Постанова

від 04.06.2019 по справі 260/1408/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/4675/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року про закриття провадження (суддя - Скраль Т.В., м. Ужгород, повний текст ухвали складено 09 квітня 2019 року) у справі за позовом Міністерства освіти і науки України до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійна організація Провінція Св. Миколая Василіянського Чину Св. Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет 17.12.2018 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація Провінція Св. Миколая Василіянського Чину Св. Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.11.2018 №788 Про повернення культової будівлі у власність релігійної організації . В обґрунтування позову вказує, що головою Закарпатської обласної державної адміністрації видано оскаржуване розпорядження від 30.11.2018 №788 про повернення культової будівлі у власність релігійної громади, яке згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 54 та перебуває у власності Міністерства освіти і науки України. Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України здійснює контроль та управління нерухомим майном та земельною ділянкою від імені держави, оскільки воно є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі освіти і науки. Відтак вважає, що таке розпорядження підлягає скасуванню, оскільки зобов'язує не уповноваженого суб'єкта на вчинення дій, що будуть порушувати цілий ряд норм матеріального права. Окрім цього, вказує, що розпорядження видане щодо нерухомого майна, стосовно якого відсутні будь-які відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (об'єкт передачі жодним чином не ідентифікований), з огляду на що виконання оскаржуваного розпорядження є фактично неможливим. Підставу для видачі розпорядження, а саме на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі №2а-0770/702/12 вважає необґрунтованою, оскільки в даному рішенні не вирішувалось питання про передачу згаданої будівлі у власність чи безоплатне користування релігійної громади так і підстав припинення державної власності. Також наголошує, що розпорядження не містить мотивів та обґрунтувань, на підставі яких культова будівля передається саме у власність, а не у безоплатне користування, як це передбачено статтею 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон №987-XII).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 18 березня 2019 року замінено первинного позивача Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет на належного позивача Міністерство освіти і науки України, а Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача.

Міністерство освіти і науки України подало письмові пояснення, у яких вказує, що відповідно до статті 70 Закону України Про вищу освіту , майно державних або комунальних закладів вищої освіти не може бути предметом застави, а також не підлягає вилучення або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків передбачених законодавством. Наголошує, що питання відчуження державного майна, а саме будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Волошина, 54, м. Ужгород на користь зазначеної у розпорядженні від 30.11.2018 №788 релігійної громади комісією Міністерства з майнових питань не розглядалось. Покликається на положення статті 393 ЦК України, відповідно до змісту якої правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується. власник майна, право якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Міністерство освіти і науки України вважає, що розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.11.2018 №788 Про повернення культової будівлі у власність релігійної організації є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки видане всупереч вимогам чинного законодавства щодо погодження даного питання та всупереч прямої заборони відчужувати майно державних закладів освіти та закладів освіти національного значення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі №260/1408/18 провадження у справі за позовом Міністерства освіти і науки України до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація Провінція Св. Миколая Василіянського Чину Св. Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії про визнання протиправним та скасування розпорядження закрито у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на порушення норм процесуального права, Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги вказує, що предметом дослідження у даній справі є виключно дотримання Головою Закарпатської обласної державної адміністрації, як суб'єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього законом публічно владних управлінських функцій, вимог законодавства України. Наголошує, що даний спір не носить приватноправового характеру, оскільки не обумовлений порушенням чи загрозою порушення приватного права чи інтересу суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у розглядуваній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки як вбачається з обставин, викладених у позові, спірні правовідносини пов'язані із захистом порушеного права власності релігійної громади та прав позивача щодо спірного об'єкта та регулюються господарським законодавством України.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: -хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або -хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або -хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Із змісту позовних вимог Міністерства освіти і науки України слідує, що пред'явлений ним позов про скасування розпорядження Голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.11.2018 №788 Про повернення культової будівлі у власність релігійної організації не є адміністративним, оскільки заявлені останнім вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із захистом порушеного права власності релігійної громади та прав позивача щодо спірного об'єкта нерухомості. Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог вказував, що питання відчуження державного майна, а саме будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Волошина, 54, м. Ужгород на користь зазначеної у розпорядженні від 30.11.2018 №788 релігійної громади комісією Міністерства з майнових питань не розглядалось. Також, Міністерство освіти і науки України вважає, що оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню з тих підстав, що воно видане всупереч вимогам чинного законодавства щодо погодження даного питання та всупереч прямої заборони відчужувати майно державних закладів освіти та закладів освіти національного значення.

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, у спірних правовідносинах вбачається спір про право на об'єкт нерухомості, а тому подальше вирішення питання щодо власника спірної будівлі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Міністерства освіти і науки України до Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійна організація Провінція Св. Миколая Василіянського Чину Св. Йосафата в Україні Мукачівської Греко-Католицької єпархії про визнання протиправним та скасування розпорядженняу зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року про закриття провадження - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха