Рішення

від 03.04.2019 по справі 916/217/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/217/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальності "ЛУЗАНІВКА"; (а/с №47,Одеса,Одеська область,65012) до відповідача: Приватне підприємство "УТЕС-ОВ" (пляж "Дельфін",Одеса,Одеська область,65012) про стягнення штрафних санкцій 114798,36 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності "ЛУЗАНІВКА" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватне підприємство "УТЕС-ОВ", в якому просить господарський суд: про стягнення штрафних санкцій 114798,36 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів суборенди устаткування №99 від 29.04.2014 року, №390 від 19.05.2014 року, №424 від 21.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "25" лютого 2019 р. о 10:15.

26.02.2019 року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву та повідомлено відповідача ухвалою, що наступне судове засідання по справі відбудеться 18.03.2019року.

19.03.2019 року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву та повідомлено відповідача ухвалою, що наступне судове засідання по справі відбудеться 03.04.2019року.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 03.04.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лузанівка (далі ТОВ Лузанівка , Позивач), як орендарем, та Приватним підприємством УТЕС-ОВ (далі ПП УТЕСОВ-ОВ , Відповідач), як суборендарем, укладено договір суборенди устаткування № 99 (далі - Договір №99).

У відповідності з пунктом 1.1. Договору Орендар бере на себе зобов'язання передати у суборенду, а Суборендар прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно акту прийому- передачі. Перелік устаткування, же може бути передано в суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті прийому-передачі, який є невід' ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 1.2. Договору устаткування передається Суборендарю без сплати його заставної вартості.

В пункті 1.5. Договору передбачено, що право власно продукцію залишається орендодавцю.

На виконання умов Договору Орендар передав, а Суборендар прийняв відповідне устаткування;

- за актом прийому-передачі від 29 квітня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 16 570,22 гривень.

- за актом прийому-передачі від 06 травня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 15 821,84 гривень;

- за актом прийому-передачі від 14 травня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 23 811,81 гривень;

- за актом прийому-передачі від 05 травня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 10 756,49 гривень.

Відповідно до пункту 2.2.13 Договору Суборендар зобов'язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в Договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі Суборендар зобов'язаний повернути устаткування Орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

19 травня 2014 року між ТОВ Лузанівка , як орендарем, та ПП УТЕС-ОВ , як суборендатором, укладено договір суборенди устаткування № 390 (далі - Договір №390),

У відповідності з пунктом 1.1. Договору Орендар бере на себе зобов'язання передати у суборенду, а Суборендар прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно акту прийому- передачі. Перелік устаткування, яке може бути передано в суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 1.2. Договору устаткування передається Суборендарю без сплати його заставної вартості.

В пункті 1.5. Договору передбачено, що право власності на обладнання і рекламну продукцію залишається орендодавцю.

На виконання умов Договору Орендар передав, а Суборендар прийняв відповідне устаткування:

- за актом прийому-передачі від 19 травня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 4 875,00 гривень.

- за актом прийому-передачі від 02 червня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 11 421,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.2.13 Договору Суборендар зобов'язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в Договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі Суборендар зобов'язаний повернути устаткування Орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування,

21 травня 2014 року між ТОВ Лузанівка , як орендарем, та ПП УТЕС-ОВ , як суборендатором, укладено договір суборенди устаткування № 424 (далі - Договір №424).

У відповідності з пунктом 1.1. Договору Орендар бере на себе зобов'язання передати у суборенду, а Суборендар прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно акту прийому- передачі. Перелік устаткування, яке може бути передано в суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті ігрийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 1.2. Договору устаткування передається Суборендарю без сплати його заставної вартості.

В пункті 1.5. Договору передбачено, що право власності на обладнання і рекламну продукцію залишається орендодавцю.

На виконання умов Договору Орендар передав, а Суборендар прийняв відповідне устаткування:

- за актом прийому-передачі від 21 травня 2014 року, передано устаткування, заставна вартість якого складає 31 542,00 гривень.

Відповідно до пункту 2,2,13 Договору Суборендар зобов'язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в Договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі Суборендар зобов'язаний повернутиустаткування.Орендарю на протязі трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Відповідно до акту від 29 серпня 2018 року, складеного торговим представником ТОВ Лузанівка , на час огляду торгівельної точки Відповідача за адресою: м. Одеса, пляж Дельфін , ресторан УТЕС-ОВ , де відповідно до договорів №99, 390, 424 поставлено обладнання, перераховане у вищевказаних актах прийому-передачі не встановлено.

З огляду на те, що Відповідач зробив несанкціоноване переміщення устаткування, згідно пункту 2.2.13 договорів №99, 390, 424 у останнього виник обов'язок повернути обладнання Позивачу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 3.1.3 Договору, у разі неповернення або порушення термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування, тобто: 16 570,22 гривень + 15 821,84 гривень + 23 811,81 гривень + 10 756,49 гривень + 4 875,00 гривень + 11 421,00 гривень + 31 542,00 гривень = 114 798,36 гривень (обґрунтований розрахунок сум, що стягуються).

Враховуючи вказані умови договору та положення чинного законодавства вбачається виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму штрафних санкцій в розмірі заставної вартості обладнання за спірним договором суборенди обладнання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді заставної вартості устаткування в сумі 114 798,36 грн., суд зазначає наступне:

Статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ст.232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Пунктом 3.1.3. Договору встановлено, що в разі не повернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

Перевіривши розрахунок позивача штрафних санкцій в сумі 114798,36 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 130, 185, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " ЛУЗАНІВКА " до Приватного підприємства "УТЕС-ОВ" про стягнення 114798,36 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "УТЕС-ОВ" (пляж "Дельфін", Одеса,Одеська область, 65012, код 35930020) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, код 22481842) штрафні санкцій в розмірі заставної вартості устаткування на суму 114798 (сто чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 36 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 08 квітня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов