж каналізації та електропостачання, що не спростовувалося позивачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Так, приєднання нових електроустановок замовника до електричної мережі у 2003 році регулювалось Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.2 Правил приєднання нових чи реконструйованих електроустановок замовника до електричної мережі передбачає такі етапи: подання замовником до електропередавальної організації (основного споживача) заяви про приєднання його електроустановок до електричної мережі. Документи, необхідні для видачі технічних умов, замовник (споживач) додає до заяви про приєднання; підготовка та видача замовнику (споживачу) електропередавальною організацією (основним споживачем) технічних умов приєднання, оплата замовником (споживачем) вартості видачі технічних умов; підготовка електропередавальною організацією (основним споживачем) на основі типового договору (додаток 4) проекту договору про приєднання та його підписання сторонами; розроблення і узгодження замовником (або спеціалізованою організацією на договірних умовах із замовником) проектної документації для об'єктів будівництва і реконструкції; будівництво і монтажно-налагоджувальні роботи; проведення приймально-здавальних випробувань; отримання акта-допуску на підключення електроустановок замовника до електричної мережі; укладення договору про постачання електричної енергії та/або інших договорів, укладення яких передбачено цими Правилами підключення електроустановок замовника до електричної мережі.

Так, робочим проектом № 2003/5-РП електропостачання та зовнішнього освітлення площадки котеджної забудови в селі Бортничі, пров. Інженерний та Ялинковий, вул. Демидівська передбачено виконання зовнішнього освітлення площадки котеджної забудови. Робочий проект є документом, який встановлює технічні вимоги, умови для встановлення електрообладнання і підключення його до мереж електропостачання.

На аркуші 4 розділу 1. Загальна пояснювальна записка робочого проекту в п. 1.1. зазначено, що Робочий проект електропостачання та зовнішнього освітлення площадки котеджної забудови ГО Джерело розроблено на підставі: завдання на розробку проекту; технічних умов № 24489 від 28.09.2003, виданих АЕК Київенерго ; технічних умов КП Київміськсвітло № 334-4 від 07.07.2003. Робочим проектом передбачається виконання електропостачання площадки забудови ГО Джерело .

Тобто, матеріали справи підтверджують, що ГО Джерело здійснено всі етапи, які передбачені Правилами для будівництва та підключення нової електроустановки КТП.

Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що передане ГО Джерело за спірним правочином майно належить ТОВ Джерело-1 на праві власності, що також є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції при ухвалені рішення, виходячи з основних засад господарського судочинства на підставі ст. 2 ГПК України, керується принципом справедливості та розумності.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 2, ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 6, 203, 204, 215, 627 Цивільного кодексу України дійшов висновку - про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

9. Судові витрати

У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, усі судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України має нести позивач.

З урахуванням задоволення апеляційних скарг, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України. Так, за апеляційний перегляд підлягає відшкодуванню по 2 643, 00 грн із позивача на користь скаржників понесених судових витрат (судового збору).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації Джерело на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/9958/18 - задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/9958/18 - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі №910/9958/18 скасувати, з ухваленням нового - про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Джерело-1 в задоволенні позову повністю.

4. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Джерело-1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело-1 (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код 32590768) на користь Громадської організації Джерело (02088, м. Київ, вул. Демидівська, 76, код 26315244) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело-1 (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код 32590768) на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код 41946011) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи № 910/9958/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 05.04.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Л.Г. Смірнова