Вирок
від 08.04.2019 по справі 467/1694/16-к
АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1694/16-к

1-кп/467/1/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 42015150130000007 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця х. Облівной Мартинівського району Ростовської області Росії, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого оперуповноваженим Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, одруженого, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого

В С Т А Н О В И В:

15.06.2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №164о/с ОСОБА_5 призначено інспектором дозвільної системи Арбузинського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі - інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС). 31.07.2013 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №56 о/с ОСОБА_5 присвоєно спеціальне звання лейтенант міліції.

22.06.2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №171о/с ОСОБА_4 призначено оперуповноваженим сектору карного розшуку Арбузинського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі -оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС). 25.02.2014 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №135 о/с ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання лейтенант міліції.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 5Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року діяльність міліції будувалася на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, правовою основою діяльності міліції єКонституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

У статті 10 Закону вказано, що міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення та ін.

Відповідно дост. 11 Закону України "Про міліцію" міліції для виконання покладених на неї обов`язків було надано право, в тому числі затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом.

Згідно ст.12 Закону України «Про міліцію»міліція мала право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно дост. 13 Закону України "Про міліцію"працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою лише для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов`язків.

Статтею 21 Конституції Українивизначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно дост. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Крім того, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року правоохоронними органами є, зокрема, органи внутрішніх справ.

Арбузинський РВ УМВС України в Миколаївській області був складовим підрозділом органів внутрішніх справ, правоохоронним органом, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, а його працівники, які виконують вказані функції, працівниками правоохоронного органу.

Відповідно до функціональних обов`язків інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_5 в службовій діяльності керується, зокрема, законом України «Про міліцію».

Відповідно до затверджених начальником Арбузинського РВ УМВС від 03.07.2015 року за №53/4082 функціональних обов`язків оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_4 , оперуповноважений СКР в службовій діяльності керується, зокрема, законом України «Про міліцію».

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , займаючи відповідні посади в Арбузинському РВ УМВС України в Миколаївській області, були наділеним правом в межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої приналежності та підпорядкування. У зв`язку з чим, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, були службовими особами правоохоронного органу, які постійно здійснюють функції представників влади.

19.07.2015 року о 08 годині інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_5 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_4 заступили на добове оперативне чергування по Арбузинському РВ УМВС та знаходились при виконанні службових обов`язків в приміщенні райвідділу.

19.07.2015 року о 20 годині 20 хвилин до чергової частини Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області надійшло повідомлення на лінію оператора «102» від ОСОБА_9 про те, що в смт. Арбузинка в магазині «Продукти» невідома жінка вчинила з нею сварку. Оперативним черговим Арбузинського РВ УМВС на місце події направлено слідчо-оперативну групу (далі - СОГ) у складі працівників міліції Арбузинського РВ УМВС оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_4 та інспектора дозвільної системи лейтенанта міліції ОСОБА_5 .

На місці події ОСОБА_9 надала заяву та пояснення слідчооперативній групі райвідділу у складі оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_4 та інспектора дозвільної системи лейтенанта міліції ОСОБА_5 про те що 19.07.2015 року о 20 годині до магазину «Продукти», розташованому на Центральній площі смт. Арбузинка, де працює заявниця, зайшла ОСОБА_10 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, безпричинно вчинила сварку, висловлювалась нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою. Під час надання пояснень працівникам міліції ОСОБА_9 повідомила місце мешкання ОСОБА_10 АДРЕСА_3 .

Прибувши близько 20 години 40 хвилин до місця проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликали з подвір`я домоволодіння на вулицю чоловіка ОСОБА_10 ОСОБА_8 . У ході розмови з ОСОБА_8 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запропонували йому покликати дружину ОСОБА_10 , зазначивши, що вона образила господарку магазину «Продукти» ОСОБА_9 . Однак ОСОБА_8 заперечив вказаний факт та відмовився кликати дружину.

Після цього у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник умисел на застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 фізичної сили та психологічного тиску з метою впливу на них задля того, щоб вони в подальшому не вчиняли протиправних дій.

Діючи всупереч положенням ст.ст.2,3,5,10-13Закону України «Про міліцію», ст.ст. 21, 29, 30 Конституції України та в порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушуючи дану ними присягу неухильно додержуватися Конституціїта Законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку, за порушення якої готовий нести відповідальність, встановлену законом, інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_5 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_4 , реалізуючи виниклий злочинний умисел, перевищуючи надані їм повноваження, застосували фізичну силу та психологічний тиск щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Так, ОСОБА_4 , перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи виниклий злочинний умисел завдав ОСОБА_8 один удар рукою в область ребер зліва. ОСОБА_5 перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи виниклий злочинний умисел, застосував до ОСОБА_8 фізичну силу і прийом рукопашного бою «загиб руки за спину». Після цього продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , штовхнули ОСОБА_8 на землю обличчям донизу.

Окрім того, ОСОБА_4 продовжуючи свою злочинну діяльність, перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи злочинний умисел завдав ОСОБА_8 , коли тойпідвівся наколіна,близько п`ятиударів ногамиі рукамив областьтулуба іголови.Після чого ОСОБА_5 , перевищуючинадані йомуповноваження,наніс ОСОБА_8 два удари в праве плече.

В свою чергу ОСОБА_8 став кликати на допомогу, після чого з подвір`я домоволодіння на вулицю вибігла його дружина ОСОБА_10 .

ОСОБА_5 , перевищуючи наданійому повноваженнятареалізуючи виниклийзлочинний умисел,застосував до ОСОБА_10 фізичну силуі прийомрукопашного бою«загиб рукиза спину»та використавспецзасіб -наручники,надягнувши їхна зап`ястяостанній.Після чогонасильно заштовхав ОСОБА_10 до службового автомобіля на заднє сидіння та пристебнув останню частиною одягнутих наручників до внутрішньої ручки автомобілю. Також при посадці ОСОБА_10 до салону автомобіля ОСОБА_5 , перевищуючи свої службові повноваження, наніс їй удар ногою в праву ногу.

Після цього, ОСОБА_4 використав спецзасіб - наручники, надягнувши їх на зап`ястя рук ОСОБА_8 та застосовуючи фізичнусилу і психологічний тиск, що супроводжувалося образливими висловлюваннями та приниженням, також насильно заштовхав ОСОБА_8 до службового автомобіля на заднє сидіння з метою доставки останніх до райвідділу.

Усі дії вказаних співробітників міліції супроводжувалися висловлюваннями на адресу ОСОБА_8 , ОСОБА_10 погроз продовженням застосування насильства.

На шляху до райвідділу в салоні службового автомобіля ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, перевищуючи надані службові повноваження, наніс ОСОБА_8 декілька ударів рукою в обличчя.

За таких обставин, застосувавши до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 фізичне насильство, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 о 21 годині 15 хвилин 19.07.2015 року безпідставно та незаконно доставили в наручниках ОСОБА_8 і ОСОБА_10 до адміністративної будівлі райвідділу за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_5 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_4 перевищили надані їм службові повноваження, закріплені у ст.ст.2, 3, 4, 5, 10, 12 Закону України «Про міліцію», свої функціональні обов`язки та ст. ст. 21, 28, 29 Конституції України,застосували до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 фізичне насильство, погрози насильством, спеціальні засоби, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії, за відсутності ознак катування.

В результаті зазначених сумісних протиправних дій інспектора дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_5 та оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді перелому 7, 8 ребер зліва та легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я у виді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу правого плечового суглоба, забою лівого колінного суглоба; потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів верхніх кінцівок, забою правого гомілковостопового суглоба, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вищезазначеними сумісними протиправними діями інспектора дозвільноїсистеми АрбузинськогоРВ УМВС ОСОБА_5 та оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_4 завдано істотноїшкоди охоронюванимзаконом державнимінтересам,зокрема авторитетуі престижуорганів внутрішніх справУкраїни,так іінтересам окремихгромадян,зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ,що виразилосьв порушенніохоронюваних Конституцієюта іншими законамиУкраїни прав людинина свободута особистунедоторканність череззастосування доних фізичногонасильства,заподіянні тілеснихушкоджень середньоїтяжкості талегких тілеснихушкоджень, погрозинасильством,застосуванні спеціальних засобів та болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілих дій.

Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що ввечері 19 липня 2015 року до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_10 вчинила сварку. Черговий ОСОБА_11 направив групу на місце події, до складу якої ввійшов він - оперуповноважений і ОСОБА_5 - інспектор дозвільної системи. На службовому автомобілі ВАЗ 2107 вони поїхали до магазину, розташованому в смт. Арбузинка по вул. Леніна. У магазині ОСОБА_9 їм пояснила, що ОСОБА_10 у магазині разом з якоюсь жінкою вчинили сварку та погрожувала їй фізичною розправою. Вони прийняли від неї заяву про подію, при цьому вона їм повідомила, що ОСОБА_10 проживає по АДРЕСА_3 . Далі вони під`їхали за місцем проживання останньої та залишили автомобіль біля двору, підійшли до хвіртки, при цьому ОСОБА_5 був з правої сторони, а він зліва. З двору вийшов ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння без верхнього одягу у шльопанцях та спортивних штанах, хитаючись. У двір вони не заходили. Він з ОСОБА_5 назвалися, показали посвідчення працівників міліції, були при цьому у форменому одягу. Він мав з собою «ПМ» у кобурі, наручники, газовий балон, «Терен», виданий на час чергування гумовий кийок він залишив у кабінеті. Вони пояснили ОСОБА_8 , що щодо його дружини надійшла заява, на що він почав сваритися. Також вийшов їх 4-річний син, ОСОБА_5 його попрохав, щоб він покликав матір. Згодом вийшла і ОСОБА_10 , вдягнена у футболку та бриджі, яка обурювалась нецензурною лайкою від того, чому вони приїхали. ОСОБА_5 їй запропонував піти до автомобіля, щоб відібрати у неї пояснення, та сів на пасажирське сидіння. У цей момент ОСОБА_8 підбіг ззаду до ОСОБА_10 , взяв її за руки та потяг у двір, забороняючи їй давати пояснення. Він знову підійшов до ОСОБА_8 , щоб його запокоїти, однак останній махав руками і виражався нецензурними словами, оскорбляв його та наніс кулаком удар в область грудної клітини правою рукою. Від чого він відійшов назад. ОСОБА_5 ОСОБА_8 пояснив, що він вчиняє злісну непокору працівнику поліції. Однак ОСОБА_8 вдарив його правою ногою в ліву голень, також хтів вдарити ОСОБА_5 по обличчю, однак він заблокував його руку, щоб зробити загиб за спину. Наручники одягти йому не вдалося, так як вибігла ОСОБА_10 та накинулась на ОСОБА_5 ззаду на спину, ОСОБА_5 при цьому одійшов. Він одвів ОСОБА_8 та побачив, що ОСОБА_10 зірвала погон у ОСОБА_5 , забігла до двору та кричала звідти нецензурними словами. У цей час з двору вийшли ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , Тифанюки сварилися. Всі були п`яні, махали руками. ОСОБА_5 зателефонував черговому та попрохав допомоги. Вони хтіли ОСОБА_14 завести до райвідділу міліції, однак останні сварилися, а ОСОБА_10 кидалася на нього. Побачивши, що біжать ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , ОСОБА_10 припинила сваритися. ОСОБА_5 взяв її за руку та супроводив до автомобіля, вона сіла на заднє сидіння. Далі він почув, що остання почала вибивати двері, ОСОБА_5 при цьому побіг до автомобіля, а ОСОБА_8 почав кидатися на них, намагаючись вдарити. Він потягнув та завів ОСОБА_8 одну руку за спину, а ОСОБА_15 іншу, він чого ОСОБА_8 почав падати на землю. Тому вони почали його класти на землю з метою одягнути наручники, при цьому він став на коліна, а потім ліг. ОСОБА_15 дістав наручники, вони їх наділи та посадили до дружини в автомобіль, яка була вже там пристебнута наручниками. ОСОБА_8 теж сів на заднє сидіння, поряд з ним сів ОСОБА_16 . Він сів за кермо та поїхав до райвідділу міліції, ОСОБА_15 пішов пішки. Коли вони приїхали до райвідділу, то завели ОСОБА_14 до фойє, ОСОБА_15 записав їх до журналу доставлених, вони всі четверо написали рапорти про подію та передали у чергову частину про застосування наручників. Черговий ОСОБА_11 дав направлення на медичне освідування на стан сп`яніння. До лікарні разом з ним поїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_16 . ОСОБА_8 у лікарні вів себе спокійно, а ОСОБА_10 кричала на них і на чоловіка. Вона спочатку погодилася пройти освідування, а потім відмовилася. Ніхто з ОСОБА_14 не скаржився лікарю на болі. Черговий сказав, щоб після лікарні вони їхали назад. Коли їх привезли до райвідділу, то ОСОБА_5 взяв пояснення у ОСОБА_10 . Потерпілі у журналі написали, що претензій не мають та пішли додому. Удари потерпілим працівники міліції не здійснювали. У нього з ОСОБА_5 гумових кийків не було, вони були тільки у ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які їх не застосували. Метою доставки до райвідділу було припинення правопорушень за ст. ст. 173, 178, 185 КпАП України. Вони як зацікавлені особи по справі після того як написали рапорти, подальші дії робили з вказівки чергового. Протокол затримання має складати черговий, до його повноважень також не входило складати протокол про адміністративне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 суду показав,що близько20години 19липня 2015року черговийнаправив йогоразом з ОСОБА_4 на викликза телефоннимдзвінком ОСОБА_9 до черговоїчастини.Йому видалинаручники,«Кобру-1»,при цьомугумовий кийокта газовийбалончик вінзалишив укабінеті.Коли вониприїхали домагазину,то ОСОБА_9 пояснила,що ОСОБА_10 разом зякоюсь жінкоювчинила сваркута вказалаїї місцепроживання.Він разомз ОСОБА_4 поїхали донеї додомуз метоювідібрати унеї поясненнядля встановленняв їїдіях наявностіскладу правопорушення,передбаченого ст.173КпАП України.Під`їхавши доподвір`я,вдвох підійшлидо хвіртки.З дворувийшов ОСОБА_8 у нетверезомустані,вони йомупояснили,чому вониприїхали,однак вінвідразу себерозпочав агресивновести,кричав,виражався нецензурноюлайкою.Потім вийшовїх син,якого вінпопрохав покликатиматір.Далі вийшла ОСОБА_10 і, почувшипро ОСОБА_9 , почалакричать,що вонивсі куплені.Він їїпопрохав датипояснення поданому факту,на щовона погодиласяі вониразом підійшлидо автомобіля.Він сівна переднєсидіння,а ОСОБА_10 стояла білянього.Однак підбіг ОСОБА_8 ,схватив їїза рукута почавзатягувати їїдо двору,вимагаючи недавати пояснення.Він хтівйого запокоїти,але побачивши,що останнійнаносить ОСОБА_4 удар вгруди рукою,виліз завтомобіля,однак ОСОБА_8 його вдаривногою пойого лівійнозі танамагався нанестиудар йомукулаком вобличчя.Тоді ОСОБА_4 схватив йогоза правуруку,заблокував її,а вінсхватив йоголіву рукуі тежїї заблокував,бо останнійхтів вирватися.Вони почалийого триматив такійпозі,щоб заспокоїти.Вибігла ОСОБА_10 ,пригнула йомуна спину,почала рватийому сорочкута царапатисянігтями,висіла наньому,одірвала йомупогон,побігла удвір тамахала погоном.У цейчас колохвіртки стоялижінка зчоловіком,всі почалиїх ображатинецензурними словами.Він зателефонувавчерговому тапопрохав допомоги.Прийшли ОСОБА_15 і ОСОБА_16 з гумовимикийками тапочали їхзаспокоювати.Він запропонував ОСОБА_10 проїхати дорайвідділу,вказавши,що своїмидіями вонавчиняє зліснунепокору працівникуміліції,вказавши їйшлях рукою і посадив до автомобіля. Почувши удари в двері автомобіля, він побачив у вікно, що остання ногами стукає у двері. У автомобілі він намагався її заспокоїти, взяв наручники та пристебнув її за руку. У цей час ОСОБА_15 з ОСОБА_4 підвели ОСОБА_8 , посадили до автомобіля, з ними сів також ОСОБА_16 . Він сам сидів на пасажирському місці, а ОСОБА_4 за кермом. У райвідділі потерпілих вони завели до фойє, черговий їм сказав писати рапорти, вони написали. Потім за вказівкою чергового вони повезли їх на медичне освідування до лікарні. У лікарні потерпілі себе вели агресивно, висловлювалися нецензурною лайкою та відмовилися проходити медичне освідування. За вказівкою чергового вони їх привезли до райвідділу, де у ОСОБА_10 він відібрав письмове пояснення. Далі черговий їм сказав, що вони зацікавлені особи і не мають права нічого робити. Ніхто з працівників міліції удари потерпілим не наносив, гумових кийків у нього та ОСОБА_4 з собою не було. Протокол про затримання складає черговий, а протокол про адміністративне правопорушення мають складати інші особи.

Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 19 липня 2015 року близько 19 години, коли він разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , своєю дружиною та малолітнім сином знаходилися вдома, до їхнього двору під`їхав службовий автомобіль міліції, з якого вийшли два працівники міліції, одягнені у формений одяг ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Він підійшов до хвіртки. На запитання працівників міліції він відповів, що дружини немає вдома. Тоді вони почали стверджувати, що він п`яний і тому поїде з ними. Почувши це, він відійшов від хвіртки. ОСОБА_4 знову запитав де дружина. Він не хтів звати дружину, бо не довіряє працівникам міліції та поцікавився навіщо вона їм. Працівники міліції розповіли, що вона вчинила сварку у магазині «Продукти» з продавцем. Тоді він почав розповідати, що у цей магазин ніхто не ходить, бо продавець сварлива. У ході бесіди ОСОБА_4 наблизився до нього, взяв його за ліву руку та запропонував проїхати з ними, на що він відмовився. Тоді ОСОБА_4 почав тягнути його за ліву руку, а іншою наніс два удари в лівий бік по ребрам, внаслідок чого він зігнувся. Далі ОСОБА_4 заломав йому ліву руку за спину, а ОСОБА_5 праву руку. Після цього вони одягли на нього наручники, опустили на коліна лицем донизу та почали бити. ОСОБА_4 зліва вдарив його ногою в область ребер, в область голови 3-4 рази рукою, а також ногою в область коліна, внаслідок чого виник забій лівого колінного суглобу. Крововилив плечового суглобу виник від того, що ОСОБА_5 наніс удари в область плеча рукою, а можливо, гумовим кийком, а також кулаком в область голови. Чи били обвинувачені його гумовими кийками він сказати точно не може, це його припущення. У обвинувачених він гумових кийків не бачив. Гематоми на волосяній ділянці голови виникли внаслідок того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наносили удари в область голови рукою. Не пам`ятає хто наніс і чим тілесні ушкодження, від яких виникли гематома правої ушної раковини і подряпина лівого ліктьового суглобу. Подряпина зап`ястя лівої руки виникла від того, що ОСОБА_4 одягав наручники. Подряпина сідниць зліва виникла від того, що ОСОБА_4 наніс йому удари ногою по сідницях. Він почав кричати і звати на допомогу, все бачив його малолітній син. На крик прибігла дружина, вимагала його відпустити. У дружини з ОСОБА_5 зав`язався конфлікт, вона почала його тягнути, а він заштовхав її у службовий автомобіль. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заштовхали його до автомобіля на заднє сидіння, там вже була пристебнута наручниками до ручки його дружина. Коли автомобіль їхав до відділу міліції ОСОБА_4 двічі вдарив його кулаком у обличчя і наказав мовчати. У приміщенні коридору райвідділу міліції його наручниками пристебнув до загорожі ОСОБА_4 , а дружину посадили на лавку. Потім повезли їх до лікарні для огляду на стан алкогольного сп`яніння, перед цим хтось зняв з нього наручники. Там він поскаржився на біль у лівому боку, однак лікар сказала, що спочатку необхідно пройти тест на алкоголь, а потім інше. Коли він з дружиною відмовилися проходити медичний огляд, то їх знову привезли до відділу міліції та протримали до 24 години ночі, примусили написати пояснення, що вони претензій до працівників міліції не мають і їх відпустили. Ніякого протоколу не складалось. Вранці йому стало погано, він пішов до лікарні, де було виявлено перелом 2 - 3 ребер. Під час перебування у наручниках до міліції приїжджав його батько, а також ОСОБА_12 приводила його малолітнього сина. У цей день з дружиною вони були у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпіла ОСОБА_10 показала,що 19липня 2015року близько19години вонаразом зсвоїм чоловіком, ОСОБА_17 та ОСОБА_12 відпочивали тавживали алкогольнінапої.Вона разомз ОСОБА_12 пішли домагазину запродуктами.Тільки воназайшла доприміщення магазину,як продавщицяїй наказалавийти.Вона вийшла,не свариласьз нею,тільки сказала,що якщотак,то доцього магазинуніхто незайде.Повернувшись додому,вона зайшладо будинку.Потім,почувши крикчоловіка тадитини,вийшла навулицю,де побачила,що чоловікстоїть наколінах зруками заспиною унаручниках,а йогоб`ють гумовимикийками повсьому тілу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .Вона зробилаїм зауваження,однак вонине відреагували.Тоді вонавзяла ОСОБА_5 за рукуі спиталащо вонироблять,на що ОСОБА_5 відштовхнув її,а ОСОБА_4 продовжував битичоловіка.Далі вонахтіла забратидитину,підійшла,а ОСОБА_5 знову їївідштовхнув відчоловіка.Пізніше ОСОБА_5 взяв їїза рукуі застосував«Загиб рукиза спину»і намагавсязаштовхнути їїв автомобіль,але вонаопиралась іне хтіласідати.Тоді ОСОБА_5 насильнопосадив їїдо автомобіля,вдарив їїногу своєюногою,від чоговона отрималазабій правогогомілкового суглобу,надів наручникиі пристебнувдо поручнівручки однієюрукою іповернувся до ОСОБА_4 .У автомобілівона стукаластупнею подверях,щоб їївипустили.Пізніше прийшлоще двапрацівника міліції,які уконфлікт невмішувалися.Чоловіка унаручниках посадилидо автомобілюта повезлиїх довідділу міліції.У райвідділічоловіка пристебнулинаручниками допоручнів,а знеї наручникизняли.Туди жприйшла ОСОБА_12 і привелаїхнього сина.Далі їхповезли долікарні,де чоловікскаржився набіль,однак нанього ніхтоне звертавуваги.Проходити медоглядна стансп`яніння вонивідмовилися.Їх привезлизнову довідділу міліції,через хвилин30їх змусилинаписати заяву,що вонипретензій допрацівників міліціїне маютьі їхвідпустили.Вранці чоловікустало злеі вонипоїхали долікарні,де булоу ньоговиявлено струсмозку тазламані ребра.Вона жотримала синціна рукахвід кайданків,що їходягав їй ОСОБА_5 . Ніяких документів у міліції з ними не складалося. Гумові кийки до неї не застосовувалися. Інші двоє міліціонерів прийшли, коли вона вже були в автомобілі. ОСОБА_18 бив чоловіка гумовим кийком, коли той стояв на колінах, по тулубу, по голові, по плечам та по рукам.

Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 суду показали, що їм зателефонувала родичка та повідомила, що необхідно поїхати додому до сина, бо вдома у нього вдома чути якись шум. Коли вони приїхали, то нікого вдома не було, тільки стояв міліцейський автомобіль. Тоді вони поїхали до райвідділу міліції, невістка з внуками були на вулиці, а син у приміщенні відділу сидів на лавці і був прив`язаний наручниками до труби. У його присутності зняли з сина наручники. Син жалівся на біль в боку і на те, що його побили працівники міліції. Поскільки онук не хтів їхати з ними і залишився з батьками, вони повернулися додому. Вважали, що сина і невістку затримують у міліції до ранку, тому наказали їм не шуміти і не скандалити, та поїхали додому. Вранці ОСОБА_19 відвіз сина до лікарні.

Малолітній свідок ОСОБА_21 показав, що він почув, що під`їхав автомобіль та повідомив про це батьку. Батько вийшов до двох працівників міліції, які приїхали, на вулицю, а він залишився стояти біля хвіртки. Батько став розповідати працівникам міліції, що у магазині погана продавщиця, на що вони заперечували і стверджували, що нормальна. Він побачив як один з них наблизився до батька і вдарив його кулаком у бік та заламав йому руку за спину. Інший зробив теж саме. Потім вони почали бити батька руками, ногами, поставили на коліна та почали бити ще й кийками. Батько почав кричати, вибігла мати, один з міліціонерів почав тягати її за руку та посадив у автомобіль, а інший бив батька руками і ногами. Батько знову почав кричати і на крик вибігла ОСОБА_12 . Батька посадили у автомобіль та поїхали. Далі він з ОСОБА_12 пішов до міліції. У коридорі він побачив, що батьки були прикуті до лавки. Потім з мами зняли кайдани і він з ними поїхав до лікарні, де батько жалівся на біль у боку. Батьки не хтіли проходити медосвідування і їх знову привезли до міліції. Працівники міліції вимагали від батьків щось підписати і тоді вони їх відпустять. Коли батьки щось підписали, то їх відпустили і вони пішли додому. Вранці батько втратив свідомість і його повезли до лікарні.

Свідок ОСОБА_13 показав, що влітку два роки назад він разом з ОСОБА_12 сиділи у Тифанюків вдома та вживали алкогольні напої. ОСОБА_8 вийшов з-за столу та пішов до хвіртки. Почувши розмову на підвищених тонах, він теж пізніше вийшов за ним і побачив, що його два міліціонера посадили до автомобіля та поїхали. На вулиці залишилися тільки він та ОСОБА_12 . Де була потерпіла та їх дитина він не знає. Потім знову приїхав наряд міліції та привіз його до райвідділу. У коридорі він побачив, що ОСОБА_8 лежить на землі, скрутившись, чи були на ньому наручники, він не пам`ятає. Тоді ж приїхав батько ОСОБА_8 . Через 10-15 хвилин його відпустили і він разом з ОСОБА_12 , яка сама прийшла до міліції, повернулись додому до ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_12 показала, що вона перебувала вдома у Тифанюків, де вживали алкогольні напої. Вона ходила разом з ОСОБА_10 до магазину, де її відразу господарка вигнала і вона пішла, а ОСОБА_10 залишилася. Потім вони повернулися до ОСОБА_14 , прибіг їх син ОСОБА_22 та повідомив, що приїхали працівники міліції. ОСОБА_8 вийшов на вулицю, а через кілька хвилин вони почули крики, а потім вийшла і ОСОБА_10 . Коли вона вийшла, то побачила, що ОСОБА_8 лежав обличчям вниз, руки за спину, чи був він у наручниках, вона не пам`ятає, а над ними стояли ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_10 когось з них відтягувала, бо вони тримали ОСОБА_8 , який намагався встати, виривався, висловлював невдоволення діями працівників міліції, його заспокоювали. Коли ОСОБА_10 відтягувала ОСОБА_5 від чоловіка, вона зірвала у нього погон, після чого її стали затягувати у автомобіль, прикували наручниками за руку до ручки автомобіля, бо вона била ногами по дверці. Хто саме з них це робив, вона не пам`ятає. Потім прийшли ще двоє міліціонерів з кийками, вони допомогли їх затягнути в автомобіль. ОСОБА_8 посадили рядом у автомобіль і поїхали. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_4 повернулися і шукали погон. Вона привела дитину до райвідділу і бачила, що ОСОБА_8 ходив по коридору, держався за бік. У ОСОБА_5 і ОСОБА_4 гумових кийків не було.

Свідок ОСОБА_23 показала, що вона була черговим лікарем, коли працівники міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у якого був відірваний погон, привели на медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння подружжя ОСОБА_14 разом з дитиною. Тифанюки перебували в стані алкогольного сп`яніння і були роздражнені. При цьому потерпіла плакала та жалілась на те, що їй заламували руку, а потерпілий запитував у працівників міліції причину, з якої його привели до лікарні та били по спині. Потерпілому зробили забір слюни та зміряли тиск, а потерпіла відмовилася від проходження медогляду. Потерпілі у ході проведення огляду скарги на самопочуття не заявляли, а сварилися з працівниками міліції. Наступного дня її запросили на консультацію до хірурга, де ОСОБА_8 пред`являв скарги на болі у ребрах та головні болі. Чи мали тілесні ушкодження потерпілі на момент огляду вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_24 показала, що під час її чергування до лікарні троє міліціонерів, серед яких були ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , привели ОСОБА_14 , з якими була дитина, для проведення медичного освідування, від проведення якого вони відмовилися. ОСОБА_8 тільки поміряли тиск, він сперечався з працівниками міліції з причин його доставки до лікарні. На формі у ОСОБА_5 був відірваний погон.

Свідок ОСОБА_11 показав, що 19 липня 2015 року він перебував на зміні як оперативний черговий. Надійшов телефонний дзвінок продавця про те, що дружина ОСОБА_8 вчинила сварку у магазині, за яким він направив туди слідчо-оперативну групу у складі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Йому відомо, що вони поїхали до магазину, а потім за місцем проживання ОСОБА_14 , звідки зателефонували та попрохали допомогу, вказавши, що ОСОБА_14 ведуть себе неадекватно. Він направив туди ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Пізніше СОГ привезла до райвідділу ОСОБА_14 . ОСОБА_8 прибув у наручниках та сидів у фойє на стільці у наручниках хвилин з 10, поки він не зняв наручники з нього. Обоє ОСОБА_14 у фойє виражалися брутальною лайкою та ображали всіх. Приїхав батько ОСОБА_8 та розмовляв з ним про щось. У цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали додому до ОСОБА_14 для опитування свідків для складання адміністративного протоколу за ст. 173 та ст. 185 КпАП України. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернулися, то він видав направлення на медосвідування ОСОБА_14 , що було необхідно для складання адміністративного протоколу. З цим направленням та ОСОБА_14 до лікарні поїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Він не пам`ятає чи повертались ОСОБА_14 після лікарні до відділу. Протоколи про адміністративне правопорушення та про адміністративне затримання не складалися у зв`язку з тим, що вони були замкнені у сейфі начальником дільничних інспекторів ОСОБА_25 , якого не було на роботі. Тифанюки на здоров`я не скаржилися. Про застосування спецзасобів учасники СОГ написали рапорти.

Свідок ОСОБА_16 показав, що під час його чергування у складі слідчо-оперативній групі черговий направив його та ОСОБА_15 на допомогу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Біля двору ОСОБА_14 він побачив службовий автомобіль та людей. ОСОБА_10 сиділа у автомобілі, кричала та вибивала ногою замкнені двері. Він підійшов до автомобіля, відімкнув двері та почав розмовляти з нею, вона кричала, царапалась, тому у цей час ОСОБА_5 підійшов та надів їй наручники, пристебнувши однією рукою до ручки автомобіля. Як ОСОБА_8 сів до автомобілю він не побачив, однак бачив його, коли той вже був у наручниках. З ними він теж сів до автомобілю, підстав для їх затримання він не перевіряв. Він стояв на вулиці, коли доставлені зайшли до райвідділу для складання протоколів про адміністративне правопорушення і затримання. Чому вказані протоколи не складалися йому невідомо. Бланків протоколів не було у відділі, хто має право складати протоколи він не знає. Він не приділив цьому достатньої уваги, бо має малий стаж роботи (1 рік 6 місяців) і не знав що йому робити як відповідальному від керівництва. У лікарні йому стало відомо про те, що потерпілі відмовилися від медичного огляду. Він не бачив ОСОБА_14 після повернення з лікарні і тілесних ушкоджень у них теж не бачив.

Свідок ОСОБА_15 показав, що 19 липня 2015 року у складі СОГ як помічник чергового він пішов на допомогу працівникам міліції. Коли підійшли до двору ОСОБА_14 , то бачив, що п`яна жінка вже знаходилася у автомобілі і намагалася вибити ногою двері, які були вже погнуті, кричала, ОСОБА_5 намагався її заспокоїти словами. У ОСОБА_5 був зірваний погон. ОСОБА_4 намагався заспокоїти чоловіка, однак він кричав, махав руками, тому він допоміг ОСОБА_4 посадити чоловіка до автомобіля. На одну руку жінки були одягнуті кимось наручники і вона ними пристебнута до ручки автомобіля. Коли він підійшов, то побачив, що ОСОБА_8 намагається вдарити ОСОБА_4 . Тому вони намагалися вдіти наручники, однак ОСОБА_8 почав крутитися, вириватися, бо був п`яний, впав обличчям вниз, аж тоді вони наділи з ОСОБА_4 наручники. Заходи фізичної сили ніким з працівників міліції не застосувалися. Він допоміг ОСОБА_4 вдіти ОСОБА_8 наручники і посадити його до автомобілю. У його присутності пред`являли ОСОБА_8 наступні законні вимоги: сісти до автомобілю, поїхати до райвідділу міліції та розібратися. У автомобіль вони його завели за руки і посадили, там вже були його дружина і ОСОБА_5 . ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля і вони поїхали до райвідділу міліції, а він з ОСОБА_16 пішли пішки до райвідділу. У міліції потерпілі продовжували кричати і сперечатися, поки не прийшли їх родичі. Наручники з жінки зняли при виході з автомобілю, а чоловік у міліції був у наручниках. У ОСОБА_5 та ОСОБА_4 гумових кийків не було, а нього був.

Свідок ОСОБА_26 показав, що влітку після обіду близько 2 років назад він йшов з ОСОБА_27 по вул. Леніна та почули крики. Біля двору вони побачили потерпілих та обвинувачених. Тифанюки кричали, а працівники міліції їх заспокоювали розмовою. Жінка кидалась до працівника міліції, щось у одного з них зірвала з одежі. Прибігло ще два працівника міліції, сіли та поїхали на автомобілі. Він не бачив, щоб працівники міліції наносили удари чи застосовували фізичну силу до потерпілих. У ОСОБА_4 та ОСОБА_5 гумових кийків не було, а у тих, що прибігли на допомогу були.

Свідок ОСОБА_27 показав, що вони з ОСОБА_26 йшли по вулиці Леніна та почули крики. Біля двору ОСОБА_14 побачили автомобіль міліції, працівників міліції ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Він бачив, що ОСОБА_8 кричав в сторону працівника міліції, товкнув його, а той відійшов в сторону. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали заломувати ОСОБА_8 руки за спину, чи застосовувалися наручники він не пам`ятає. Пам`ятає, що ОСОБА_8 стояв на колінах, а його жінка накинулась з-за цього на якогось міліціонера і намагалась його задушити шляхом висіння на шиї. Прибігло ще два міліціонера. Один з міліціонерів посадив її за руку в автомобіль, чи була вона в наручниках, він не пам`ятає. У автомобілі вона скандалила та кричала. Не пам`ятає чи ОСОБА_8 садили до автомобілю. Він не бачив, щоб працівники міліції наносили удари чи застосовували фізичну силу до потерпілих. У ОСОБА_4 гумового кийка не було, ОСОБА_8 він не бив.

Свідок ОСОБА_28 показав, що влітку понад 3 роки назад ввечері від 17 години до 19 години він повертався додому по вул. Леніна та побачив як біля будинку, де проживають ОСОБА_14 , у ворота стукали працівники міліції та гукали господаря. ОСОБА_8 вийшов та відразу почав сваритися нецензурною лайкою до працівників міліції, які його заспокоювали словесно. Через хвилин 5 вийшла дружина ОСОБА_8 , теж кричала на них. Її відвів у сторону працівник міліції, взявши за руку і про щось з нею розмовляв. У цей час ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_4 у груди руками, на що ОСОБА_4 відійшов. ОСОБА_5 продовжував заспокоювати дружину ОСОБА_8 словесно. Однак вона кинулася ОСОБА_5 на спину, ОСОБА_4 почав стягувати її з спини, а ОСОБА_8 став забирати ОСОБА_4 . У цей час вийшли ще чоловік і жінка з двору та спостерігали за конфліктом. Прибігло ще двоє міліціонерів, які стали заспокоювати ОСОБА_14 . Жінку посадили до автомобіля, вона била ногами по дверях і намагалася вийти, хто її посадив до автомобіля він не пам`ятає, на ОСОБА_8 одягли наручники і також посадили до автомобіля. Один з працівників міліції пішов пішки, а інші поїхали на автомобілі. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніяких предметів не мали, два інші міліціонери мали гумові кийки. Він не бачив, щоб обвинувачені били ОСОБА_14 , інші міліціонери теж їх не били.

Свідок ОСОБА_29 показала, що вона бачила як працівники міліції затримали чоловіка, який вийшов з двору ОСОБА_14 і жінку разом з дитиною. Його затримав ОСОБА_5 , який був у формі з відірваним погоном.

Свідок ОСОБА_30 показала, що 19 липня 2015 року біля двору ОСОБА_14 вона чула крики, бачила там багато людей і працівників міліції.

Провина обвинувачених також підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами:

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка нанесла їй та чоловіку тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.78-82);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження 19 липня 2015 року(том 2 а.с.83-87);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка нанесла її чоловіку тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.93-97);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.93-97);

- витягом з Книги прийому та здачі чергування Арбузинського РВ УМВС, у відповідності до якого 19 липня 2015 року зареєстровано 11 заяв та повідомлень про злочини (том 2 а.с.101-102);

- витягом з Книги нарядів, відповідної до якої 19 липня 2015 року у складі наряду перебували наступні працівники міліції: ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_4 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ( том 2 а.с.106-107);

- витягом з Книги видачі та прийняття спеціальних засобів, засобів зв`язку, криміналістичної та спеціальної техніки Арбузинського РВ УМВС, у відповідності до якої ОСОБА_35 видано «ПР 75», «Кобру 1», шолом, бронежилет, наручники, ОСОБА_36 - шолом, бронежилет, «Кобру 1», БР -1, ПР-1 (том 2 а.с.108-110);

- актом медичного огляду на стан сп`яніння від 19 липня 2015 року, згідно якого ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння (том 2 а.с.111).

Показання потерпілого ОСОБА_8 щодо обставин застосування насильства у виді нанесення ударів, застосування прийому рукопашного бою «загиб руки за спину», використання спецзасобу - наручників по відношенню до нього обвинуваченими суд приймає за основу, оскільки його показання є послідовними, логічними, узгоджуються з іншими доказами по справі, тому сумніву у їх достовірності у суду не викликають. Щодо кількості та місць нанесених ударів потерпілому, то суд вважає за необхідне їх встановити, виходячи з показань обвинуваченого, висновку експерта № 30 - к від 17 березня 2016 року в межах пред`явленого обвинувачення.

Вказані показання потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2015 року з його участю ( том 2 а.с.57-67).

Щодо нанесення ударів ОСОБА_5 ОСОБА_8 гумовим кийком по плечу суд вважає за необхідне зауважити, що самим потерпілим у судовому засіданні не підтверджено наявність у обвинувачених гумових кийків. Застосування гумового кийка ОСОБА_5 також не підтвердив жоден із свідків, допитаних у судовому засіданні. Також потерпіла ОСОБА_10 , яка спочатку у судовому засіданні стверджувала про нанесення ОСОБА_5 ударів саме гумовим кийком, у подальшому заявила, що того, щоб ОСОБА_5 бив чоловіка гумовим кийком вона не бачила.

Суд не погоджується з твердженнями захисту про відсутність об`єктивного доказу нанесення ОСОБА_4 удару в область ребер зліва, поскільки свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 цього не підтверджують у зв`язку з тим, що свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 цього і не могли бачити так як не були присутні спочатку конфлікту. Показання свідка ОСОБА_28 , який спостерігав за подією спочатку, про те, що він не бачив, щоб обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили тілесні пошкодження потерпілому ОСОБА_37 суд оцінює критично, оскільки показання цього свідка є позитивними щодо оцінки дій працівників міліції, враховуючи те, що свідок не зазначає про навіть про застосування ними насилля шляхом загибу руки за спину та опускання на коліна, що визнається обвинуваченими.

Показання свідка ОСОБА_16 про те, що у автомобілі потерпілим удари ніхто не наносив суд оцінює критично з урахуванням того, що свідок на час події був працівником міліції і працював разом з обвинуваченими.

Також суд відхиляє показання обвинувачених у тій частині, що вони заблокували руки потерпілого шляхом їх утримання лише після застосування ОСОБА_8 фізичного насильства: нанесення удару ОСОБА_4 рукою в груди, ОСОБА_5 - по нозі та намагання нанести удар кулаком в обличчя ОСОБА_5 , оскільки їх показання спростовуються показаннями потерпілого, а також свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , які показали, що ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_4 у груди і намагався його вдарити.

Щодо застосування до потерпілого ОСОБА_8 наручників необхідно зауважити, що у судовому засіданні знайшло підтвердження їх застосування обвинуваченим ОСОБА_4 разом з свідком ОСОБА_15 з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_4 , який показав, що він намагався їх надіти потерпілому і не зміг, а потім їх одягнув з допомогою ОСОБА_15 та показань свідка ОСОБА_15 , який показав, що він разом з ОСОБА_4 одяг наручники потерпілому. Тому суд вважає за необхідне виключити з пред`явленого обвинувачення вказівку про застосування ОСОБА_5 наручників по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 .

Застосуванняобвинуваченим ОСОБА_5 до потерпілої ОСОБА_10 прийому рукопашногобою «загибруки заспину» та використання спецзасобу наручників, підтверджується показаннями потерпілої, обвинувачених, потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , а також показаннями свідка ОСОБА_23 , якій потерпіла скаржилась на те, що їй заламував руку міліціонер.

Показання потерпілої ОСОБА_10 узгоджуються з протоколом слідчого експерименту від 17 вересня 2015 року (а.с.68-77 том 2), у ході якого вона розповіла про обставини події та показала як вони відбувалися. Щодо показань потерпілої про нанесення ударів обвинуваченими гумовими кийками суд вважає за необхідне зазначити, що потерпіла могла помилитися і в стресовій обстановці так сприйняти.

Також показання потерпілих щодо місць нанесення їм ударів обвинуваченими об`єктивно узгоджуються з протоколами освідування потерпілих та висновками експертів.

Відповідно до протоколу освідування особи від 21 липня 2015 року, проведеного прокурором ОСОБА_38 у присутності лікаря - хірурга ОСОБА_39 у ОСОБА_8 виявлено гематому волосяної ділянки голови та правої вушної ділянки, садину верхніх кінцівок на зап`ясті правої руки та ділянці ліктьового суглобу лівої руки, гематому в дільниці правого плечового суглобу, садину сідничної дільниці зліва; при пальпації болючість лівого колінного суглобу, при пальпації лівої половини грудної клітки визначається кісткова крипація в проекції сьомого та восьмого ребра ( том 2 а.с. 7-8).

Крім того, згідно протоколу освідування особи від 21 липня 2015 року, проведеного прокурором ОСОБА_38 присутності лікаря - хірурга ОСОБА_39 у ОСОБА_10 виявлено на лівій верхній кінцівці численні гематоми та на правій верхній кінцівці численні гематоми, пальпацією лівого променево - зап`ястного суглоба болюча, рухи в даному суглобі обмежені та болючі, припухлість правого гомілкового суглобу, пальпація в ділянці суглобу болюча.

Відповідно дост.241КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов`язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров`я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цьогоКодексу.

Частиною 2статті 242КПК Українипередбачені випадкиобов`язкового призначенняекспертизи,в томучислі ідля встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

У відповідності до частин 1, 2 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,міжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,а такожбудь-якіінші докази,здобуті завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

З урахуванням викладеного, а також того, що вказані освідування обох потерпілих проведені на підставі відповідних постанов прокурора Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_40 від 21 липня 2015 року з метою виявлення слідів кримінального правопорушення за участю лікаря, тобто з додержанням процедури, передбаченої ст. 241 КПК України, у подальшому для визначення характеру та ступеня тілесних ушкоджень щодо кожного з потерпілих призначалися судово-медичні експертизи, істотного порушення прав людини і основоположних свобод у вказаних діях прокурора судом не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протоколів освідування потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_8 недопустимими доказами за клопотанням сторони захисту.

Показання потерпілого ОСОБА_8 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень підтверджуються також:

- висновком експерта № 524 - М від 31 серпня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено перелом 7, 8 ребер зліва, закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку, кровопідтік правого плечового суглобу, ушиб лівого колінного суглобу, дані тілесні ушкодження могли виникнути в указаний у постанові строк від дії тупих твердих предметів; перелом 7-8 ребер зліва відноситься до середнього ступеню тяжкості, закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, кровопідтік правого плечового суглобу і ушиб лівого колінного суглобу відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень(том 2 а.с.33-34);

- висновком експерта № 88 - М від 10 лютого 2016 року, згідно якого у ОСОБА_8 з урахуванням того, що критерієм давності виникнення переломів ребер є ознаки формування костної мозолі можливо зробити висновок, що дані переломи ребер виникли в строк за 10-14 днів до моменту проведення рентгенографії, в т.ч. можливо і в період після огляду лікаря нарколога. Кровопідтік правового плечового суглобу міг виникнути за 1-2 діб до моменту його появи в стаціонарі 21.07.2015 року, міг також виникнути і після огляду лікаря нарколога. Оцінити давність виникнення ушибу лівого колінного суглобу не надається можливим, так як будь-яких об`єктивних критеріїв, крім скарг на біль, які дозволяли оцінити давність спричинення у наданих медичних документах не описано, виникнення переломів 7, 8 ребер зліва можливо при падінні з положення стоячи на виступаючий тупий твердий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею (том 2 а.с.39-40);

- висновком комісійної експертизи № 30 - к від 17 березня 2016 року, у відповідності до якого у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: переломи 7-го і 8-го ребер зліва; закрита черепно-мозкова травма (гематоми на волосяній ділянці голови та правої вушної ділянки з явищами струсу головного мозку); подряпини зап`ястя правої руки, в ділянці лівого ліктьового суглоба та в сідничній ділянці зліва; гематома в ділянці правого плечового суглобу; забій лівого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження є наслідками ударних впливів на відповідні ділянки тіла тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею.

Переломи ребер відносяться до пошкоджень середнього ступеню тяжкості по кваліфікуючій ознаці тривалості розладу здоров"я (більш ніж 21 добу). Вказана вище закрита черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров"я (більше 6 діб, але менш ніж 21 добу). Садни та синці шкіри, забій колінного суглобу є тілесними ушкодженнями легкого ступеню тяжкості.

Оскількитілесні ушкодженнярозташовані нарізних поверхняхтіла,то можливість виникненняусіх їхпри падіннітіла зположення стоячина поверхню,або предмети,виключається.Можливість отриманняокремих пошкоджень(саднаділянки ліктьовогосуглобу,забій колінногосуглобу,садна сідниці)при падінняхне виключаються.Пошкодження виниклив короткийперіод часу.Можливості виключититермін їхвиникнення устрок,вказаний вобставинах справита потерпілим (19.07.2015р.)немає. Походження переломів ребер в результаті падіння з положення стоячи на виступаючий тупий предмет малоймовірно, враховуючи наступні фактори: а) переломи розташовані по паховій лінії, б) при притиснутій до тулуба руці, остання прикриває ребра в цій проекції; в) при відведеній убік руці, вона служить природним амортизатором, мінімізуючи можливість травмування ребер.

Пошкодження на тілі ОСОБА_8 не містять групових і специфічних слідів, що дозволяють деталізувати характеристики травмуючих предметів, крім вказаних ознак (тупі тверді предмети з обмеженою контактуючою поверхнею), тому відповісти конкретно на питання неможливо. До групи названих предметів відносяться і руки, і ноги. Виходячи з апріорі, що кожне пошкодження могло виникнути від одного або більшого числа впливів (з енергією достатньої для виникнення ушкодження) тупого твердого предмета, можна зробити висновок, що потерпілому було нанесено не менше 5-ти ударів, що спричинили виникнення пошкоджень, у тому числі: більше двох ударів в область голови (волосяна частина і область правого вуха), не менше одного удару в область грудної клітини ліворуч, не менше одного удару в область правого плечового суглобу. При виникненні переломів ребер, напрямок дії сили був зліва направо відносно до тіла потерпілого, при виникненні синця правого плечового суглобу сила діяла у напрямку справа наліво, в область голови, діюча сила мала напрямок зверху вниз і справа наліво. Ті особи, які наносили зазначені ушкодження, розташовувалися по відношенню до потерпілого з боку дії сили.

Можливість активних дій потерпілого після виникнення зазначених вище тілесних ушкоджень не виключається, хоча їх активність і обсяг дещо обмежені через біль в області переломів ребер. При огляді переломи ребер можуть не діагностуватися, коли на рівні переломів відсутні ушкодження шкіряних покривів (як у даному разі). При пальпації лікарем відповідної області грудної клітини підозра на наявність переломів ребер (коли вони є) виникає, так як переломи завжди супроводжуються больовим синдромом, а іноді і крепітацією кісткових відламків. Достовірним підтвердженням наявності переломів є рентгенологічне дослідження (том 2 а.с.50-56).

Показання потерпілої ОСОБА_10 щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень підтверджуються також:

- висновком експерта № 523 - М від 31 серпня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_10 виявлено кровопідтіки верхніх кінцівок, ушиб правого голеностопного суглобу, дані тілесні ушкодження могли виникнути в указаний у постанові строк від дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (том 2 а.с.35-36);

- висновком експерта № 87 - М від 10 лютого 2016 року, згідно якого у ОСОБА_10 оцінка давності виникнення кровопідтіків проводиться по зміні їх кольору. Враховуючи, що в наданих медичних документах є запис хірурга від 23 липня 2015 року, відповідно до якого кровопідтіки верхніх кінцівок знаходяться на зворотній стадії розвитку, відповідно вони виникнули за 4-7 днів до моменту огляду хірургом. Більш точно встановити давність цих кровопідтіків не надається можливим, відповідно судово-медичні дані не суперечать можливості їх виникнення в період після огляду лікаря нарколога, але слідує замітити, що у деяких випадках кровопідтіки можуть виникати тільки через добу після спричинення пошкоджень. Оцінити давність виникнення ушиба правого голеностопного сустава не надається можливим, так як будь-яких об`єктивних критеріїв, крім скарг на біль, які дозволяли оцінити давність спричинення у наданих медичних документах не описано (том 2 а.с.43).

Твердження, вказані у експертних висновках, підтвердили допитані у ході судового засідання експерти ОСОБА_41 і ОСОБА_42 .

Так, експерт ОСОБА_41 показав, що судово-медичні експертизи по обом потерпілим ним проводилися на підставі медичних документів. У описовій частині висновку № 524-М він зазначив про наявність переломів 7, 8 ребра і зазначив про підозру на перелом 6-го ребра. Висновок ним наданий на підставі опису рентгенологом по рентгенограмі. Висновок комплексної експертизи, в якому зазначені інші ушкодження (гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап`ясті правої руки та сідничної ділянки зліва), які він не описав, міг прийматися на підставі додаткових медичних документів. Механізм виникнення переломів ребер це дія тупого твердого предмету від ударної дії або за рахунок деформації згину. Може бути, що переломи зовні не видні на шкірі, коли крововиливи більше виникають у мишцях і з внутрішньої сторони ребра, внутрішня жирова клітчатка цю гематому покриває. Деформації згину це перелом від здавлювання грудної клітки. Можливе отримання перелому ребер від того, що потерпілий стоїть на колінах, а два працівники міліції навалилися на нього. Тобто, можливо отримання перелому ребер потерпілим ОСОБА_43 від ударної дії або за рахунок деформації згину. Період формування кістяної мозолі, тобто зрощування ребер триває 42 дні.

Експерт ОСОБА_44 суду показав, що судово-медичні експертизи по обом потерпілим ним проводилися на підставі медичних документів. Щодо перелому ребер у потерпілого він консультувався з обласним рентгенологом ОСОБА_45 і визначився щодо підтвердження перелому 7, 8 ребер. Наявність таких тілесних ушкоджень у висновку № 30 як гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап`ясті правої руки та сідничної ділянки зліва, які відсутні у висновку № 524-М, пояснюється тим, що експерт ОСОБА_41 при наданні висновку користувався тільки медичними документами, а вони для надання висновку використовували і матеріали кримінального провадження, в т.ч. і протокол освідування потерпілого. У висновку № 30 гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап`ясті правої руки та сідничної ділянки зліва були включені тільки на підставі протоколу освідування особи. Не виключається перелом 7, 8 ребер при здавлюванні грудної клітки у напрямку з переду назад, не виключається отримання подряпини на лівій руці ОСОБА_43 від того, що він самостійно намагався звільнитися від кайданків. Забій лівого колінного суглобу та струс головного мозку як діагнози були виставлені на підставі скарг потерпілого. Наявність саден на виступаючих частинах тіла не виключає їх виникнення при падінні. Отримати кровопідтік ушної раковини при падінні практично неможливо. Внаслідок падіння з висоти власного росту потерпілий не міг отримати переломи ребер і гематоми тім`яної області голови. Людина в стані алкогольного сп`яніння може не відчувати біль.

Клопотання захисту про визнання недопустимими висновків експертів з тих підстав, що всі висновки експертів виконані за результатами вивчення медичних документів потерпілих, які витребувалися слідчим без ухвали слідчого судді і доказами по справі під час досудового розслідування визнані не були, сторони захисту не відкриті і не були надані в судовому засіданні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року N 6 передбачено, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається увиняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Оскільки експертам надавалися для проведення дослідження: стаціонарна карта хворого, амбулаторні картки, рентгенограми, інші медичні документи, то суд не вбачає порушень закону у процедурі проведення експертизи, окрім того, висновки експертів повністю відповідає вимогам, передбаченим розділом 3 «Оформлення висновку судово-медичного експерта» Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженоїнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 року N 6.

У частині 2статті 40 КПКнаведено перелік повноважень слідчого, але він не є вичерпним, оскільки в п. 9 цієї ж частини вказано, що слідчий здійснює інші повноваження, передбаченіКПК. До них слід віднести, наприклад, право слідчого витребувати й отримати від перелічених у ч. 2ст. 93 КПКдержавних органів, юридичних, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей тощо.

Таким чином, слідчий органу досудового розслідування, в даному випадку в порядку ч.2ст.93 КПК України, мав право витребувати медичну документацію стосовно потерпілих з медичного закладу, де останні зверталися за медичною допомогою та лікуванням.

У випадку ненадання такої документації за запитом слідчого, останній мав би право на звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до цієї документації в порядку, передбаченомустаттями 159, 160 КПК України.

Оскільки у відповідності із загальними нормами, передбаченимист. 159 КПК тимчасовий доступ надає можливість слідчому ознайомитись з матеріалами, які перебувають у володінні певної особи і тимчасовий доступ зобов`язує таку особу надати матеріали слідчому, а за запитом особа може і відмовити у наданні вказаних матеріалів.

Тому суд вважає, що витребування слідчим медичної документації за запитом не є порушенням нормКПК України, які б стали безумовною підставою для визнання висновку судово-медичного експерта недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 1ст. 290 КПК України сторонам кримінального провадження при завершенні досудового розслідування надаються докази, які визнані достатніми для складання обвинувального акта. Карта стаціонарного хворого, амбулаторна медична картка, рентгенівський знімок не є матеріалами кримінального провадження і доказами, оскільки органом досудового розслідування не вилучались та не долучались до матеріалів в якості доказу, а є матеріалами, використаними експертом для надання судово-медичного висновку з приводу характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих.

Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про відсутність скарг у потерпілого на біль у боку у лікарні, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , оскільки свідок ОСОБА_24 надала в судовому засіданні показання, про те, що вона не пам`ятає про це, а свідок ОСОБА_23 показала, що потерпілий скаржився на те, що працівники міліції його били по спині, однак не скаржився на біль у лікарні. Разом з тим, потерпілий надав показання, що лікар не звертала уваги на його скарги і повідомила, що спочатку огляне його на стан сп`яніння, а потім інше буде робить. Такі пояснення потерпілого суд сприймає як достовірні, а до показань лікаря ОСОБА_46 відноситься критично як намагання уникнути дисциплінарної відповідальності за невиявлений діагноз щодо перелому ребер.

Окрім того, висновок комісійноїекспертизи №30-к від17березня 2016року міститьвказівку нате,що невиключено,що приобстежені лікарем -наркологом 19.07.2015року ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли бути не виявлені з наступних причин: а) виявлення тілесних ушкоджень не є основною функцією лікаря-нарколога, який при обстеженні насамперед націлений на діагностику алкогольного або наркотичного сп`яніння; б) синці нерідко відразу після травми не видно, іноді вони "проявляються" на поверхні шкіри через 1-2-3 доби; в) потерпілий при огляді наркологом перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами його обстеження. Наявність алкогольного сп`яніння ускладнює діагностику травм, так як підвищує поріг больової чутливості потерпілого і змінює його суб`єктивні відчуття, критику і сприйняття.

Також суд неприймає доуваги показання свідка ОСОБА_47 як доказ, який не узгоджується з іншими доказами по справі та викликає у суду сумнів щодо його достовірності про те, що у ніч з 19 на 20 липня 2015 року вона йшла з АДРЕСА_5 і, почувши крики, злякалась та заховалася в кущах, звідки бачила, що з двору вийшов ОСОБА_8 , а за ним бігла ОСОБА_10 . Він спіткнувся та впав, а вона двічі вдарила його дерев`яною палицею чи лопатою, від чого він закричав. Потім вона його підняла і вони разом пішли у двір. При цьому вони обоє були в стані алкогольного сп`яніння та сварилися.

Показання свідка ОСОБА_47 , крім цього, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_48 , який показав, що о 23 годині він прийшов додому, батьки вже були вдома. Батько скаржився на те, що його болить в боку і голова, бо його побили працівники міліції. Далі він пішов гратись на комп`ютері до 2-3 ночі, а батьки полягали спати. Вночі він не чув скандалів і того, що батьки залишали кімнату. Коли він вранці проснувся, то батьків вже вдома не було.

Суд приймає до уваги та вважає достовірними показання малолітнього свідка ОСОБА_21 , поскільки його показання є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями потерпілих та інших свідків по справі. Його показання щодо застосування працівниками міліції до потерпілого гумових кийків суд вважає помилковими так як з часу події до дня допиту його в суді пройшло біля двох років.

Підставою для виїзду слідчо-оперативної групи Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області в складі обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 19 липня 2015 року близько 20 години 20 хвилин стало повідомлення, яке надійшло по лінії «102» від ОСОБА_9 про те, що невідома особа в смт. Арбузинка в магазині «Продукти» вчиняє сварку, зареєстроване в журналі Єдиного обліку № 52 том 7 заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події у Арбузинському РВ УМВС за № 1214 ( т. 2 а.с.99-100).

З метою встановлення обставин конфлікту, який відбувся між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачені прибули за місцем проживання останньої. Вказані дії відбулися у відповідності до вимог закону, а саме: п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про міліцію», згідно якого міліції для виконання покладених для неї обов`язків надається право у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Тому вимогу працівника міліції ОСОБА_4 ОСОБА_8 покликати дружину ОСОБА_10 для надання пояснень щодо конфлікту слід вважати законною.

З пояснень обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що їх дії щодо застосування спецзасобів наручників щодо потерпілих та примусове доставлення до приміщенням міліції були обумовлені необхідністю складення щодо них адміністративних протоколів за статтями 173 та 185 КпАП України.

Разом з тим, як вбачається з обставин, встановлених у судовому засіданні, дії ОСОБА_10 , які виразилися у образливих вираженнях щодо продавця магазину з особистих мотивів, при тому що конфлікт тривав декілька хвилин, за умови відсутності умислу у ОСОБА_10 на порушення громадського порядку, не містять складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України.

Також за результатами перевірки по цьому факту 19 липня 2015 року обвинуваченим ОСОБА_5 прийнято рішення про припинення перевірки (том 3 а.с.162, 163).

Відповідно дост.185 КУпАПпідставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника міліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.185 КУпАП.

Крім того, статтею 11 Закону України "Про міліцію" встановлено право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій,що перешкоджають здійсненню повноважень міліції і в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Закономзаходи примусу.

Разом з тим, оскільки у судовому засіданні достеменно встановлено, що за відмову потерпілого ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_4 перший наніс йому удар в область ребер, намагався примусити його їхати до міліції, на що останній почав чинити опір, то суд приходить до висновку про відсутність у обвинувачених будь-яких підстав для застосуванняст.185 КУпАПза відмову покликати дружину для дачі пояснень і щодо для явки в міліції, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також не можна вважати дії ОСОБА_10 , яка побачивши, що працівники міліції тримають насильно її чоловіка на землі та наносять йому удари, почала відтягувати ОСОБА_5 від ОСОБА_8 і у подальшому відмовилася добровільно їхати до міліції злісною непокорою законному розпорядженню або вимозі працівника міліції.

У випадках відмови від дачі пояснень потерпілими працівниками міліції повинні бути використані адміністративно - забезпечувальні засоби, передбаченіЗаконом України «Про міліцію».

Активний опір потерпілих при незаконних діях працівників міліції та заподіяння обвинуваченому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень в виді садна правої надлопаткової області, лівої підключичної області, садна правої гомілки, визначених висновком експерта № 552-М від 8 жовтня 2018 року не виключає відповідальність обвинувачених за вчинення противоправних дій.

Про обставини, які мали місце 19 липня 2015 року обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повідомили в.о. начальника Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_49 шляхом написання рапортів (том 3 а.с. 164, 165), однак суд констатує, що будь-яких протоколів про затримання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 чи вчинення ними адміністративного правопорушення працівниками міліції складено не було. Також жодного рішення про наявність в діях потерпілих ознак правопорушення уповноваженими на те державними органами не прийнято.

Наявність у органу досудового розслідування кримінального провадження № 12015150130000328, внесеного до ЄРДР 21 липня 2015 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 345 КК України про заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень від ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не може свідчити про винність дій потерпілих (том 3 а.с.148).

Щодо незаконного тримання потерпілих в приміщенні чергової частини районного відділу міліції та доставлення до лікарні для проведення медичного освідування необхідно зазначити наступне.

Відповідно до витягу з Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Арбузинського РВ УМВС (записи за № 873, 874 від 19 липня 2015 року) ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з 21 годині 15 хвилин до 23 години перебували у Арбузинському РВ УМВС для проведення бесіди.

У відповідності до п. 1.4.5 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від противоправних посягань, затвердженої наказом МВС № 181 від 28 квітня 2009 року (далі - Інструкції) обов`язок організації роботиз особами,доставленими дочергової частини забезпечення їхконституційних праві свободпокладено начергову частину.

Також п. 6.6.2 Інструкції покладає обов`язок на чергового у разі необґрунтованого доставлення негайно звільнити доставлену особу.

Пунктами 5.3.1 та 5.3.14 вказаної Інструкції передбачено право чергового віддавати необхідні й обов`язкові для виконання доручення підпорядкованим черговим частинам ОВС, контролювати своєчасність та повноту їх виконання, направляти до лікувально-профілактичних закладів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, разом з направленням для огляду на стан сп`яніння.

19 липня 2015 року обвинувані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали від чергового ОСОБА_11 направлення на медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння потерпілих до Арбузинської ЦРЛ та вказівку на їх примусове доставлення, що підтверджується як показаннями обвинувачених так і свідка ОСОБА_11 .

Тобто, суд приходить до висновку про те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували наказ чергового ОСОБА_11 при доставленні потерпілих до лікарні.

Відповідно до посадових інструкцій обвинувачених до їх обов`язків не входить вирішення питань щодо направлення осіб до медичних установ для проведення медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння.

Такожп.6.6.9вказаної Інструкціїпередбачено,що у випадках доставленнядо черговоїчастини осіб, яківчинили адміністративні правопорушення, передбачені пунктом1частини другоїстатті 262КУпАП,черговий проводить адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів.

Частиною2ст.262КпАП Українивизначено,що адміністративнезатримання провадиться органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції.

З наведеного випливає, що оскільки потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були доставлені до чергової частини для вирішення питання про притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, то їх адміністративне затримання повинно було проводитись черговим ОСОБА_11 , а не обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Статтею 255 КпАП України (в редакції, яка діяла станом на 19.07.2015 року) передбачено, що протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те особи органів внутрішніх справ.

Разом з тим, згідно своїх посадових обов`язків (том 2 а.с. 161, 166) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення.

За такого, суд приходить до висновку, що провина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному триманні потерпілих у приміщенні чергової частини райвідділу, безпідставному доставленні їх до Арбузинської центральної районної лікарні, повторному безпідставному доставленні до райвідділу, нескладанні жодних процесуальних документів, які б засвідчували необхідність доставлення та затримання, виставленні останніх з райвідділу не доведена стороною обвинувачення, тому вважає за необхідне виключити ці обставини з пред`явленого обвинувачення.

У зв`язку з чим надані стороною обвинувачення акт медичного огляду на стан сп`яніння від 19 липня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_10 встановити діагноз неможливо, а також витяг з Журналу реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 19 липня 2015 року відмовилися від проведення огляду на стан сп`яніння не мають доказового значення по справі.

Заяви про вчинення злочину ОСОБА_10 і ОСОБА_12 суд не вважає належними доказами по справі, оскільки показання потерпілих та свідків суд сприймає в судовому засіданні безпосередньо. Вказані заяви тільки слугувати підставою для реєстрації злочину в ЄРДР.

Частиноюпершою статті365КК Українипередбачено кримінальнувідповідальність заперевищення владиабо службовихповноважень,тобто умисневчинення працівникомправоохоронного органудій,які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Частиною другою цієї ж статті встановлено кримінальну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

У Постанові від 5 грудня 2018 року по справі № 301/2178/13 к, провадження № 13-57кс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другоюстатті 365 КК, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну з ознак, визначених у частині другійстатті365КК, - супроводжуються насильствомабо погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди врозумінні пункту третього приміткистатті 364 ККне є обов`язковою умовою для кваліфікації дій особи за частиною другоюстатті 365 КК.

Враховуючи викладені обставини, суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 365 КК України як перевищення своїх службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдалоістотної шкодиохоронюваним закономправам,інтересам окремихгромадянинта супроводжувалось насильством та погрозами застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Норма ч. 2ст. 50 КК Українирегламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положенняст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст. ст.50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує те, що він скоїв тяжкий злочин, займає посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря -нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, має двох малолітніх дітей та вважає достатнім і доцільним для виправлення і перевиховання призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч.2 ст. 365 КК України з позбавленням права обіймати посадив правоохороннихорганах на строк 3 роки. Такожна підставіст.54КК Українинеобхідно позбавити його спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

При призначенніпокарання обвинуваченомуОСОБА_4 , суд враховує те, що він скоїв тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем колишньої роботи та проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має матір інваліда 3 групи, одружений та вважає достатнім і доцільним для виправлення і перевиховання призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч.2 ст. 365 КК України з позбавленням права обіймати посадив правоохороннихорганах на строк 3 роки. Такожна підставіст.54КК Українинеобхідно позбавити його спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Підстави для обрання відносно обвинувачених до вступу вироку в законну силу запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою відсутні.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 ст.1206 ЦК України передбачено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України № 545 від16.07.1993 (далі - Порядок).

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Сума витрат, яка підлягає стягненню з обох обвинувачених на лікування підтверджується довідкою Арбузинської центральної районної лікарні від 18 вересня 2015 року за № 1385 та становить 1476 грн. 26 к. (12 ліжко-днів з 20 липня 2015 року по 07 серпня 2015 року).

За таких обставин, сума, визначена закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, підлягає стягненню з обох обвинувачених в рівних частинах.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. і потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 816 грн. 95 к. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно достатті 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначеністаттею 1174 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування вказаної норми закону в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Статтею 1174 Цивільного кодексу Українивизначено, що шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 8 серпня 2018 року за № 646/7017/14-ц.

З урахуванням того, що позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної обвинуваченими як працівниками правоохоронних органів під час виконання службового обов`язку пред`явлені до обвинувачених, а не до держави в особі відповідних органів, тобто не тієї особи, яка має відповідати по ним, у задоволенні вказаних позовів має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.365КК України іпризначити покарання увиді 3(трьох)років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посадив правоохороннихорганах на строк 3 (три) роки.

Напідставі ст.54КК Українипозбавити ОСОБА_4 спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_5 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.365КК України іпризначити покарання увиді 3(трьох)років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади в правоохороннихорганах на строк 3 (три) роки.

На підставіст.54КК Українипозбавити ОСОБА_5 спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Арбузинської районної центральної лікарні (р/р 35413001750547 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013 код 01998348) витрати стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 738 ( сімсот тридцять вісім) грн. 13 к.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Арбузинської районної центральної лікарні (р/р 35413001750547 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013 код 01998348) витрати стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 738 ( сімсот тридцять вісім) грн. 13 к.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення08.04.2019
Оприлюднено15.02.2023
Номер документу81002199
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —467/1694/16-к

Постанова від 06.10.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 24.09.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 08.09.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 04.08.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 22.06.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 27.05.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 27.05.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 27.05.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 28.04.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

Ухвала від 28.04.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Олександр Петрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні