Рішення

від 03.04.2019 по справі 443/1228/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1228/18

Провадження №2/443/433/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернулася в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_3, який помер 25 травня 2017 року, право власності на житловий будинок, загальною площею 185,1 кв.м., житловою площею 64,5 кв.м., що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6921 гектара, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка померла 05 серпня 2016 року що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №015329 від 26 лютого 2001 року, спадкоємцем якої був ОСОБА_3, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4Р.(дружина), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/2 житлового будинку. 05 серпня 2016 року померла її мати - ОСОБА_4, якій на день смерті, окрім частки спірного житлового будинку, належала ще й земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6921 гектара, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №015329 від 26 лютого 2001 року. Зазначену спадщину прийняв її батько та відповідно чоловік покійної - ОСОБА_3, оскільки на момент відкриття спадщини проживав спільно із спадкодавцем, а відтак фактично прийняв спадщину, незважаючи, що своїх спадкових прав не оформив. Разом з тим, 25 травня 2017 року помер і її батько - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов цілісно житловий будинок, загальною площею 185,1 кв.м., житловою площею 64,5 кв.м., що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та успадкована після смерті дружини земельна ділянка. На випадок своєї смерті покійний склав заповіт, відповідно до якого належне майно заповів їй. Відтак, вона як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняла, оскільки на момент відкриття спадщини проживала спільно із спадкодавцем, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та на земельні ділянки, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлому та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області - ОСОБА_5, подала заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст. 13 , ч.2 ст. 49 , ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України , у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с. Ходорківці Жидачівського району Львівської області №157 від 23 березня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року по с. Ходорківці вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4Р.(дружина) /арк. справи 12/.

Згідно технічного паспорта від 13 грудня 2016 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок №13 по вулиці Перемоги в с. Ходорківці Жидачівського району Львівської області, загальна площа вказаного будинку становить 185,1 кв.м.(житлова - 64,5 кв.м.). Рік забудови - 1980. Інвентаризаційна вартість - 430 207 грн. /арк. справи 13-17/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області належав суспільній групі господарств колгоспний двір , членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4Р.(дружина). Частка кожного члена двору становила 1/2.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 05 серпня 2016 року, у віці 70 років, померла ОСОБА_4, про що 05 серпня 2016 року зроблено відповідний актовий запис №737 та Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, від 05 серпня 2016 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №441104 /арк. справи 9/.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої окрім частки спірного житлового будинку, ввійшла ще й земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6921 гектара, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №015329 від 26 лютого 2001 року /арк. справи 18/.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою №128, виданою виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області від 04 червня 2018 року. Окрім того, з вказаної довідки встановлено, що разом з нею до дня її смерті і на день її смерті проживав її чоловік - ОСОБА_3 /арк. справи 10/.

При вищевказаних обставинах, у відповідності до норм статей 1261, 1268 ЦК України (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв чоловік спадкодавця - ОСОБА_3, оскільки як спадкоємець першої черги фактично прийняв вказану спадщину, проте юридично своїх прав не оформляв.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 25 травня 2017 року, у віці 73 років, в с. Ходорківці Жидачівського району Львівської області, помер ОСОБА_3, про що 26 травня 2017 року зроблено актовий запис №06 та виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 26 травня 2017 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №453423 /арк. справи 20/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України .

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до спадщини померлого, цілісно ввійшов житловий будинок, загальною площею 185,1 кв.м., житловою площею 64,5 кв.м., що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та успадкована після смерті дружини земельна ділянка.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 22 лютого 2006 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого все належне йому майно заповів своїй дочці ОСОБА_1. Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 33/.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 6-8/.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Так, з наявної в матеріалах справи довідки виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області від 04 червня 2018 року за №127, вбачається, що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_3, разом з ним дійсно без реєстрації проживала його дочка - ОСОБА_1М.(спадкоємець) /арк. справи 23/.

За таких обставин, позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті свого батька, як така, що виявила бажання прийняти спадщину, та фактично її прийняла оскільки на момент її відкриття проживала із спадкодавцем та в законодавчо визначений строк не відмовилася від неї та звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Разом з тим, постановою завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою №482/02-31 від 13 липня 2018 року, встановлено факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_3 на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та на земельні ділянки, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлому та є спадковим майном /арк. справи 23/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ст.ст. 81 , 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, те що позивач оформити право власності на спадкове майно, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 81 , 223 , 229 , 247 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_3, який помер 25 травня 2017 року, право власності на житловий будинок, загальною площею 185,1 кв.м., житловою площею 64,5 кв.м., що знаходиться в с. Ходорківці по вул. Перемоги, 13 Жидачівського району Львівської області та право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6921 гектара, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка померла 05 серпня 2016 року що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №015329 від 26 лютого 2001 року, спадкоємцем якої був ОСОБА_3, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: 79018, м. Львів, вул. Городоцька 163/4, паспорт серії КВ 010532, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81713, Львівська область, Жидачівський район, с. Соколівка, вул. Миру, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23967093.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук