Рішення

від 05.04.2019 по справі 924/1135/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2019 р. Справа № 924/1135/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства „Славутське лісове господарство", Хмельницька область, м. Славута

до малого колективного підприємства „Інпол-Сервіс", Хмельницька область, м. Славута

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 4103305,50 грн.

Представники сторін:

позивач: Матущак В.І. - згідно ордеру від 28.01.19р.

відповідач: Багрійчук О.В. - директор; Мазуркевич О.С. - згідно ордеру від 31.01.19р.

Рішення приймається 05.04.2019р., оскільки в судовому засіданні 03.04.2019р. постановлено ухвалу про оголошення перерви.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

05.12.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява державного підприємства „Славутське лісове господарство", Хмельницька область, м. Славута до малого колективного підприємства „Інпол-Сервіс", Хмельницька область, м. Славута про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 4108805,50 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018р. відкрито провадження у справі №924/1135/18, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.01.2019р. продовжено строк підготовчого засідання по справі №924/1135/18 на 30 днів.

26.02.2019р. судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, що відображено в протоколі судового засідання від 26.02.2019р. Таким чином, предметом позову є стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 4103305,50грн.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 924/1135/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.03.2019р.

В судовому засіданні 11.03.2019р. постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 28.03.2019р.

Ухвалою суду від 28.03.2019р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено 03.04.2019р.

В судовому засіданні 03.04.2019р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 05.04.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Державне підприємство „Славутське лісове господарство" звернулося з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з малого колективного підприємства „Інпол-Сервіс" безпідставно отримані коштів в сумі 4103305,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами комісійної внутрішньої перевірки щодо доцільності, правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки рахунків з окремими суб'єктами підприємницької діяльності за 2016-2018 роки, позивачем в актах від 21.09.2018р. та від 22.10.2018р. встановлені численні факти перерахунку коштів державного підприємства без достатніх правових підстав на рахунок МКП „Інпол-Сервіс" на загальну суму 4108805,50 грн. Зазначає, що згідно платіжних доручень перерахунок коштів здійснено ніби за виконані роботи відповідно до рахунків, які на державному підприємстві відсутні та по бухгалтерському обліку не проведені, оскільки упродовж зазначеного проміжку часу будь-які договори чи інші правочини з відповідачем не укладалися, господарські операції не проводилися, доручення на отримання матеріальних цінностей від МКП „Інпол-Сервіс" не видавалися.

Вказує, що за період з 09.12.2016р. по 31.05.2018р. позивачем було перераховано відповідачу 4252643,00 грн. За вказаний період МКП „Інпол-Сервіс" повернув частину безпідставно отриманих коштів у сумі 65000,00 грн. платіжним дорученням №495 від 18.06.2018р. Також у 2016р. відповідач надав позивачу послуги на суму 78837,50 грн. (акти виконаних робіт).

Відповідач у відзиві від 04.02.0219р. не погоджується із заявленими позовними вимогами. Повідомляє, що між сторонами існували правовідносини, в яких МКП „Інпол-Сервіс" зобов'язувалося виконувати роботи з надання послуг ДП „Славутське лісове господарство", яке в свою чергу повинно було оплачувати дані послуги. Вказує, що позивач має право перераховувати кошти відповідачу незалежно від виконаних робіт авансом, а відповідач виконувати необхідні роботи на першу вимогу.

Відповідач підтвердив, що відповідно до акту звірки від 05.07.2018р., акту звірки за січень-грудень 2016р. станом на 30.06.2018р. у нього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 3882643,00 грн. та 305000,00 грн. Вважає, що дана заборгованість виникла з вини ДП „Славутське лісове господарство", оскільки кошти ним перераховувалися добровільно на виконання зобов'язань, а звернень щодо виконання робіт на перераховані кошти не було. Повідомляє, що після отримання акту звірки від 05.07.2018р. і вимоги про повернення перерахованих коштів, відповідач звернувся з листом до позивача, в якому не заперечував проти їх повернення. Але, оскільки змінилися умови зобов'язань просив встановити строк для повернення коштів терміном три роки.

Враховуючи, що ДП „Славутське лісове господарство" погодилося на розстрочення виплат на протязі одного року, МКП „Інпол-Сервіс" зобов'язалося повернути 388264,00 грн. протягом зазначеного терміну. На виконання вказаних зобов'язань був укладений графік погашення заборгованості.

МКП „Інпол-Сервіс" вказує, що сума, яка заявлена до стягнення є необґрунтованою, оскільки позивачем не враховано акт виконаних робіт №10 від 11.06.2016р. на суму 52000,00 грн., який з незрозумілих причин не підписаний позивачем, а також платіжне доручення №538 від 28.09.2019р. на суму 1500,00 грн.

Відповідач вважає, що грошові кошти в сумі 4108805,50 грн. були перераховані позивачем на виконання умов укладеного між ними зобов'язання за надання послуг, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків, передбачених ст. 1212 ЦК України.

На думку відповідача, перераховані позивачем кошти є авансом в рахунок майбутніх робіт з надання послуг ДП „Славутське лісове господарство".

Присутній в судовому засіданні директор МКП „Інпол-Сервіс" наголошує, що з керівництвом ДП „Славутське лісове господарство" були усні домовленості щодо виконання робіт у майбутньому, у зв'язку з чим перераховувалися дані кошти, про що свідчать акти звірки взаєморозрахунків та листування між сторонами.

Представник позивача проти усних будь - яких домовленостей з директором заперечує.

Позивач у відповіді на відзив від 18.02.2019р. №99 вказує, що між сторонами не було укладено будь-яких письмових договорів чи інших правочинів. Також зазначає, що перераховані кошти не є завдатком та авансом.

Звертає увагу, що акт виконаних робіт №10 від 11.06.2016р. на суму 52000,00 грн. не підписаний позивачем та на підприємстві відсутній, тому не може бути врахований при розрахунку заборгованості. При цьому, позивач підтвердив отримання коштів в сумі 1500,00 грн. згідно платіжного доручення №538 від 28.09.2019р. та повідомив про отримання платежу в сумі 2000,00 грн. - 05.02.2019р. та 2000,00 грн. - 22.02.2019р. у зв'язку з чим зменшив позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що між сторонами були усні домовленості щодо виконання відповідачем робіт (надання послуг), що стало підставою для зменшення позовних вимог. Однак, враховуючи, що кошти згідно платіжних доручень перераховувались за виконані роботи, доказів виконання яких відповідач не надав, також, відсутні докази наявності домовленостей на майбутнє, у письмовій формі, тому пояснення директора відповідача про усні домовленості просить не враховувати, вважає, що якщо вони і існували, то на даний час є неактуальними, тому вважає, що підстави набуття коштів відпали та вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

Державним підприємством „Славутське лісове господарство" в період з 09.12.2016р. по 31.05.2018р. на рахунок малого колективного підприємства „Інпол-Сервіс" були перераховані кошти на загальну суму 4252643,00 грн., що підвереджується платіжними дорученнями: №4461 від 09.12.2016р. на суму 95000,00 грн.; № 4479 від 15.12.2016р. на суму 50000,00 грн.; № 4545 від 23.12.2016р. на суму 70000,00 грн.; № 4556 від 27.12.2016р. на суму 90000,00 грн.; № 1390 від 06.01.2017р. на суму 50000,00 грн.; № 4640 від 13.01.2017р. на суму 45000,00 грн.; № 1402 від 20.01.2017р. на суму 52000,00 грн.; № 4680 від 26.01.2017р. на суму 75000,00 грн.; № 4761 від 08.02.2017р. на суму 90000,00 грн.; № 1420 від 16.02.2017р. на суму 60000,00 грн.; № 1421 від 17.02.2017р. на суму 40000,00 грн.; № 2615 від 24.02.2017р. на суму 60000,00 грн.; № 1440 від 01.03.2017р. на суму 65000,00 грн.; № 2620 від 01.03.2017р. на суму 45000,00 грн.; № 1452 від 16.03.2017р. на суму 59000,00 грн.; № 1457 від 22.03.2017р. на суму 97000,00 грн.; № 2666 від 11.04.2017р. на суму 52500,00 грн.; № 1469 від 20.04.2017р. на суму 98500,00 грн.; № 1480 від 28.04.2017р. на суму 96400,00 грн.; № 2694 від 05.05.2017р. на суму 95000,00 грн.; № 2695 від 12.05.2017р. на суму 70000,00 грн.; № 2697 від 18.05.2017р. на суму 75000,00 грн.; № 3493 від 25.05.2017р. на суму 80000,00 грн.; № 1518 від 09.06.2017р. на суму 97000,00 грн.; № 1533 від 16.06.2017р. на суму 95000,00 грн.; № 3541 від 03.07.2017р. на суму 55000,00 грн.; № 3548 від 10.07.2017р. на суму 65000,00 грн.; № 3549 від 14.07.2017р. на суму 50500,00 грн.; № 1591 від 28.07.2017р. на суму 65000,00 грн.; № 1615 від 11.08.2017р. на суму 98743,00 грн.; № 1631 від 01.09.2017р. на суму 93000,00 грн.; № 1700 від 27.10.2017р. на суму 90000,00 грн.; № 1919 від 07.11.2017р. на суму 95000,00 грн.; № 1731 від 24.11.2017р. на суму 97000,00 грн.; № 1733 від 01.12.2017р. на суму 90000,00 грн.; № 1779 від 22.12.2017р. на суму 95000,00 грн.; № 1803 від 28.12.2017р. на суму 81000,00 грн.; № 1833 від 25.01.2018р. на суму 95500,00 грн.; № 2820 від 28.02.2018р. на суму 90000,00 грн.; № 2823 від 01.03.2018р. на суму 50000,00 грн.; № 2866 від 12.03.2018р. на суму 75000,00 грн.; № 2880 від 13.03.2018р. на суму 75000,00 грн.; № 2926 від 16.03.2018р. на суму 65000,00 грн.; № 3029 від 03.04.2018р. на суму 85000,00 грн.; № 3108 від 12.04.2018р. на суму 90000,00 грн.; № 3168 від 18.04.2018р. на суму 98000,00 грн.; № 3200 від 25.04.2018р. на суму 92000,00 грн.; № 3302 від 03.05.2018р. на суму 90000,00 грн.; № 3277 від 02.05.2018р. на суму 97000,00 грн.; № 3310 від 08.05.2018р. на суму 95000,00 грн.; № 3330 від 11.05.2018р. на суму 97500,00 грн.; № 2192 від 21.05.2018р. на суму 90000,00 грн.; № 3377 від 23.05.2018р. на суму 95000,00 грн.; № 3458 від 31.05.2018р. на суму 95000,00 грн.

Відповідачем були надані позивачу послуги навантажувача на суму 78837,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: №12 від 26.09.2016р. на суму 7420,00 грн. та №13 від 04.10.2016р. на суму 71417,50 грн.

Згідно меморіального ордера №495 від 18.06.2018р. МКП „Інпол-Сервіс" сплатив ДП „Славутське лісове господарство" 65000,00 грн. (призначення платежу: повернення кредиторської заборгованості).

Актом внутрішньої перевірки ДП „Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки рахунків з окремими суб'єктами підприємницької діяльності від 21.09.2018р. було виявлено систематичні перерахунки коштів державного підприємства, зокрема, малому колективному підприємству „Інпол-Сервіс" на загальну суму 3947643 грн. В акті зазначено, що під час дослідження первинних документів, жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів приймання-передачі товарів або послуг на підтвердження призначення перерахованих коштів виявлено не було. Також зазначено, що МКП „Інпол-Сервіс" 18.06.2018р. повернуло частину коштів в розмірі 65000,00 грн.

Актом внутрішньої перевірки ДП „Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки рахунків з окремими суб'єктами підприємницької діяльності від 22.10.2018р. було виявлено систематичні перерахунки коштів державного підприємства МКП „Інпол-Сервіс" на загальну суму 305000 грн. В акті зазначено, що під час дослідження первинних документів, жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів приймання-передачі товарів або послуг на підтвердження призначення перерахованих коштів виявлено не було, жодних товарів в ДП „Славутське лісове господарство" не поступало, роботи не виконувалися.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 05.07.2018р., заборгованість МКП „Інпол-Сервіс" перед ДП „Славутське лісове господарство" становить на 30.06.2018р. становить 3947643,00 грн. (за період з 06.01.2017р. по 18.06.2018р.). Даний акт підписаний директорами підприємств та скріплений їх печатками.

Листом від 05.07.2018р. вих. №15 МКП „Інпол-Сервіс" повідомило ДП „Славутське лісове господарство" про те, що згідно акта звірки від 0507.2018р. зобов'язується погасити кредиторську заборгованість в сумі 3830223,00 грн. на протязі 3 років шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та виконанням робіт.

ДП „Славутське лісове господарство" в листі від 08.08.2018р. №478 запропонувало МКП „Інпол-Сервіс" розстрочити виплату заборгованості на 1 рік.

Листом від 12.09.2018р. вих. №17 відповідач зобов'язався погасити кредиторську заборгованість в сумі 3882643,00 грн. протягом 1 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та виконанням робіт. До листа надано графік погашення заборгованості: по 322900,00 грн. щомісяця до 25 числа починаючи з 25.09.2018р. до 26.08.2019р.

В листі від 28.09.2018р. №547 ДП „Славутське лісове господарство" просило терміново провести платіж відповідно до графіка погашення заборгованості МКП „Інпол-Сервіс".

Згідно платіжного доручення №538 від 28.09.2018р. відповідач сплатив позивачу 1500,00 грн.

Відповідач листом від 10.10.2018р. вих. №18 повідомив позивача, що у зв'язку з важким фінансовим становищем МКП „Інпол-Сервіс" не змогло сплатити суму платежу відповідно до графіка.

В акті звірки від 19.10.2018р., який підписаний між сторонами, встановлено заборгованість МКП „Інпол-Сервіс" перед ДП „Славутське лісове господарство" станом на 31.12.2018р. у розмірі 305000,00 грн. (за період з 26.09.2016р. по 27.12.2016р.).

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.02.2019р. №@PL144905 на суму 2000,00 грн. квитанцією від 22.02.2019р. на суму 2000,00 грн.

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №10 від 11.06.2016р. (послуги перевезення) на суму 52000,00 грн. складений між виконавцем (МКП „Інпол-Сервіс") та замовником (ДП „Славутське лісове господарство"). Однак зазначений акт підписаний лише відповідачем.

Посилаючись на те, що на даний час домовленості між сторонами щодо виконання робіт (надання послуг) відсутні та є неактуальними, враховуючи визнання спірної суми відповідачем як кредитної заборгованості, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, невиконання відповідачем вимоги про повернення перерахованих йому коштів, позивач звернувся з позовом про їх стягнення 4103305,50 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування статті 1212 ЦК України: "Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання."

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.08.2018 року по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202, статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б одн ієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно приписів статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, будь яких договорів у формі єдиного письмового документу сторонами не складалося, відсутні і окремі листи домовленості щодо наявності зобов'язань, які б носили цивільно-правовий характер.

В даному випадку, як слідує із пояснень відповідача у справі, перерахування коштів позивачем відбувалось на підставі усних домовленостей між сторонами в рахунок виконання відповідачем робіт у майбутньому.

Однак, за період з 09.12.2016р. по 31.05.2018р. позивачем на рахунок відповідача були перераховані кошти на загальну суму 4252643,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, за виконані роботи.

При цьому судом не здобуто та сторонами не підтверджено, які саме зобов'язальні відносини існували між сторонами на момент перерахування коштів та на майбутнє, тому, з огляду на фактичні обставини справи слідує, що кошти були перераховані ДП „Славутське лісове господарство" на рахунок МКП „Інпол-Сервіс" без достатньої правової підстави.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не були виконані роботи (наданні послуги) на суму перерахованих позивачем коштів.

Лише у 2016р. відповідачем були надані позивачу послуги навантажувача на суму 78837,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: №12 від 26.09.2016р. на суму 7420,00 грн. та №13 від 04.10.2016р. на суму 71417,50 грн.

Роботи на решту перерахованої позивачем суми коштів відповідачем не були виконані і для позивача є неактуальними.

05.07.2018р. та 19.10.2018р. між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої встановлено наявність заборгованості у відповідача в розмірі 3947643,00 грн. (станом на 30.06.2018р. за період з 06.01.2017р. по 18.06.2018р.) та 305000,00 грн. (станом на 31.12.2016р. за період з 26.09.2016р. по 27.12.2016р.) згідно акту звірки від 05.07.2018р. та акту звірки від 19.10.2018р. відповідно. Згідно меморіального ордера №495 від 18.06.2018р. МКП „Інпол-Сервіс" сплатив ДП „Славутське лісове господарство" 65000,00 грн. (призначення платежу: повернення кредиторської заборгованості).

На вимогу позивача про повернення коштів, відповідач листом від 12.09.2018р. вих. №17 зобов'язався погасити кредиторську заборгованість в сумі 3882643,00 грн. протягом 1 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та виконанням робіт. До листа надано графік погашення заборгованості: по 322900,00 грн. щомісяця до 25 числа починаючи з 25.09.2018р. до 26.08.2019р.

Враховуючи, що відповідач не дотримався запропонованого ним графіку погашення заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи та пояснення представників сторін в судовому засіданні свідчать про те, що відповідач набув майно (грошові кошти) за існування підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Однак, враховуючи, що умови виконання робіт не погоджені сторонами, на момент та після перерахування коштів відповідач не приступив до виконання робіт, а в даний час виконання робіт, не є актуальним, ДП „Славутське лісове господарство" вимагає повернути перераховані кошти.

Таким чином, підстава, яка існувала для перерахування коштів на даний час фактично відпала.

Враховуючи зазначене, відповідач зобов'язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти на підставі ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено обов'язок особи повернути майно у випадку, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено позивачу 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.02.2019р. №@PL144905 на суму 2000,00 грн. квитанцією від 22.02.2019р. на суму 2000,00 грн.

Таким чином, на момент вирішення спору, з урахуванням вартості виконаних робіт та здійснених проплат, відповідач повинен повернути позивачу 4103305,50 грн. (4252643, 00 (сума перерахованих коштів) - 78837,50 (вартість виконаних робіт) - 65000,00 - 1500,00 - 2000,00 - 2000,00 (сума проплат) = 4103305,50 грн.

При цьому, судом не приймаюся до уваги доводи відповідача з приводу виконання ним робіт (послуги перевезення) на суму 52000,00 грн., оскільки акт виконаних робіт №10 від 11.06.2016р. не підписаний замовником (позивачем).

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4103305,50 грн., як безпідставно збережених коштів на момент розгляду спору на підставі ст. 1212 ЦК України. Незважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення вказану суму, як безпідставно отримані кошти, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, правові підстави позову, а саме ст. 1212 ЦК України та сума коштів, яка підлягає до стягнення, позивачем визначено правомірно.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Стягнути з малого колективного підприємства „Інпол-Сервіс" (30000, Хмельницька область, м. Славута, Червона площа, 8, код ЄДРПОУ 14158680) на користь державного підприємства „Славутське лісове господарство" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Кузовкова, 1, код ЄДРПОУ 00993314) грошові кошти в сумі 4103305,50 грн. (чотири мільйони сто три тисячі триста п'ять гривень 50 коп.), суму 61549,58 грн. (шістдесят одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень 58 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 08.04.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:1 - до справи,

2 - позивачу - Хмельницька міська рада (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3);

3 - АТ „Хмельницькобленерго" (21018, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А)

Всім рекомендованим з повідомленням.