Постанова

від 28.03.2019 по справі 15/488-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа№ 15/488-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Титарєвій Г.І.

у присутності представників сторін:

від ТОВ "-Еліт-Буд-": Слуцька Н.С. - довіреність б/н від 11.06.18

від ПАТ "Український професійний банк": Бондаренко М.Г. - дов. №60 від 03.01.19

від боржника: ліквідатор Кирик В.К. - посвідчення № 774 від 18.04.13

від ТОВ "Львівські автобусні заводи": Галкіна Я.Г. - довіреність б/н від 20.02.19

від ТОВ "Глобал Плюс": Гончаров Д.О. - довіреність б/н від 09.01.19

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт-Буд-" та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року

у справі № 15/488-б (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" в особі

ліквідатора арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні

заводи"

треті особи: Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту"

Товариство з обмеженою відповідальністю "-Еліт-Буд-"

про визнання правочину недійсним

в межах справи № 15/488-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №15/488-б позов задоволено, визнано недійсним правочин щодо передачі ТОВ "Будтрансгаз" до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи" наступного майна загальною площею - 12 659,4 кв.м.: насосна станція, загальною площею - 207,30 кв.м.; будівля ЦРП, загальною площею - 240,80 кв.м.; градирня, загальною площею - 223,60 кв.м.; склад для електротранспорту (Літера У"), загальною площею - 1766,80 кв.м.: локомотивне депо, загальною площею - 235,50 кв.м.: дільниця ремонту транспортних засобів, загальною площею - 386,10 кв.м.; залізнична вага, загальною площею - 14,70 кв.м., будівля теплопункту, загальною площею - 25,50 кв.м.; споруда волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1), загальною площею - 1090,00 кв.м.; будівля над скважиною 1 (майстерня), загальною площею - 123,70 кв.м.; будинок над скважиною №2 (конденсаторна), загальною площею - 91,50 кв.м.; будівля головної підстанції (адмін. приміщення) (Літера А8-2). загальною площею - 216.10 кв.м.; склад арочний МОЦ, загальною площею - 298,30 кв.м.; склад № 70, загальною площею - 309,90 кв.м.; склад № 88, загальною площею - 2518.70 кв.м.: склад № 84, загальною площею - 520,80 кв.м.; пожежне депо, загальною площею - 527,80 кв.м.; будівля відділу збуту, загальною площею - 532,80 кв.м.; приміщення павільйону, загальною площею - 92,60 кв.м.; склад збуту (поз. 44), загальною 202.40 кв.м.; приміщення відділу збуту (запчастини), загальною площею - 1534,50 кв.м.; станція діагностики (Літера И), загальною площею - 747,20 кв.м.; дільниця перемотки електродвигунів (Літера Т), загальною площею - 752,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, оформленого актом приймання-передачі майна від 01.02.2006. Стягнуто з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь ТОВ "Будтрансгаз" судовий збір в розмірі 3 200,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "-Еліт-Буд-" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у даній справі та прийняти рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ліквідатора про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ "Будтрансгаз" до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи" нерухомого майна загальною площею - 12 659,4 кв.м.

Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Український професійний банк" також звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у даній справі та прийняти рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ТОВ "Будтрансгаз".

Подані апеляційні скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначені апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді:Отрюх Б.В.,Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "-Еліт-Буд-" та ПАТ "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 15/488-б, об'єднано вказані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до розгляду на 21.02.2019 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кирика В.К надійшов відзив на апеляційні скарги.

В судовому засіданні 21.02.2019 року оголошено перерву у справі до 14.03.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України.

14.03.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ "-Еліт-Буд-" надійшли пояснення до апеляційної скарги ТОВ "-Еліт-Буд-", які за своєю суттю є доповненням до апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року розгляд справи відкладено на 28.03.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України та встановлено строк для подання відзиву на доповнення до апеляційної скарги ТОВ "-Еліт-Буд-".

25.03.2019 року через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора арбітражного керуючого Кирика В.К. надійшов відзив на пояснення до апеляційної скарги ТОВ "-Еліт-Буд-".

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2019 року для розгляду справи № 15/488-б сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 15/488-б за апеляційними скаргами ТОВ "-Еліт-Буд-" та ПАТ "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року.

Представники ТОВ "-Еліт-Буд-" та ПАТ "Український професійний банк" в судовому засіданні 28.03.2019 року вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у даній справі та прийняти рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Будтрансгаз" відмовити в повному обсязі.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кирик В.К. та представник ТОВ "Глобал Плюс" проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечували, просили залишити їх без задоволенні, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представник ТОВ "Львівські автобусні заводи" в судовому засіданні з приводу апеляційних скарг поклався на розсуд суду.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

28.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 15/488-б підлягає закриттю, апеляційна скарга ТОВ"-Еліт-Буд-" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №15/488-б - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Будтрансгаз" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кирика В.К. про визнання правочину недійсним, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

В даному випадку застосуванню підлягає Закон про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №15/488-б про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз", провадження у якій порушено ухвалою суду від 26.07.2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 13.08.2007 року ТОВ "Будтрансгаз" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кондру Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кондри Л.В. та призначено на відповідну посаду арбітражного керуючого Кирика В.К.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року задоволено заяву ТОВ "Глобал Плюс" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 15/488-б за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року про припинення провадження у справі № 15/488-б та поновлено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз".

У листопаді 2017 року до Господарського суду міста Києва в межах справи № 15/488-б про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кирика В.К. надійшла заява про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ "Будтрансгаз" майна до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи", оформленого актом приймання-передачі майна від 01.02.2006 року.

Позовні вимоги ліквідатора мотивовані тим, що позивачем - ТОВ "Будтрансгаз" з порушенням норм чинного законодавства було передано майновий внесок до статутного капіталу відповідача - ТОВ "Львівські автобусні заводи", оскільки право власності на вказане нерухоме майно в порушення приписів ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст.ст. 182, 331 ЦК України не було зареєстроване за позивачем.

За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №15/488-б позов задоволено, визнано недійсним правочин щодо передачі ТОВ "Будтрансгаз" до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи" наступного майна загальною площею - 12 659,4 кв.м.: насосна станція, загальною площею - 207,30 кв.м.; будівля ЦРП, загальною площею - 240,80 кв.м.; градирня, загальною площею - 223,60 кв.м.; склад для електротранспорту (Літера У"), загальною площею - 1766,80 кв.м.: локомотивне депо, загальною площею - 235,50 кв.м.: дільниця ремонту транспортних засобів, загальною площею - 386,10 кв.м.; залізнична вага, загальною площею - 14,70 кв.м., будівля теплопункту, загальною площею - 25,50 кв.м.; споруда волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1), загальною площею - 1090,00 кв.м.; будівля над скважиною 1 (майстерня), загальною площею - 123,70 кв.м.; будинок над скважиною №2 (конденсаторна), загальною площею - 91,50 кв.м.; будівля головної підстанції (адмін. приміщення) (Літера А8-2). загальною площею - 216.10 кв.м.; склад арочний МОЦ, загальною площею - 298,30 кв.м.; склад № 70, загальною площею - 309,90 кв.м.; склад № 88, загальною площею - 2518.70 кв.м.: склад № 84, загальною площею - 520,80 кв.м.; пожежне депо, загальною площею - 527,80 кв.м.; будівля відділу збуту, загальною площею - 532,80 кв.м.; приміщення павільйону, загальною площею - 92,60 кв.м.; склад збуту (поз. 44), загальною 202.40 кв.м.; приміщення відділу збуту (запчастини), загальною площею - 1534,50 кв.м.; станція діагностики (Літера И), загальною площею - 747,20 кв.м.; дільниця перемотки електродвигунів (Літера Т), загальною площею - 752,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, оформленого актом приймання-передачі майна від 01.02.2006. Стягнуто з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь ТОВ "Будтрансгаз" судовий збір в розмірі 3 200,00 грн.

Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог ліквідатора, а також відсутністю підстав для задоволення заяви ТОВ "-Еліт-Буд-" про застосування строку позовної давності.

ПАТ "Український професійний банк" з даною ухвалою суду не погоджується та в апеляційній скарзі зазначає, що судом було вирішено питання про його права та інтереси.

Переглянувши доводи банку та наявні матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку з наступних підстав.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Судова колегія зауважує, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Таким чином, відповідно до наведених норм Закону про банкрутство, у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення ПАТ "Український професійний банк" з грошовими вимогами до боржника в порядку та строки, встановлені Законом про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ "Український професійний банк" статусу кредитора у справі не набуло та не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз", оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника.

Крім того, ПАТ "Український професійний банк" також не є стороною спірного правочину, про визнання недійсним якого ліквідатором заявлені вимоги, за наслідками розгляду яких винесено оскаржувану ухвалу.

При цьому, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Так, в обґрунтування права на звернення до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою ПАТ "Український професійний банк" посилається на те, що майно, яке є предметом спору, 21.11.2008 року було передано ТОВ "Львівські автобусні заводи" в іпотеку ПАТ "Український професійний банк" на підставі Іпотечного договору №3877 з метою забезпечення виконання ТОВ "Львівські автобусні заводи" своїх зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 72 від 31.10.2008 року.

В подальшому, 28.05.2015 року між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "-Еліт-Буд-" було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу 5/6 часток об'єктів нерухомого майна, згідно з умов якого банком передано у власність ТОВ "-Еліт-Буд-" належні йому на праві власності 5/6 часток нерухомого майна, якими є будівлі, загальною площею 12 659,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Крім того, 28.05.2015 року між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "-Аларіт-" було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу 1/6 частки об'єктів нерухомого майна, згідно з умов якого банком передано у власність ТОВ "-Аларіт-" належні йому на праві власності 1/6 частки нерухомого майна, якими є будівлі, загальною площею 12 659,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Після запровадження в ПАТ "Український професійний банк" тимчасової адміністрації та перевірки усіх правочинів (договорів) укладених банком з контрагентами протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, спеціально створеною комісією було виявлено, що вищезазначені договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки при їх укладенні було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, як наслідок банк звернувся до господарського суду Львівської області з відповідними позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Як зазначає апелянт, у провадженні господарського суду Львівської області перебувають справи № 914/1621/18 та № 914/1620/18 за позовами ПАТ "Український професійний банк" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Відповідачами у даних справах виступають відповідно ТОВ "-Еліт-Буд-" та ТОВ "-Аларіт-".

За твердженням скаржника, розгляд справи про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ "Будтрансгаз" до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи" майна, яке останнім було передано в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та щодо якого в судовому порядку встановлюється факт недійсності нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, безпосередньо впливає на права ПАТ "Український професійний банк", оскільки у разі задоволення позову про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, дане майно буде включено до ліквідаційної маси банку, а кошти після реалізації якого будуть направлені на задоволення вимог кредиторів у відповідності до вимог Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 року у справі № 914/1621/18 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Український професійний банк" відмовлено в повному обсязі.

Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 року у справі № 914/1620/18 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Український професійний банк" також відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки останнього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі № 15/488-б про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз", а також не є стороною спірного правочину, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Український професійний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року підлягає закриттю.

Щодо апеляційної скарги ТОВ "-Еліт-Буд-", то переглядаючи її доводи в апеляційному порядку, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Згідно положень п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження передбачені даним законом, зокрема має право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, з підстав, передбачених ч.10 ст. 17 цього Закону.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону по банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство здійснюється розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією.

Розгляд господарським судом заяв про визнання таких угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода.

Відповідні положення Закону знайшли своє відображення у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 Про судову практику в справах про банкрутство .

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість розгляду даного спору саме в межах справи про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз", що, в свою чергу, спростовує відповідні доводи апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі розпоряджень Сихівської районної адміністрації м. Львова № 637 від 21.08.2003, № 846 від 20.10.2003 та № 1037 від 17.12.2003 року Закритому акціонерному товариству "Львівський автомобільний завод" передано ряд об'єктів нерухомості, зокрема наступне нерухоме майно, загальною площею - 12659,4 кв.м.: насосна станція, загальною площею - 207,30 кв.м.; будівля ЦРП, загальною площею - 240,80 кв.м.; градирня, загальною площею - 223,60 кв.м.; склад для електротранспорту (Літера У"), загальною площею - 1766,80 кв.м.: локомотивне депо, загальною площею - 235,50 кв.м.: дільниця ремонту транспортних засобів, загальною площею - 386,10 кв.м.; залізнична вага, загальною площею - 14,70 кв.м., будівля теплопункту, загальною площею - 25,50 кв.м.; споруда волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1), загальною площею - 1090,00 кв.м.; будівля над скважиною 1 (майстерня), загальною площею - 123,70 кв.м.; будинок над скважиною №2 (конденсаторна), загальною площею - 91,50 кв.м.; будівля головної підстанції (адмін. приміщення) (Літера А8-2). загальною площею - 216.10 кв.м.; склад арочний МОЦ, загальною площею - 298,30 кв.м.; склад № 70, загальною площею - 309,90 кв.м.; склад № 88, загальною площею - 2518.70 кв.м.: склад № 84, загальною площею - 520,80 кв.м.; пожежне депо, загальною площею - 527,80 кв.м.; будівля відділу збуту, загальною площею - 532,80 кв.м.; приміщення павільйону, загальною площею - 92,60 кв.м.; склад збуту (поз. 44), загальною 202.40 кв.м.; приміщення відділу збуту (запчастини), загальною площею - 1534,50 кв.м.; станція діагностики (Літера И), загальною площею - 747,20 кв.м.; дільниця перемотки електродвигунів (Літера Т), загальною площею - 752,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Закритим акціонерним товариством "Львівський автомобільний завод" належним чином оформлено право власності на вказане майно, що зокрема підтверджується свідоцтвом про право власності № С-00245 на будівлі та споруди від 21.08.2003 та дублікатом вказаного свідоцтва від 10.10.2005, свідоцтвом про право власності №С-00274 на об'єкт нерухомого майна від 20.10.2003 та дублікатом вказаного свідоцтва від 10.10.2005, свідоцтвом про право власності № С-00246 на будівлі та споруди від 21.08.2003 року та дублікатом вказаного свідоцтва від 10.10.2005, а також свідоцтвом про право власності № С-00304 на будівлі та споруди від 17.12.2003 та дублікатом вказаного свідоцтва від 10.10.2005.

В подальшому згідно протоколу № 55 загальних зборів учасників ТОВ "Будтрансгаз" (далі - позивач) від 02.10.2005 року, ЗАТ "Львівський автомобільний завод" вступило до складу учасників позивача з майновим внеском в розмірі 87 205 902,00 грн., що становить 99,9865% у статутному фонді товариства, а статутний капітал позивача збільшено до 87 217 702,00 грн. Відповідно до вищевказаного протоколу у статутний фонд позивача було передано у тому числі вищезазначене нерухоме майно.

02.10.2005 року загальними зборами учасників товариства затверджено нову редакцію статуту позивача, яку зареєстровано державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 25.10.2005 року за №10701050003005434.

Рішенням, оформленим протоколом № 5 від 21.12.2005 року загальних зборів учасників ЗАТ "Львівський автомобільний завод" змінено назву ЗАТ "Львівський автомобільний завод" на ЗАТ "Завод комунального транспорту".

Загальними зборами учасників ТОВ "Львівські автобусні заводи" (далі - відповідач) прийнято позивача до складу учасників товариства, а майновим внеском позивача до статутного капіталу відповідача слугувало, у тому числі, вищевказане нерухоме майно, загальною площею 12 659,4 кв.м. Вказане рішення було оформлене протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Львівські автобусні заводи" № 2 від 01.02.2006 року.

Передачу вказаних об'єктів нерухомого майна сторони оформили актом приймання-передачі майна від 01.02.2006 року.

Наведені обставини були встановлені господарським судом Львівської області в ухвалі від 13.07.2015 року у справі № 914/3433/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Так, відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент передачі позивачем майнового внеску в статутний фонд відповідача) правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано.

Також відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Разом з тим, в матеріалах справи № 914/3433/14 відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності ТОВ "Будтрансгаз" на вказані об'єкти нерухомості. Зазначені обставини встановлено в ухвалі господарського суду Львівської області від 13.07.2015 року у справі №914/3433/14, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року.

Не містять таких документів і матеріали справи № 15/488-б про банкрутство ТОВ "Будтрансгаз". Тобто, позивач, ТОВ "Будтрансгаз", за відсутності доказів реєстрації нерухомого майна, переданого до його статутного капіталу, не набуло за собою право власності на вищезазначене майно.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було передано майновий внесок до статутного капіталу відповідача з порушенням норм законодавства, оскільки право власності на вказане нерухоме майно всупереч вимог ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст.ст. 182, 331 ЦК України не було зареєстроване за позивачем.

Разом з тим, дійшовши правомірного висновку про порушення позивачем вимог законодавства під час передачі майнового внеску до статутного капіталу відповідача, місцевим господарським судом помилково задоволено позов ТОВ "Будтрансгаз" та визнано даний правочин недійсним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.102015 року у справі №3-649гс15.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-658цс15 суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні".

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 09.12.2015 року по справі №6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України,частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Також, ця ж сама позиція висловлена у постанові Верховного суду України у справі №6-84цс14 від 03.09.2014 року: "З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні".

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ліквідатор банкрута у своїй заяві посилається на ст. 388 ЦК України, згідно якої майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення третейського суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, та вказує на те, що майно, яке було незаконно передано ТОВ "Будтрансгаз" до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи", підлягає поверненню до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ТОВ "Будтрансгаз" для подальшого погашення кредиторських вимог згідно затвердженого судом реєстру вимог кредиторів та статей 26-31 Закону про банкрутство.

Згідно пояснень ліквідатора в суді апеляційної інстанції, після визнання спірного правочину з передачі майна недійсним, наступним кроком ліквідатора буде звернення до суду із відповідним позовом про витребування майна на користь ТОВ "Будтрансгаз" для включення його до складу ліквідаційної маси.

У відповідності до ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, на підстав аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що майно боржника підлягає поверненню та включенню до складу ліквідаційної маси цього боржника лише у разі, коли таке майно дійсно належить товариству на праві власності або повного господарського відання.

Разом з тим, як було встановлено вище, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності ТОВ "Будтрансгаз" на вказані об'єкти нерухомості, тобто ТОВ "Будтрансгаз" за відсутності доказів реєстрації нерухомого майна, переданого до його статутного капіталу, як того вимагають ст.ст. 182, 331 ЦК України, не набуло права власності на вищезазначене майно, як наслідок дане спірне майно наразі не підлягає включенню до складу ліквідаційної маси боржника.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду України щодо права особи на звернення до суду лише у разі наявності, зокрема, порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кирика В.К. про визнання правочину недійсним, оскільки за відсутності доказів реєстрації нерухомого майна боржника, переданого до його статутного капіталу, права позивача укладенням спірного правочину не були порушені, відтак звернення ліквідатора до суду в даному випадку з відповідною заявою є передчасним.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених обставин не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із порушенням прав позивача, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "-Еліт-Буд-" підлягає задоволенню, а відповідна ухвала суду першої інстанції - скасуванню у зв'язку з недоведеністю порушень права позивача під час звернення до суду з даним позовом з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо заяви ТОВ "-Еліт-Буд-" про застосування строків позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до вимог ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявленої стороною до винесення судом рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (частини перша та друга статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно ст. 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Водночас, Законом про банкрутство спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі № 922/5094/14).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За вказаних обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ліквідатора з підстав його необґрунтованості, оскільки права позивача в даному випадку не порушені, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви "-Еліт-Буд-" про застосування строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 264, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 15/488-б.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Еліт-Буд-" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №15/488-б задовольнити.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №15/488-б скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кирика В.К. про визнання правочину недійсним відмовити.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 08.04.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

Б.В. Отрюх