Постанова

від 03.04.2019 по справі 0440/6340/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6340/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участі: представника відповідача: Бохан Оксани Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 (суддя Боженко Н.В., повний текст рішення складено 23.11.2018)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь" до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Спецавтодеталь , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ДН845/250/АВ/ІП-ФС/455 від 23.07.2018 року про накладення на ТОВ Спецавтодеталь штраф у розмірі 3 723грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування ТОВ Спецавтодеталь та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовані актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.07.2018 року № ДН845/250/АВ, видано припис про усунення виявлених порушень № ДН845/250/АВ/П від 12.07.2018 року та прийнято 23.07.2018 року постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН845/250/АВ/ІП-ФС/455, якою накладено штраф у розмірі 3 723 грн. Позивач вважає, що ним не було допущено порушень трудового законодавства України, зокрема Кодексу законів про працю України та Закону України Про оплату праці , а отже у відповідача були відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення позивача до відповідальності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем правомірно сплачувались суми авансу, виходячи із фактично відпрацьованих днів, а також не порушено право осіб як на отримання виплат до відпустки, так і на право звільнення в день подання відповідної заяви.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що підставою для проведення інспекційного відвідування стало звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, а також інформація, надана листом Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. в ході проведення інспекційного відвідування встановлено випадки розірвання трудових договорів, укладених на невизначений строк, в день звільнення, тобто без наявності письмового попередження за 2 тижні. Встановлені також випадки виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки за один день до початку відпустки. Встановлені випадки виплати заробітної плати за першу половину місяця менше за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки працівника.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що стаття 38 КЗПП не передбачає обов'язку працедавця відмовити працівнику у звільненні з роботи з дати подання заяви. В разі надання відпустки в стилі терміни, наприклад в зв'язку з сімейними обставинами та ін., не є порушенням виплата відпускних за однин день до відпустки. Колективним договором встановлено, що заробітна плата за другу половину місяця встановлюється не пізніше 23 числа. Отже порушень не відбулося.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держапраці у Дніпропетровській області від 27.06.2018 року №537-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 03.07.2018 року №211, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Попко Г.А., за участі головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Іващенко І.І. в період з 03.07.2018 року по 04.07.2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтодеталь з питань обліку робочого часу, повноти нарахування та термінів виплати заробітної плати, здійснення остаточного розрахунку при звільненні.

Судом апеляційної інстанції встановлено що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, норми Закону України Про відпустки , Закону України Про оплату праці Закону України Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення перевірки стало звернення працівника ОСОБА_5 від 18.06.2018 року щодо порушення стосовно нього законодавства про працю та повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, надане листом Управління захисту економіки в Дніпропетровській області від 14.06.2018 року № 4646/39/103/02-2018.

За результатами проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтодеталь складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.07.2018 року № ДН845/250/АВ.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- випадки розірвання трудових договорів, укладених на невизначений строк, в день звільнення, тобто, без наявності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- випадки виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки за один день до початку відпустки, що порушує вимоги ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 ЗУ Про відпустки ;

- випадки виплати заробітної плати за першу половину місяця менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника, що порушує вимоги ч. 3 ст. 115 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 ЗУ Про оплату праці .

Матеріали справи містять припис про усунення виявлених порушень № ДН845/250/АВ/П від 12 липня 2018 року. Так, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області приписом визначено:

- забезпечити виконання вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України та повідомити управління про наявність розірвання трудових договорів, укладених на невизначений строк, після письмового попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні;

- забезпечити виконання вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України Про відпустки та повідомити управління про виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки за три дні до початку відпустки;

- забезпечити виконання вимог ч. 3 ст. 115 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 ЗУ Про оплату праці та повідомити управління про виплати заробітної плати за першу половину місяця не мешне оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно припису позивачу визначено строк до 31.07.2018 року для усунення порушень та інформування про виконання вимог припису.

Водночас, позивачем 20 липня 2018 року направлено до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області скаргу щодо припису про усунення виявлених порушень від 12.07.2018 року № ДН845/250/АВ/П.

23 липня 2018 року, на підставі акта інспекційного відвідування від 04.07.2018 року № ДН845/250/АВ, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН845/250/АВ/ІП-ФС/455, якою накладено на ТОВ Спецавтодеталь штраф у розмірі 3 723грн., відповідно до абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач не погоджується із прийнятою постановою про накладення штрафу, вважає її протиправною.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Державна інспекція України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 1, 3 пункту 4 Положення визначено, що органи Державної інспекції України з питань праці відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства; державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Слід взяти до уваги, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Так, пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці зокрема Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.

Відповідно до пп.1 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно п.12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).

Згідно частини 1 статті 6 Закону України Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Матеріалами справи підтверджується, що в силу направлення на проведення перевірки № 211 від 03.07.2018 року, підставою для позапланової перевірки стали повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, надане листом Управління захисту економіки в Дніпропетровській області від 14.06.2018 року № 4646/39/103/02-2018 та звернення працівника ОСОБА_5 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позапланова перевірка в такому разі мала проходити лише з питань обліку робочого часу, повноти нарахувань та термінів виплати заробітної плати, здійснення остаточного розрахунку при звільненні.

Разом з тим, з акту вбачається, що перевірка ТОВ Спецавтодеталь проведена з питань додержання вимог законодавства про працю та оплату праці в цілому на підприємстві.

Частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2 - 7 цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Державної інспекції України з питань праці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Державної інспекції України з питань праці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Державної інспекції України з питань праці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Державної інспекції України з питань праці чи її територіального органу.

Згідно акту, під час проведення інспекційного відвідування ТОВ Спецавтодеталь відповідачем встановлено низку порушень законодавства, що призвело до відповідних наслідків у вигляді штрафу.

Так, актом перевірки зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування ТОВ Спецавтодеталь встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 38 КЗпП України, трудові договори укладені на невизначений строк з працівниками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, розірваний без письмового попередження за два тижні.

Слід взяти до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник .

Матеріалами справи підтверджується, що від працівників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ТОВ Спецавтодеталь надійшли заяви про звільнення їх із займаних посад за власним бажанням.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України не передбачено обов'язку працедавця відмовити працівнику у звільненні з роботи з дати подання заяви.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення статті 38 КЗпП України в наслідок звільнення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в день звернення їх з відповідними заявами, тобто в строк про який просив працівник (а не через два тижні).

Відносно порушень, зазначених в акті, а саме вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України Про відпустки (позивачем заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.01.2018 року працівник підприємства ОСОБА_9 написав заяву про надання щорічної основної відпустки на 7 календарних днів з 23.01.2018 року. Отже, заява працівником про відпустку надана роботодавцю за день до можливої відпустки. В даному випадку роботодавець може задовольнити, а може і не задовольнити таку заяву, виходячи з обставин виробничої необхідності. Зазначене, є правом, а не обов'язком роботодавця.

Згідно наказу від 22.01.2018 № 11-К працівнику ОСОБА_9 надана частина чергової відпустки терміном 7 календарних днів з 23.01.2018 року.

Отже, роботодавець задовольнив заяву працівника про відпустку.

На підставі вказаного наказу здійснений розрахунок відпускних та виплачена сума відпускних 22.01.2018 року.

Оскільки працівником подана заяву про відпустку за день до самої відпустки, то і розрахунок відпускних, не міг бути сформований раніше зазначеної дати (інше було б алогічним).

Так, 22.01.2018 року підприємством (позивачем) здійснено виплату заробітної плати (авансу) за першу половину січня 2018 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки.

Частиною 1 статті 21 Закону України Про відпустки також встановлено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку.

Однак, враховуючи, що працівник з заявою про відпустку звернувся лише 22.01.2018 року, а просив надати відпустку з 23.01.2018 року, тобто в стислі терміни, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не було порушено вимог трудового законодавства з огляду на забезпечені права працівника в даному випадку.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду пе5ршої інстанції, що в даному випадку застосування санкцій до позивача є необґрунтованим.

Стосовно зазначених у акті порушень ч. 3 ст. 115 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 ЗУ Про оплату праці (працівникам ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 виплачена заробітна плата (аванс) менша ніж мала бути виплачена виходячи з фактично відпрацьованого часу), колегія суддів апеляційної інстанції зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 КЗпП України, розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Першою половиною місяця вважається 15 календарних днів.

Отже, заробітна плата за першу половину місяця (15 календарних місяця) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу з 1 по 7 число.

Водночас, 23 числа відповідного місяця, ТОВ Спецавтодеталь нарахувало та виплатило заробітну плату працівникам за фактично відпрацьовані дні за першу половину місяця (з 1-го по 15-те число).

Слід взяти до уваги, що конкретні терміни виплати заробітної плати встановлюється підприємством самостійно в Колективному договорі або іншому нормативному акті.

При цьому, Колективним договором позивача встановлені терміни виплати зарплати, зокрема, п.5.12 передбачено, що адміністрація зобов'язується виплачувати заробітну плату працівникам Товариства регулярно, не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплати: заробітна плата (аванс) за першу половину місяця (з 1-го по 15-е число звітного місяця включно) виплачується не пізніше 23 числа звітного місяця і становить не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку встановленого окладу (тарифу) працівника з утриманням обов'язкових податків та внесків.

Таким чином, у відповідності зо умов Колективного договору підприємством (позивачем) правомірно сплачувались суми авансу виходячи із фактично відпрацьованих днів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 23.07.2018 року № ДН845/250/АВ/ІП-ФС/455 у розмірі 3 723 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено протиправність прийнятого ним рішення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Права та інтереси позивача захищені рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 03.04.2019 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03.04.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.04.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя С.М. Іванов