Постанова

від 24.07.2019 по справі 916/143/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/143/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколов С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Піндюр Т.С., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Селянського фермерського господарства Гудзовське

на рішення Господарського суду Одеської області

від 03 квітня 2019 року (повний текст складений 08.04.2019р.)

по справі № 916/143/19

за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача Селянського фермерського господарства Гудзовське

про відшкодування шкоди 45 507,28 грн.

суддя суду першої інстанції - Літвінов С.В.,

дата та місце винесення рішення: 03 .04 .2019р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019р. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - позивач, ГУ Держгеокадастру) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Гудзовське" (відповідач, СФГ Гудзовське , підприємство) про стягнення з останнього на користь позивача відшкодування шкоди у розмірі 45 507,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним зайняттям земельної ділянки, використанням земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності без правових підстав та використанням останньої не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. у справі №916/143/19 (суддя - Літвінов С.В.) позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Селянське фермерське господарство Гудзовське звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповність з`ясування обставин справи, які вплинули на винесення оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі № 916/143/19 та ухвалити нове рішення, в якому у позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, зокрема, що до 2019 року існував договір оренди земельної ділянки, що був укладений 01.01.2004р. строком на 5 років між СФГ Гудзовське та Ізмаїльської РДА на підставі розпорядження останньої від 23.02.2004р. за № 138/А-2004 та який неодноразово був пролонгований.

Відповідач вказує, що технічна документація на земельну ділянку була виготовлена СФГ Гудзовський та передана Ізмаїльської районної філії ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру .

Крім того, відповідач посилається на регулярну сплату орендних платежів до 2019р., що також вважає підтвердженням пролонгації відповідного договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку з цим, СФГ Гудзовський наполягає на тому, що відповідач не займав самовільно спірну земельну ділянку, так як вона була належним чином передана йому Ізмаїльською районною державною адміністрацією, тому, рішення Господарського суду Одеської області, на думку апелянта, суперечить ст.ст. 124,125 Земельного кодексу України та ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Крім того, апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не виконав передбачених законом дій щодо повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а саме: відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування відповідних доказів в порядку ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, відповідач знову, вже разом з апеляційною скаргою, заявив клопотання про витребування судом доказів у Ізмаїльського управління Держаного управління Фіскальної служби в Одеської області, щодо підтвердження орендної плати земельної ділянки, яку позивач вважає самовільно занятої з 2005 року до теперішнього часу.

Більш детально доводи СФГ Гудзовський викладені в апеляційній скарзі.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі №916/143/19 та клопотання про відстрочку в сплаті судового збору у зв`язку з тяжким фінансовим становищем.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. апеляційну скаргу СФГ Гудзовський на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі №916/143/19 відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір апелянту було відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочку у сплаті судового збору, залишено апеляційну скаргу СФГ Гудзовське без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

30.05.2019р. від СФГ Гудзовський до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого апелянтом додано докази сплати судового збору.

Тією ж датою апелянт надав до суду апеляційної інстанції заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: довідку начальника Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеської області про сплату відповідачем орендної плати за відповідну земельну ділянку.

Апеляційний суд, розглянувши вказане клопотання та надані додаткові докази, долучив останні до матеріалів справи.

Клопотання відповідача про витребування судом додаткових доказів у Ізмаїльського управління Держаного управління Фіскальної служби в Одеської області, щодо підтвердження орендної плати земельної ділянки з 2004 року, колегія суддів залишає поза увагою, у зв`язку з тим, що воно не впливає на предмет спору при розгляді апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Гудзовське на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі №916/143/19, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи був призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

24.06.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли клопотання від СФГ Гудзовське про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про зупинення провадження по справі.

Клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження обґрунтовано існуванням необхідності витребування від начальника Ізмаїльського управління Державного управління Фіскальної служби в Одеської області інформації стосовно сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2004р. до 01.01.2019р. та з необхідністю вислухати позицію СФГ Гудзовське .

На підставі зазначеного клопотання, ухвалою від 15.07.2019р. апеляційний господарський суд призначив розгляд справи №916/143/19 на 24.07.2019р.

Клопотання про зупинення провадження по справі відповідач обґрунтовує неможливістю розгляду апеляційної скарги по справі №916/143/19 до вирішення спору в порядку адміністративного провадження у справі №500/590/19 про визнання протиправною і скасування постанови про накладання адміністративного стягнення за вчинення головою СФГ Гудзовське - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: самовільного зайняття земельної ділянки та нецільового використання останньої.

Відповідач вказує, що стягнення збитків можливе лише за умови, якщо склад правопорушення, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, Проте, спір про наявність такого правопорушення ще не вирішений.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження по справі №916/143/19 у зв`язку з наступним.

За приписами п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Право суду зупинити провадження у справі передбачено ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 918/926/17.

Пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Апелянтом у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №500/590/19 в порядку адміністративного судочинства унеможливлює перегляд справи №916/143/19 апеляційним господарським судом; не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору.

Водночас, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи: 916/143/19 до прийняття рішення у іншій справі (№500/590/19).

Отже, скаржник не навів випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, з якими закон (процесуальне право) пов`язують обов`язок зупинити провадження у даній справі. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в поданій заяві про зупинення провадження слід відмовити через її необґрунтованість.

Крім того, 24.06.2019р. від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу СФГ Гудзовське , в якому позивач не погоджується з її доводами та просить останню залишити без задоволення а рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі №916/143/19 - без змін.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як з`ясовано судом першої інстанції, на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) розташована земельна ділянка орієнтовною площею 25га державної форми власності сільськогосподарського призначення.

За даними Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка не передана у власність та не надана у користування.

Матеріали справи свідчать, що 16.05.2018р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Болградскому, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл за участю землевпорядника Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району, відповідно до вимог 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", «Про охорону земель» , Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 та на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 348-ДК від 26.04.2018р. «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність, користування (оренду) на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

За результатами цієї перевірки складено акт обстеження земельної ділянки №348-ДК/119/АО/10/01-18, в якому зазначено, що відповідна земельна ділянка площею 25,00 га засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником - за відсутності документа, що підтверджує право на користування (оренду) земельної ділянки (а.с. 28-29).

До зазначеного акту надана план-схема, на якій зазначено, що земельну ділянку площею в 25 га обробляє СФГ Гудзовське (а.с. 31).

На підставі зазначеного документу ГУ Держгеокадастру в Одеській області був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.05.2018р. №348-ДК/324/АП/09/01/-18 (а.с.32-50).

Крім інформації, зазначеної в акті від 16.05.2018р., з цього акту вбачається, що за даними державної статистичної звітності форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» , відповідна земельна ділянка орієнтовною площею 25,00 га рахується як пасовище, а вирощування на неї соняшника свідчить про незаконне використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; що землекористувачем вказаної земельної ділянки є СФГ Гудзовське ; що відсутності документа, який підтверджує право на користування (оренду) земельної ділянки являє собою самовільне зайняття останньої.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що по вказаному факту державними інспекторами складено відносно керівника СФГ «Гудзовське» протокол про адміністративне правопорушення 348-ДК/0121П/07/01/-18 від 26.07.2018 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 348-ДК/0133По/08/01/-18 від 07.08.2018 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53, 53-1 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення № 348-ДК/0133По/08/01/-18 від 07.08.2018 не оскаржувалась та оплачена, що підтверджується квитанцією №6 від 06.12.2018р.

Крім того, відповідно до виявленого порушення ГУ Держгеокадастру в Одеській області було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки СФГ Гудзовське , відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, розмір якої склав 34 216,00 грн., а також нецільового використання земельної ділянки - 11 291,28 грн. Загальна сума завданої шкоди позивачем визначена у розмірі 45 507,28грн.

Проте, як вбачається з розпорядження від 27.11.2003р. Ізмаїльської районної державної адміністрації №859/А-2003, копія якого наявна у матеріалах справи, СФГ Гудзовське було надано згоду на виділення в оренду земельної ділянки з земель запасу на території Лощинівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цим розпорядженням було дано згоду на виділення відповідної ділянки у довгострокову оренду на 5 років відповідачу з 01.01.2014р. та зобов`язано СФГ Гудзовське виготовити технічну документацію та укласти договір оренди земельної ділянки. Крим цього, даним розпорядженням було зобов`язано районний відділ земельних ресурсів підготувати необхідні матеріали для виготовлення технічної документації та внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію району.

На виконання вказаного розпорядження 01.01.2004р. між Ізмаїльською РДА (далі - орендодавець) та СФГ Гудзовське (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір) (а.с. 149-152).

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору, орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель державної власності на території Лощинівської сільської ради загальною площею 24,64 га ріллі, згідно з проектом відводу, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що строк дії договору визначається в 5 років.

При цьому, пунктом 2.3. договору закріплено, що за відсутністю письмового заперечення сторін за один місяць до закінчення строку договору, його дія автоматично продовжується на той же термін.

Умови здійснення орендних розрахунків визначені у розділі 3 договору.

Цільовим призначенням орендованої земельної ділянки в даному договорі вказане ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 4.1. договору).

Права та обов`язки сторін зазначені у 9 розділі відповідного договору.

Підпунктом 9.2.1. договору встановлено, що орендар має право, зокрема, самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору.

До обов`язків орендаря ставиться: використовувати земельну ділянку згідно з цільовим призначенням; додержувати вимог, встановлених статтею 22 Закону України Про оренду землі та виконувати обов`язки відповідно до умов договору оренди та Земельного кодексу України (пп.9.2.2. договору)

Відповідно до п.10.2. договору, він припиняється, зокрема, у разі:

- несплати орендної плати;

- закінчення терміну, на якій було укладено договір;

- розірвання договору за взаємною згодою сторін;

- ліквідації юридичної особи - орендаря.

Даний договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.

В подальшому, зазначений договір оренди земельної ділянки був зареєстрований, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №10-19 від 09.03.2004р.

Також, на підставі розпорядження від 27.11.2003р. Ізмаїльської районної державної адміністрації №859/А-2003 проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, наданої в оренду СФГ Гудзовське , що підтверджується актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 08.01.2004р., згідно з планом-схемою, що є невід`ємною частиною цього акту, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 113-115).

Довідкою Ізмаїльського районного відділу земельних ресурсів від 29.01.2004р. №10-05-78 зазначено, що для перенесення в натурі меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу на території Лощинівської сільської ради СФГ Гудзовське загальною площею 24,64 га внесені відповідні зміни в земельно-кадастрові данні району (а.с.108).

Також, вказаним органом наданий висновок, в якому надається згода СФГ Гудзовське на отримання в оренду відповідна земельна ділянка загальною площею 24,64 га.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що СФГ Гудзовський виготовив технічну документацію на земельну ділянку, які були передані Ізмаїльської районної філії ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру .

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ, видами діяльності СФГ Гудзовське є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 102-104).

Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи наявні докази сплати оренди земельної ділянки відповідачем в період з 2016-2018р.р. Також, сплата орендної плати в зазначений період підтверджується і довідкою начальника Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеської області, яка долучена до матеріалів справи апеляційним судом.

Більш того, в матеріалах справи містяться договір від 21.12.2010р. №19ю та аналогічний договір від 30.11.2011р. №97ю сплати за користування земельною ділянкою, в яких на підставі розпоряджень Ізмаїльської райдержадміністрації №1003/А-2010 від 21.12.2010р. та №1065/А-2011 від 30.11.2011р. відповідно, орендодавцем було проведено індексацію орендної плати СФГ Гудзовське за тимчасове користування орендованою земельною ділянкою.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди, що була завдана самостійним зайняттям земельної ділянки та використанням останньої не за цільовим призначенням.

Щодо самостійного заняття земельної ділянки СФГ Гудзовське судова колегія, насамперед, зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів Земельного Кодексу України, земля може перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.3 ст.78 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтями 116, 123, 124 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на 01.01.2004р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з ч.1 ст.93 та ст.125 Земельного кодексу України, визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як вже було зазначено 01.01.2004 р., між Ізмаїльської РДА та СФГ Гудзовське на підставі розпорядження Ізмаїльської райдержадміністрації було укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,64 га строком на 5 років та з визначенням суми оренди.

Враховуючи, що у матеріалах справи міститься технічна документація на земельну ділянку, що виготовлена СФГ Гудзовський , яка передана Ізмаїльської районної філії ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру , судова колегія зазначає, що зазначений договір був належним чином укладений, з дотриманням усіх вимог діючого законодавства.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до ст.18 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на 01.01.2004р.) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а згідно із ст.20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2013р.) договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказаний договір був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації 09.03.2004р.

Таким чином, апеляційна колегія вказує, що зазначений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований відповідно до законодавства, підтверджує виникнення у відповідача права володіння і користування відповідною земельною ділянкою.

Проте, суд першої інстанції не надав оцінку вищезазначеним документам в контексті вжиття відповідачем заходів для оформлення спірної земельної ділянки та набуття права володіння та користування останньою.

Оскільки державна реєстрація зазначеного договору відбулась 09.03.2004р., то строк його дії договору становить період часу з 09.03.2004 р. по 09.03.2009р.

Чинне законодавство України передбачає дві окремі підстави для поновлення договору оренди землі на новий строк:

- переважне право орендаря;

- продовження використання землі.

Приписами частини 3 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 01.01.2009 рік) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

При цьому, згідно з п.2.3 договору оренди земельної ділянки від 01.01.2004р. за відсутністю письмових заперечень сторін за один місяць до закінчення строку договору його дія автоматично продовжується на той же термін.

Тобто, аналізуючи вищевказану норму земельного законодавства України, апеляційний суд зауважує, що в цьому випадку поновлення договору оренди землі на новий строк вирішальною є поведінка не лише орендаря. Тут використовується відомий принцип мовчазної згоди, суттю якого є настання юридичних наслідків в залежності від того, чи вчинить власник (розпорядник) землі певну дію або ж утримається від неї.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи жодного письмового заперечення з боку Ізмаїльської райдержадміністрації не міститься.

Таким чином, враховуючи, що станом на 09.03.2009р. заперечення проти поновлення у вказаний строк орендар не отримав, а доказів зворотнього у матеріалах справи не міститься, судова колегія приходить до висновку що умови поновлення договору оренди в 2009 році є встановленими.

Отже, з 09.03.2009р. договір оренди земельної ділянки, укладений між Ізмаїльської райдержадміністрацією та СФГ Гудзовське продовжив діяти до 09.03.2014р.

Крім того, в силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Тому, у разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, пунктом в частини 1 ст.96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов`язані сплачувати орендну плату своєчасно.

Колегія суддів бере до уваги регулярну сплату відповідачем орендної ставки, що вбачається з наявних у матеріалах справи копій квитанцій про відповідні оплати станом до 2019р., договорів від 21.12.2010р. №19ю та від 30.11.2011р. №97ю про сплату за користування земельною ділянкою та відсутності будь-якого заперечення з боку орендодавця щодо сплати відповідачем орендної плати.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до нової редакції Закону України Про оренду землі , що почала діяти з 12.03.2011р., стаття 33 вказаного закону зазнала змін.

Так, тепер вже частиною 6 ст.33 вказаного закону встановлювалось, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Тобто, законом з цього часу передбачалось укладання додаткової угоди, згідно з умовами поновлення договору оренди по ч.6.ст.33 Закону України Про оренду землі .

У матеріалах справи таки додаткові угоди відсутні.

Але, Господарський суд Одеської області не врахував, що норми зазначеної ст. 33 Закону України Про оренду землі станом на 09.03.2009 рік вказівки на обов`язкове укладення додаткової угоди після продовження дії договору, не містили. Вказане свідчить про фактичне продовження дії договору оренди після закінчення строку на який він був укладений на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 09.03.2014р. та, відповідно, про користування земельною ділянкою за законних підставах.

Разом з тим, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та на що не звернув уваги суд першої інстанції, до суду не надано жодного заперечення орендодавця стосовно продовження дії договору оренди земельної ділянки після закінчення 09.03.2014р. терміну дії договору оренди від 01.01.2004р.

В подальшому, відповідач продовжив використовувати земельну ділянку, на його думку належним чином, відповідно до ч.6. ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з відсутністю таких заперечень, та вносити кошти за земельну ділянку загальною площею 24,64 га, яка знаходилась в його користуванні, а орендодавець - приймати їх.

Тобто, відбулась наступна фактична пролонгація договору оренди земельної ділянки від 01.01.2004р.

Таким чином, відповідач належним чином виконував свої зобов`язання щодо умов договору та здійснення відповідних платежів протягом всього часу використання земельної ділянки а Ізмаїльска райдержадміністрація була обізнана про таке використання землі СФГ Гудзовзьке .

З 1 січня 2013 року вступив в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

У відповідності до прийнятих змін, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача про зміну потенційного орендодавця та зобов`язання перереєстрації договору оренди відповідної ділянки як з боку Держгеокадастру, так і з боку Ізмаїльської райдержадміністрації.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наведених у позовній заяві підстав позову були надані акт обстеження земельної ділянки від 16.05.2018р. №348-ДК/119/АО/10/01-18, що складений державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Болградскому, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл і інформація про відсутність правовстановлюючих документів для користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що цей акт складено без участі відповідача, а доказів того, що відповідача було з ним ознайомлено, матеріали справи не містять.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тому, вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Таким чином, під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутністю рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, що заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018р. у справі №910/5702/17.

Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, укладення між Ізмаїльської райдержадміністрацією та СФГ Гудзовське договору оренди земельної ділянки та подальша пролонгація цього договору виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки з 09.03.2009р.

Відтак, враховуючи все вищезазначене, апеляційна колегія не може погодиться з визнаним судом першої інстанції фактом самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки загальною площею 24.64 га, яка розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

При цьому, матеріали справи дійсно не містять доказів належного оформлення права користування СФГ Гудзовське земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.01.2004р. після його першої пролонгації, тобто після 03.09.2014р., тому що договір оренди без укладання додаткової угоди з 09.03.2014р. не може вважатись достатньою та належною правовою підставою для використання відповідачем вказаної земельної ділянки.

Однак, апеляційний суд звертає увагу, що початкове укладення такого договору виключає саме факт самовільного зайняття земельної ділянки та встановлює факт використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, що не є тотожним та за що відповідальність у вигляді стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, не передбачено.

Крім того, укладення вказаного договору від 01.01.2004р. не може вважатися підставою для стягнення з відповідача шкоди від самовільного зайняття земельної ділянки, встановленого за результатами перевірки у квітні 2018 року, яка розраховується згідно з Методикою без врахування періоду самовільного користування, а лише за сам факт самовільного зайняття.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, то слід також зазначити, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків (ст. 152 Земельного кодексу України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов, в якому крім стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки, факту якого не встановлено, вказана сума відшкодування по використанню земельної ділянки за нецільовим призначенням.

Щодо нецільового використання земельної ділянки СФГ Гудзовське .

Стаття 19 Земельного кодексу України передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

землі сільськогосподарського призначення;

землі житлової та громадської забудови;

землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення;

землі історико-культурного призначення;

землі лісогосподарського призначення;

землі водного фонду;

землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Пунктом першим ст.22 Земельного кодексу встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (п.2 ст.22 Земельного кодексу України).

Положення статей 31, 33-37 Земельного кодексу України визначають такі види використання земельних ділянок, як землі фермерського господарства (ст.31); земельні ділянки особистих селянських господарств (ст.33); землі для сінокосіння та випасання худоби (ст.34); земельні ділянки для садівництва (ст.35); земельні ділянки для городництва (ст.36);землі несільськогосподарських виробництв для ведення підсобного господарства (ст.37).

Розділом 1 договору оренди від 01.01.2004р. визначено, зокрема, що орендар прийняв в користування земельну ділянку із земель державної власності загальною площею 24,64 гектарів, у тому числі: ріллі - 24,64 ; у строчках багаторічних насаджень , сіножатей , пасовищ , лісів , інших угідь - не визначено жодної.

Пунктом 4.1 договору визначена мета використання земельної ділянки, а саме: орендована земельна ділянка призначається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Відповідні данні зазначені і в Розпорядженні Ізмаїльської РДА від 27.11.2003 №859/А-2003 Про дачу згоди СФГ Гудзовське № на виділенні в оренду земельної ділянки з земель запасу на території Лощинівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробницта , і в Висновку Ізмаїльського районного відділу земельних ресурсів від 29.01.2004р. №10-05-79 про дозвіл надання вищевказаної земельної ділянки в оренду СФГ Гудзовське , і в Акті Лощинівської сільської ради про перенесення в натурі меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 08.01.2004р. (а.с.108-110, 113, 116-120).

Всі вказані документи наявні у матеріалах справи і колегія суддів не вбачає жодній згадки, у будь-якому з наведених документів, про призначення земельної ділянки як пасовища.

Судова колегія не бере до уваги посилання позивача до статистичної звітності форми 6-зем: Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності , якою відповідна земельна ділянка рахується як пасовище і на яку робить відсилку Держгеокадастр у своєму акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.05.2018р. та протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2018р, у зв1язку з тим, що така відсилка не є належним та допустимим доказом передачі відповідної земельної ділянки до земель, що відносяться до пасовищ.

Крім того, судова колегія зазначає, що на підставі Наказу Державної служби статистики від 19.08.2015р. №190 Інструкція із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) втратила чинність.

Як вже зазначалось, згідно з даними ЄДРПОУ, видами діяльності СФГ Гудзовське є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 102-104).

З акту обстеження земельної ділянки від 16.05.2018р. №348-ДК/119/АО/10/01-18, що був складений інспектором Держгеокадастру зазначено, що відповідна земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником (а.с. 28-29).

Згідно із ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, в т.ч., забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст.24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Таким чином, обов`язком орендаря є використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, яке передбачено у договорі оренди земельної ділянки.

Відтак, використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 24,64 га рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: вирощування соняшника відповідає умовам цільового призначення відповідної земельної ділянки.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

За таких обставин, враховуючи вищевикладені положення, судова колегія приходить до висновку, що підстави для відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та використанням останньої не за цільовим призначенням - відсутні.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. у справі №916/143/19 слід скасувати, а апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Гудзовське - задовольнити.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. по справі №916/143/19 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 39765871) на користь Селянського (фермерського) господарства «Гудзовське" (вул. Центральна, б.1, с. Лощинівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68644; код ЄДРПОУ 31935595) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп.

Доручити Господарського суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складено 25.07.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.