Постанова

від 03.04.2019 по справі 916/1324/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1324/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Від ПП Стенцовське Від ТОВ Компанія Нотапс Богатиря К.В. Бєляновського В.В., Поліщук Л.В. Арустамян К.А. керівник Слободинюк В.Х., паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі: 18.02.00; адвокат Грищенко О.М., довіреність № б/н, дата видачі: 23.03.19; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Стенцовське на рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2018 (суддя суду першої інстанції: Смелянець Г.Є.; час і місце оголошення рішення: 27.12.2018 о 16:30, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 11) у справі№ 916/1324/18 за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс Приватного підприємства Стенцовське стягнення В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Стенцовське 989,87 грн., з яких: 3% річних у розмірі 313,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 676,05 грн.

19.07.2018р. за вх. №2-3676/18 господарським судом одержано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 133 715,18 грн., з яких: 25 895,29 грн. - 3% річних та 107 819,89 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства Стенцовське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс 3% річних у розмірі 22 613 грн. 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 107 819 грн. 89 коп., судовий збір у розмірі 1 956 грн. 50 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 950 грн. 91 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачу на суму боргу, 3% річних та індексу інфляції у загальному розмірі 112 675,62 грн. за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Також, суд першої інстанції зазначає, що в даному випадку грошове зобов'язання відповідача щодо оплати боргу за поставлений товар в розмірі 98 205,47грн. виникло на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №14/03/08 від 18.03.2008р.

Вказаний борг в розмірі 98 205,47 грн., разом із пенею, штрафом, 3% річних та інфляційних було стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450, яке змінено Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450 набрало законної сили 27.04.2018р.

Між тим, борг в розмірі в розмірі 98 205,47грн. був сплачений відповідачем 28.12.2017р. та 31.01.2018р. відповідно.

Відтак за період з 28.04.2010р. по 30.01.2018р. у позивача, як правонаступника ТОВ Казус-Про згідно ухвали господарського суду Одеської області від 14.12.2017р., яке в свою чергу є правонаступником ТОВ Тридента-Агро згідно ухвали господарського суду Одеської області від 16.03.2017р., виникло право нарахування відповідачу 3% річних та індексу інфляції на суму боргу в розмірі 98 205,47 грн.

За вказаний період розмір нарахованих позивачем 3% річних становить 25 895,29грн., розмір індексу інфляції - 107 819,89грн., про що свідчить відповідний розрахунок, наведений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог за вх. № 2-3676/18 від 19.07.2018р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем неправильно здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу в розмірі 98 205,47 грн., із врахуванням при цьому 3% річних в розмірі 2881,90 грн. та індексу інфляції в розмірі 11 588,25 грн., які стягнуто судовим рішенням у справі №25/97-09-3450, оскільки за змістом ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, зокрема щодо оплати боргу в розмірі 98 205,47 грн., яке в даному випадку виникло у відповідача на підставі відповідного правочину - договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №14/03/08 від 18.03.2008р. та в силу вимог ч.1 ст.598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору. Тобто, судове рішення у справі № 25/97-09-3450 не є актом, на підставі якого у відповідача виник обов'язок сплатити суму заборгованості, тоді як таке грошове зобов'язання виникло на підставі відповідного правочину.

Як вбачається із рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 по справі № 916/1324/18, судом першої інстанції самостійно здійснено розрахунок 3% річних на суму боргу у розмірі 98 205,47 грн., згідно з яким розмір 3% річних становить 22613,19 грн., а також здійснено розрахунок індексу інфляції на суму боргу у розмірі 98 205,47 грн., згідно з яким розмір інфляційних становить 147 882,19 грн.

Відповідачем у заяві за вх. № 2-3911/18 від 03.08.2018р. та у відзиві за вх. № 2-3998/18 від 07.08.2018р. заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.

На думку суду першої інстанції, строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу становить останні три роки, які передували зверненню до суду з даним позовом, - з 02.07.2015р., тобто у період 28.04.2010р. по 01.07.2015р. позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду щодо вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Суд першої інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем боргу в розмірі 98 205,47 грн. частинами, а саме 28.12.2017р. та 30.01.2018р., що підтверджується відповідною випискою по рахунку позивача.

За таких обставин, враховуючи самостійне погашення відповідачем всієї суми боргу, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів відсутності волевиявлення відповідача щодо такого погашення, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце переривання строку позовної давності 28.12.2017р., а тому станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності не сплинув.

29.01.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства Стенцовське на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27 грудня 2018 року по справі № 916/1324/18 за позовом ТОВ Компанія Нотапс до ПП Стенцовське про стягнення 25 895,00грн. 3% річних та 107 819 грн. інфляційних втрат, витрат на правову допомогу та судового збору у повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, також судом порушено норми матеріального права. Судом не взято до уваги, що має місце прострочення кредитора, і рішення суду неможливо було виконати до заміни кредитора.

Апелянт зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2010 року, частково зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року по справі № 25/97-09-3450, з ПП Стенцовське на користь ТОВ Тридента Агро було стягнуто 145 838,61грн. На підставі наказу від 11.05.2010 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ПП Стенцовське зазначеної суми. Стягувачем у наказі було ТОВ Тридента Агро .

25.08.2010 року виконавче провадження було закінчено, що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2010року. Наказ від 11.05.2010 року по цій справі було передано для подальшого виконання голові ліквідаційної комісії ПП Стенцовське Слободенюку Володимиру Хомичу.

19.05.2014 року на адресу ПП Стенцовське було надіслано повідомлення про заміну кредитора з ТОВ Тридента Агро на ТОВ Незалежна юридична компанія , угоду № НЮК-17-ТА від 26.01.2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні, укладену між ТОВ Тридента Агро та ТОВ Незалежна юридична компанія .

Отже, як зазначає апелянт виконати рішення на користь ТОВ Тридента Агро відповідач не мав права, оскільки б таке виконання відбулось би на користь неналежного кредитора з усіма наслідками такої дії.

Апелянт також зазначає, що згідно з наказом про примусове виконання постанови від 11.05.2010 року по справі № 25/97-09-3450 стягувачем залишилось ТОВ Тридента Агро .

Апелянт наголошує, що ПП Стенцовське не могло виконати рішення і на користь ТОВ Незалежна юридична компанія , оскільки воно не було стягувачем у процедурі примусового виконання рішення (ліквідаційній процедурі). Для належного виконання наказу потрібно було, щоб відбулась заміна кредитора в рамках виконавчого провадження, але лише у березні 2017 року було здійснено заміну кредитора у судовому порядку з ТОВ Тридента Агро на ТОВ Казус-про (нова назва ТОВ Незалежна юридична компанія ).

Отже, на думку апелянта, має місце прострочення кредитора, яке полягає у не вчиненні необхідних дій Кредитором щодо заміни кредитора у судовому порядку. Без цієї дії виконати наказ від 11.05.2010 року було неможливо.

На думку апелянта, посилання суду, що відповідачем не здійснювалось будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, є необґрунтованими, оскільки саме позивачі повинні були здійснювати необхідні дії.

Як зазначено в апеляційній скарзі, суд першої інстанції абсолютно безпідставно не застосував позовну давність.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства Стенцовське (вх. № 466/19 від 29.01.2019) на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року у справі № 916/1324/18 залишено без руху; встановлено Приватному підприємству Стенцовське строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів надсилання з описом вкладення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу по справі Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Приватному підприємству Стенцовське , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

11.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано копію опису вкладення до цінного листа та накладну про направлення апеляційної скарги з додатками позивачу по справі Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Стенцовське (№ 466/19 від 29.01.2019) на рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року у справі № 916/1324/18.

25.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства Стенцовське , в якому позивач просить апеляційну скаргу Приватного підприємства Стенцовське на рішення Господарського суджу Одеської області від 27.12.2018 року по справі № 916/1324/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суджу Одеської області від 27.12.2018 року по справі № 916/1324/18 залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 призначено справу № 916/1324/18 до розгляду на 19 березня 2019 року о 10:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.04.2019 року о 12:00 год.

29.03.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому просить постановити ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс у судовому засіданні в режимі відеоконференції (в процесі розгляду даної справи, розгляд якої призначено на 03.04.2019 о 12:00 год.) в приміщенні Господарського суду Київської області (01032, м.Києїв, вул. С. Петлюри, 16) або Господарського суду м. Київ (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-в) або у Шостому апеляційному адміністративному суду м. Києва (01030, м. Києв, Московська, 8 корп.30) або Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції 03.04.2019 о 12:00 год. задоволено; ухвалено судове засідання в режимі відеоконференції провести у м. Одеса, пр. Шевченка, 29 - у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №19, 1-й поверх; доручено Господарському суду Київської області (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16) забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/1324/18, розгляд якої призначено на 03.04.2019 о 12:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16).

У судове засідання 03.04.2019 з'явились представники позивача та відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

18.03.2008 року між Приватним підприємством Стенцовське (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тридента Агро (Продавець) укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 14/03/08, який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

19.03.2010 року Господарським судом Одеської області розглянуто справу № 25/97-09-3450 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тридента Агро до Приватного підприємства Стенцовське , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми Імпторгсервіс про стягнення 149 226,82 грн., з яких:

98 205,47 грн. заборгованість за отриманий товар відповідно до договору № 14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008р.,

21 820,38 грн. - пеня,

2881,90 грн. - 3% річних,

11 588,25 грн. - індекс інфляції,

14 730,82 грн. - штраф,

та прийнято рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тридента Агро задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010року у справі №25/97-09-3450 рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі №25/97-09-3450 змінено, та резолютивну частину цього рішення викладено в наступній редакції:

Позов ТОВ Тридента Агро задовольнити частково. Стягнути з ПП Стенцовське на користь ТОВ Тридента Агро 98 205,47 грн. заборгованості, 11 746 ,90 грн. пені, 2881,90 грн. 3% річних, 11 588, 25 грн. індексу інфляції, 14 730,82 грн. штрафу, 1 391,53 грн. держмита, 293,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовити .

11.05.2010року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року, господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ, який дійсний для пред'явлення три роки з 11.05.2010року.

25.08.2010року відділом державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. у справі №25/97-09-3450, у зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії Приватного підприємства Стенцовське .

26.01.2011року між Товариством з обюмеженою відповідальністю Тридента Агро (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Незалежна юридична компанія укладено угоду № НЮК-17-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), згідно з якою Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ПП Стенцовське зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору № 14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008року у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконання боржником, в тому числі, проте не обмежуючись розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати Первісного кредитора, пов'язані з примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2010року у справі №25/97-09-3450 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010року у справі №25/97-09-3450, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення боржником грошового зобов'язання згідно договору № 14/03/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008року.

Відповідно до довідки Головного управління регіональної статистки від 04.09.2014року №23-07/1919, 08.11.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю Незалежна юридична компанія перереєстровано у Товариство з обмеженою відповідальністю Казус-Про .

19.05.2014року Товариством з обмеженою відповідальністю Тридента Агро на адресу відповідача надіслано повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, копія угоди № НЮК-17-ТА від 26.01.2011 та копія акту прийму - передачі документів згідно угоди від 26.01.2011, про що свідчить відповідний опис вкладення у цінний лист, який надано до суду відповідачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2017року у справі №25/97-09-3450 задоволено заяву Товариства з обмеженою відпаовідальністю Казус-Про від 02.02.2017 за вх. № 2-625/17 про заміну позивача у справі №25/97-09-3450 ТОВ Тридента Агро на його правонаступника - ТОВ Казус-Про у порядку ст. 25 ГПК України. Замінено у справі №25/97-09-3450 позивача - ТОВ Тридента Агро на його правонаступника - ТОВ Казус-Про .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2017року у справі №25/97-09-3450, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2017року та постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017року, задоволено заяву ТОВ Казус-Про від 06.06.2017 за вх. № 2-3019/17 про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010року по справі №25/97-09-3450. Відновлено ТОВ Казус-Про пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010року по справі №25/97-09-3450. Видано ТОВ Казус-Про дублікат наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010року по справі №25/97-09-3450.

07.09.2017року Кілійським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54645672 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010року у справі №25/97-09-3450.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2017року у справі №25/97-09-3450 задоволено заяву ТОВ Компанія Нотапс від 18.09.2017р. за вх. № 2-4951/17 про заміну позивача у справі №25/97-09-3450 ТОВ Казус-Про на його правонаступника - ТОВ Компанія Нотапс у порядку ст. 25 ГПК України. Замінено у справі №25/97-09-3450 позивача - ТОВ Казус-Про на його правонаступника - ТОВ Компанія Нотапс . Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 54645672 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. по справі №25/97-09-3450 з ТОВ Казус-Про на його правонаступника ТОВ Компанія Нотапс .

Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс про стягнення з відповідача Приватного підприємства Стенцовське 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем на суму боргу, за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс до Господарського суду Одеської області надано заяву про збільшення позовних вимог у справі № 916/1324/18, з розрахунком суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши надані документи, у тому числі розрахунок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс заявлено до стягнення 3% річних у загальній сумі 25 895,29грн. Розрахунок здійснено наступним чином:

Сума заборгованості 112 675,62грн., кількість днів простроченого платежу 2799 (з 28.04.2010 по 27.12.2017). Сума 3% річних за вказаний період прострочення становить - 25 834,77грн.

Сума заборгованості 21 823,06грн., кількість днів простроченого платежу 34 (з 28.12.2017 по 30.01.2018). Сума 3% річних за вказаний період прострочення становить - 60,52грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з серпня 2010 року по грудень 2017 року на суму боргу 112 675,62грн., та сума інфляційних втрат склала 107 492,54грн.

За січень 2018 року нарахування інфляційних здійснено виходячи із суми боргу у розмірі 21 823,06грн., та сума інфляційних втрат за даний період склала 327,35грн. Загальна сума інфляційних втрат за період з серпня 2010 по січень 2018, зазначена позивачем в розрахунку, становить 107 819,89грн.

За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Наявність невиконаного у встановлений строк грошового зобов'язання та розмір основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 98 205,47 грн. повністю підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2010 по справі №25/97-09-3450 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010, копії яких долучені до матеріалів даної справи.

Згідно ст. 75 ч. 4 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином повторно доводити будь-якими доказами наявність невиконаного у встановлений строк грошового зобов'язання в сумі 98 205,47 грн. нема потреби в силу вищевказаної процесуальної правової норми.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначене, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Однак, главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем у заяві за вх. № 2-3911/18 від 03.08.2018 та у відзиві за вх. № 2-3998/18 від 07.08.2018 заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено апеляційним господарським судом заборгованість за договором №14/03/08 від 18.03.2008, не була погашена відповідачем і після прийняття рішення господарським судом Одеської області від 19.03.2010року по справі № 25/97-09-3450 та постанови Одеським апеляційним господарським судом від 27.04.2010 по справі № 25/97-09-3450.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову .

Така ж позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018р. у справі № 922/4099/17.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Що стосується нарахування 3% річних на суму основного боргу, то такий розрахунок повинен здійснюватися окремо за кожен день прострочення, але в межах встановленого ЦК України загального трирічного строку позовної давності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, переривання перебігу строку позовної давності можливе лише у разі початку перебігу цього строку та виключно в його межах, а не до його початку чи після спливу позовної давності , оскільки при дослідженні обставин, пов'язаних з вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності.

Судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення встановлено, що з даним позовом позивач звернувся до суду 02.07.2018р, а отже строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу становить останні три роки, які передували зверненню до суду з даним позовом, - з 02.07.2015р., тобто у період 28.04.2010р. по 01.07.2015р. позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду щодо вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції.

З даними твердженнями колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 Цивільного кодексу України).

Переривання перебігу позовної давності відбулося ще 28.12.2017, коли боржник вперше здійснив часткову оплату заборгованості.

У листі Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області від 18.10.2018р. №13024 повідомлено, що 03.11.2017р. на рахунок Кілійського РВДВС від ПП Стенцовське надійшли кошти у розмірі 100 000 грн., які сплачені боржником самостійно; 07.11.2017р. державним виконавцем на адресу ТОВ Казус-Про направлено листа з проханням надати до відділу банківські реквізити для перерахування стягнутих коштів.

Згідно з виписками по рахунку позивача:

- 28.12.2017 на рахунок позивача від Кілійського РВДВС в Одеській області перераховано 90 825,56 грн., призначення платежу - борг згідно АСВП №54645672/4, наказ від 11.05.2010р. №25/97-09-3450, видав: господарський суд Одеської області, боржник: 30810892, ПП Стенцовське ;

- 31.01.2018 на рахунок позивача від Кілійського РВДВС в Одеській області перераховано 51 грн., призначення платежу - повернення авансового внеску АСВП №54645672/4, наказ від 11.05.2010р. №25/97-09-3450, видав: господарський суд Одеської області, боржник: 30810892, ПП Стенцовське ;

- 31.01.2018р. на рахунок позивача від Кілійського РВДВС в Одеській області перераховано 27 226,36 грн., призначення платежу - борг згідно АСВП №54645672/4, наказ від 11.05.2010р. №25/97-09-3450, видав: господарський суд Одеської області, боржник: 30810892, ПП Стенцовське ;

- 05.03.2018р. на рахунок позивача від Кілійського РВДВС в Одеській області перераховано 18 181,82 грн., призначення платежу - борг згідно АСВП №54645672/4, наказ від 11.05.2010р. №25/97-09-3450, видав: господарський суд Одеської області, боржник: 30810892, ПП Стенцовське ;

- 28.03.2018р. на рахунок позивача від Кілійського РВДВС в Одеській області перераховано 9 577,87 грн., призначення платежу - борг згідно АСВП №54645672/4, наказ від 11.05.2010р. №25/97-09-3450, видав: господарський суд Одеської області, боржник: 30810892, ПП Стенцовське .

Таким чином, добровільне виконання відповідачем 28.12.2017 року зобов'язань за договором № 14/03/08 від 18.03.2008 року є обставиною, з якою суд пов'язує переривання строку позовної давності, зазначеною в статті 264 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму боргу становить останні три роки, які передували добровільному виконанню відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14/03/08 від 18.03.2008 року, а тому у період з 28.04.2010 по 28.12.2014 позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та індексу інфляції .

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині того, що у зв'язку з перериванням вказаного строку 28.12.2017 такий строк взагалі не сплинув.

Так як строк позовної давності, який вже фактично сплинув (мається на увазі період часу від 28.04.2010 до 27.12.2014), не може бути перерваний вчиненням дій боржника, направлених на визнання ним свого боргу.

Крім того, позивачем помилково здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виходячи із первісної суми боргу у розмірі 112 675,62грн.

Відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010року у справі №25/97-09-3450 сума боргу становить 98 205,47 грн., а тому при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач повинен був виходити саме з даної суми заборгованості. Три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України нараховуються на суму основного боргу без урахування процентів та неустойки. Відсотки на відсотки або проценти на суми штрафних санкцій не нараховуються, оскільки це не передбачено цивільним законодавством.

Колегією суддів апеляційного суду самостійно здійснено розрахунок 3% річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, та виходячи із того, що сума заборгованості становить 98 205,47грн., а не 112 675,62грн. (як зазначено позивачем в його розрахунку), розрахунковий період в дійсності складає з 28.12.2014 по 28.12.2017, тому загальна сума річних становить 8 846,56грн.

Як було зазначено вище, відповідачем здійснювалось погашення заборгованості шляхом проведення відповідних платежів на протязі певного часу.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010року у справі №25/97-09-3450 з відповідача стягнуто:

- 98 205,47 грн. заборгованості,

- 11 746 ,90 грн. пені,

- 2881,90 грн. 3% річних,

- 11 588, 25 грн. індексу інфляції,

- 14 730,82 грн. штрафу,

- 1 391,53 грн. держмита,

- 293,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

- 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом :

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи приписи статті 534 Цивільного кодексу України, після здійснення відповідачем проплат суми боргу, встановлених Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року по справі № 25/97-09-3450, у вищевказаній черговості, залишок заборгованості по сплаті основного боргу склав 55 013,05грн., тому розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за період після 28.12.2017 здійснено виходячи із залишку несплаченої суми заборгованості у розмірі 55 013,05грн.

Таким чином, з урахуванням ст. 534 Цивільного кодексу України, розрахунок 3% річних здійснено, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, та виходячи із того, що сума заборгованості становила вже 55 013,05грн., за період з 28.12.2017 по 30.01.2018, тому сума річних за цей період складає 153,74грн.

Таким чином, з відповідача Приватного підприємства Стенцовське на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс підлягає стягненню сума 3% річних за період з 28.12.2014 по 30.01.2018 у загальному розмірі 9 000,30грн. (8 846,56грн.+ 153,74грн.).

Що стосується заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс заборгованості у розмірі 107 819,89грн. - інфляційні втрати, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що дана заборгованість також була перерахована виходячи з того, що сума заборгованості становить 98 205,47грн., а не 112 675,62грн. (як зазначено позивачем в розрахунку), нарахування здійснено за період з січня 2015 по грудень 2017, тому загальна сума інфляційних втрат за вказаний період становить 81 548,97грн.

Інфляційні втрати за січень 2018 виходячи із суми заборгованості у розмірі 55 013,05грн. за розрахунком апеляційного господарського суду склали 825,20грн.

З урахуванням викладеного сума нарахованих інфляційних втрат за період з січня 2015 по січень 2018 склала в загальному розмірі 82 374,17грн . (81 548,97грн.+825.20грн.).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі № 916/1324/18 зміні в частині стягнутих сум.

Що стосується доводів апелянта про неможливість ним тривалий час нібито аж до 2017 року самостійно виконати грошові зобов'язання за договором у зв'язку із простроченням кредитора щодо здійснення дій, направлених на заміну сторони у зобов'язаннях на підставі відступленого права вимоги (в тому числі заміну стягувача за наказом господарського суду), то колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги з врахуванням наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 516 того ж Кодексу встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тому на думку колегії суддів ніщо не заважало боржнику в особі відповідача виконати грошові зобов'язання у встановлений договором строк перед первісним кредитором ще до винесення господарським судом рішення по справі № 25/97-09-3450, або на виконання вказаного судового рішення у період до того часу, коли відповідач отримав повідомлення про заміну кредитора.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом апеляційної інстанції при здійснені перегляду рішення господарського суду першої інстанції рішення змінено в частині нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань та відповідно здійснено перегляд (перерахунок) судових витрат.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс просило стягнути з відповідача суму у розмірі 133 715,18грн., при цьому судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 91 374,47грн., що у відсотковому розмірі становить 68,34%.

При поданні позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 006,00грн., оскільки відсоток задоволених позовних вимог становить 68,34%, то відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 1 370,90грн. (2 006,00грн.х68,34%).

Окрім того, при поданні позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00грн., оскільки відсоток задоволених позовних вимог становить 68,34%, то відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 1 366,80грн. (2 000,00грн.х68,34%).

Що стосується судових витрат за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 по справі № 916/1324/18 була подана відповідачем по справі Приватним підприємством Стенцовське . В апеляційній скарзі Приватне підприємство Стенцовське оскаржувало рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 130 433,08грн. Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційна скарга Приватного підприємства Стенцовське задоволена частково та стягнуто з відповідача 91 374,47грн., що у відсотковому розмірі становить 70,05%.

При поданні апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 934,75грн., оскільки відсоток задоволеної апеляційної скарги становить 70,05%, то відшкодуванню підлягають судові витрати за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 055,79грн. (2 934,75грн.х70,05%).

Керуючись статтями 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Стенцовське задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018року по справі № 916/1324/18 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Стенцовське (68332, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Радянська, 21, код ЄДРПОУ 30810892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 526, , код ЄДРПОУ 38964292, п/р №26001052748596, Печерська філія ПАТ КБ Приватбанк , МФО 300711) 3% річних у розмірі 9 000,30грн., інфляційні втрати у розмірі 82 374,17грн., судовий збір у розмірі 1 370,90 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 366,80 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 526, , код ЄДРПОУ 38964292, п/р №26001052748596, Печерська філія ПАТ КБ Приватбанк , МФО 300711) на користь Приватного підприємства Стенцовське (68332, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Радянська, 21, код ЄДРПОУ 30810892) судові витрати за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 055,79грн.

Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати накази у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

Л.В. Поліщук