Постанова

від 04.04.2019 по справі 917/272/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа № 917/272/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Зубченко І.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Письмак О.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1802 від 25.07.2017, ордер серія ПТ №028700 від 19.02.2019, договір про надання правової допомоги(витяг) № 04/2019 від 14.01.19 р.,

відповідача - не з'явився,

треті особи - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Автомотів", м.Полтава (вх. № 1233 П/З) на рішення господарського суду Полтавської області від "16" жовтня 2018 р. (повний текст підписано 26.10.2018р. у місті Полтава) у справі № 917/272/18 суддя Безрук Т.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Автомотів", м.Полтава

до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, м. Полтава

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :

1. Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

2. ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення збитків у розмірі 364 684,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "МГ Автомотів", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення з Державного бюджету України 364684,94 грн. шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державна екологічна інспекція у Полтавській області не здійснила державний екологічний контролю вантажу мастил (олив) у строк, визначений законодавством України, що спричинило збитки позивачу на заявлену у позові суму.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.10.2018 у справі №917/272/18 в позові відмовлено.

В наведеному рішенні суд, посилаючись на положення п.9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України, ст.35 Бюджетного кодексу України, пункти 36-38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013), дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відповідачем є саме Державна казначейська служба України, а не Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області. Оскільки позивач не заявив клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення іншого відповідача, наполягав на вирішенні справи за участю відповідача - Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області, місцевий господарський суд вирішив відмовити в задоволенні позову.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області є територіальним органом Державної казначейської служби України та відповідно до п.36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів здійснює безспірне списання коштів державного бюджету за місцезнаходженням органу, незаконною бездіяльністю якого було заподіяно шкоду - Державної екологічної інспекції у Полтавській області. Враховуючи, що Державна казначейська служба України здійснює свої повноваження через територіальні органи, позивач вважає, що при поданні позову у цій справі ним було правильно визначено відповідача.

Відповідач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання 04.04.2019 відповідач та треті особи не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем та третіми особами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача та третіх осіб про час та місце розгляду справи, надано додатковий час для явки представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач у позові зазначає про те, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №СМ-12/01100/262/Д від 17.12.2012 та додатків до нього, укладених між ТОВ "МГ Автомотів" та ТОВ Газпромнефть-СМ (а.с.54-75 т.1), останнім на адресу позивача було здійснено поставки товарів, що підтверджується рахунками - фактурами та товарно-транспортними накладними (а.с.76-160 т.1).

З метою розмитнення вантажу - мастил (олив), для здійснення державного екологічного контролю згідно п. 16 Порядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 17.12.2012 р., постанови Кабінету Міністрів України №1031 від 05.10.2011 р. Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України , позивач звернувся до Державної екологічної інспекції у Полтавській області з відповідними заявами з проханням провести екологічний контроль вантажу (а.с.162-171 т.1).

Як зазначає позивач, Державна екологічна інспекція у Полтавській області не здійснила державний екологічний контроль вантажу мастил (олив) у строк, визначений чинним законодавством України.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання протиправною її бездіяльності, як суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язання здійснити державний екологічний контроль вантажу - мастил (олив).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 у справі №816/4936/13-а позовні вимоги ТОВ "МГ Автомотів" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у Полтавській області стосовно не проведення екологічного контролю; зобов'язано Державну екологічну інспекцію у Полтавській області здійснити дії щодо завершення державного екологічного контролю вантажу мастил (олив), який належить позивачу, відповідно до заяви № б/н від 25.07.2013, заяви № б/н від 25.07.2013, заяви № 274 від 05.08.2013, заяви № 275 від 05.08.2013, заяви № 276 від 05.08.2013, заяви №279 від 06.08.2013, заяви №280 від 06.08.2013, заяви № 281 від 06.08.2013 , заяви №282 від 06.08.2013 з урахуванням положень Порядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 17.12.2012 р. (в редакції, яка діяла станом на дату вчинення протиправної бездіяльності), та наданих договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил № 3/ПЛ від 22.07.2013 р. (т.1, а.с.172-178).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 у справі №816/4936/13-а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 залишено без змін (т.1, а.с.179-184).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі №816/4936/13-а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013- залишено без змін (т.1, а.с.185-188).

Позивач вказує на те, що на виконання судового рішення у справі №816/4936/13-а, Державна екологічна інспекція у Полтавській області у листопаді місяці 2013 року завершила державний екологічний контроль вантажу мастил (олив), відповідно до заяв позивача від 25.07.2013, від 25.07.2013, № 274 від 05.08.2013, №275 від 05.08.2013, № 276 від 05.08.2013, №279 від 06.08.2013, №280 від 06.08.2013, № 281 від 06.08.2013, № 282 від 06.08.2013.

У зв'язку із протиправною бездіяльністю посадових осіб Державної екологічної інспекції у Полтавській області, як зазначає позивач, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень (а.с.189-191 т.1); досудове розслідування у кримінальному провадженні на теперішній час триває.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, позивач зазначає про те, що внаслідок протиправної бездіяльності Державної екологічної інспекції у Полтавській області йому було завдано шкоди на суму 364684,94 грн.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди (збитку), позивач надав суду висновки судових економічних експертиз №775 від 27.10.2015 (т.1, а.с.197-217); №406 від 04.05.2016 (т.4, а.с.37-53); № 276 від 20.03.2017 (т.2, а.с.1-43); договір на зберігання товарно-матеріальних цінностей №29 від 02.08.2013 (а.с.44-45 т.2), акти наданих послуг зберігання, рахунки на оплату та платіжні доручення (а.с. 62-82 т.2); договір передачі права користування нерухомим майном №05/13-к від 01.01.2013, акт здачі-приймання робіт та платіжне доручення (а.с.92-103 т.2); договір про надання послуг від 03.01.2012, акти здачі-приймання робіт та платіжні доручення (а.с.109-125 т.2); договір про кредитну лінію у формі овердрафту №93-01-13 від 01.07.2013 (а.с.126-135 т.2); договір про відновлювальну кредитну лінію №40-01-12 від 19.07.2012 та додаткова угода до нього (а.с.136-147 т.2); договори поставки та купівлі-продажу (а.с.159-244 т.2, 1-9 т.3); видаткові накладні, виписки з даних бухгалтерського обліку, рахунки - фактури, акти наданих послуг, платіжне доручення, рахунки на оплату, виписки банку (а.с.10-250 т.3, 1-24 т.4).

В позові посилається на положення ст. 1173 ЦК України, ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України та зазначає, що відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади - Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

Позивач вважає, що Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області є належним відповідачем у цій справі, оскільки здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування завданої Державною екологічною інспекцією у Полтавській області шкоди.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади … при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Таким чином, для притягнення органу державної влади (у даному випадку Державної екологічної інспекції у Полтавській області) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди необхідно довести факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту прав та охоронюваних інтересів, згідно зі ст.20 господарського кодексу України, є відшкодування збитків.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На ТОВ "МГ Автомотів", як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Зі змісту позовних вимог та мотивів позову вбачається, що позивач посилається на неправомірну бездіяльність Державної екологічної інспекції у Полтавській області, яка призвела до заподіяння шкоди позивачу.

Разом із тим, заподіяну шкоду позивач просить стягнути за рахунок державного бюджету, звернувшись з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначеного ним відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з частинами першою та другою статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Пунктом 35 Порядку передбачено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що управління коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державного казначейства України.

Таким чином, казначейство може бути відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії .

Отже, у спорах про відшкодування заподіяної шкоди, відповідачем повинна бути також особа, діями чи бездіяльністю якої було заподіяно вказану шкоду.

Як зазначає позивач в позові, йому було завдано шкоди внаслідок протиправної бездіяльності Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

Разом із тим, позивачем визначено як відповідача лише Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Позивачем не зазначено, чим саме порушило його права та охоронювані законом інтереси Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області та не надав належного цьому підтвердження.

Судова колегія враховує, що Господарський процесуальний кодекс України, не надає суду першої інстанції право залучати до участі у справі співвідповідача чи замінювати первісного відповідача належним відповідачем без відповідного клопотання позивача, тоді як, позивачем такого клопотання до суду подано не було.

Державна екологічна інспекція у Полтавській області, бездіяльність якої, на думку позивача, призвела до заподіяння шкоди, у цій справі має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, принципи диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області не є особою, яка може самостійно відповідати за цим позовом.

Визначення процесуального статусу Державної екологічної інспекції у Полтавській області як третьої особи, створює перешкоди для можливості реалізації вказаним органом своїх процесуальних прав як відповідача, які не має третя особа.

За таких обставин, з огляду на визначений позивачем суб'єктний склад учасників цього спору, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "МГ Автомотів" до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення 364684,94 грн. шкоди не підлягають задоволенню.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у загальному порядку, окремо визначивши умови (підстави) цивільно-правової відповідальності державного органу (як відповідача), дією чи бездіяльністю якого, на його думку, ТОВ "МГ Автомотів", завдано збитки.

Суд першої інстанції не врахував вказані вище обставини.

З огляду на те, що господарським судом Полтавської області при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни мотивувальної частини рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2018 року у справі №917/272/18 шляхом її викладення в редакції цієї постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.10.2018 року у справі №917/272/18 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.04.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя І.В. Зубченко

Суддя С.В. Барбашова