Рішення

від 05.03.2019 по справі 703/3595/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3595/17

2-а/703/7/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді Опалинської О.П.,

при секретарі судового засідання Литвин Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Ремпобутсервіс , Комунальне підприємство ВодГео про визнання протиправними дій та бездіяльності Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області при розгляді заяви про призначення та виплаті пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області в якому просить визнати протиправними дії та бездіяльність Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. ЗУ Про пенсійне забезпечення та зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу відповідно до ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення , ст. ст. 40, 45 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виходячи із заробітку вказаному в індивідуальних відомостях Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1, починаючи з 04 травня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що з 16 листопада 1978 року по 28 квітня 1979 року позивач працював газорізчиком 2 розряду на Смілянському машинобудівному заводі. Звільнений з роботи у зв'язку з призовом на службу в армію. Службу в армії проходив з 06 травня 1979 року по 04 травня 1980 року, що підтверджується записами в трудовій книжці та військовому квитку. В зв'язку з даною обставиною служба в армії, згідно з діючим законодавством зараховується в стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З 01 вересня 1975 року по 01 червня 2011 року загальний трудовий стаж позивача складає 28 років 1 місяць 8 днів, із якого спеціальний стаж газоелектрозварювальника, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, складає 18 років 8 місяців 27 днів.

04 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", подавши одночасно трудову книжку, військовий квиток та інші документи.

23 серпня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також з тих підстав що стаж роботи на пільгових умовах по списку № 2 у позивача становить 5 років 1 місяць 10 днів, що не дає йому права на пенсію.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача надала суду клопотання про заміну сторону відповідача належним правонаступником з Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про що надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду до участі у справі залучено в якості третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю Ремпобутсервіс , Комунальне підприємство Водгео .

Представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівники, які не мають стажу роботи із шкідливим і важкими умовами праці, передбаченого а. 1 п. 6 ст. 13, але не мають не менше половини стажу на заначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого а. 1 ч. 26 ЗУ Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування .

На підтвердження загального трудового стажу ОСОБА_1 подав документи, які згідно акту від 01 червня 2017 року № 157 та довідки від 30 червня 2017 року № 253 проведених звірок достовірності наданих для призначення пенсії документів не відповідають первинним документам. Листами від 07 липня 2017 року № 9 ТОВ Ремпобутсервіс та від 10 липня 2017 року № 01-10/654 КП Водгео довідки від 27 лютого 2017 року № 5 та від 13 квітня 2017 року № 01-10/454 визнані недійсними, а тому вважають, що управлінням правомірно відмволено у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення , просили у позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Представник 3-ї особи ТОВ Ремпобутсервіс в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник 3-ї особи КП ВодГео в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином.

15 грудня 2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.

Норми ст.257 КАС України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, аналогічні нормам ч.1 ст.183-2 КАС України, який діяв на момент підписання адміністративної позовної заяви позивачем та подання її до суду.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 не відноситься до справ, зазначених у ч.4 ст.257 КАС України, відтак може бути розглянута в скороченому провадженні.

Відповідно до п.10 розділу VІІ Перехідні положення КАС України від 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справу про проведення судового засідання з повідомленнями (викликом) сторін не надходило, відтак вважаю за можливе розглянути адміністративну справу без їх участі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Закон України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Суд зазначає, що Закон № 1788-XII спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Крім того, Закон № 1788-XII гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог пункту б ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У відповідності до п. 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків ( п. 2 Порядку).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 п. 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі № 439/1148/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із записів у трудовій книжці серія БТ-І № 0392028 від 10 серпня 1977 року ОСОБА_1 наказом № 670-к 16 листопада 1978 року прийнятий на посаду газосварщика ІІ розряду в Смілянський машинобудівний завод.

28 квітня 1979 року звільнений із займаної посади в зв'язку з призовом в ряди Радянської армії.

Наказом № 455-к від 17 червня 1981 року прийнятий газосварщиком по ІІ розряду в заготовчий пресовий цех в Смілянський машинобудівний завод .

23 жовтня 1985 року наказом № 1226 звільнений за власним бажанням.

Наказом № 117 від 17 березня 1986 року прийнятий газоелектрозварником 3 розряду.

Наказом № 283 від 10 липня 1986 року звільнений по п. 4 ст. 40 КЗпП УССР за прогули.

Наказом № 1 від 05 січня 1987 року прийнятий на посаду машиніста КШК, наказом № 12 від 18 лютого 1987 року переведений на посаду (сантехніка) 4 розряду газоелектрозварником та звільнений із займаної посади за власним бажанням 27 листопада 1990 року.

16 січня 1991 року прийнятий на роботу в фірму Експрес електрогазозварника 4 розряду (наказ № 25 від 16 січня 1991 року), 11 червня 1991 року звільнений за власним бажанням.

Наказом № 5 від 17 червня 1991 року електрозварника 4 розряду, 07 листопада 1991 року звільнений із займаної посади за власним бажанням.

Наказом № 2 к від 21 листопада 1992 року прийнятий на посаду газоелектрозварника 4 розряду.

Наказом № 1-к від 24 липня 1992 року прийнятий на посаду газоелектрозварника, звільнений із займаної посади 23 травня 1994 року за власним бажанням.

19 липня 1995 року прийнятий на посаду електрогазосварщика 4 розряду в Смілянське виробниче підприємство Водоканал , 17 серпня 1998 року звільнений за власним бажанням.

27 жовтня 1998 року наказом № 70 прийнятий на посаду газоелектрозварювальника 4 розряду в цех водопостачання, 31 січня 2001 року звільнений по переведенню у КП Водгео .

Наказом № 17 від 01 грудня 2001 року переведений слюсарем цеху водопостачання.

На підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії, крім трудової книжки, позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 5 від 27 лютого 2017 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у Смілянській міжрайонній ремонтно - будівельній дільниці за період з 17 березня 1987 року (наказ № 19 від 16 березня 1987 року), переведений електрогазозварювальником 3 розряду з оплатою згідно нарядно-преміальної системи праці, про що в трудовій книжці не вказано (а.с. 9-16).

З 27 листопада 1990 року (наказ № 195-к від 27 листопада 1990 року) звільнений з роботи за власним бажанням згідно трудової книжки, але не має підтверджуючого документа (підстава) накази особового складу № 19 від 16 березня 1987 року, № 195-к від 27 листопада 1990 року, розрахункові відомості за 1987 - 1990 року. За період з 17 березня 1987 року по 27 листопада 1990 року його загальний трудовий стаж становить 2 роки 8 місяців 12 днів (а.с. 36).

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 квітня 2017 року № 01-10/454 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2001 року по 01 грудня 2001 року працював у виробничому об'єднанні Водгео і його загальний трудовий стаж становить 10 місяців (а.с. 37).

Як вбачається із довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ТОВ Ремпобутсервіс від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 працював у Смілянській міжрайонній ремонтно-будівельній дільниці за період з 05 січня 1987 року (наказ № 1-к від 04 січня 1987 року) помічником машиніста КШК-30 з відрядною оплатою праці. З 17 березня 1987 року (наказ № 19 від 16 березня 1987 року) переведений газоелектрозварювальником 3 розряду з оплатою згідно нарядно-преміальної системи праці, про що в трудовій книжці не вказано, з 27 листопада 1990 року (наказ № 195-к від 27 листопада 1990) звільнений з роботи за власним бажанням згідно трудової книжки, але не має підтверджуючого документа (а.с. 38).

Із довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27 лютого 2017 року № 5 вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у Смілянському міжрайонному ремонтно-будівельному підприємстві за період з 17 березня 1987 року по 27 листопада 1990 року загальний трудовий стаж 2 роки (а.с. 39).

Із довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № НОМЕР_1 ВодГео вбачається, що ОСОБА_1 працював у Смілянському підприємстві Водоканал з 19 липня 1995 року по 01 грудня 2001 року електрогазозварником, всього за період роботи його загальний трудовий стаж становить 2 роки 11 місяців 1 день (а.с. 40).

Як вбачається із довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15 грудня 2014 року № 55 вбачається, що ОСОБА_1 працював в Смілянському машинобудівному заводі за період з 16 листопада 1978 року (наказ № 670 -к від 15 листопада 1978 року) по 28 квітня 1979 року (наказ № 252-к від 28 квітня 1979 року) газозварювальником другого розряду котельно - зварювального цеху. З 16 червня 1981 року (наказ № 455-к від 17 червня 1981 року) по 13 лютого 1984 року (наказ № 175-к від 15 лютого 1984 року) газорізальником другого розряду заготівельно-пресового цеху (а.с. 42).

Окрім того, згідно довідки про обґрунтованість (відповідність) довідок, поданих для призначення (перерахунку) пенсії № 253 від 30 червня 2017 року вбачається, що при перевірці первинних бухгалтерських документів ТОВ Ремпобутсервіс ОСОБА_1 була видана довідки від 27 лютого 2017 року № 5 за період його роботи із 17 березня 1987 року до 27 листопада 1990 року. Наказом від 16 березня 1987 року № 19 ОСОБА_1 переведений на посаду з посади помічника машиніста КПК на посаду газоелектрозварювальника 3 розряду з 17 березня 1987 року. Наказ про звільнення ОСОБА_1 в підшивках наказів відсутній (а.с. 50).

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках та копіях наказів, оскільки така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці.

Також суд зауважує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи завірені відповідними печатками підприємства, і дефектів їх заповнення чи засвідчення не мають.

Як встановлено судом, позивач дійсно на час звернення до відповідача досягнув необхідного віку (55 років), мав загальний страховий стаж понад 28 років (за умови необхідного - 25 років 6 місяців), з яких стаж роботи газоелектрозварювальника складає понад 18 років (за умови необхідного - 12 років 6 місяців). За таких обставин відповідач не міг прийняти іншого рішення, ніж призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою до нього 04 травня 2017 року відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Із зазначеного вище слідує, що свобода розсуду (дискреція) відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії позивачу за таких обставин зведена до мінімуму і передбачає прийняття лише одного рішення - про призначення її позивачу.

З огляду на наведене, рішення Смілянського об'єднаного управління пенсійного фонду України Черкаської області від 11 липня 2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058, з заявою про призначення пенсії звернувся 04 травня 2017 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, відповідно пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку .

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, відтак позов підлягає до задоволення.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд, зазначає слідуюче.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11 липня 2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 04 травня 2017 року.

Відтак, при вирішенні питання про стягнення витрат за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень до суду надано:

- копію договору про надання юридичної допомоги від 14 лютого 2018 року укладений між позивачем та адвокатом - Примак В.А;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 367 від 04 лютого 2005 року № 1;

- квитанцію № 19/1 від 19 лютого 2018 року про оплату позивачем адвокату - Примак В.А. 3000 гривень за надання правничої допомоги за договором від 14 лютого 2018 року;

- попередній розрахунок розміру процесуальних витрат, що складається із суми судового збору, які поніс позивач в розмірі 640 гривень та витрат по оплаті правової допомоги адвоката, згідно договору від 14 лютого 2018 року , що включають в себе час на ознайомлення зі справою, участь у судових засіданнях, в розмірі 3000 гривень.

Ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Rонвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому його вимоги про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 3000 гривень не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 640 гривень, що підтверджено квитанцією про сплату від 22 листопада 2017 року № 57.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09 липня 2003 року, ст.ст. 13, 40, 45 Закону України Про пенсійне забезпечення , № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, ст.ст. 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Ремпобутсервіс , Комунальне підприємство ВодГео про визнання протиправними дій та бездіяльності Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області при розгляді заяви про призначення та виплаті пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області № 1423 від 11 липня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538 призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 04 травня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони о справі:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та житель АДРЕСА_1.

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538.

3-тя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю Ремпобутсервіс , місцезнаходження пров. Павлова, 4-Б, м. Сміла Черкаська область, код 21376654.

3-тя особа: Комунальне підприємство ВодГео , місцезнаходження, м. Сміла, вул. Московська, 45, Черкаська область.

Головуючий О.П.Опалинська