Рішення

від 09.04.2019 по справі 200/2636/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/2636/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради, третя особа - Державний Департамент України з питань виконання покарань про визнання неправомірними дії та зобов'язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (з урахуванням уточнення поховних вимог) ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання неправомірними дій щодо зняття з єдиного державного автоматизованого реєстру особи, яка мала право на пільги на житлово-комунальні послуги, з 7 листопада 2015 року, зобов'язання внести зміни в єдиний державний автоматизований реєстр особу, яка мала право на пільги на житлово-комунальні послуги, з 7 листопада 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером Державного Департаменту України з питань виконання покарань та відповідно до статті 130 Виправно-трудового кодексу України та статті 22 Закону України Про міліцію має право на 50% знижку на оплату комунальних послуг. Проте,надання йому та його сім'ї зазначеної пільги припинено у зв'язку з набранням чинності Закону України Про Національну поліцію та втратою у зв'язку з цим права на пільгу. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його право на соціальні гарантії, надані Конституцією України, при прийнятті нових законів не допускається звуження або скасування змісту та обсягу вже існуючих прав, та новий закон не має зворотної дії в часі.

Відповідач позов не визнав, 3 квітня 2019 року подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що з 7 листопада 2015 року, в зв'язку із набранням чинності Закону України Про Національну поліцію , втратив чинність Закон України Про міліцію , відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50% знижку на оплату комунальних послуг. Оскільки, саме пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в Законі України Про Національну поліцію не передбачені, відсутні встановлені Законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України Про міліцію .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання ухвали суду позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 4 квітня 2019 року.

У судове засідання 4 квітня 2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за вислугу років Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 24 травня 2001 року, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1.

Згідно довідки Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 30 січня 2002 року №8/2217 ОСОБА_1 і члени його сім'ї, відповідно до статті 130 Виправно-трудового Кодексу України та статті 22 Закону України Про міліцію мають право 50-відсоткову знижку по сплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Проте, згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 7 лютого 2019 року № 12/с-89 ОСОБА_1, як працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії, перебував у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, до 7 листопада 2015 року в зв'язку із втратою чинності Закону України Про міліцію . Позивачу було запропоновано звернутись за призначенням житлової субсидії.

Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, відповідно до статті 130 Виправно-трудового Кодексу України, який втратив чинність 1 січня 2004 року, на працівників рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ), а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На спеціалістів кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань, поширюється дія закону України "Про державну службу"

Частиною 4 статті 22 Закону України Про міліцію , який втратив чинність 7 листопада 2015 року, передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.

4 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно пункту 2 зазначеного Порядку, його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України Про міліцію (у тому числі рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби).

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги від 29 січня 2003 року № 117 (далі-Постанова №117) Міністерство соціальної політики України зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, у тому числі й відповідно до Закону України Про міліцію .

30 грудня 2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 21 грудня 2016 року в пункт 3 Постанови № 117 були внесені зміни, відповідно до яких Закон України Про міліцію виключений з переліку законів, відповідно до яких визначаються особи, які мають право на пільги за соціальною ознакою.

Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі, держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; та вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №36 до пункту 2 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'їбуло внесено зміни та виключено слова Про міліцію (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).

У зв'язку із набранням чинності Законом України Про Національну поліцію , 7 листопада 2015 року, втратив чинність Закон України Про міліцію , внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України Про міліцію , з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про Національну поліцію (у редакції Закону від 23 грудня 2015 року №900-VIII)) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Суд зазначає, що Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , яким внесено зміни в Закон України Про міліцію щодо пільг, не буввизнаний неконституційним.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України Про Національну поліцію не передбачені, відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України Про міліцію , у зв'язку з чим дії Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо зняття з єдиного державного автоматизованого реєстру ОСОБА_1 є правомірними.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 243/4524/16-а, від 20 лютого 2018 року по справі № 484/655/16-а, від 20 грудня 2018 року по справі № 227/1458/16-а, висновки яких суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Крім того, Конституційним Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі"Великода проти України" № 43331/12від 3 червня 2014 року, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. Також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на таку пільгу, є безпідставним у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитрієв В.С.