Постанова

від 12.03.2019 по справі 804/5977/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/5977/15

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року

у справі № 804/5977/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Комплект КР

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Комплект КР звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0002591500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 57018,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 86 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за межами строку встановленого п.п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено. Судом встановлено допущення відповідачем порушень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не доведеність правомірності його винесення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, вказавши на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідач посилається на те, що операції позивача з ТОВ Промо Буд Сервіс та ТОВ Компанія Інтер Трейд не мають розумної економічної мети та не спричинили реального настання правових наслідків по ланцюгу та здійснені для операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.03.2019.

Повноважні представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Автокомплект КР щодо взаємовідносин з ТОВ Промо Буд Сервіс та ТОВ Компанія Інтер Трейд в період з 01.06.2014 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 №169/04-83-22-01/38334398.

Перевіркою встановлено порушення п. 185.1, ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредит з ПДВ на загальну суму 456124,54грн. за червень 2014 року, в тому числі по контрагентам: ТОВ Компанія Інтер-Трейд на загальну суму 55932,12грн. в т.ч. ПДВ 9322,02грн. та ТОВ Промо Буд Сервіс на загальну суму 217755,12 грн. в т.ч. ПДВ 36292,52 грн.

До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що ТОВ Авто-Комплект КР придбало у ТОВ Промо Буд Сервіс комплектуючи до автомобілів, але до перевірки не надані сертифікати якості та технічні паспорти, відсутні документи про місце навантаження-розвантаження, оприбуткування товару на склад. Контрагент ТОВ Компанія Інтер Трейд надавало послуги з ремонту автомобілів, однак ТОВ Авто-Комплект КР не має транспортних засобів.

Крім того, відповідачем врахована наявність актів, складених іншими податковими органами, про неможливість проведення зустрічної звірки з платником податку-контрагентом позивача у зв'язку з його незнаходженням за податковою адресою.

На підставі акту перевірки Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002591500 від 30.10.2014, яким ТОВ Авто-Комплект КР збільшено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 45614,54 грн., та штрафні санкції 11403,64 грн., загальна сума 57018,18 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

За визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пп. а ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За визначенням, наведеним пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, визначення об'єкта оподаткування, формування податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 02.06.2014 між ТОВ Промо Буд Сервіс (Продавець) та ТОВ Авто-Комплект КР (Покупець) укладено договір поставки №11-Т, предметом якого є передача у власність Покупця товару, згідно рахунку-фактури, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов цього договору оформлені податкові накладні на суму 217755,13 грн. (в т.ч. ПДВ-36292,52 грн.) та видаткові накладні № 24 від 02.06.2014 на загальну суму 52514,88 грн. (в.ч. ПДВ - 8752,48 грн.), № 32 від 03.06.2014 на загальну суму 37174,76 грн. (в.ч. ПДВ- 6195,79 грн.), № 103 від 05.06.2014 на загальну суму 52299,94 грн. (в.ч. ПДВ- 8716,66 грн.), № 220 від 10.06.2014 на загальну суму 45442,49 грн. (в.ч. ПДВ - 7573,75 грн.), № 245 від 11.06.2014 на загальну суму 30323,06 грн. (в.ч. ПДВ - 5053,84 грн.).

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися у безготівковій формі за платіжними дорученнями № 498 від 04.08.2004 на суму160000 грн., № 530 від 26.08.2014 на суму 57755,13 грн.

02.06.2014 між ТОВ Авто-Комплект КР (Замовник) та ТОВ Компанія Інтер-Трейд (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 02/06-1 з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту.

На виконання умов вказаного договору оформлені податкові накладні на суму 55932,12 грн. (в т.ч. ПДВ-9322,02 грн.) та акти виконаний робіт № 9 від 02.06.2014 на загальну суму 2563,20 грн. (в.ч. ПДВ - 427,20 грн.), № 199 від 11.06.2014 на загальну суму 23043,12 грн. (в.ч. ПДВ- 3840,52 грн.), № 386 від 17.06.2014 на загальну суму 20772,00 грн. (в.ч. ПДВ- 3462,00 грн.), № 611 від 23.06.2014 на загальну суму 9553,80 грн. (в.ч. ПДВ - 1592,30 грн.). Оплата за товар здійснювалася шляхом взаємозаліку.

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу продукції, виконаних робіт підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, актами виконаних робіт.

Стосовно посилань відповідача на ненадання позивачем сертифікатів якості або інших документів щодо товару, то згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Таким чином, передача сертифікатів якості покупцям є обов'язком продавця.

Крім того, законодавством про бухгалтерський та податковий облік не передбачено, що сертифікат, паспорт якості (відповідності) є обов'язковими первинними документами, що підтверджують здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару. Перелічені документи не відносяться до тих, які є підставою для формування податкового кредиту, а тому їх ненадання позивачем для проведення перевірки не є підставою для висновку податкового органу про нереальність здійснених господарських операцій.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В спірному випадку відсутність сертифікатів якості, технічних паспортів, документів про місце навантаження-розвантаження, за наявності інших, зазначених вище первинних документів, не спростовують дійсність проведених господарських операцій та зміну в майнових активах їх учасників.

Крім того, слід зазначити що контролюючі органи не мають давати висновки щодо розумності чи нерозумності економічної мети укладених правочинів адже це є внутрішньогосподарською діяльністю платників податків та вони самі визначають напрямки розвитку своєї підприємницької справи.

На момент укладення та реалізації вказаних договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару (надання послуг) відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про порушення відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи. 14.10.2014 відповідачем отримані заперечення на Акт перевірки від 30.09.2014 №169/04-83-22-01/38334398.

21.10.2014 відповідач надав висновок про результати розгляду заперечень до акту перевірки №18770/04-83-22-03, який був надісланий позивачу засобами поштового зв'язку та лише 30.10.2014 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002591500, тобто з пропуском триденного строку, що визначений п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, тоді як відповідно до п.п.21.1.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи податкових органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем допущені порушення при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0002591500 є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 804/5977/15 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко