Рішення

від 04.04.2019 по справі 300/146/19

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 300/146/19

Провадження № 2/300/69/2019

04.04.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Вотьканича В.А., при секретарі судових засідань Іванової Н.Я.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3,

представник позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2019 року до Воловецького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Позов мотивовано тим, що з 1996 по 2005 роки позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 Від спільного шлюбу в них народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року син ОСОБА_6, щоє на теперішній час повнолітнім та який проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні.

Повнолітній син ОСОБА_6 є інвалідом першої групи за психічним захворюванням, у зв'язку з чим потребує стороннього догляду та нагляду. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.03.2016 року ОСОБА_6 визнано недієздатним, а позивача ОСОБА_2, цим судовим рішенням призначено його опікуном. Матеріальну допомогу на утримання непрацездатного сина, з яким проживає позивач, відповідач не надає, не приймає участі у лікуванні сина. Під час спільного проживання та після розірвання шлюбу, відповідач не приймав участі у вихованні та утриманні сина, не відвідуває та не цікавиться його життям та здоров'ям. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області за № 2-189/09 відповідача ОСОБА_5 зобов'язано сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно досягнення дитиною повноліття починаючи з 18 травня 2009 року. У зв'язку з ухиленням відповідача сплати аліментів на утримання сина, позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав. 23.12.2010 року рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області за № 2-725/2010 ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав, у зв'язку з ухиленням його від обов'язків по догляду за своїм сином. Між нею і відповідачем не досягнуто згоди щодо участі відповідача в матеріальному утриманні їх сина, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом. Соціальної допомоги, яку вона отримує на сина, не вистачає, оскільки позивач ніде не працює, так як здійснює догляд за дитиною. Посилається на те, що відповідач за своїм матеріальним становищем, за станом здоров'я може надавати систематичну допомогу на утримання їхнього повнолітнього непрацездатного сина. Просить постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь як опікуна над повнолітнім непрацездатним сином щомісячно суму утримання, що становить один розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлений Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік щомісячно, починаючи з дня звернення позову до суду.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі. Просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відстеженням про отримання рекомендованого повідомлення за № 8910001462763 з відміткою вручено особисто.(а.с.25). У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзиву на позов і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини сторін регулюються нормами ст. 198-201 Сімейного Кодексу України, оскільки йдеться про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6, який досяг повноліття, однак є непрацездатним.

Згідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого повторно 22.09.2004 року відділом РАЦСу Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний запис №1.

Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області встановлено, що шлюб між сторонами у справі розірваний 05 травня 2005 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 20.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області за №2-189/09 від 15.06.2009 року боржника ОСОБА_5 зобов'язано сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі ј заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно досягнення дитиною повноліття починаючи з 18 травня 2009 року. На підставі зазначеного рішення, Воловецьким районним судом виданий виконавчий лист № 2-189, що надісланий до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. Однак, відповідач ОСОБА_6 не виконує свої обов'язки щодо участі в утриманні дитини, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах відділу ДВС Воловецького РУЮ, з якого вбачається, що за період 2008-2017 роки, має непогашену заборгованість по сплаті аліментів в розмірі сумі 26 211,22 гривень (а.с. 7-9).

23.12.2010 року рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області за № 2-725/2010 відповідача ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Довідкою медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0575640 від 07.12.2015 року, встановлено, що повнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю першої групи загального захворювання довічно (а.с.4), який потребує стороннього догляду та допомоги. У зв'язку з досягненням сина повноліття та психічним захворюванням, яке не дає йому змоги усвідомлювати свої дії та керувати ними, рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області за № 300/924/15-ц від 09.03.2016 року ОСОБА_6 визнаний недієздатним, його мати ОСОБА_2 призначена його опікуном (а.с.6). З-за своєї хвороби син часто потребує постійного строннього догляду. Також йому необхідні ліки, продукти харчування або одяг, взуття. Задля цього потрібні кошти, яких не вистачає, оскільки соціальна допомога, яку позивач ОСОБА_2 отримує в якості опікуна над сином є мінімальною та розмір цієї допомоги не перекриває і частини всіх витрат, які потрібні для його утримання. Батько ОСОБА_5 не бере участі у лікуванні, догляді за сином та його гармонійному розвитку, матеріально не допомагає йому.

За змістом ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень. Таким чином, починаючи з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить 1497 гривень, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02. 1991 та набрала чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності з довідки управління соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації за № 437/06 від 22.03.2019 року, вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель АДРЕСА_1, не перебуває на обліку як отримувач будь-якого виду державної соціальної допомоги. (а.с. 36).

Згідно з довідкою Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості за № 270-05/1 від 26.03.2019 року,встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель АДРЕСА_1 до Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості в пошуках роботи не звертався.( а.с. 37).

З аналізу добутих судом доказів встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, медичних показань стосовно працевлаштування та заняття певними видами діяльності позивачу не встановлено, доказів щодо непрацездатності чи обмеженої працездатності позивачу за станом здоров'я суду не надано, тому відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6

Враховуючи вищенаведене, а також стан здоров'я повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6 та матеріальний стан позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_5 має можливість надавати своєму повнолітньому непрацездатному сину ОСОБА_6 матеріальну допомогу у виді аліментів аліменти в твердій грошовій сумі, що становить один розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлений Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік щомісячно, починаючи з дня звернення позову до суду. Стягнення аліментів проводити на користь опікуна ОСОБА_2

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд визнав за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць.

Крім того, враховуючи те, що позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768 гривень40 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-183,198, 199, 200 Сімейного кодексу України ст.ст. 141, 213-215 263-265, 272,353,354, 430 ЦПК України, ст.8, 12, 19 Закону України "Про охорону дитинства", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6, задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь опікуна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_2 на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі, що становить один розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлений Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік щомісячно, починаючи з дня звернення позову до суду, 14 лютого 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень40 копійок на користь держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом для його перегляду і апеляційного оскарження, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції безпосередньо або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення складено та підписано 04 квітня 2019 року.

Головуючий Вотьканич В.А.