Рішення

від 09.04.2019 по справі 520/2132/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2019 р. № 520/2132/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (майдан Конституції, буд. 1, Палац Праці, 3, під., 4, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928), Харківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (вул. Мала Гончарівська, буд. 28/30, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 41433710) про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Харківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд:

визнати протиправною постанову №2013/785/785/1 від 27.09.2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу - Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в частині призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності в сумі 31297 (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто сім гривень) грн. 00 коп.;

зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу - Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області вирішити питання щодо нарахування та проведення одноразової страхової виплати ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/2132/19.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, надав до суду відзив на позов, згідно змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на ТОВ УКРМОНТАЖЕНЕРГО отримав тяжкі травми (Політравма; закрита черепно-мозкова травма; забій головного мозку; тяжка хребетно-спинномозкова травма; забій спинного мозку та ін.), що підтверджується актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 07.05.2018 року.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №961058 від 17.07.2018 року ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності із зазначенням виду огляду - первинно, причини інвалідності - трудове каліцтво.

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №079304 від 19.07.2018 р. ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 100 відсотків.

Потерпілий ОСОБА_1 звернувся до Фонду з заявою про призначення йому страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що стався з ним 23.03.2018 року під час роботи в ТОВ УКРМОНТАЖЕНЕРГО .

Постановою від 27.09.2018 року №2013/785/785/1 призначено потерпілому ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 31297,0 грн., яка визначалась відповідно до вимог ч.2 ст. 42 Закону України №1105 з розрахунку: прожитковий мінімум для працездатних осіб х 17 х процент втрати працездатності/100 = (1841,00 х 17 х 100,00)/100 = 31 297,00 грн.

Згідно виписки банку призначена позивача сума перерахована на рахунок позивача.

Постановою від 01.10.2018 року №2013/785/785/5 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: витрати на постійний сторонній догляд (вид виплати 183, КЕКВ 2740,11) в розмірі 1 861,50 грн. (щомісячно) та витрати на спеціальний медичний догляд (вид виплат 180, КЕКВ 2740,10) в розмірі 3 723,00 грн. (щомісячно).

Постановою від 27.09.2018 року №2013/785/785/2 потерпілому призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4831,74 грн.

Не погоджуючись з розміром одноразової допомоги позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 46 Конституції України встановлено - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ст.13 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 14 цього Закону визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Тобто, законодавцем встановлено, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 10 липня 2018 року у справі №165/551/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1)особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2)учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3)особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1)страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2)страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3)страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4)страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1)потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2)особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів (ч.І та ч. 2 ст. 44 Закону України №1105).

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (ч.2 ст.47 Закону України №1105).

Нормами частини 2 статті 42 Закону України №1105 (в редакції яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 №2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності відповідачем неправильно нараховано її розмір, оскільки розрахунок цієї допомоги проводився органом Фонду лише на підставі статей 36 та 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , без врахування норм Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24, який діяв на момент настання страхового випадку та, як зазначає позивач, підлягав застосуванню до даних правовідносин.

Пунктом 3.5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24 (надалі - Порядок №24) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено: одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату. У разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров'я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги підлягає зменшенню, але не більше як на 50 відсотків (пункт 3.5.3 Порядку №24).

Посилання позивача на необхідність застосування до даних правовідносин норми п 3.5.1 Порядку №24 є хибним, оскільки зазначений порядок прийнято правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат та здійснення робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, на основі та у відповідності Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 р. №1105- XIV (в редакції до 01.01.2015 року).

Норма пункту 3.5.1 Порядку №24, на яку посилається позивач повністю узгоджувалась з нормою частини 2 статті 34 Закону.

Проте, 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року №77-VIII, яким викладено Закон в іншій редакції.

Тому, на момент настання страхового випадку позивача правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року №1105- XIV (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року), (надалі - Закон України №1105).

Пунктами 8 та 9 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1105 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

Норма п. 3.5.1 Порядку, на застосування якої наполягає Позивач, не узгоджується з нормами Закону України №1105 (в редакції яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), а тому не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки її застосування суперечитиме Закону України №1105, який має вищу юридичну силу.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N17- рп(v017p710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно- правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України (254к/96-ВР).

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

З огляду на вказане, відповідачем правомірно призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 31297,0 грн., відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (майдан Конституції, буд. 1, Палац Праці, 3, під., 4, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928), Харківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (вул. Мала Гончарівська, буд. 28/30, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 41433710) про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.