Постанова

від 19.03.2019 по справі 501/1268/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/752/19

Номер справи місцевого суду: 501/1268/17

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 (третя особа - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ) про визнання кредитного договору припиненим, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Пушкарського Д.В. 11 червня 2018 року у м. Чорноморськ Одеської області, -

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору припиненим ( а.с. 1-3).

В обґрунтування позову зазначив, що 23 січня 2007 року між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту №11110478000. 23 січня 2007 року між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2, АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту №11110478000, 23 січня 2007 року було укладено договори поруки з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, АТ Укрсиббанк відступило ТОВ Кей-Колект право вимоги за договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року. Одночасно із переходом права вимоги за договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, до ТОВ Кей-Колект перейшло право вимоги за договором іпотеки від 23 січня 2007 року. 27 січня 2016 року між ТОВ Кей-Коллект та ТОВ Арма Факторинг було укладено договори про відступлення прав вимоги за договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року та за договором іпотеки від 23 січня 2007 року.

27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та фізичною особою ОСОБА_7 було укладено договір відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року та за договором іпотеки від 23 січня 2007 року.

Таким чином, на думку позивача, після укладення зазначеного договору, сама заборгованість за кредитним договором перестала існувати.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року заяву ОСОБА_4, як правонаступника позивача ТОВ Кей-Колект , було задоволено: прийнято відмову ОСОБА_4 від позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, провадження у справі в цій частині було закрито.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 вважав, що з моменту постановлення ухвали про закриття провадження у справі внаслідок відмови від позову, кредитний договір було припинено внаслідок дій ОСОБА_4, яка відмовилась від усіх вимог до боржника та поручителів, включаючи себе саму.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 січня 2018 року залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ УкрСиббанк (а.с. 63-63).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненим договір споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, укладений між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2 (а.с. 101-102).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_4 стала правонаступником ТОВ Кей-Колект , заміна кредитора відбулась на підставі п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, яка передбачає передання кредитором своїх прав інший особі за правочином (відступлення права вимоги), а не на підставі п.3 ч.1 ст. 512 ЦК - заміна кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем. Отже, ОСОБА_4 замінила кредитора у зобов'язанні не як поручитель, який виконав обов'язки боржника ОСОБА_2, а як особа, який за правочином відступили права та обов'язки кредитора за договором про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року, забезпеченим іпотечним договором, за яким боржником ОСОБА_4 не являється. Відмова від позову в частині стягнення боргу з боржника не є підставою для задоволення позову про визнання припиненим договору споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, укладеного між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2 (а.с. 106-112).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнаючи припиненим договір споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, укладений між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок відмови ОСОБА_7 від позову у справі №501/1703/16-ц, остання звільнила ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та себе особисто від виконання обов'язків за договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року.

Згідно до ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена норма застосовується судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі.

Судом було встановлено, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_7, остання поєднала статус боржника та кредитора за зобов'язаннями, передбаченими договором споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року.

Вищевказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчили про те, що договір споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року припинив свою дію на підставі ст.605 ЦК України, а саме - внаслідок прощення боргу, та на підставі ст.606 ЦК України - внаслідок об'єднання боржника і кредитора в одній особі.

Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11110478000, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 108 583 швейцарських франків, що еквівалентно 438 268 грн 79 коп., на строк до 23 січня 2017 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_7 булв укладений договір поруки № 89523, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 11110478000.

23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 89500, згідно з яким ОСОБА_6 зобов'язалась відповідати перед ПАТ УкрСиббанк за невиконання боржником умов кредитного договору № 11110478000.

Того ж дня, між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_5 укладений договір поруки № 89527, відповідно до якого остання зобов'язалась перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 23 січня 2007 року № 11110478000.

23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передане вбудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

05 лютого 2009 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000, у якому сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.

12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладений договір факторингу № 1, згідно з яким банк передав у власність товариства право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000.

ОСОБА_2 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що станом на 05 травня 2015 року еквівалентно 2 471 234 грн 52 коп.

27 січня 2016 року між ТОВ Кей-Колект та ТОВ Арма Факторинг укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ Кей Колект відступило, а ТОВ Арма Факторинг набуло право вимоги до боржника за кредитним договором разом із забезпеченням, внаслідок чого відбулась заміна кредитора у зобов'язанні.

27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_4 укладений нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно з яким ОСОБА_7 набула право вимоги до боржника за кредитним договором разом із забезпеченням, що призвело до заміни кредитора у зобов'язанні.

У цивільній справі № 501/1930/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 (третя особа - ТОВ Арма Факторинг ) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 січня 2016 року, укладеного між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_7 було встановлено, що при укладенні цього договору сторони керувалися положеннями статей 512-519 ЦК України, на підставі чого суд дійшов висновку, що спірний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 серпня 2016 року, додатковим рішенням цього ж суду від 06 вересня 2016 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_3 було відмовлено у позові.

Крім того, 27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_7 був укладений договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_7 стала новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000 та договорами забезпечення.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, ухваленими у справі № 501/2309/16-ц, ОСОБА_3 відмовлено у позові до ОСОБА_7 та ТОВ Арма Факторинг про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27 січня 2016 року та застосування наслідків його недійсності, з тих підстав, що право вимоги за договором про надання споживчого кредиту перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору цесії, який не суперечить нормам ЦК України в частині суб'єктного складу.

19 квітня 2016 року ОСОБА_7, в порядку процесуального правонаступництва, подала заяву про залучення її в якості правонаступника позивача ТОВ Кей-Колект (у справі № 501/5876/13).

Апеляційний суд Одеської області своєю ухвалою від 21 квітня 2016 року вказану заяву задовольнив, залучив ОСОБА_7 в якості правонаступника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до участі в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, до ОСОБА_7 перейшло право вимоги як за кредитним договором, так й за договором іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року (справа №501/5876) рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект в особі правонаступника ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було змінено.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект в особі правонаступника ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Звернуто за іпотечним договором, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), посвідченим 23 січня 2007 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М., зареєстрованим в реєстрі за №54, стягнення на предмет іпотеки - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 104,2 кв.м, розташоване в будинку АДРЕСА_1, належне на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на вбудоване нежитлове приміщення, виданого виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 1 грудня 2006 року за №31187, рішення господарського суду Одеської області від 10 червня 2009 року в справі №22/85-09-2235 (реєстраційне посвідчення на нерухоме майно, розташоване в будинку АДРЕСА_1, видане комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації 30 червня 2009 року за №26507) в порядку реалізації предмета іпотеки за рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною предмета іпотеки, рівною 2952570 грн. 00 коп. (по курсу НБУ 26,2609 грн. за 1 долар США на дату оцінки), визначеною станом на 2 червня 2017 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Полонія-2006 (код ЄДРПОУ 34376371) (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №848/15 від 3 листопада 2015 року), в рахунок виконання зобов'язань по погашенню за Договором про надання споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), заборгованості станом на 5 грудня 2012 року в загальній сумі 109346,66 швейцарських франків (по курсу НБУ 26,718715 грн. за 1 швейцарський франк станом на 22 червня 2017 року рівно 2921602 грн. 24 коп.).

Як вказувалось вище, до ОСОБА_7, як до правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , перейшло право вимоги як за кредитним договором, так й за договором іпотеки.

Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні мала місце на підставі п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України, яка передбачає передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не на підставі пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України, який передбачає заміну кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем.

Таким чином, ОСОБА_7 замінила кредитора у зобов'язанні не як поручитель, який виконав обов'язок боржника ОСОБА_2 за кредитним договором, а як особа, якій за правочином відступлення права вимоги перейшли права та обов'язки кредитора за Договором про надання споживчого кредиту №11110478000 від 23 січня 2007 року, та за Іпотечним договором від 23 січня 2007 року.

Як зазначено вище 27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_7 був укладений договір відступлення прав вимоги.

Вказаний правочин був здійснений виключно за волею зазначених вище осіб.

За даним правочином ні один із суб'єктів (ні ТОВ Арма Факторинг , а ні ОСОБА_7.) не зникав, ці особи не поєднувались (утворювались) в одну, через що не утворилось однієї особи поєднанням боржника та кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 606 ЦК зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що наведена у ст. 606 ЦК підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб - у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - у випадку спадкового правонаступництва у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки.

Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення.

З урахуванням викладеного положення ст. 606 ЦК мають застосовуватися судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Колегія суддів доходить до висновку, що у справі, яка розглядається, поєднання боржника і кредитора в одній особі у розумінні приписів ст. 606 ЦК не відбулося, оскільки у позивача та відповідачів залишаються взаємні зобов'язання за договорами (зокрема - поруки, іпотеки), що не може свідчити про припинення зобов'язання з цієї підстави.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2018 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 (третя особа - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ) про визнання кредитного договору припиненим - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 03 квітня 2019 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе