Постанова

від 01.04.2019 по справі 826/4649/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4649/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В. та Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Борозни М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2017 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, якою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №000503306 та повернути суму сплаченого податкового зобов'язання у вигляді додаткового блага в розмірі 4 634,86 грн. за анулювання боргу за кредитним договором №014-1390-КП від 17.10.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, порушив Закон України № 321-VIIІ від 9 квітня 2015 року та п.8 підр.1 розділу ХХ Податкового Кодексу України в редакції від 01.08.2016, згідно яких курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного кредиту не відноситься до доходів платника податку та не оподатковуються.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №000503306 прийнято правомірно, як наслідок, відсутні підстави для його скасування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 3 травня 2016 року ОСОБА_4 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, згідно якої задекларовано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 26 219,28 грн та нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4 634,86 грн і військовий збір в сумі 393,29 грн.

У період з 24 жовтня 2016 по 28 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2016 року №361/1-26-50-13-06-НОМЕР_1 (далі- акт перевірки) про порушення позивачем п. 163.1.1 п. 163.1 ст 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 705,96 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №000503306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 882,45 грн. (за основним платежем 8 705,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 176,49 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, і не є спірними.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог зазначив, що позивачу прощено, зокрема, суму основного боргу (неповернутого кредиту) в розмірі 69 749,10 грн., проте позивачем зазначено у декларації суму доходу у вигляді додаткового блага 26 219,28 грн., тобто не в повному обсязі.

Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.163.1 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За приписами ст.164.1 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За змістом ст.14.1.56 та 54 ПК України вбачається, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Статтею 14.1.47 ПК України визначено поняття додаткового блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Так, відповідно до абз."д" ст.164.2.17 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню , згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається із матеріалів справи, що 17 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014-1390-КП, відповідно до умов якого банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 45 000 доларів США терміном погашення на 10 років по курсу 5,05 грн.

Згідно з додатком №1 до договору про внесення змін № 1 від 16 червня 2015 року до договору кредиту № 014-1390-КП від 17 жовтня 2006 року анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту) 3 280,28 доларів США.

Фізичною особою ОСОБА_4 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 року, якою задекларовано дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 26 219, 28 грн., нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4 634,84 грн. та військовий збір в сумі 393,29 грн.

Отже, станом на 16 червня 2016 року борг за кредитом позивача складав 3 280,28 доларів США.

Так, за курсом Нацбанку України станом на день прощення суми боргу в гривневому еквіваленті вона складала 69749,10 грн., ця ж сума прощеного боргу в гривневому еквіваленті станом на 01 січня 2014 року становила 26219,28 грн. за валютним курсом долара США до Української гривні - 7,993 грн..

Таким чином, різниця між 69749,10 грн. та 26219,28 грн. складає 43529,82 грн., є курсовою різницею та не вважається доходом (додатковим благом) в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

З урахуванням вищезазначеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 18.11.2016 року №000503306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 882,45 грн. (за основним платежем 8 705,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 176,49 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими вимогами позивача щодо повернення суми сплаченого податкового зобов'язання у вигляді додаткового блага в розмірі 4 634,86 грн. за анулювання боргу за кредитним договором №014-1390-КП від 17.10.2006 року, оскільки із вищезазначених висновків суду вбачається, що анульована банком сума у розмірі 26219,28 грн. відповідає поняттю доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, та правильно позивачем було задекларовано та на виконання податкових зобов'язань сплачено з цієї суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Доводи позивача про неповідомлення її банком про отримання нею додаткового блага не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, обізнаність позивача про зазначений факт підтверджується самими діями позивача щодо подання декларації про майновий стан у 2016 році та добровільній сплаті податків.

Внаслідок наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта є частково обґрунтованими і такими, що заслуговують уваги частково. Висновок суду першої інстанції, що дії відповідача є правомірними, на думку колегії є помилковим у зв'язку з вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що аргументи апелянта заслуговують уваги частково, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у в розмірі 640,00 грн. та подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн., що разом складає 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461)

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року № 000503306.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461) судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у в розмірі 640,00 грн. та подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн., що разом складає 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель