Постанова

від 09.04.2019 по справі 500/2065/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/932/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,

представника позивача Чернявської Г.П.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-Лам до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Баб'юк П.М.,

час ухвалення рішення - 11:40:33,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 17 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2018 року ТзОВ Євро-Лам звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № ТР 1126/414/АВ ЗП-ФС від 05 вересня 2018 року про накладення штрафу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20-21 серпня 2018 року в ТОВ "Євро-Лам" службовою особою Управління Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю України, в ході якого виявлено ознаки порушення окремих вимог чинного трудового законодавства України, про що складено акт інспекційного відвідування від 21 серпня 2018 року. 05 вересня 2018 року за результатами розгляду справи на підставі акта про виявлення ознак порушення законодавства про працю уповноваженою особою - заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області на ТОВ "Євро-Лам" накладено штраф в розмірі 11169,00 грн згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, про що складено постанову за № ТР 1126/414/АВ ЗП-ФС.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 05 вересня 2018 року № ТР 1126/414/АВ/ЗП-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Євро-Лам .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для позивача наступила відповідальність згідно з абзацом 8 частини другої ст. 265 КЗпП України у вигляді штрафу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (хоча і за кожне порушення), а не трьох мінімальних заробітних плат, як це було застосовано територіальним відділенням Держпраці, оскільки порушення строків виплати заробітної плати склало не більше як один місяць, хоча мали вони місце в періоді більш як за один місяць (червень-липень 2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Держпраці у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що порушення встановлених строків виплати заробітної плати мало місце більш ніж як за один місяць, так як із порушення встановлених строків виплачувалась заробітна плата як в червні, так і в липні 2018 року, тобто два місяці підряд. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що затримка у виплатах належних сум заробітної плати складала не більше одного місяця і була викликана тимчасовою відсутністю коштів на рахунку підприємства, яке фактично розпочало свою господарську діяльність з початку 2018 року. Відповідальність до підприємства повинна бути застосована згідно з абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України як за порушення інших вимог трудового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечила, в своїх поясненнях покликався на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС в Тернопільській області 02 липня 2018 року надіслано на адресу Управління Держпраці у Тернопільській області лист №5456/10/19-00-13-01-30/13340, який містив інформацію щодо підприємств, які нараховували середньомісячну заробітну плату у розмірах менше або на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати(а.с.56).

Управлінням Держпраці в Тернопільській області 16 серпня 2018 року видано наказ №535 про проведення інспекційних відвідувань у ТОВ "Євро-Лам" та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 16.08.2018 №ТР 1126/414 (а.с.55).

20-21 серпня 2018 року в ТОВ "Євро- Лам" службовою особою Управління Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю України.

За результатами складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ТР 1126/414/АВ від 21 серпня 2018 року(а.с.8-12).

В ході інспекційного відвідування виявлено ознаки порушення окремих вимог чинного трудового законодавства України, а саме: в порушення вимог ст. 100 КЗпП України у зв'язку з не проведенням у товаристві атестації робочого місця рамника, дев'яти працівникам товариства, що працювали на посаді рамника, не встановлена підвищена оплата праці шляхом визначення за результатами атестації розміру доплати за роботу у несприятливих умовах праці; в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата працівникам товариства в окремих випадках виплачувалась один раз на місяць, так, наприклад, заробітна плата за першу половину липня 2018 року (аванс) у товаристві не виплачувалась, також з порушенням строків виплати виплачена заробітна плата за другу половину червня, термін виплати якої до 07 липня 2018 року фактично була виплачена лише 24 липня 2018 року; в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок зі звільненими працівниками товариства в окремих випадках у день звільнення не проводиться, а проводиться із затримками. Так, звільненим 14 червня 2018 року сортувальникам матеріалів та виробів із деревини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належало виплатити у день звільнення 14 червня 2018 року остаточний розрахунок у сумах відповідно 2610,29 грн та 2457,34 грн, які фактично були виплачені лише 22 червня 2018 року, термін затримки виплати розрахунку при звільненні 8 календарних днів. Порушення строків виплати остаточного розрахунку мало місце і при звільненні 07 липня 2018 року сортувальника ОСОБА_7, остаточний розрахунок якому у сумі 387, 30 грн, що мав бути виплачений в день звільнення, фактично виплачений лише 01 серпня 2018 року - термін затримки розрахунку при звільненні - 23 календарні дні; в порушення вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України на час інспекційного відвідування звільненим працівникам товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у зв'язку із затримкою виплати їм остаточного розрахунку при звільненні не нарахований та не виплачений їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ТОВ "Євро-Лам" 28 серпня 2018 року подано в Управління Держпраці в Тернопільській області зауваження щодо акту №ТР 1126/414/АВ від 21 серпня 2018 року(а.с.43). Зазначено, що порушення чинного трудового законодавства були допущені з об'єктивних причин, зокрема, несвоєчасна виплата розрахункових коштів викликана відсутністю коштів на банківському рахунку та значною заборгованістю.

За результатами розгляду справи на підставі акта №ТР 1126/414/АВ від 21 серпня 2018 року відповідачем винесено постанову №ТР 1126/414/АВ/ЗП-ФС від 05 вересня 2018 року уповноваженою особою - заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області, відповідно до якої на ТОВ "Євро-Лам" накладено штраф в розмірі 11169,00 грн згідно з абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України(а.с.13). Зазначену постанову відповідно до супровідного листа №3036/01-05-12.3/18 направлено на адресу позивача 05 вересня 2018 року(а.с.37).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Повноваження Управління Держпраці у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V(далі - Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно із ст. 3 Закону № 877-V Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 877-V передбачено, що однією з підстав для проведення позапланових заходів є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Згідно із п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктами 8, 9 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно із п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Пунктом 19 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

З матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної перевірки, відповідачем було встановлено наступні порушення позивачем КЗпП України: порушення строків виплати заробітної плати в червні та липні 2018 року; порушення строку виплати заробітної плати за другу половину червня 2018 року (слід було виплатити - 06.07.2018 року, фактично виплачено 24.07.2018 року, тобто, прострочено на 19 днів), та невиплату заробітної плати за першу половину липня (слід було виплатити - 23.07.2018 року, фактично виплачено - 01.08.2018 року, тобто із затримкою в 10 днів); двом працівникам підприємства остаточний розрахунок при звільненні було виплачено 22 червня, в той час як їх було звільнено 14 червня, тобто затримка у виплаті склала 8 днів; одному працівнику розрахункові були виплачені з затримкою в 23 днів (звільнений - 07 липня, розрахункові виплачено - 01 серпня).

Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови прийшов до висновку про те, що у даному випадку не було дотримано вимог ст. 100 КЗпП України, ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 117 КЗпП України, що у свою чергу є підставою для притягнення до відповідальності за абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі недотримання вимог вищевказаних статтей є підстави для застосування до юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, фінансових санкцій, передбачених абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, у розмірі мінімальної заробітної плати.

При проведенні розрахунку в інші строки, ніж ті, що передбачені статтею 116 КЗпП України потрібно виконати вимоги статті 117 КЗпП України, а саме виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, за порушення вимог статті 116 КЗпП України передбачена адміністративна відповідальність, яка визначена частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В той же час, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту норми КЗпП, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, слідує, що штрафна санкція в розмірі трьох мінімальних заробітних плат застосовується за порушення строків (які чітко визначені) виплати заробітної плати, інших виплат, більше як за один місяць; виплати заробітної плати, інших виплат не в повному обсязі.

Провівши системний аналіз зазначених норм права, колегія суддів зазначає, що санкція передбачена статтею 265 частиною 2 абзацом 3 КЗпП застосовується за порушення строку виплати систематичних виплат, якою у тому числі є і заробітна плата, оскільки така підлягає до виплати не рідше ніж два рази на місяць або разових виплат.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення строків виплати заробітної плати не більше як за один місяць юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, незважаючи на періодичність (1 - 2 чи більше разів на рік) вчинення такого порушення.

Така позиція узгоджується з позицією центрального органу Держпраці, що викладена в листі "Щодо надання роз'яснення з питань застосування абзацу 3 та 8 частини другої статті 265 КЗпП" від 26.07.2018 року №58920/4/4.3-ДП-18.

Аналізуючи норми права та фактичні обставини справи, порушення строків виплати заробітної плати склало не більше як один місяць, хоча мали вони місце в періоді більш як за один місяць (червень-липень 2018 року). А, відтак, для позивача, наступила відповідальність згідно з абзацом 8 частини другої ст. 265 КЗпП України у вигляді штрафу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (хоча і за кожне порушення), а не трьох мінімальних заробітних плат, як це було застосовано територіальним відділенням Держпраці.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем не вірно застосовано норми КЗпП України при притягненні до відповідальності позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної постанови відповідача.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 500/2065/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Д. М. Старунський