Ухвала

від 04.04.2019 по справі 260/1408/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

04 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1408/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стенавської А.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 освіти і науки України - представник не з'явився;

відповідач: Закарпатська обласна державна адміністрація - представник ОСОБА_2;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» - представник ОСОБА_4;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Релігійна організація ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії - представники ОСОБА_8,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185) до Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 00022496), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підгірна, буд. 46, код ЄДРПОУ 02070832), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії (89040, Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Малий Березний, вул. Центральна, буд. 156, код ЄДРПОУ 35897318) про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 04 квітня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 09 квітня 2019 року .

17 грудня 2018 року ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2018 року за № 788 «Про повернення культової будівлі у власність релігійної організації» .

27 грудня 2018 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено заяву про самовідвід судді Іванчулинця Д.В. та внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В.

02 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

14 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

18 лютого 2019 року , ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було, яка була занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання за клопотанням представника відповідача.

18 березня 2019 року , ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було оголошено перерву у підготовчому засіданні та замінено первинного позивача ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» на належного позивача ОСОБА_1 освіти і науки України, а ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача та 04 квітня 2018 року в підготовчому судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» визначився із статусом, як третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору.

У даній справі, позивач фактично підтримав ті позовні вимоги, які були сформовані первісним позивачем, іншого позову не подавав. Заявою від 01 квітня 2019 року (а.с. 187) ОСОБА_1 освіти і науки України зазначає, що враховуючи обставини справи № 260/1408/18, підтримують в повному обсязі позовні вимоги викладені у позовній заяві від 14.12.2018 року та при розгляді справи врахувати їх письмові пояснення від 29 січня 2018 року № 9.1.-11-16, ( а.с. 56)

Також просять розглянути справи без участі представника від ОСОБА_1, ( а.с.188).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що головою Закарпатської обласної державної адміністрації, Г.Г. Москаль, було видано розпорядження від 30.11.2018р. за № 788 Про повернення культової будівлі у власність релігійної громади , яке згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2016р. знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 54 та перебуває у власності ОСОБА_1 освіти і науки України. Таким чином, саме ОСОБА_1 освіти і науки України здійснює контроль та управління нерухомим майном та земельною ділянкою від імені держави, оскільки воно є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі освіти і науки Враховуючи вищенаведену обставину, Розпорядження № 788 підлягає скасуванню, оскільки зобов'язує не уповноваженого суб'єкта на вчинення дій, що будуть порушувати цілий ряд норм матеріального права. Підстава для видачі Розпорядження № 788, а саме на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року № 2а-0770/702/12 є безпідставною, оскільки в даному рішенні не вирішувалось питання про передачу згаданої будівлі у власність чи безоплатне користування релігійної громади так і підстав припинення державної власності.

29 січня 2019 року представником ОСОБА_1 освіти і науки України подано письмові пояснення відповідно до яких вказує, що відповідно до статті 70 Закону України Про вищу освіту , майно державних або комунальних закладів вищої освіти не може бути предмет застави, а також не підлягає вилучення або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків передбачених законом та наголошує, що питання відчуження даного державного майна релігійній громаді комісією ОСОБА_1 з майнових питань не розглядалось, (а.с. 56-60). Із врахуванням статті 393 ЦК України, за якою правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується. власник майна, право якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. ОСОБА_1 вважає, що Розпорядження № 788 голови Закарпатської ОДА є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки видане всупереч вимогам чинного законодавства щодо погодження даного питання та всупереч прямої заборони відчужувати майно державних закладів освіти та закладів освіти національного значення.

01 лютого 2019 року, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує, що провінція звернулася до Закарпатської обласної державної адміністрації із клопотанням від 23 жовтня 2018 року №41/8 щодо прийняття розпорядження про передачу у власність ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії, на підставі якого відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації та Закону України Про свободу совісті та релігійні організації було видано розпорядження №788 Про повернення культової будівлі у власність релігійної громади , (а.с. 64-68).

18 лютого 2019 року, Релігійною організацією ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії було надано письмові пояснення, відповідно до яких вказує, що домоволодіння по вул. А.Волошина (раніше - Жовтнева, Октябрьская), буд. №54, (у відповідності до наявних в інвентаризаційній справі КП АПБ №3051 архівних матеріалів, згідно з Випискою із поземельної книги, лист 2706 (ар.інв.спр.60), належало нам за договорами купівлі 1912 року. Складалося воно з будівлі монастиря з двором (№ п/п 1163, №ор 54, № парцели 223), та каплиці (№ п/п городі № ор 54/а, № парцели 224). На генеральному плані (схемі) вони були позначені літерами А та Б . Як вбачається із відповіді КП АПБ від 07.11.2018 року за №668, в деяких документах їх адреса зазначена як вул. Жовтнева (Октябрьская), буд. 46, у деяких у подальшому (у зв'язку зі зміною нумерації будинків на вказаній вулиці) як вул. Жовтнева (Октябрьская), буд. № 54. Наразі ж, у зв'язку зі зміною назви вулиці, їх адреса: м. Ужгород, вул. А.Волошина, 54. За Декретом ОСОБА_9 Закарпатської України від 20.04.45 №58 ці будівлі були у них вилучені та відійшли в розпорядження держави. За Постановою Секретаріату ЦК КПЗУ та ОСОБА_9 Закарпатської України від 19.07.1945 року - передані позивачу. Після здобуття Україною незалежності та впродовж наступних багатьох років неодноразово зверталися до органів влади із відповідними клопотаннями про поверненню вказаного культового майна (каплиці та монастиря) як такого, що використовувалося для задоволення релігійних потреб, а саме - для проживання та здійснення богослужінь ченцями-василіанами. Вказують , що будуть вирішувати питання про повернення решти нерухомості за вказаною адресою, (а.с. 102-104).

18 березня 2019 року, представником відповідача було надано додаткові пояснення, відповідно до яких вказує, що на спростування тверджень позивача про те, що такого об'єкту нерухомості не існує, надає генеральний план за 1952, 1969 роки у яких чітко простежується як добудовувалась та змінювалась будівля каплиці, площею 227 кв.м., (а.с. 116-112).

В підготовчому судовому засіданні 04 квітня 2019 року, представником відповідача також надано Технічний паспорт на об'єкт, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Волошина, № 54.

Відповідно до статті 173 частини 1 КАС України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом оскарження у даній справі є Розпорядження № 788 від 30.11.2018 року, за яким зобов'язано повернути культову будівлю (каплицю) площею 227 кв.м. за адресою: вул. Волошина, № 54, м. Ужгород - у власність релігійної організації "ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької Єпархії".

За частиною другою оскаржуваного Розпорядження № 788 - ОСОБА_3 вищому навчальному закладу "Ужгородський національний університет" здійснити необхідні дії щодо передавання зазначеної культової будівлі у власність релігійній організації "ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької Єпархії".

Під час підготовчого судового засідання, встановлено, що позивач та третя особа ОСОБА_3 вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" заперечують наявність у них такого об'єкту площею 227 кв.м. за вказаною адресою, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 березня 2016 року та Наказу ОСОБА_1 освіти і науки від 30.03.017 року за ними закріплена будівля фізичного факультету загальною площею 4 429, 5 кв.м., у тому числі фізичний факультет - 3926,6 кв.м. та велика фізична аудиторія площею - 502,9 кв.м. Тобто, одним із доводів позовної заяви, є те, що Розпорядження № 788 видане щодо нерухомого майна стосовно якого відсутні будь-які відомості в ОСОБА_3 реєстрі речових прав на нерухоме майно та об'єкт передачі жодним чином не ідентифіковано.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням чи загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом» .

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України , якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, предметом розгляду у даній справі є не стільки рішення Закарпатської обласної державної адміністрації як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а спірні правовідносини пов'язані із захистом порушеного права власності релігійної громади та прав позивача щодо спірного об"єкта.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної справи є суть (зміст, характер) спору. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний підхід до застосування права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 826/3202/16, від 20 червня 2018 року у справі № 814/803/17.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України , за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України , суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України , якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до статті 20 частини 1 пункту 6 ГПК України , господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, у спірних правовідносинах вбачається спір про право на об'єкт нерухомості, а тому подальше вирішення питання щодо власника спірної будівлі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 5 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд роз'яснює позивачу, що в нього є право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 180, 183, 238, 243, 248 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 освіти і науки України до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії про визнання протиправним та скасування розпорядження.

2 . Роз'яснити позивачеві, що дана справа повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

3 . Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяОСОБА_10