Ухвала

від 08.04.2019 по справі 826/27660/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

08 квітня 2019 року Справа № 826/27660/15

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши матеріали клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Недекс до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Недекс звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків.

Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків.

Відповідач втретє подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У зазначеному клопотанні апелянт посилається на скрутне фінансове становище, на те, що при попередньому зверненні до суду з апеляційною скаргою йому не було відстрочено сплату судового збору чи звільнено від його сплати.

Перевіривши таке клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що оскаржуване апелянтом рішення суду першої інстанції було ухвалено 31.05.2018 р., його копію апелянтом отримано 15.06.2018 р. /Т.1 а.с. 161/, а дана апеляційна скарга подана ним 27.03.2019 р., тобто більше, ніж через вісім місяців та зі спливом тридцяти денного строку, регламентованого статтею 295 КАС України.

Разом з тим, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, наведені апелянтом в його клопотання доводи щодо наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду у цій справі є необґрунтованими, та не свідчать про наявність поважних причин його пропуску, а тому в задоволення вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 295, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач

Судді: