Постанова

від 08.04.2019 по справі 904/4590/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року Справа № 904/4590/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Представники сторін:

Позивач : Починок В.В., ордер ДП №1954/000007 від 07.03.2019, адвокат;

Відповідач - Астраханцева Л.Т., довіреність №007.1Др-185-1218 від 03.12.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18, ухвалене суддею Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 25.01.2019

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача - Публічного акціонерного товариства Криворіжгаз , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання договору недійсним в частині із застосуванням наслідків недійсності правочину та стягнення 127 438,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промфактор (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Криворіжгаз (надалі відповідач) та з врахуванням уточненої позовної заяви від 12.11.2018 просило визнати Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання №09420POJG8AP016 від 01.01.2016р., EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об'єкту газоспоживання за адресою вул. Л.Бородича, 7і, недійсним в частині нарахування природного газу 15,4 м3 за добу регулятора тиску РТ-50 типу ШРП; застосувати наслідки недійсності Додатку №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання №09420POJG8AP016 від 01.01.2016р., EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об'єкту газоспоживання за адресою вул. Л.Бородича, 7і в частині нарахування втрат природного газу, стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" збитки в сумі 122 880,70 грн та вартість послуг з розподілу природного газу за період з січня 2016р. по квітень 2018р. у розмірі 4558,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторонами не було узгоджено та підписано Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем від 13.12.2016, в якому також викладена Схема розмежування газових мереж, тому відповідач безпідставно включив до Додатку №4 втрати газу по ШРП з РТ-50 та поклав їх на позивача, оскільки останній ні власником, ні балансоутримувачем цього обладнання не являється. При цьому посилається, що при укладанні цього Додатку в частині визначення обсягів втрат природного газу на ШРП з РТ-50 були порушені приписи чинного законодавства, а саме п. 5.17 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 за №618, та ст. 1, ст. 5 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики України №264 від 30.05.2003, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, вказував, що сторонами погоджено всі умови договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання та додатків до договору, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності неодноразово направлявся позивачу, оскільки останній є єдиним споживачем газу від ШРП з РТ-50, проте, акт підписаний так і не був, відповідач протягом спірного періоду сплачував ці втрати природного газу, що свідчить про фактичне виконання сторонами умов спірного договору, а тому відсутні підстави для визнання додатку до нього недійсним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що в матеріалах справи містяться підписані сторонами акти меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 10.09.2012 до договору №1169 та від 27.01.2014 до договору №893, відповідно до яких спірний регулятор тиску ШРП з РТ-50 знаходився у користуванні позивача, тому позивач безпідставно вважає його таким, що не знаходиться в межах його балансової відповідальності, та позивачем не доведено, що оспорюваний Додаток №4 на момент укладання договору суперечив чинному законодавству.

Узагальнені доводи апеляційної скарги і відзиву на неї.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним (з врахуванням відповіді на відзив):

- суд зробив невірний висновок, що ТОВ Промфактор є балансоутримувачем спірного регулятора тиску ШРП з РТ-50, вказаний регулятор відсутній на балансі позивача, що підтверджується актами меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 10.09.2012 та від 27.01.2014, які діяли до укладення Типового договору до 01.01.2016;

- судом не враховані положення п.2 ст. 5 Кодексу газорозподільних систем, п. 5.2. Типового договору розподілу природного газу, п. 5.17 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання та ст. 1, ст. 5 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, щодо порядку визначення втрат природного газу та віднесення цих втрат на споживача;

- відповідно до 5.2. Типового договору визначено, що якщо комерційний вузол обліку встановлено не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природнього газу визначається з врахуванням втрат та витрат природнього газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання від/до об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу ГРС;

- вважає, що оскільки спірне обладнання не являється його власністю, не перебуває у нього на балансі, то саме відповідач повинен прийняти його на баланс та враховувати у себе ці втрати природнього газу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфактор" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечує, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, посилаючись на наступне:

- відповідно до положень ст. 627, 638 ЦК України сторони при вільному волевиявленні уклали спірний договір, досягли згоди щодо всіх його істотних умов та бажали правових наслідків, про що свідчать підписи на договорі та сплата рахунків за природний газ в повному обсязі;

- сторони розірвали договір 01.07.2018 за взаємною згодою, тому відсутні підстави визнавати його недійсним та стягнення збитків;

- за відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об'єктами суміжних суб'єктів ринку природного газу, Оператор ГРМ, до якого підключені зазначені об'єкти, зобов'язаний здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, та відповідач неодноразово надсилав позивачу такі пропозиції, втім останній ухилився від його підписання;

- внаслідок наведеного залишилися чинними раніше укладені акти меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 10.09.2012 до договору №1169 та від 27.01.2014 до договору №893, відповідно до яких спірний регулятор тиску ШРП з РТ-50 знаходився у користуванні позивача;

- вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваного Додатку №4 в частині недійсним з моменту укладання, а також відсутні підстави для стягнення збитків в зазначеній позивачем сумі.

Представники сторін в судовому засіданні 08.04.2019 доводи апеляційної скарги та відзиву на неї підтримали.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Промфактор - Споживач та Публічним акціонерним товариством Криворіжгаз - Оператор ГРМ укладено Договір розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016 (далі - Договір) на наступних умовах:

- договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору);

- Оператор ГМР зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1. Договору);

- при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем (п.2.3 Договору);

- споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. №285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за №674/27119, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. За домовленістю сторін експлуатаційна відповідальність Оператора ГРМ може бути поширена і на газові мережі (їх частину) Споживача, якщо це визначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін визначений Кодексом газорозподільних систем (п. 3.2. Договору);

- облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Пунктів. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднання, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку, фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат і витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (5.1., 5.2. Договору).

Сторонами було складено та підписано три додатки №4 до Типового договору розподілу природного газу, які додаються до заяви приєднання №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016 року (т.1, а.с. 17-19, 207-210) за об'єктами: м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 7п, 7г, 7і, зокрема і спірний Додаток №4, відповідно до якого здійснюється розрахунок втрат і витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами за об'єктом м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 7і, щодо спірного регулятора тиску РД-50 типу ШРП, та визначено обсяг втрат природного газу за добу - 15,414762 м3.

При підписанні заяви-приєднання до договору акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін не було складено та підписано.

На виконання умов договору позивач сплачував за спожитий газ та послуги його транспортування, заборгованість відсутня, що не заперечується відповідачем, зокрема і за визначені оспорюваним додатком втрати природного газу по регулятору тиску РД-50 типу ШРП, в т.ч. і вартість послуг з розподілу цього природного газу. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що не оспорюється сторонами, за спірний період з 26.01.2016р. по 20.03.2018р. позивач сплатив на користь відповідача вартість виробничо-технологічних втрат газу на РТ-50 типу ШРП в загальній сумі 122 880,70 грн та вартість послуг з розподілу природного газу за об'єм виробничо-технологічних втрат - 4 558, 25 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи (т.1, а.с. 90-113, 170-190), обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.191, т.1).

Позивачем в досудовому порядку вживалися заходи щодо вирішення питання надмірної сплати за втрати природного газу по спірному обладнанню, зокрема ТОВ Промфактор листом №548 від 01.12.2016 звернувся до ПАТ Криворіжгаз із проханням здійснити перерахунок втрат природного газу, оскільки, на його думку, останнє здійснено неправомірно, з огляду на те, що регулятор тиску РТ-50 типу ШРП не належить позивачу, а підписання додатків до договору зумовлено тим, що ПАТ Криворіжгаз є монополістом у сфері газопостачання (т. 1, а.с. 123).

У відповідь ПАТ Криворіжгаз зазначив (лист від 16.12.2016), що інший споживач ТОВ Універсалпромсервіс не укладає договір з ПАТ Криворіжгаз , оскільки припинило свою діяльність, єдиним споживачем газу від РТ-50 типу ШРП є позивач, та йому необхідно на протязі місяця вирішити питання щодо балансової належності даного шафового регуляторного пункту з РТ-50, при невирішенні питання ШРП буде від'єднаний від розподільчої системи газопостачання, так як є безгосподарним.

До вказаного листа додав проект акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно з яким позивачу пропонувалось взяти на баланс спірний регулятор тиску РТ-50 типу ШРП (т.1, а.с. 24-25).

У листі №595 від 29.12.2016 ТОВ Промфактор відмовився від підписання вищевказаного акту, з огляду на те, що спірний регулятор тиску знаходиться за межами території останнього та обсяг технологічних втрат природного газу на даному обладнанні за підсумками року перевищують обсяги річного споживання газу підприємством позивача (т.1, а.с. 26).

01.07.2018 ПАТ Криворіжгаз та ТОВ Промфактор підписано угоду про розірвання спірного Договору з 01.07.2018р.

У матеріалах справи наявні копії актів меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 10.09.2012 до договору №1169 та від 27.01.2014 до договору №893, на які відповідач посилається як на доказ балансової належності спірного обладнання саме позивачу, з чим погодився і суд першої інстанції.

У акті меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 27.01.2014 до договору №893 зазначено, що спірний регулятор тиску РТ-50 типу ШРП (а.с.22 т.1) перебуває на балансі і обслуговуванні ПАТ Криворіжгаз та в користуванні ТОВ Промфактор на підставі договору №893. На схемі розмежування зазначено, що позиція 5 - на балансі АТ Київстар , позиція 6 - на балансі ТОВ Універсалпромсервіс , позиція 7 - на балансі ТОВ Промфактор , та вказані системи газових мереж обслуговує ПАТ Криворіжгаз . Вказані позиції стосуються спірного обладнання.

У акті меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 10.09.2012 до договору №1169 (а.с.25 т.2) зазначені такі ж дані.

Посилаючись на те, що він не є балансоутримувачем спірного обладнання, не повинен платити за втрати природного газу на цьому обладнанні, позивач звернувся з цим позовом про визнання недійсним Додатку №4 в частині та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення надмірно сплачених сум, що і є предметом цього позову.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсніть прямо не втановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а ч. 1 цієї норми визначені підстави недійсності правочину, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання товару - природного газу, які регулюються загальними нормами цивільного права щодо купівлі-продажу, а також спеціальними нормами - Законом України Про ринок газу в Україні та іншими підзаконними актами.

Спірне питання врегульовано наступними положеннями нормативно-правових актів:

Кодексом газорозподільних систем, який затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р., відповідно до якого межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об'єктами суміжних суб'єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об'єкти, зобов'язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (статті 2, 5 розділу 3 Кодексу ГРМ).

Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджені Наказом Міністерство палива та енергетики від 27.12.2005 №618 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме п.5.17. - У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу. Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 №264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за №570/7891 та за №571/7892.

Як зазначено в п.1, 5 вище зазначеної Методики ця Методика, розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування втрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача. Методика визначає порядок розрахунків граничних обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу (далі - газ) під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до визначення нормованих втрат газу.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів. Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних втрат газу визначаються шляхом розрахунку згідно з даною Методикою.

Розрахунок допустимих та фактичних обсягів виробничо-технологічних втрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 5.10 цієї Методики, розрахунок втрат газу здійснюється споживачем самостійно.

Пункт 5.10. - під час розрахунку виробничо-технологічних втрат газу враховуються всі елементи системи газопостачання, через яку протранспортовано одержаний від постачальника газ. У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, втрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до даної Методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу.

Порядок розрахунку вказаних втрат також визначено у п.3.2. договору.

Як слідує із вище наведених положень законодавства підставою для покладення на споживача обов'язку щодо сплати втрат природного газу при його транспортуванні є узгоджений сторонами Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що такий акт при укладанні сторонами Договору розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016, узгоджено та підписано не було, як не було укладено і в процесі виконання договору.

Відповідач (оператор ГРМ) запропонував узгодити та підписати такий акт тільки після звернення позивача в грудні 2016 року щодо неправомірного нарахування втрат газу.

Відтак, правові підстави вносити у Додаток №4 умови щодо оплати втрат газу регулятора тиску РД-50 типу ШРП в обсязі - 15,414762 м3 за добу були відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ПАТ Криворіжгаз , заперечуючи проти позову, вказує, що позивач є єдиним балансоутримувачем спірного регулятора тиску, що підтверджується раніше узгодженими сторонами Актами меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 27.01.2014 до договору №893 та від 10.09.2012 до договору №1169.

Втім, як встановлено судом вище відповідно до цих актів спірний регулятор тиску РТ-50 типу ШРП перебуває на балансі і обслуговуванні ПАТ Криворіжгаз та в користуванні ТОВ Промфактор на підставі договору №893. На схемі розмежування зазначено, що позиція 5 - на балансі АТ Київстар , позиція 6 - на балансі ТОВ Універсалпромсервіс , позиція 7 - на балансі ТОВ Промфактор , та вказані системи газових мереж обслуговує ПАТ Криворіжгаз . Вказані позиції стосуються спірного обладнання.

Із вище наведених положень законодавства слідує, що витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача.

Межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи.

Доказів того, що спірний регулятор тиску перебуває у власності споживача суду не надано, сторонами також не узгоджено в діючому договорі, що позивач бере на себе цю відповідальність (в користування спірний регулятор тиску). Акти меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 27.01.2014 до договору №893 та від 10.09.2012 до договору №1169 також не містять положень щодо права власності позивача на дане обладнання, навпаки зазначено, що перебуває на балансі і обслуговуванні ПАТ Криворіжгаз . В користуванні ТОВ Промфактор спірний регулятор тиску перебував на підставі договору №893 від 27.01.2014, який припинив свою дію з укладенням нового Типового договору від 01.01.2016. Тому без узгодження сторонами нового акту меж обслуговування та балансової належності газопроводів неможливо дійти беззаперечного висновку, що у спірний період втрати природного газу на регуляторі тиску повинні відноситися на споживача, а вище наведені акти від 27.01.2014 та від 10.09.2012 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки змінилися умови використання газопроводів та їх складових, інші підприємства як АТ Київстар та ТОВ Універсалпромсервіс , які також використовували цей регулятор, у спірний період перестали бути споживачами газу, а належних доказів, що саме позивач є власником цього регулятора, суду не надано.

За наведених обставин, апеляційний суд доходить висновку, що відсутні фактичні та правові підстави для покладення на споживача втрат природного газу на регуляторі тиску РД-50 типу ШРП в обсязі - 15,414762 м3 за добу, а, отже, і включення цієї умови у оспорюваний Додаток №4.

Відтак, вимоги позивача про визнання його недійсним в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та не здійснив аналіз вище наведених положень Кодексу ГРМ, внаслідок чого припустився помилкового висновку про безпідставність вимог позивача.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено судом вище на виконання Договору розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016, відповідач поставляв позивачу природний газ та в рахунки на оплату включив вартість втрат природного газу по спірному регулятору тиску за спірний період з 26.01.2016р. по 20.03.2018р. в загальній сумі 122 880,70 грн та вартість послуг з розподілу природного газу за об'єм виробничо-технологічних втрат - 4 558, 25 грн, а позивач сплатив на користь відповідача вказані суми.

Оскільки судом встановлено, що ці втрати не підлягають віднесенню на позивача, тобто за недійсним правочином позивач нічого не отримував, а сплатив відповідні суми, то наслідком недійсності правочину буде повернення йому цих сум.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на положення ст. 216 Цивільного кодексу України та просить застосувати наслідки недійсності правочину, втім помилково називає їх збитками. Тому, застосувавши наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, апеляційний суд не виходить за межі позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення суду першої інстанції, як прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, підлягає скасуванню т а у справі приймається нове рішення про задоволення позову.

Відтак, доводи апелянта є обгрунтованими та апеляційна скарга також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, п.3, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання № 09420POJG8AP016 від 01.01.2016р., EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об'єкту газоспоживання за адресою вул. Л.Бородича, 7і, недійсним в частині нарахування втрат природного газу 15,414762 м3 за добу регулятора тиску РТ-50 типу ШРП.

Застосувати наслідки недійсності Додатку №4 в частині та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр.Металургів,1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промфактор (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Л.Бородича,7г, код ЄДРПОУ 25019584) грошові кошти - 122 880,70 грн (сто двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят грн 70 коп.), вартість послуг з розподілу природного газу - 4 558,25 грн (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім грн 25 коп.), витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 3693,58 грн (три тисячі шістсот дев'яносто три грн 58 коп.), витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 5 510,37 грн (п'ять тисяч п'ятсот десять грн 37 коп.), про що видати накази.

Відповідно до ст. 317 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна