Рішення

від 03.04.2019 по справі 916/143/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/143/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1С, довіреність

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, Одеса, Одеська область, 65107)

до відповідача: Селянське фермерське господарство "Гудзовське" (вул. Центральна, б.1, с.Лощинівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68644)

про відшкодування шкоди 45507,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянське фермерське господарство "Гудзовське", в якому просить господарський суд: про відшкодування шкоди 45507,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без правоастановлюючих документів використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 25,00 га. що розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Ухвалою суду від 23.01.2019р. позовну заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишено без руху та встановлено Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

04.02.2019р. на електронну пошту та 05.02.2019р. до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "27" лютого 2019 р. о 15:00.

27.02.2019р. відповідач надав відзив на позов в якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

27.02.2019р. та 07.03.2019р. відповідач звернувся до суду із заявами в порядку ст. 81 ГПК України (вх. №ГСОО 2-904/19 від 27.02.2019р., вх. №ГСОО 2-1038/19 від 07.03.2019р.), про витребування від позивача витяг про реєстрацію земельної ділянки в розмірі 25,0 га, яку орендує відповідач за державою, а також затверджений проект землеустрою на дану земельну ділянку з правовстановлюючим документом на отримання цієї ділянки.

Також, 27.02.2019р. та 07.03.2019р. відповідач звернувся до суду із заявами в порядку ст. 81 ГПК України ( вх. №ГСОО 2-903/19 від 27.02.2019р., вх. №ГСОО 2-1032/19 від 07.03.2019р. ) про витребування від Начальнику Ізмаїльського управління Держаного управ ління Фіскальної служби в Одеської області ОСОБА_3 відповідь на наступні питання: - Чи сплачувало Селянське (фермерське) господарство Гудзовське орендну плату за користування земельною ділянкою площею 24.64 га, яка розташована на теріторії Лощинівської сільської Ради з 01.01.2004р. до 01.01.2019р.? Як визначається орендна плата для Селянського (фермерського) госпо дарства Гудзовське за користування земельною ділянкою площею 24.64 га, яка розташована на теріторії Лощинівської сільської Ради на теперішній час та на піідставі яких угод зроблені зміни після 01.01.2004 року ?

Розглянувши заяви відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Обгрунтовуючи клопотання про витребування від Начальника Ізмаїльського управління Держаного управ ління Фіскальної служби в Одеської області ОСОБА_3 відповідь на питання, відповідач зазначає, що 13.02.2019р. представник Селянського (фермерського) господарства Гудзовське надав запит Начальнику Ізмаїльського управління Держаного

управління Фіскальної служби в Одеської області але за надуманими причинами відмовився надати відповідну відповідь.

Як вбачається з відповіді Начальника Ізмаїльського управління Держаного

управління Фіскальної служби в Одеської області представнику було відмовлено з підстав невідповідності вимогам п. 15.4. пункту 15 ОСОБА_4 про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012р. №36 (із змінами та доповненнями).

Крім того, у відповіді, представника відповідача проінформовано, що при зверненні з адвокатським запитом, що відповідатиме вимогам чинного законодавства, Ізмаїльським управлінням Головного управління ДФС в Одеській області буде розглянуте питання щодо надання запитуваної інформації

Отже, представник відповідача не був позбавлений повторно звернутись до Начальника Ізмаїльського управління Держаного управління Фіскальної служби в Одеської області з відповідним запитом.

Враховуючи, що відповідач у заявах про витребування доказів не зазначив обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання та з порушенням строку для подання заяв вх. №ГСОО 2-1038/19 від 07.03.2019р., вх. №ГСОО 2-1032/19 від 07.03.2019р. суд залишає заяви без задоволення.

Також, 27.02.2019р. представник відповідача надав до суду заяву в порядку ст. 80 ГПК України та просив долучити докази.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи , крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи, що заяву було подано з порушенням, а саме не було надано підтвердження надсилання (надання) їх копій позивачу а такі копії відсутні у відповідача, обсяг доказів не є надмірним, вони не були подані в електронній формі та вони не є публічно доступними, суд не бере до уваги відповідні докази які були надані відповідачем 27.02.2019р.

Протокольно від 27.02.2019р. суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.03.2019р. о 14:30.

07.03.2019р. відповідач повторно подав відзив на позов, але суд не враховує даний відзив так як його подано з порушенням ст. 251 ГПК України.

Також, 07.03.2019р. та 25.03.2019р. представник відповідача надав до суду заяви в порядку ст. 80 ГПК України та просив долучити докази.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що заяву було подано з порушенням строку, а саме разом з поданням відзиву ( відзив було подано 27.02.2019р.) та відповідачем не обґрунтувано неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від останнього, судом докази до розгляду не приймаються.

07.03.2019р. відповідач звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 250 ГПК України про перехід розгляду справи до правил загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 цієї ж статті Кодексу визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. 6. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи розмір позовних вимог , обсяг та характер доказів, значення справи для сторін, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і ця справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження суд відмовляє відповідачу про перехід розгляду справи до правил загального позовного провадження.

27.03.2019р. позивач надав відповідь на відзив відповідно якої вважає заперечення викладені у відзиві на позов необгрунтованими та безпіставними.

27.03.2019р. засідання не відбулося, оскільки згідно довідки в.о. голови Господарського суду Одеської області, 27.03.2019 року всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Для вчинення відповідних процесуальних дій, з урахуванням виниклих обставин, суд дійшов висновку про призначення судового засідання на 03.04.2019р. о 16:00, з метою дотримання завдань господарського судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.

В судовому засіданні 03.04.2018року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 348-ДК від 26.04.2018 р. «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , «Про охорону земель» , ОСОБА_4 про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, на виконання плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ІІ квартал 2018 року, наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність, користування (оренду) на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 травня 2018 р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Белградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 30.05.2018 №348-ДК/324/АП/09/01/-18.

На території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами населеного пункту) розташована земельна ділянка орієнтовною площею 25га державної форми власності сільськогосподарського призначення. За даними державної статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх за - власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності , дана земельна ділянка орієнтовною площею 25,00 га відноситься до пасовищ. При цьому, згідно даних Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка не передана у власність та не надана у користування.

В ході перевірки з виїздом на місце встановлено, що вищевказана ' земельна ділянка загальною площею 25 га на момент перевірки перебувала в засіяному стані та була засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником.

Отже, як зазначає позивач, СФГ Гудзовське (ЄДРПОУ 31935595) фактично, використовувало земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 25,00 га, що розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів, рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи. користування фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, що є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Також, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності СФГ Гудзовське є вирощування зернових (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур ( код КВЕД 01.11.)

При перевірці зазначено, що вказана земельна ділянка використовується СФГ Гудзовське для вирощування сільськогосподарських культур, а саме вирощування сільськогосподарської культури - соняшника, що свідчить про незаконне використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та є порушенням вимог ст. 18-20, ст.96 Земельного кодексу України.

По вказаному факту державними інспекторами складено відносно керівника СФГ Гудзовське протокол про адміністративне правопорушення 348-ДК/0121П/07/01/-18 від 26.07.2018 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 348-ДК/0133По/08/01/-18 від 07.08.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53, 53-1 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення № 348-ДК/0133По/08/01/-18 від 07.08.2018 не оскаржувалась та оплачена, що підтверджується квитанцією №6 від 06.12.2018р. та не заперечувалось головою СФГ ОСОБА_5

Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Болградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди становить - 34216,00 грн., а також нецільового використання земельної ділянки - 11291,28 грн. Загальна сума завданої шкоди складає 45507,28грн.

Вказаний розрахунок розміру відшкодування шкоди, обумовленої самовільним зайняттям земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів було здійснено у відповідності до ОСОБА_4 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також її органи на місцях, а саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Одеської області.

Згідно з п. 7 ОСОБА_4 про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 ОСОБА_4 про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

ОСОБА_4 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою необхідно набути право на це у встановленому законодавством порядку.

Проте, доказів того, що відповідачем по справі належним чином оформлено правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, використання СФГ «Гудзовське» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею орієнтовною площею 25 га, розташованої на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не за цільвим призначенням та без правовстановлюючих документів, а саме без рішення відповідного державного органу про надання цієї земельної ділянки йому у власність чи у користування (оренду), акта на право власності чи на право постійного користування цією земельною ділянкою, чи договору оренди землі, за відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою, згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про самовільне зайняття підприємством вказаної земельної ділянки.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 ст. 1 Закону України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами). У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов'язаннями.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Крім того суд зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. 1 та 2 ст. 157 Земельного кодексу України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення земельного законодавства мало місце в результаті використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Як зазначалось вище, факт порушення СФГ «Гудзовське» вимог земельного законодавства щодо використання земель державної форми власності було встановлено під час планової перевірки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а саме 30.05.2018 р. виявлено, що СФГ «Гудзовське» фактично використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтіровачною площею 25 га на території Лощинівської сільської ради Ізмаїлького району Одеської області не за цільовим призначенням та самовільним зайняттям земельних ділянок, що зафіксовано та підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 348-ДК/324/АП/09/01/-18, протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2018 року № 348-ДК/0121П/07/01/-18та постановою про накладення адміністративного стягнення від 07.08.2018 року № 348-ДК/0133По/08/01/-18.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів та не за цільовим використанням.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення земельного законодавства, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено ОСОБА_4 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п. 1 ОСОБА_4 ця ОСОБА_4 спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Белградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди становить - 34216,00 грн., а також нецільового використання земельної ділянки - 11291,28 грн. Загальна сума завданої шкоди складає 45507,28грн.

ОСОБА_4 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Відтак, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також нецільового використання земельної ділянки СФГ «Гудзовське» земельної ділянки орієнтованою площею 25 га на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються с наступних підстав.

Як зазначалось вище, за результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 07 серпня 2018 року № 348-ДК/0133По/08/01/- 18 набрала законної сили та повністю сплачена.

Суд погоджується з позивачем та зазначає, що надавати оцінку матеріалам перевірки під час розгляду даної справи, предметом розгляду якої є - стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та внаслідок нецільового використання такої земельної ділянки, недоцільно. Оцінка матеріалам перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання, викладення в них висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі таких матеріалів.

Доводи Відповідача, що СФГ Гудзовське на теперішній час користується земельною ділянкою площею 25 га на підставі договору оренди землі, який неодноразово продовжувався судом також до уваги не приймається так як судом не було надано даному договору оцінки в зв'язку з не прийняттям його як доказу.

Щодо посилання відповідача на те що земельна ділянка не є державною власністю, так як цю землю державі ніхто не надавав і вона не зареєстрована за державою спростовуються нормами діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-УІ (далі - Закон), внесено зміни до статей 83, 84 ЗК України.

Згідно положень пунктів 3, 4 розділу II Перехідних та Прикінцевих положень Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті а пункту 3 цього розділу.

За нормою пункту 7 розділу II Перехідних та Прикінцевих положень Закону з дня набрання чинності цим Законом, а саме 01.01.2013 землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, факт належності земельної ділянки яка розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) до державної власності встановлений Законом.

Стосовно заперечень, що в розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки не використовувався НФ - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, слід зазначити наступне.

Визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється відповідно до ОСОБА_4 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (далі - ОСОБА_4).

Відповідно до частини 5 ОСОБА_4 розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначається:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шц = Пн х 0,33 х (Нп + Нф х Кр) х Ко х Кі (3),

де Шц - розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, гривень;

Пн - площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, гектарів;

0,33 - коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети;

Нп та Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нф - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 8;

Кр - коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 9;

Ко - коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у додатку 10.

Відповідно до додатку 8, Нф для земельної ділянки з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення при їх фактичному використанні - для виробництва сільськогосподарської продукції, як в даному випадку, не застосовується.

А отже, такий розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки площею 25,00 га, яка розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) не за цільовим призначенням здійснена відповідно до ОСОБА_4 без застосування Нф та є вірною.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Селянського (фермерського) господарства « Гудзовське» про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 45507,28 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Гудзовське" (вул. Центральна, б.1, с. Лощинівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68644; код ЄДРПОУ 31935595) суму шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та нецільового використання земельної ділянки у розмірі 45507/сорок п'ять тисяч п'ятсот сім/грн. 28 коп. на користь держави (р/р №31417611015224 в УК у Ізмаїльському районі/с. Лощинівка/2406200, код ЄДРПОУ отримувача 37977316, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998)

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Гудзовське" (вул. Центральна, б.1, с. Лощинівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68644; код ЄДРПОУ 31935595) на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 39765871) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 08 квітня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов