Рішення

від 02.04.2019 по справі 922/3604/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3604/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велена Лаб", м. Харків до Solution Club Inc. про стягнення 2107,54 дол. США (еквівалент 55931,80 грн.) за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велена Лаб" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Solution Club Inc. про стягнення заборгованості згідно контракту № ЕХ-1/1004/16-СА за поставку товару в розмірі 2107,54 дол. США, що становить 55931,80 грн. за курсом НБУ на дату подання позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2017 року було порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2018 року; провадження у справі зупинено у зв'язку з направленням судового доручення про вручення документів для належного повідомлення відповідача (нерезидента) про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2018 року підготовче засідання було відкладено на 18.03.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2019 року провадження у справі було поновлено.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.03.2019 року представник позивача надав заяву (вх. № 6615) щодо листування останнього з Sheriff-Civil Enforcement стосовно вручення документів Solution Club Inc., з якого вбачається, що документи не були вручені та повернуті назад, оскільки компанія Solution Club Inc. не знаходиться за вказаною адресою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті на 02.04.2019 року.

В судове засідання 02.04.2019 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про дату, час та місце наступного судового засідання від 18.03.2019 року.

В судове засідання 02.04.2019 року представник відповідача не з'явився, судом було вжито заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у відповідності до ст. 367 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГПК України, про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка від 18.03.2019 року та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у відповідності до ст. 367 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

10.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Велена Лаб та Solution Club Inc. (відповідач) було укладено контракт № ЕХ-1/1004/16-СА, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (вироби для манікюру, педикюру та інші товари), а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту.

Відповідно до п. 2.1 контракту, одиниця виміру кількості товару та його загальна кількість, визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 5.1 контракту, ціна за товар, вказана у п. 1.1 даного контракту, встановлюється в US dollar та відображається у специфікаціях до даного контракту за одну одиницю, включаючи вартість упаковки та маркування.

Відповідно до п. 5.2 контракту, загальна вартість товару, за даним контрактом визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 5.4 контракту, оплата за поставлений товар за контрактом здійснюється у US dollar на розрахунковий рахунок позивача, на умовах: перша поставка 100% передплата, наступні поставки 60% (одразу) та 40% (після отримання поставки). Якщо поставок продукції по даному контракту декілька, то відповідач сплачує товар згідно наданої специфікації.

Відповідно до п. 13.1 контракту, він вступає в дію з моменту його підписання усіма сторонами та залишається в силі протягом року з моменту його підписання, але до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до СРТ, Incoterms, 2010 та п. 6.4 контракту товар вважається поставленим після того, як позивач передає його перевізнику після розмитнення на експорт.

Як свідчать матеріали справи 13.04.2017 року сторонами було підписано специфікацію до контракту на поставку товару на суму 4741,54 USD.

На виконання умов вищезазначеного контракту, позивачем було здійснено митне оформлення товару, що підтверджується вантажною митною декларацією ЕК10АА UA 807210/2017/300873 (а.с. 38, том 1), та передано товар перевізнику ТОВ ТММ Експрес .

Відповідно до Інвойсу № ВЛ000000421 від 13.04.2017 року сума до сплати за поставлений товар становила 4741,54 дол. США.

Відповідачем, 24.03.2017 року було здійснено оплату у розмірі 2480,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 1087194082FS.

Крім того, 10.05.2017 року відповідачем було також перераховано позивачу 154,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № СА170506124956.

Проте, як стверджує позивач, частина товару залишилась не оплаченою відповідачем, а саме станом на подачі даного позову заборгованість відповідача складала 2107,54 доларів США.

Враховуючи вищенаведені обставини та наявність заборгованості відповідача за контрактом № ЕХ-1/1004/16-СА у розмірі 2107,54 доларів США, що становить еквівалент у гривні - 55931,80 грн. (виходячи із курсу валют станом на подачу позивачем позовної заяви 26,538902 грн.), позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено, що сторони договору згідно із ст.ст. 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору - Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 11.2 розділу XI Контракту якщо сторони не прийдуть до згоди, існуючий спір юридичних осіб та підприємців буде передано на розгляд до господарського суду Харківської області за адресою - Україна, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром 8 під`їзд.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що сторони по справі передбачили своєю угодою (контрактом) підсудність спору суду України - господарському суду Харківської області та здійснили вибір права - права України, спір у цій справі підлягає вирішенню в господарському суді Харківської області за правом України з урахуванням вимог розділу ІХ ГПК України.

Згідно зі ст. 365 розділу ІХ ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою останній є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи наявні докази поставки позивачем продукції відповідачу, що підтверджується вантажною митною декларацією ЕК10АА UA 807210/2017/300873 (а.с. 38, том 1).

Крім того, як вже було зазначено вище, відповідно до Інвойсу № ВЛ000000421 від 13.04.2017 року сума до сплати за поставлений товар становила 4741,54 дол. США.

В свою чергу відповідач розрахувався за товар лише частково у сумі 2634,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 1087194082FS від 24.03.2017 року про сплату 2480, 00 доларів США та платіжним дорученням № СА170506124956 від 10.05.2018 року про сплату 154,00 доларів США.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 2107,54 доларів США (еквівалент 55931,80 грн. станом на дату подачу позивачем позову).

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати заборгованості не надав.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов контракту та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом № ЕХ-1/1004/16-СА від 10.04.2016 року у розмірі 2107,54 доларів США (еквівалент 55931,80 грн.) обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 1600,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Solution Club Inc. (18 ELGIN MEADOW WAY SE, GALGARY, AB, T2Z 0B7, Canada) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велена Лаб (61033, м. Харків, В`їзд Вологодський, 2, буд. 6, код ЄДРПОУ 37458006) 2107,54 доларів США (еквівалент 55931,80 грн.) та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено "08" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_1

922/3604/17