Постанова

від 02.04.2019 по справі 904/4011/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 Справа № 904/4011/18

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комерція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4011/18 (суддя Татарчук В.О., повний текст рішення складений та підписаний 27.12.2018р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ", м. Київ

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", м. Київ

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комерція", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі - продажу та звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4011/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"МТІ" до ТОВ "Вікотек" та ТОВ "Люкс Комерція" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 447032712116, загальна площа 436,4 кв.м.), укладений між відповідачами 1, 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кривенчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за №851 та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 боргу в сумі 1214818грн.48коп. шляхом звернення стягнення на вказаний об'єкт нерухомості;

- приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з того, що укладання договору між ТОВ Вікотек та ТОВ Люкс Комерція не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином, а фактично направлено на приховання майна та ухилення від виконання рішення суду, відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення з ТОВ Вікотек суми боргу в сумі 1214818грн.48коп. шляхом звернення стягнення на майно, господарський суд посилався на обставини щодо відсутності в чинному законодавстві норм, які б передбачали можливість повторного прийняття судом в іншій справі рішення про стягнення з ТОВ Вікотек на користь ТОВ МТІ заборгованості шляхом звернення стягнення на майно;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Люкс Комерція" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, прийняти в цій частині нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Верховного Суду у справі №922/2878/17 до договору, укладеного між ТОВ Вікотек та ТОВ Люкс Комерція , оскільки у даній справі майно ТОВ Вікотек хоч і було продано з відстрочкою платежу, однак без наміру ухилитись від виконання судового рішення: так, на виконання умов договору, 26.09.2018 та 10.10.2018 ТОВ Люкс Комерція перерахувало на поточний рахунок ТОВ Вікотек платежі в сумі 25633грн. 33коп., які є щомісячними платежами, крім того, ТОВ Люкс Комерція розпочало користування спірним майном, передавши його в оренду за договором оренди нерухомого майна від 15.09.2018, про те, що місцезнаходження відповідачів у даній справі - м.Київ, а тому господарський суд Дніпропетровської області був зобов'язаний передати справу за підсудністю до господарського суду м.Києва, а також про те, що в межах виконавчого провадження вже реалізовано майна ТОВ Вікотек як боржника у виконавчому провадженні на загальну суму 1046255грн.00коп., списано 18157грн.46коп., а також виставлено на продаж майно, стартова вартість якого становить 850500грн.00коп., що свідчить про виконання ним рішення суду у справі №910/192/14 від 26.03.2014р. по стягненню заборгованості на користь позивача;

- скаржником заявлено клопотання про визнання поважною причини неподання письмових доказів в суді першої інстанції та залучення цих доказів до матеріалів справи, а саме: твердої копії сторінки з веб-сайту Системи електронних торгів арештованим майном з розміщеним оголошенням про продаж 16/100 частин квартири №5 площею 37,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул. Толстого Льва, буд.11, твердої копії сторінки з веб-сайту Системи електронних торгів арештованим майном з розміщеним оголошенням про продаж напівпричепу KRONE SDR 27, 1998р.в., ДНЗ АА5413ХХ, № кузову: WKESDP27000W09742, твердої копії сторінки з веб-сайту Системи електронних торгів арештованим майном з розміщеним оголошенням про продаж транспортного засобу DAF FT95.380XF, 1997р.в., ДНЗ: 22235КА, № кузову XLRAE47XSOE463992;

- при цьому скаржник вказує на те, що відповідні обставини мають вирішальне значення для вирішення спору, оскільки саме недостатністю майна обґрунтовується спрямованість оспорюваного правочину на ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення у справі №910/192/14;

- позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає що діям відповідача-1 щодо ухилення від сплати заборгованості дав оцінку Верховний Суд у постанові від 09.08.2018р. у справі №910/22788/15, а також заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині порушення господарським судом Дніпропетровської області територіальної юрисдикції;

- в судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники позивача, відповідача-1 та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2018 між ТОВ Вікотек (продавцем) та ТОВ Люкс Комерція (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кривенчуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за №851.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати у власність покупцю належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, зазначене у п. 1.2 цього договору, з усіма його невід'ємними частинами, а покупець ? прийняти таке нерухоме майно та оплатити його вартість в порядку та строки визначені цим договором.

П.1.2 договору передбачено, що нерухомим майном, яке відчужується за цим договором, є нежитлове вбудоване приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 447032712116 загальною площею 436,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, буд.25/2. Опис об'єкта нерухомого майна: нежитлове вбудоване приміщення: приміщення підвалу - сходи І=6,1 кв.м., ліфт ІІ=1,9 кв.м, приміщення ІІІ-4,7 кв.м., приміщення IV =62,0 кв.м, приміщення V=128,6 кв.м., коридор VІ=11,6 кв.м., приміщення VII=15,1 кв.м., приміщення VШ=14,6 кв.м., вбиральня ІХ=3,1 кв.м., приміщення першого поверху - ліфт Х=1,9 кв.м., тамбур 2-1-2,2 кв.м., торговельний зал 2-2=170,3 кв.м., коридор 2-3=9,4 кв.м., приміщення 3-1=4,9 кв.м.

В п. 2.1 договору сторони передбачили, що продаж нежитлового приміщення вчинено за суму - 1538000 грн., які покупець зобов'язується сплатити продавцю протягом 5 (п'яти) років з дати укладання договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок, який буде зазначений продавцем.

Матеріали справи також свідчать про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/192/14 позов ТОВ МТІ задоволено, з ТОВ Вікотек на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 1159400грн.56коп., пеня в сумі 77304грн.34коп., три проценти річних в сумі 22921грн.06коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 25192грн.52коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у вказаній справі скасовано частково, позов задоволено в частині стягнення з ТОВ Вікотек на користь ТОВ МТІ з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, основний борг в в сумі 1159400грн.56коп., пеня в сумі 77304грн.34коп., три проценти річних в сумі 22921грн.06коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 25192грн.52коп.

При звернені з позовом по даній справі ТОВ МТІ посилється на те, що з умов договору купівлі-продажу вбачається здійснення ТОВ Вікотек дій, направлених на приховування майна з метою недопущення звернення стягнення на таке майно та використано у даній схемі пов'язану особу - ТОВ Люкс Комерція , що свідчить про фіктивність правочину та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч. 5. п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

При цьому, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, позивач зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, на момент вчинення правочину і настання відповідних наслідків.

Ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основним реальним правовим наслідком вчинення сторонами договору купівлі-продажу є перехід права власності на майно до покупця, іншим правовим наслідком вчинення договору купівлі-продажу ? є отримання продавцем визначеної цим договором винагороди.

Ст.234 Цивільного кодексу України регламентовано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Отже, ознаками фіктивності договору є наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін, та відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

В постанові від 05.07.2018 по справі № 922/2878/17 Верховний Суд зазначає, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд правильно послався на те, що укладення договору між ТОВ Вікотек та ТОВ Люкс Комерція не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином, а фактично направлено на приховання майна та ухилення від виконання рішення суду від 26.03.2014р. у справі № 910/192/14.

При цьому господарським судом вірно встановлено, що платежі в сумах по 25633грн.33коп. були проведені ТОВ Люкс Комерція вже після звернення ТОВ МТІ з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Звертає на себе увагу також і той факт, що проведення щомісячних платежів договором не передбачено, вартість нерухомого майна, яке є предметом договору, складає 1538000 грн. і згідно з п.2.2 останнього підтвердженням факту повного розрахунку покупця за відповідне майно є довідка про повний розрахунок.

Отже, часткове здійснення ТОВ Люкс Комерція платежів за оспорюваним договором не є належними обставинами, які доводять спрямованість дій відповідачів на реальне настання правових наслідків за цим договором.

Не спростовані ТОВ Люкс Комерція і доводи позивача стосовно того, що керівники та засновники ТОВ Вікотек і ТОВ Люкс Комерція є пов'язаними особами і товариства знаходяться за однією адресою (витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004380644 від 03.09.2018, №1004374179 від 30.08.2018).

Необґрунтованими є доводи ТОВ Люкс Комерція про те, що доказом користування майном є передача його в оренду за договором оренди нерухомого майна від 15.09.2018, оскільки вказаний договір оренди (а.с.163-168, т.1) також було укладено після звернення позивача з позовом до суду і порушення провадження у даній справі, на виконання умов договору орендарем на користь орендодавця був здійснений один платіж в сумі 15000грн.00коп., доказів здійснення подальших платежів відповідачем-2 не надано.

Відсутній в матеріалах справи і акт приймання-передачі об'єкта оренди з зазначенням площі та місця розташування орендованого майна.

Тому позовні вимоги про визнання недійсним договору цілком вірно визначені господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

У цьому зв'язку підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Посилання скаржника на те, що в межах виконавчого провадження №57097461 з примусового виконання наказу господарського суду м.Києва у справі №910/192/14 виставлено на продаж майно, стартова вартість якого становить 850500грн.00коп., колегія суддів визнає безпідставними, тому що на момент укладення договору вказане майно реалізоване не було.

Що стосується доводів апеляційної скарги про обов'язок господарського суду Дніпропетровської області передати справу за підсудністю до господарського суду м.Києва, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 по справі №904/4011/18 було відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ Люкс Комерція про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м.Києва, вирішуючи питання юрисдикційної належності поданого позову, місцевий господарський суд дослідив, що предметом спору у даній справі є договір купівлі-продажу нерухомого майна, місцезнаходження якого: пр.Трубників, буд.25/2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., також позивачем було подано заяву про зміну (доповнення) предмету позову, а саме: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення з ТОВ Вікотек суми боргу в розмірі 1214818грн. 48коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою.

Отже, як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, питання територіальної підсудності вже було вирішено ухвалою суду у даній справі від 15.11.2018р.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.

Клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи сторінок з веб-сайту Системи електронних торгів та матеріалів виконавчого провадження задоволенню не підлягають, оскільки рішення господарського суду переглядається в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.

Одночасно слід зазначити, що дії по виконанню рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2014 у справі №910/192/14, проведені після укладення спірного договору взагалі не спростовують обставин, які слугували підставами для звернення з позовом.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4011/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 08.04.2019

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова