Рішення

від 28.03.2019 по справі 911/2635/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа № 911/2635/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шелфер два"

(01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.31, код 37814266)

до дочірнього підприємства "Рітейл іст"

(08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38903507)

про стягнення 32328,36 гривень

за участю представників:

позивача - Бойкініч Р.С.;

відповідача - Волтарніст М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шелфер два" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства "Рітейл іст" про стягнення основного боргу в розмірі 32328,36 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № PI021395 від 22.01.2014 товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16.01.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

28.02.2019 через канцелярію суду представником відповідача було подано пояснення по справі.

28.02.2019 представником позивача було подано заяву про витребування доказів. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2019 задоволено заяву ТОВ Шелфер два про витребування доказів.

28.03.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав реєстр податкових накладних по позивачу.

Розгляд справ неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2019 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 28.03.2019.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014 між ДП Рітейл ІСТ (покупець) та ТОВ Шелфер ДВА (постачальник) укладено договір №РІ021395, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через магазинів Фуршет .

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми. Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким було здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 гривень з кожного магазину (п.п. 7.1., 7.8., 7.9. договору).

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

На виконання договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товари на загальну суму 472780,35 гривень, що підтверджується видатковим накладним, які підписані та скріплені печатками сторін, відповідно до Реєстру видаткових накладних за період з 21.05.2014 по 28.11.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до реєстру вхідних платіжних доручень за період з 25.12.2014 по 26.04.2018 відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлену продукцію в сумі 336142,27 гривень.

З урахуванням актів розбіжностей за період з 29.05.2014 по 30.06.2016 на суму 4838,58 гривень, накладних на повернення за період з 17.09.2014 по 05.10.2016 на суму 61457,90 гривень, взаємозаліків за період з 31.12.2014 по 03.04.2018 на суму 39561,45 гривень, вихідних платіжних доручень за період з 10.02.2015 по 28.07.2016 на суму1602,58 гривень заборгованість ДП Рітейл Іст становить 32328,36 гривень.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32328,36 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту договору (п. 7.9. договору) обов'язок оплати поставленого товару пов'язано із настанням певної події - реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалося п. 7.9. договору погоджено, що оплата за товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів, що свідчить про визначення обов'язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 3.7.1. договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж в мережі Фуршет для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця, вивезти такий товар зі складу покупця.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи довідку щодо залишків товару, відповідно до якої нереалізований товар ТОВ Шелфер Два по договору №РІ021395 від 22.01.2014 становить на суму в розмірі 4194,60 гривень.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про вивезення поставленого товару.

Так, згідно п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Згідно ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов'язують виникнення у відповідача обов'язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак зловживання відповідачем правом на оплату по факту реалізації товару адже за період дії договору відповідач не виконав обов'язок по складанню акту перевірки залишку товару, що є свідченням приховування, перешкоджання з'ясуванню обставин, від настання яких залежить виникнення його обов'язку з оплати отриманого товару, що може кваліфікуватися судом як недобросовісне перешкоджання відповідачем встановлення цієї обставини, що є для нього невигідним.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом встановлено факт отримання відповідачем товару. Відповідач жодним чином не спростував існування заборгованості, правом на повернення товару не скористався, не надав суду доказів оплати товару, що дає суду підстави дійти висновку про необхідність стягнення 32328,36 гривень основного боргу на користь позивача, що, в даному випадку, є необхідним для забезпечення судом справедливого вирішення спору.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази передачі товару позивачем відповідачу, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за період дії договору що підтверджують факт поставки товару.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів реалізації відповідачем поставленого ним товару судом до уваги не береться, оскільки реалізацією товару займається відповідач, повинен вести облік проданого ним товару та розраховуватись з позивачем, за проданий товар.

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що позивач не вчиняв жодних дій по стимулювання збуту його товару, в результаті чого товар відповідачем не продається, оскільки відповідач не звертався до позивача з заявою щодо вжиття заходів по стимулюванню збуту цього товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32328,36 гривень основного боргу за договором поставки №РІ021395 від 22.01.2014.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Рітейл іст" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38903507) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шелфер два" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.31, код 37814266) 32328,36 гривень основного боргу та 1762,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.04.2019.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак