Постанова

від 01.04.2019 по справі 922/3188/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа № 922/3188/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Литвинової К.О.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за дов. №08-21/3462/2-18 від 20.12.2018р.

відповідача - ОСОБА_2 за дов. б/н від 10.12.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком» , м. Харків (вх. № 506Х/2-4)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/3188/18 (суддя Тацій О.В., повний текст рішення складено 21.01.2019)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком» , м. Харків

про стягнення 37027,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

22.11.2018 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком» про стягнення з відповідача на свою користь 37027,02 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою по пр. Московському, 142 у м. Харкові площею 0,1370 га.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 ( починаючи з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області (17.11.2015) недоотримала до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по пр. Московському у м. Харкові площею 0,1370 га, що перебуває в оренді відповідача, а тому, має право на його відшкодування у розмірі, визначеному у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/3188/18 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком" на користь Харківської міської ради 37027,02 грн. недоотриманого Харківською міською радою доходу за користування земельною ділянкою по пр-т Московський, 142 у м. Харкові площею 0,1370 га та 1762,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/3188/18 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги (вх.№2766 від 18.03.2019 та вх.№372 від 01.04.2019), обґрунтовує тим, що дії відповідача щодо непідписання запропонованого позивачем проекту додаткової угоди не можна вважати неправомірними, оскільки чинне законодавство не зобов'язує його до безумовного погодження запропонованих змін до договору оренди землі, а також не передбачає обов'язку надіслати відповідь на таку пропозицію. Укладений сторонами договір оренди землі від 05.12.2005 року також не містить обов'язку відповідача щодо безумовного підписання додаткової угоди щодо внесення змін до договору.

Разом з цим, положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", частини 2-3 статті 188 ГК України та умови 36 договору оренди землі від 05.12.2005 року передбачають можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, в тому числі у разі недосягнення сторонами згоди щодо внесення таких змін.

Крім того, зазначає, що частиною 4 статті 188 ГК України прямо передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2015у справі № 922/4958/15, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, не встановленого іншого строку, а тому додаткова угода до договору оренди землі від 05.12.2005 р. є укладеною саме з дня набрання цим рішенням законної сили, тобто з 20.01.2016 року. Отже, лише з 20.01.2016 у позивача виникло право вимагати, а у відповідача -обов'язок сплачувати орендну плату у зміненому розмірі.

Таким чином, на думку відповідача, він за період часу з 19.11.2015 по 19.01.2016 року правомірно керувався умовами чинного договору щодо розміру орендної плати, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків (неодержаного прибутку, втраченої вигоди).

Також відповідач вказує на те, що позивачем не було надано суду акту комісії щодо розміру збитків, заявлених до стягнення відповідно до вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284; не надано доказів ухилення відповідача від внесення змін до спірного договору та приведення його до вимог чинного законодавства.

Відповідач також вважає, що позивачем не доведено недосягнення іншої мети договору у вигляді одержання орендної плати та вчинення заходів, вжитих ним щодо їх одержання, в розмірі, визначеному договором, оскільки, на думку апелянта, жодних доказів існування заборгованості стороною не було надано до суду.

У наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях від 01.04.2019 апелянт наполягає на тому, що позивачем не доведено правомірність розрахунку суми недоотриманого доходу саме у розмірі 37027,02 грн., а саме, позивач розраховує суму недоотриманого доходу як різницю між сумою орендної плати, яку відповідач повинен був сплатити за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 з урахуванням зміненого розміру та сумою, яку він фактично сплатив згідно із відомостями, вказаними у листі ГУ ДФС у Харківській області ДФС України від 03.08.2018 №18966/9/20-40-12-03-19. При цьому позивач враховує суми, сплачені відповідачем протягом спірного періоду, тоді як відповідно до п287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання у вигляді сплати за землю сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Отже позивачем не було враховано платежі, здійснені в межах 30-денної відстрочки за межами спірного періоду. При цьому, за розрахунками відповідача, які підтверджуються звітними податковими деклараціями з плати за землю за період 2015 рік, 2016 рік, уточнюючою декларацією за 2016 рік, платіжними дорученнями №881 від 24.11.2015, №947 від 25.12.2015, №955 від 27.01.2016, №1059 від 24.02.2016, ним фактично сплачено за спірний період 24017,04 грн., а не 14301,42 грн., як помилково зазначив позивач.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Євроком» та призначено справу до розгляду на 18.03.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 клопотання ТОВ «Євроком» , м. Харків про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 01.04.2019 р. о 15:00 год.

Позивач в судовому засіданні 01.04.2019 та його представник у відзиві на апеляційну скаргу (від 05.03.2019) проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить судове рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/3188/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 17.11.15 р. у справі № 922/4958/15, вимоги Харківської міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова визнано законними, встановлено обов'язок ТОВ "Євроком" сплачувати орендну плату відповідно до договору згідно з нормативною грошовою оцінкою земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, а також факт ухилення відповідача від реалізації дій, направлених на внесення змін в договір оренди земельної ділянки (в частині збільшення розміру орендної плати), шляхом укладення з орендодавцем додаткової угоди, що у відповідності до ст. 75 ГПК України є обставинами, встановленими рішенням суду (преюдиційними фактами). Отже вказані обставини свідчать про наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, який є необхідною умовою для стягнення збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, а також викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до апеляційної скарги, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, між Харківською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Євроком" (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 85233/05.

За умовами пунктів 1, 2, 8 Договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005, орендодавець на підставі рішення XXXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.07.2005 № 121/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр.Московський, 142, загальною площею 0,1370 га, в тому числі: ріллі - __ га, багаторічних насаджень - __га, пасовищ - __ га, лісів - __ га, під забудову-га, інших угідь - 0,1370 га. Земельна ділянка надається на період будівництва до 01.12.2007 р., на період експлуатації до 01.12.2030.

У відповідності до пунктів 9, 11 вказаного договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця у вигляді орендної плати у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області у розмірі 5977,99 грн. з 01.12.2007р.

В пункті 10, 13 зазначеного договору сторони погодили обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції та встановили умови перегляду розміру орендної плати.

В подальшому, рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Пунктом 1.1 цього рішення Харківська міська рада затвердила базову вартість 1 кв.м землі у м. Харкові в сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

У відповідності до пункту 2 рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані за зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові затверджено рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 № 960/12, який набрав чинності з 01.01.2013. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі. Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошові оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

Згідно з витягом № 630 від 30.10.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки по пр. Московському, 142, у м. Харкові площею 0,1370 га станом на 01.01.2013 становить 3922666,00грн. Орендна плата за користування відповідачем спірною земельною ділянкою відповідно до розрахунку № 723/14 від 19.11.2013 р. складає 219669,30 грн. в рік, 18305,78 грн. в місяць.

У зв'язку із вищевказаними обставинами 13.12.2013 за № 4947/0/225-13 та 13.12.2013 за № 4951/0/225-13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив на адресу відповідача листи з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки та додав до вказаних листів-пропозицій проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Вказані листи відповідачем були отримані 10.05.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31), але були проігноровані, протягом встановленого законом строку відповідь на листи-пропозиції до міської ради відповідачем не направлено, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2015 у справі №922/4958/15, залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, позов задоволений частково.

Відповідно до вказаного рішення, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 630 від 30.10.2013 становить 3922666 грн. (три мільйони дев'ятсот двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень).

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 723/14 від 19.11.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 219669,30 грн. (двісті дев*ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев*ять гривень 30 копійок), або в місяць - 18305,78 грн. (вісімнадцять тисяч триста п*ять гривень 75 копійок).

Зі змісту позовної заяви у даній справі №922/3188/18 вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач своїми неправомірними діями у вигляді ухилення від внесення змін до договору оренди щодо зміни розміру орендної плати (відповідно до вимог чинного законодавства та рішень органу місцевого самоврядування) у період з 19.11.2015 по 19.01.2016 спричинив позивачеві збитки у вигляді недоотриманого останнім за вказаний період доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по пр. Московському, 142 у м. Харкові площею 0,1370 га, розмір яких складає 37027,02 грн. (різниця між розміром орендної плати за користування вказаною вище земельною ділянкою відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору. Харківською міською радою були вжиті заходи для отримання від ТОВ "Євроком" плати за користування земельною ділянкою, яка базується на нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, шляхом направлення відповідачу листа-пропозиції №4947/0/225-13 від 13.12.2013 щодо внесення змін до договору оренди землі, а отже відповідач був обізнаний про зміну нормативної грошової оцінки, та як наслідок - про зміну розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по пр. Московський, 142 у м. Харкові, проте жодних дій щодо сплати орендної плати відповідно до оновленого розрахунку останнім вчинено не було.

При цьому господарський суд зазначив, що в діях відповідача наявні всі елементи господарського правопорушення, яке є необхідною умовою для стягнення з нього на користь позивача збитків у розмірі 37027,02 грн. у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди).

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність особи у вигляді обоввЂ�язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як протиправна поведінка заподіювача збитків, полягає у порушенні правової норми , що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом, в тому числі неотримання управненою стороною доходів, на які вона має законні підстави розраховувати.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є субвЂ�єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Надаючи оцінку обставині наявності протиправної поведінки відповідача, колегія суддів зазначає про таке.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, відноситься до земель комунальної власності, у зв'язку з чим плата за землю у формі орендної плати, згідно з вимогами Податкового кодексу України є податком на майно, який зараховується до місцевого бюджету (п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв.м землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 41/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008 р.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 2.2. договору оренди землі орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Таким чином, вимогами законодавства в разі збільшення органом місцевого самоврядування розміру нормативної грошової оцінки передбачено обов'язок орендаря земельної ділянки внести відповідні зміни в договір оренди земельної частини (в частині збільшення розміру орендної плати), шляхом укладення з орендодавцем додаткової угоди.

Зазначеним спростовується твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що чинне законодавство не зобов'язує його до безумовного погодження запропонованих змін до договору оренди землі, а також не передбачає обов'язку надіслати відповідь на таку пропозицію.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 17.11.15 р. у справі № 922/4958/15, вимоги Харківської міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова визнано законними, встановлено обов'язок ТОВ "Євроком" сплачувати орендну плату відповідно до договору згідно з нормативною грошовою оцінкою земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, а також факт ухилення відповідача від реалізації дій, направлених на внесення змін в договір оренди земельної ділянки (в частині збільшення розміру орендної плати), шляхом укладення з орендодавцем додаткової угоди

Вказані факти в силу ст. 75 ГПК України є преюдиційними фактами, а тому не доводяться знову при вирішенні даної справи..

Отже, господарським судом у справі №922/4958/15 встановлено факт безпідставного ухилення відповідача від внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати.

Надаючи оцінку наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів виходить з такого.

Як вже зазначалося, судовими актами у справі №922/4958/15 було встановлено, що ТОВ "Євроком" повинно було сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою згідно з оновленим розрахунком, який базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, яку введено в дію з 01.01.2014.

На підставі Положення про Департамент земельних відносин, затвердженого рішенням Харківської міської ради №7/15 від 20 листопада 2015 року, на Департамент земельних відносин Харківської міської ради покладено повноваження щодо здійснення розрахунків розміру орендної плати за землю.

Згідно із листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06.08.2018 року №5331/0/225-18 розмір орендної плати за користування ТОВ Євроком земельною ділянкою по пр-ту Московському, 142 у м. Харкові площею 0,1370 га відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005. № 85233/05/03 згідно із нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року складає:

За 2015 рік-274366,96 грн (в рік)/22863,91 грн (в місяць);

За 2016 рік-393167,85 грн. (в рік)/32763,99 грн (в місяць).

Виходячи зі змісту вищевказаного листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради ТОВ Євроком повинно було сплатити за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 таку орендну плату:

За період з 19.11.2015-30.11.2015 (11 днів, розмір орендної плати на день - 762,13 грн., на місяць -22863,91 грн.) - 8383,43 грн.;

За період з 01.12.2015 - 31.12.2015 (1 місяць, розмір орендної плати на місяць -22863,91 грн.) - 22863,91 грн.;

За період з 01.01.2016 - 19.01.2016 (19 днів, розмір орендної плати на день 1058, 90 грн, на місяць - 32763,99 грн..) - 20081,10 грн.

Всього за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 : 51328,44 грн.

Відповідно до листа ГУ ДФС у Харківській області ДФС України від 03.08.2018 №18966/9/20-40-12-03-19 відповідачем за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 було сплачено без врахування нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 таку орендну плату:

За період з 19.11.2015 - 30.11.2015 (11 днів, розмір орендної плати на день - 340,51 грн.) - 3745,61 грн.;

За період з 01.12.2015 -31.12.2015 (1 місяць, розмір орендної плати на місяць - 10555,81 грн. на місяць) - 10555,81 грн.;

За період з 01.01.2016 - 19.01.2016 (19 днів) - 0 грн.

Всього за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 : 14301,52 грн.

Різниця між розміром орендної плати за користування ТОВ "Євроком" земельною ділянкою відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 (до дати набрання законної сили рішенням суду про внесення змін до договору в оренди землі в частині зміни розміру орендної плати) складає 37027,02 грн. (51328,44 грн. - 14301,52 грн.).

Зазначена сума є розміром плати за землю, яку позивач недоотримав за визначений період, але повинен був отримати, у разі, якщо б відповідач сплачував орендну плату відповідно до вимог законодавства, вчасно підписав додаткову угоду до договору оренди, а тому дана сума є збитками у формі недоотриманого доходу в розумінні ст. 22 ЦК України.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№3272 від 01.04.2019), в яких апелянтом вказано, що вони надаються на підставі права, передбаченого статтями 42, 46 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги дані письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№3272 від 01.04.2019), зважаючи на те, що надання таких пояснень не ґрунтується на положеннях п. 5, п. 6 статті 258 Господарського процесуального кодексу України у редакції із 15.12.2017 та на приписах статті 266 цього Кодексу.

Зокрема яка передбачено у п. 5, п. 6 статті 258 ГПК України, в апеляційній скарзі має бути зазначено: у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Проте, колегія суддів не приймає до розгляду письмові пояснення заявника апеляційної скарги, в силу приписів статті 266 ГПК України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

У наданих відповідачем 01.04.2019 поясненнях, наведені інші доводи, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, в якості підстав для задоволення апеляційної скарги, тобто вони фактично є зміною вимог апеляційної скарги.

Зокрема, апелянт не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком та стверджує, що позивач розраховує суму недоотриманого доходу як різницю між сумою орендної плати, яку відповідач повинен був сплатити за період з 19.11.2015 по 19.01.2016 з урахуванням зміненого розміру та сумою, яку він фактично сплатив згідно із відомостями, вказаними у листі ГУ ДФС у Харківській області ДФС України від 03.08.2018 №18966/9/20-40-12-03-19. При цьому позивач враховує суми, сплачені відповідачем протягом спірного періоду, тоді як відповідно до п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання у вигляді сплати за землю сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Отже, як вважає відповідач (апелянт), позивачем не було враховано платежі, здійснені в межах 30-денної відстрочки за межами спірного періоду. При цьому, за розрахунками відповідача, ним фактично сплачено за спірний період 24017,04 грн., а не 14301,42 грн., як помилково зазначає позивач.

Зазначені доводи скаржник підтверджує наданими до письмових пояснень звітними податковими деклараціями з плати за землю за період 2015 рік, 2016 рік, уточнюючою декларацією за 2016 рік, платіжними дорученнями №881 від 24.11.2015, №947 від 25.12.2015, №955 від 27.01.2016, №1059 від 24.02.2016, які в розумінні приписів статті 269 ГПК України, є новими доказами, адже не були предметом дослідження судом першої інстанції при вирішенні даної справи.

Отже, надання заявником апеляційної скарги письмових пояснень до суду - 01.04.2019, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, як того вимагають норми статті 266 ГПК України, а також не надання до письмових пояснень доказів їх направлення іншим учасникам справи, та відсутність наведених заявником причин неможливості подання доданих до письмових пояснень доказів до суду першої інстанції, зумовлює суд не приймати письмові пояснення від 01.04.2019 до розгляду, та розглядати апеляційну скаргу подану до суду апеляційної інстанції, в редакції від 05.02.2019.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №922/1784/15.

Досліджуючи обставину наявності вини відповідача, колегія суддів виходить із такого.

Вина у спричиненні збитків господарському спорі як суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілої сторони, передбачає наявність двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності:

а) наявність в особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання;

б) невжиття правопорушником всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

Як свідчать матеріали справи, Харківською міською радою були вжиті заходи для отримання від ТОВ "Євроком" плати за користування земельною ділянкою, розрахованої на підставі нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, шляхом направлення відповідачу листа-пропозиції №4947/0/225-13 від 13.12.2013, який останній отримав 10.05.2014, щодо внесення змін до договору оренди землі, що підтверджується поштовим відправленням (а.с.34), а отже вказане свідчить про обізнаність відповідача про розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

Однак, жодних дій щодо сплати орендної плати відповідно до оновленого розрахунку відповідачем вчинено не було.

Тобто, відповідач мав усі можливості для своєчасного укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005 року №85233/05, проте з власної вини цього не зробив.

За таких обставин доведено позивачем і наявність причинного зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки саме у зв'язку з безпідставним неукладенням відповідачем додаткової угоди після її отримання стороною було унеможливлено покладення на орендаря суми плати за користування земельною ділянкою у визначеному законом розмірі, внаслідок чого Харківська міська рада недоотримала кошти в сумі 32027,02 грн.

Враховуючи все вищенаведене колегія суддів встановила наявність в діях відповідача усіх елементів складу делікту, а саме:

- протиправної поведінки відповідача, яка полягає у відсутності жодного реагування на проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005 року №85233/05, безпідставного неукладення додаткової угоди після її отримання орендарем;

- збитків в розмірі 32027,02 грн як коштів, на які Харківська міська рада мала право розраховувати, реально одержати у разі належного виконання зобов'язання відповідачем та своєчасного покладення на орендаря належної суми плати за користування земельною ділянкою;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, який зумовлений тим, що у зв'язку з безпідставним неукладенням відповідачем додаткової угоди після її отримання стороною було унеможливлено покладення на орендаря суми плати за користування земельною ділянкою у визначеному законом розмірі, внаслідок чого Харківська міська рада недоотримала кошти в сумі 32027,02 грн;

- вини особи, вираженої у формі бездіяльністю особи у вирішенні питання щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою по пр-ту Московському, 142 у м. Харкові площею 0,1370 га у відповідність до вимог чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №922/2097/16 від 26.09.2017.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, який є необхідною умовою для стягнення збитків у формі неотриманого доходу в порядку статті 22 Цивільного кодексу України, як підстави для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що частиною 4 статті 188 ГК України прямо передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Рішенням від 20.01.2016 у справі № 922/4958/15 не встановленого іншого строку, а тому додаткова угода до договору оренди землі від 05.12.2005 р. є укладеною саме з дня набрання цим рішенням законної сили, тобто з 20.01.2016 року. Отже, лише з 20.01.2016 у позивача виникло право вимагати, а у відповідача -обов'язок сплачувати орендну плату у зміненому розмірі.

Таким чином, на думку відповідача, він за період часу з 19.11.2015 по 19.01.2016 року правомірно керувався умовами чинного договору щодо розміру орендної плати, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків (неодержаного прибутку, втраченої вигоди).

Однак колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки судовими актами у справі №922/4958/15, якими внесення зміни до договору оренди землі від 05.12.2005 щодо орендної плати, було встановлено обставини виникнення у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до договору згідно з нормативною грошовою оцінкою земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, а також факт ухилення відповідача у певний період часу в минулому від реалізації дій, направлених на внесення змін до договору оренди земельної ділянки (в частині збільшення розміру орендної плати), шляхом укладення з орендодавцем додаткової угоди. Вказані обставини входили до підстав позову. При цьому, як зазначалося, в силу статті 75 ГПК України вони носять преюдиційний характер для даного спору.

Положення ж Закону (частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 188 Господарського кодексу України) про те, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, такий договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, вказують лише на дію у часі правових наслідків даної формі судового захисту та не спростовує факту наявності протиправної поведінки відповідача у вигляді ухилення від укладення додаткової угоди до договору до ухвалення судового рішення.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивачем не було надано суду акту комісії щодо розміру збитків, заявлених до стягнення відповідно до вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

При цьому колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 встановлено процедуру відшкодування збитків, яка передбачає

-необхідність створення комісії по визначенню збитків,

-розгляд останньою матеріалів,

-складання за результатами розгляду акту про визначення збитків.

Пунктом 5 даного Порядку Збитки встановлено, що відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, вказаним Порядком фактично передбачена процедура стягнення збитків у позасудовому порядку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист, яке, в свою чергу, не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору викладена також у п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, позивач правомірно скористався конституційним правом на судовий захист та звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю звЂ�ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/3188/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.04.2019.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль