Ухвала

від 04.04.2019 по справі 675/3007/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 675/3007/18-ц

провадження № 61-2781ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач),

Висоцької В. С., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсними угод про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки, визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ (далі - СТОВ Зоря ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсними угод про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки, визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України у зв?язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із змісту позовної заяви СТОВ Зоря вбачається, що пред'явлено 61 позовну вимогу до 23 відповідачів, з яких 22 відповідачі - фізичні особи, зареєстроване місце проживання яких в різних населених пунктах Хмельницької та Полтавської областей. Також, із змісту позовної заяви встановлено, що СТОВ Зоря у період з 2008 року по 2011 рік укладені договори оренди земельних ділянок з відповідними індивідуальними кадастровими номерами з відповідачами 2 - 22, включно, які були зареєстровані у Ізяславському відділенні ХРФДПЦДЗК (між СТОВ Зоря та відповідачами 2 - 19, включно) та в Управлінні Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області (між СТОВ Зоря та відповідачами 20, 21, 22), про що в Державному реєстрі вчинено відповідні записи. Згідно позовної заяви ОСОБА_4, будучи працівником позивача, уклав угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок між СТОВ Зоря та відповідачами 2 - 22, включно, у зв'язку з чим була проведена державна реєстрація припинення права оренди позивача, а земельні ділянки передані ОСОБА_4в користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договорами про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеними останнім з відповідачами 2 - 22. Предметом оскарження є встановлення недійсності угод про розірвання договорів оренди та договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеними між ОСОБА_4 та відповідачами 2 - 22, а також скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію права припинення оренди СТОВ Зоря та державної реєстрації права емфітевзису ОСОБА_4 Таким чином, позовні вимоги, заявлені до вказаних відповідачів та до державного реєстратора, не пов'язані між собою підставами виникнення та не є похідними в розумінні статті 188 ЦПК України. Позовні вимоги СТОВ Зоря до кожного із відповідачів не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. При цьому підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача щодо кожного з відповідачів. Відповідно об'єднання позовних вимог позивача до 23 відповідачів, в тому числі, до 22 відповідачів - фізичних осіб, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, а також призведе до його затягування, чим буде порушено вимоги статті 210 ЦПК України щодо строків розгляду справи.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги, заявлені до кожного з відповідачів, не пов'язані між собою підставами виникнення і поданими доказами, оскільки підставою позову є фактичні обставини за кожним окремим правочином між відповідачами, вказані правочини між собою жодним чином не пов'язані, мають окрему юридичну та правову природу, на яких ґрунтується вимога позивача щодо кожного з відповідачів, предметом правочинів є окремі об'єкти нерухомості, докази за кожним правочином є окремими, як і підстави виникнення вимог до кожного окремого відповідача з врахуванням часу, місця та обставин укладення спірних угод. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги пов'язані між собою фактичними і юридичними підставами виникнення, поданими доказами, що предметом спору є однорідні права та обов'язки, які виникли з однакових за змістом договорів, предметом позову є однорідні позовні вимоги, слід відхилити, оскільки такі доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим судами обставинам справи, спростовуються вищенаведеним обґрунтуванням в мотивувальній частині ухвали.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, СТОВ Зоря просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимоги СТОВ Зоря до відповідачів про визнання угод про розірвання договорів оренди недійсними ґрунтуються на тому, що працівник товариства ОСОБА_4 уклав з іншими відповідачами угоди про розірвання усіх договорів оренди без відповідних повноважень. Юридичною підставою усіх позовних вимог є одні й ті ж норми закону - статті 203, 215, 238 ЦК України. Оспорювані договори емфітевзису укладені також ОСОБА_4 у період дії договорів оренди, тому оспорюються позивачем. Таким чином, позовні вимоги пов?язані між собою фактичними та юридичними підставами, підтверджуються однаковими доказами. Зміст усіх угод про розірвання договорів оренди землі та емфітевзису є ідентичним та відрізняється лише найменуванням та реквізитами сторін, кадастровими номерами і площею земельних ділянок. Таким чином, висновок судів про порушення правил об'єднання позовних вимог є необґрунтованими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного судувважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини другої статті 50 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК Українисуд повертає заяву позивачу, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повертаючи заявнику позовну заяву, вірно виходив з того, що позовні вимоги, заявлені до кожного з відповідачів, не пов'язані між собою підставами виникнення і поданими доказами, оскільки підставою позову є фактичні обставини за кожним окремим правочином між відповідачами, вказані правочини між собою жодним чином не пов'язані, мають окрему юридичну та правову природу, на яких ґрунтується вимога позивача щодо кожного з відповідачів, предметом правочинів є окремі об'єкти нерухомості, докази за кожним правочином є окремими, як і підстави виникнення вимог до кожного окремого відповідача з врахуванням часу, місця та обставин укладення спірних угод.

Наведені у касаційній скарзі доводи становили зміст апеляційної скарги, який судом апеляційної інстанції досліджено із наведенням мотивів відхилення доводів апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсними угод про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки, визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська