Постанова

від 11.06.2019 по справі 200/2636/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року справа №200/2636/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/2636/19-а (головуючий 1 інстанції Дмитрієв В.С., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області ) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, третя особа: Державний департамент України з питань виконання покарань про визнання неправомірними дії та зобов`язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі-відповідач, Управління) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії щодо зняття з єдиного державного автоматизованого реєстру особи, яка мала право на пільги на житлово-комунальні послуги, з 7 листопада 2015 року, зобов`язання внести зміни в єдиний державний автоматизований реєстр особу, яка мала право на пільги на житлово-комунальні послуги, з 7 листопада 2015 року (а.с. 15-16).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 25-26).

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на норми Конституції України відповідно до яких конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вважає, що законом повинно з достатньою чіткістю визначено межи дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби забезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (а.с. 29).

Від Управління на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що особи які мали право на пільги відповідно до Закону України Про міліцію втратили це право, оскільки вказаний закон втратив чинність. Передбачені законами соціально-економічні права, зокрема пільги на сплату комунальних послуг із 50% знижкою не є абсолютними та механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема із прийняттям та набранням чинності інших нормативно-правових актів. Законом України Про Національну поліцію на підставі якого втратив чинність Закон України Про міліцію встановлено нові соціальні гарантії для поліцейських, які поширюють свою дію і на колишніх працівників міліції, які мають право на пільги та соціальний захист.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за вислугу років Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 24 травня 2001 року, що підтверджується копією посвідчення № 05101 (а.с. 7).

Зі змісту довідки Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 30 січня 2002 року № 8/2217 вбачається, що ОСОБА_1 і члени його сім`ї, відповідно до статті 130 Виправно-трудового Кодексу України та статті 22 Закону України Про міліцію мають право на 50-відсоткову знижку по сплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива (а.с. 5).

Проте, згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 7 лютого 2019 року № 12/с-89 ОСОБА_1, як працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії, перебував у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, до 7 листопада 2015 року в зв`язку із втратою чинності Закону України Про міліцію . Позивачу було запропоновано звернутись за призначенням житлової субсидії (а.с. 4).

ОСОБА_1 вважає, що діями відповідача порушено його право на отримання пільг на житлово-комунальні послуги.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтєю 130 Виправно-трудового Кодексу України, який втратив чинність 1 січня 2004 року, визначено, що на працівників рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюється дія статей 22 і 23 Закону України Про міліцію (565-12), а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На спеціалістів кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України Про державну службу .

Частиною 4 статті 22 Закону України Про міліцію від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, який втратив чинність 7 листопада 2015 року, передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.

4 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї .

Згідно пункту 2 зазначеного Порядку, його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України Про міліцію (у тому числі рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби).

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги від 29 січня 2003 року № 117 (далі-Постанова № 117) Міністерство соціальної політики України зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, у тому числі й відповідно до Закону України Про міліцію .

30 грудня 2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 21 грудня 2016 року в пункт 3 Постанови № 117 були внесені зміни, відповідно до яких Закон України Про міліцію виключений з переліку законів, відповідно до яких визначаються особи, які мають право на пільги за соціальною ознакою.

Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29 січня 2003 року, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі, держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1-пільга , в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; та вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 36 до пункту 2 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`їбуло внесено зміни та виключено слова Про міліцію (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).

У зв`язку із набранням чинності Законом України Про Національну поліцію , 7 листопада 2015 року, втратив чинність Закон України Про міліцію , внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України Про міліцію , з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про Національну поліцію (у редакції Закону від 23 грудня 2015 року № 900-VIII)) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Суд зазначає, що Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , яким внесено зміни в Закон України Про міліцію щодо пільг, не був визнаний неконституційним.

Таким чином, оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України Про Національну поліцію не передбачені, тому відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України Про міліцію , а відтак дії Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо зняття з єдиного державного автоматизованого реєстру ОСОБА_1 є правомірними.

Викладена позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 243/4524/16-а, від 20 лютого 2018 року по справі № 484/655/16-а, від 20 грудня 2018 року по справі № 227/1458/16-а, висновки яких суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, Конституційним Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Великода проти України № 43331/12 від 3 червня 2014 року, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. Також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/2636/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, третя особа: Державний департамент України з питань виконання покарань про визнання неправомірними дії та зобов`язання здійснити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 200/2636/19-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 червня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко