Ухвала

від 09.04.2019 по справі 903/112/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"09" квітня 2019 р. Справа № 903/112/15 Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., розглянувши матеріали подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

у справі за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах територіальної громади міста в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська транспортна компанія » , м. Луцьк

про стягнення 339 488,52 грн.

Представники:

без виклику сторін.

від ДВС: не прибув

Встановив:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. у справі №903/112/15 стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська транспортна компанія» (43000, м. Луцьк, вул. Гонгадзе,5 (вул. Лазо,5), код ЄДРПОУ 25090613) на користь Луцької міської ради (43025, м.Луцьк, вул. Б.Хмельницького,19, код ЄДРПОУ 34745204) 339 488,52грн. збитків та судовий збір в розмірі 1 827 грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах територіальної громади міста в особі Луцької міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська транспортна компанія» .

На виконання вказаного рішення Господарським судом Волинської області видано накази №903/112/15-1, №903/112/15-2 від 07.04.2015р.

Ухвалою суду Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2019р. подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа скеровано за підсудністю Господарському суду Волинської області.

Ухвалою суду від 08.04.2019р. розгляд подання призначено на 09.04.2019р. на 10 год. 00хв.

09.04.2019р. через відділ діловодства суду від державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 надійшло клопотання вх. № 01-57/3991/19 в якому просить розглянути подання по справі №903/1252/15 без його участі.

В обґрунтування подання головний державний виконавець посилається на наявність виконавчого провадження, відкритого постановою від 11.09.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська транспортна компанія » на користь Луцької міської ради 339 488,52 грн. збитків, яке станом на 08.04.2019р. не виконано.

Згідно інформації держаного виконавця наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

У боржника наявні відкриті рахунки, про те кошти на рахунках також відсутні.

Виконавцем надсилались виклики для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія » на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до положень ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Розглянувши подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія » ОСОБА_4, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

З системного аналізу наведених правових норм полягає, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон наявні лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто факт зобов'язання не є достатньою умовою для застосування заходів про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Суд вважає, що у поданні державного виконавця не наведено обставин, для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення. Наведені у поданні обставини, не можуть свідчити про ухилення боржника ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія » від погашення заборгованості в ході примусового виконання рішень суду. Виконавець не вичерпав можливостей застосування до боржника заходів примусового приводу в порядку, передбаченому абз. 2 п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Державним виконавцем не подано суду доказів притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог виконавця або неявку без поважних причин за викликом виконавця, можливість чого передбачена ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження".

Жодних документів на підтвердження тверджень про ухилення боржника від виконання судового рішення державним виконавцем не подано, відтак суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість вимог державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Крім того, ч. 1, 2, 3, ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Як слідує із наказів Господарського суду Волинської області №903/112/15-1, №903/112/15-2 від 07.04.2015р. стягувачем - Луцька міська рада, а боржником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Волинська транспортна компанія» .

Норми ст.337 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника у виконавчому провадженні, а передбачено застосування такого виду забезпечення лише для фізичної особи, яка є боржником .

Отже, фізична особа ОСОБА_4 не є боржником за виконавчим документом господарського суду (наказ №903/112/15-1, №903/112/15-2 від 07.04.2015р.) та державним виконавцем не надано доказів про те, що ОСОБА_4П, як фізична особа може відповідати належним йому майном за зобов'язаннями юридичної особи - ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія» , а тому згідно положень ст. 337 ГПК України у суду відсутні правові підстави для задоволення подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія» ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія» ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ОСОБА_3 «Волинська транспортна компанія »ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (ст.256 ГПК України).

Повний текст

ухвали виготовлено

09.04.2019 року.

Суддя В. М. Дем`як