Постанова

від 04.07.2019 по справі 904/4590/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промфактор",

представник - адвокат Починок В.В. (довіреність за вих. №130 від 12.04.2019),

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",

представник - адвокат Архангельска Ю.С. (довіреність №007.1Др-208-1218 від 27.12.2018)

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 08.04.2019

у складі колегії суддів: Широбокова Л.П. (головуючий), Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.

у справі №904/4590/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфактор"

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

про визнання договору недійсним в частині із застосуванням наслідків недійсності правочину та стягнення 127 438, 95 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 27.04.2019 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №904/4590/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4590/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019.

3. Ухвалою від 28.05.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №904/4590/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019, призначив розгляд касаційної скарги на 04.07.2019.

4. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4590/18 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019; ухвалою від 02.07.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №904/4590/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 до провадження та призначив її розгляд в судовому засіданні на 04.07.2019.

5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфактор" (далі - позивач, ТОВ "Промфактор") надійшов відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - скаржник, відповідач).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 11.10.2018 ТОВ "Промфактор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Криворіжгаз" та з врахуванням уточненої позовної заяви від 12.11.2018 просило визнати недійсним Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання №09420POJG8AP016 від 01.01.2016, EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об`єкту газоспоживання за адресою вул. Л. Бородича, 7і, в частині нарахування природного газу 15,4 м 3 за добу регулятора тиску РТ-50 типу ШРП ; застосувати наслідки недійсності Додатку №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання №09420POJG8AP016 від 01.01.2016, EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об`єкту газоспоживання за адресою вул. Л.Бородича, 7і в частині нарахування втрат природного газу, стягнувши з ПАТ "Криворіжгаз" збитки на суму 122 880, 70 грн. та вартість послуг з розподілу природного газу за період з січня 2016 року по квітень 2018 року на суму 4 558, 25 грн.

6.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторонами не було узгоджено та підписано Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем від 13.12.2016, в якому також викладена Схема розмежування газових мереж, тому відповідач безпідставно включив до Додатка №4 втрати газу по ШРП з РТ-50 в обсязі 15,4 кубічних метрів та поклав їх на позивача, оскільки позивач не є ні власником, ні балансоутримувачем цього обладнання. Водночас, позивач зазначив, що при укладенні цього Додатка в частині визначення обсягів втрат природного газу на ШРП з РТ-50 було порушено приписи пункту 5.17 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 за №618, та статей 1, 5 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики України №264 від 30.05.2003, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

7. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у задоволенні позову відмовлено.

7.1 Місцевим судом встановлено, що 01.01.2016 ТОВ "Промфактор" та ПАТ "Криворіжгаз" укладено Договір розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016 (далі - Договір). Водночас, за домовленістю сторін експлуатаційна відповідальність Оператора ГРМ може бути поширена і на газові мережі (їх частину) Споживача, якщо це визначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору.

7.2. Місцевий суд також встановив, що сторонами підписано додатки №4 до типового договору розподілу природного газу, які додано до заяви приєднання №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016, відповідно до яких здійснюється розрахунок втрат і витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, в тому числі втрати 15,4 куб.м. за добу регулятора тиску РД-50 типу ШРП за відповідними об`єктами (том 1, а.с. 17-19).

7.3. Судом встановлено, що позивачем за період з 26.01.2016 по 20.03.2018 на виконання умов укладеного Договору сплачено на відповідача позивача вартість виробничо-технологічних втрат на РТ-50 типу ШРП на суму 122 880, 70 грн. та вартість послуг з розподілу природного газу, в тому числі, за об`єм виробничо-технологічних втрат на суму 4 558, 25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи (том 1, а. с. 90-113, 170-190).

Також, ТОВ "Промфактор" листом №548 від 01.12.2016 звернулось до ПАТ "Криворіжгаз" із проханням здійснити перерахунок втрат природного газу, оскільки, на думку, позивача, останнє здійснено неправомірно, з огляду на те, що регулятор тиску РТ-50 типу ШРП не належить позивачу, а підписання додатків до договору зумовлено тим, що ПАТ "Криворіжгаз" є монополістом у сфері газопостачання (том 1, а.с. 123).

У відповідь на зазначені листи ПАТ "Криворіжгаз" надіслав на адресу позивача акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно з яким позивачу пропонувалось взяти на баланс спірний регулятор тиску РТ-50 типу ШРП, а листом №595 від 29.12.2016 ТОВ "Промфактор" відмовився від підписання вищевказаного акту, з огляду на те, що спірний регулятор тиску знаходиться за межами території останнього та обсяг технологічних втрат природного газу на даному обладнанні за підсумками року перевищують обсяги річного споживання газу підприємством позивача (том 1, а.с. 24-26). Місцевий суд встановив, що 01.07.2018 ПАТ "Криворіжгаз" та ТОВ "Промфактор" підписано угоду про розірвання спірного Договору з 01.07.2018.

7.4. Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивач підписав додатки №4 до договору типового договору розподілу природного газу №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016, які додано ним в добровільному порядку до заяви приєднання до договору, зазначивши при цьому в додатках обсяг втрат природного газу 15,414762 куб. м. за добу та регулятор тиску РТ-50 типу ШРП, діаметр 50мм, довжиною 121 погонний метр, термін експлуатації - 2001, величиною приєднаної потужності 6, 1776 метрів кубічних на годину (том 1, а.с. 17-18).

7.5. Також, місцевий суд встановив, що платіжними дорученнями позивач систематично оплачував платіжними дорученнями виробничо-технологічні втрати у передбачених додатком №4 до договору обсягах природного газу на загальну суму 122 880, 70 грн. та 4 558, 25 грн. вартості послуг з розподілу природного газу, чим підтверджується виконання договору.

7.6. Місцевий суд погодився з тим, що відповідно до пунктів 1, 2 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Місцевий суд зазначив, що відповідач, як оператор ГРМ, здійснював заходи з укладення з позивачем акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по даному договору шляхом надіслання листа 16.12.2016, однак, позивач не погодився на підписання такого акта.

7.7. Разом з тим, місцевий суд прийняв до уваги, підписання між позивачем та відповідачем Акта меж обслуговування та балансової належності газопроводів 10.09.2012 (том 2, а.с. 25-26), за яким спірний регулятор тиску знаходиться в користуванні ТОВ "Промфактор" та ТОВ "Універсалпромсервіс" та відсутність доказів повернення з користування ТОВ "Промфактор" цього регулятора.

7.8. Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, як такі що підтвердили добровільність волевиявлення позивача на укладення додатків №4 до договору №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016, в якому чітко передбачено визнання обсягу втрат природного газу 15,414762 куб.м. за добу та фактичну оплату таких втрат упродовж дії договору, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним додатку до договору, прийнявши до уваги також існуючі між сторонами господарські правовідносини щодо перебування у користування позивача регулятора тиску ШРП з РТ-50, визначеного за Актом меж обслуговування та балансової належності газопроводів 10.09.2012.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Постановою 08.04.2019 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Промфактор" задовольнив, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив, визнав Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви про приєднання №09420POJG8AP016 від 01.01.2016, EIC-код: 56XP0000P0JG800N "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" по об`єкту газоспоживання за адресою вул. Л. Бородича, 7і, недійсним в частині нарахування втрат природного газу 15,414762 куб.м. за добу регулятора тиску РТ-50 типу ШРП, застосував наслідки недійсності Додатку №4 в частині та стягнув з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ТОВ "Промфактор" грошові кошти на суму 122 880, 70 грн., вартість послуг з розподілу природного газу 4 558, 25 грн ., витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви на суму 3 693, 58 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на суму 5 510, 37 грн.

8.1. Апеляційний суд проаналізував статті 2-3 розділу 3 Кодексу газорозподільних мереж та зазначив, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

8.2. Судом встановлено та не заперечується сторонами укладання сторонами Договору розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420POJG8AP016 від 01.01.2016. При цьому, Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямків потоків природного газу при укладенні та упродовж виконання сторонами, укладено не було.

8.3. Апеляційним судом встановлено, що спірний регулятор тиску РТ-50 типу ШРП перебуває на балансі й обслуговуванні ПАТ "Криворіжгаз" та у користуванні ТОВ "Промфактор" на підставі договору №893 та Актів меж обслуговування та розмежування балансової належності газопроводів від 27.01.2014 до договору №893 та 10.09.2012 до договору №1169, які припинили свою дію з укладенням Типового договору 01.01.2016.

З огляду на те, що доказів того, що спірний регулятор тиску перебуває у власності споживача суду не надано, сторонами також не узгоджено в діючому договорі, що позивач бере на себе цю відповідальність (в користування спірний регулятор тиску), Акти меж обслуговування та балансової належності газопроводів від 27.01.2014 до договору №893 та від 10.09.2012 до договору №1169 також не містять положень щодо права власності позивача на дане обладнання, а, навпаки зазначено, що регулятор тиску "перебуває на балансі і обслуговуванні ПАТ "Криворіжгаз", апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні фактичні та правові підстави для покладення на споживача втрат природного газу на регуляторі тиску РД-%) типу ШРП в обсязі 15,414762 метри кубічні за добу, а отже, і включення цієї умови в оспорюваний Додаток №4 до Типового договору 01.01.2016.

8.4. Апеляційний суд, з посиланням на статті 203, 215, 216 ЦК України, статті 2, 5 розділу 3 Кодексу ГРМ, пункт 5.17. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерство палива та енергетики від 27.12.2005 №618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункти 1, 5 Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 №264, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним додатку №4 до Типового договору №09420POJG8AP016 від 01.01.2016 в частині нарахування втрат природного газу в обсязі 15,414762 куб.м. за добу регулятора тиску РТ-50 типу ШРП, застосував наслідки недійсності додатку №4 та стягнув з відповідача на користь позивача 122 880, 70 грн. та вартість послуг з розподілу природного газу - 4 558, 25 грн. та витрати зі сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

9. Скаржник доводив, що Центральний апеляційний господарський суд, стягнувши з ПАТ "Криворіжгаз" вартість втрат природного газу за період 26.01.2016 по 20.03.2018 на загальну суму 122 880, 70 грн., неправильно застосував частину 2 статті 216 ЦК України, так як зазначені кошти були сплачені ТОВ "Промфактор" за послуги з постачання природного газу постачальнику ТОВ "Дніпропетровськгаззбут", який не був залучений до участі в даній справі, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату за газ, внаслідок цього судом порушено вимоги статей 203, 216 ЦК України та неправильно застосовано статті 2-3 розділу 3 Кодексу газорозподільних мереж.

9.1. Скаржник зазначив, що стягнені судом кошти на рахунок ПАТ "Криворіжгаз" не надходили, тому і не можуть бути повернені як кошти, отримані на виконання правочину, що визнаний в частині недійсним, однак, апеляційний суд не досліджував безпосередньо докази у справі (рахунки про оплату послуг з газопостачання та платіжні доручення на їх виконання), порушивши при цьому частину 1 статті 210 та частину 7 статті 279 ГПК України, та дійшов помилкового висновку про можливість стягнення в порядку реституції грошової суми, яка не надходила відповідачу.

9.2. Скаржник зазначав про порушення апеляційним судом пунктів 5,10 та 5.15 Правил обліку природного газу під час транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики №618 від 27.12.2005, які допускають покладення на споживача вартості втрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від точки балансового розмежування, незалежно від того, що споживач не є власником газопроводу від точки балансового розмежування до місця входу на територію споживача.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві позивача зазначено, що оспорюваний додаток 4 до Типового договору розподілу природного газу, який апеляційним судом визнаний частково недійсним, і яким на позивача незаконно покладено сплату виробничих втрат природного газу, складений відповідачем. Крім того, акт наданих послуг з розподілу природного газу й акти приймання-передачі природного газу, якими позивачу незаконно нараховані до сплати зайві втрати природного газу, також складені відповідачем. Тому, на думку позивача, саме відповідач повинен відшкодовувати понесені ним збитки на суму 122 880, 70 грн. Крім того, позивач, з посиланням на частину 4 статті 165 ГПК України, зазначив, що відповідач позбавлений права заперечувати обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки відзив не містить вказівки на незгоду відповідача на такі обставини.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 2 статті 216 - якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

12. Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015

Пункт 4 глави 1 розділу I - межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;

межа експлуатаційної відповідальності сторін - точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.

Пункт 1 глави 5 Розділу ІІІ - межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Пункт 2 глави 5 Розділу ІІІ - межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 210 - суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частина 7 статті 270 - закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

14. Методика визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (далі - Методика №264)

Пункт 5.10. - під час розрахунку виробничо-технологічних втрат газу враховуються всі елементи системи газопостачання, через яку протранспортовано одержаний від постачальника газ. У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, втрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до даної Методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об`єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень частини 2 статті 216 ЦК України, частини 1 статті 210, частини 7 статті 270 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Законодавцем обмежено свободу договору передбачену статтею 627 ЦК України, у певних випадках. Так, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів (частини 3, 4, 6 статті 179 Господарського кодексу України).

Як встановлено судами, предметом спору є дійсність укладеного Додатку №4 до Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498. Договір укладено шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016 (далі - Договір) та підписання позивачем додатків до договору, зокрема, двох Додатків №4.

17. Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРС) визначено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін , що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ ). Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу. За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Отже, законодавцем визначено обов`язок споживача щодо укладення Акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін або Технічної угоди про умови приймання-передачі газу.

Пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРС встановлено загальні правила визначення межі балансової належності, а зокрема, вона визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Отже, право власності на газові мережі не є єдиним критерієм, за яким сторони визначають межу експлуатаційної відповідальності за газові мережі, оскільки за домовленістю сторін та враховуючи особливості газопроводів та встановленого на них обладнання, межа експлуатаційної відповідальності може змінюватися.

Відповідно до Розділу 1 глави І Кодексу ГРС, межа балансової належності - це точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування на якій відбувається приймання-передача природного газу. А межа експлуатаційної відповідальності сторін це точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж .

Отже, сторони за згодою можуть визначити межу експлуатаційної відповідальності в іншій точці газових мереж, яка не співпадає з межами права власності на газопроводи, якщо це пов`язано з технічними особливостями експлуатації окремих газопроводів.

18. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, згідно з пунктом 12.7. якого складений сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємною частиною цього Договору.

Судами встановлено, що 01.01.2016 ТОВ "Промфактор" та ПАТ "Криворіжгаз" укладено Договір розподілу природного газу на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору №09420РОJG8AP016.

Отже, відповідно до пункту 12.7 Типового договору, позивач прийняв на себе зобов`язання скласти акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, однак, на пропозицію щодо укладення такого акта відповів відмовою, мотивуючи тим, що його не влаштовують окремі умови такого акта.

Спір щодо укладення зазначеного акта, як обов`язкового додатка до договору, сторонами на розгляд суду не передавався, що також встановлено місцевим судом.

19. Місцевим судом встановлено, що сторонами підписано додатки №4 до типового договору розподілу природного газу, які додано до заяви-приєднання №09420РОJG8AP016 від 01.01.2016, якими сторони передбачили розрахунок втрат та витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а саме втрати регулятора тиску РД-50 типу ШРП за відповідними об`єктами в розмірі 15,4 куб.м. за добу (том 1, а.с. 17-19).

Місцевий суд встановив, що позивачем фактично більше 2,5 років виконувались умови типового договору разом з підписаними додатками №4 щодо оплати втрат природного газу в розмірі 15,4 куб.м. за добу з моменту підписання договору і до дати його розірвання 01.07.2018 договору шляхом оплати виставлених йому рахунків та підписання актів приймання-передачі природного газу, з урахуванням втрат природного газу, визначених додатком №4.

Також, місцевим судом встановлено, що між сторонами договору існували господарські правовідносини починаючи з 2012 року та згідно з Актом меж обслуговування та балансової належності газопроводів 10.09.2012 (том 2, а.с. 25-26), спірний регулятор тиску передано у користування ТОВ "Промфактор" та ТОВ "Універсалпромсервіс", який припинив господарську діяльність, а щодо позивача відсутні дані про повернення з користування ТОВ "Промфактор" цього регулятора. Навпаки, у Додатку №4 до Типового договору сторони обумовили регулятором тиску на газопроводі РД-50 типу ШРП, що підтвердило згоду позивача на використання саме цього приладу на межі балансової відповідальності сторін договору та виробничі втрати в обсязі 15, 414762 куб.м. за добу.

Оцінивши докази в сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо відшкодування виробничих втрат газу в обсязі 15, 414762 куб.м. за добу на спірному газопроводі, зобов`язання виконувалися позивачем упродовж дії договору шляхом підписання актів приймання-передачі відповідних обсягів газу з врахуванням втрат газу згідно з додатком №4, та оплачувалися відповідні рахунки, внаслідок чого відсутні правові підстави для визнання недійсним Додатку №4 до договору в частині визначення обсягу втрат газу в обсязі 15,414762 куб.м. за добу, незважаючи на те, що сторонами не було укладено акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в порядку пункту 12.7 Типового договору.

20. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд застосував більш формальний підхід до дослідження фактичних обставин справи та тільки частково прийняв до уваги докази, які були зібрані у справі. Висновки апеляційного суду ґрунтувалися на тому, що оскільки судами встановлено відсутність складення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, укладеного на виконання пункту 12.7 Типового договору 01.01.2016, а попередні договори, що укладалися між сторонами, припинили свою дію внаслідок укладення цього договору, то й попередні акти визначення меж обслуговування та балансової належності газопроводів також припинили свою дію. Тому, за висновками апеляційного суду, без узгодження сторонами нового акта меж обслуговування та балансової належності газопроводів, неможливо дійти беззаперечного висновку, що у спірний період втрати природного газу на регуляторі тиску повинні відноситися на споживача.

21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд повинен навести більш повне та аргументоване обґрунтування своїх висновків, яке б у повному обсязі спростовувало висновки місцевого суду щодо встановлених ним фактичних обставин та їх юридичної оцінки.

Разом з тим, в даному випадку апеляційним судом жодним чином не спростовано висновків місцевого суду щодо того, що попри те, що акт розмежування балансової належності на виконання пункту 12.7 Типового договору не був складений між сторонами, хоча пропозиція відповідача позивачу надсилалась, сторони спору все таки дійшли згоди щодо визначення розміру виробничих втрат газу у додатку №4 шляхом підписання такого додатку та визначили у ньому назву приладу (регулятор тиску РД-50 типу ШРП), на межі встановлення якого такі втрати починають оплачуватися позивачем. Також, апеляційним судом не спростовано таких доказів узгодження між сторонами розміру виробничих втрат газу, як підписання актів приймання-передачі газу, що включали обсяг спірних втрат та їх оплата упродовж строку дії договору, що визнавалось сторонами у справі.

22. З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду погоджується з повнотою встановлення обставин справи та правильністю юридичних висновків місцевого суду про те, що попри порушення вимог типового договору на предмет виконання зобов`язань пункту 12.7 щодо акта розмежування балансової належності, між сторонами все-таки було досягнуто домовленості щодо визначення меж такої балансової належності за місцезнаходженням регулятора тиску РД-50 типу ШРП на спірній гілці газопроводу та обсягу втрат газу 15, 414762 кубм. за добу.

Можливість досягнення згоди між сторонами щодо визначення меж експлуатаційної відповідальності та балансової належності в іншій точці, ніж межа між суміжними власниками газових мереж передбачена пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРС, тому касаційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним додатку №4 до Типового договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами 01.01.2016 шляхом подання заяви-приєднання №09420РОJG8AP016.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого суду про відсутність встановлення фактичних обставин суперечності змісту додатку №4 вимогам Кодексу ГРС, а невиконання зобов`язань однією із сторін договору (позивачем), прийнятих на себе згідно з пунктом 12.7 Типового договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами 01.01.2016 шляхом подання заяви-приєднання №09420РОJG8AP016, щодо укладення акта розмежування балансової належності, за наявності інших доказів про прийняття позивачем на себе зобов`язання щодо відшкодування втрат газу в певному обсязі та згідно розташування конкретного вимірювального пристрою, не означає того, що зміст додатка до типового договору №4 суперечить вимогам діючого законодавства.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 описової частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-22 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на наявність порушень у застосуванні норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

В. Судові витрати

25. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд на суму 7 347, 16 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №904/4590/18 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4590/18 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфактор" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Л. Бородича, 7г, код ЄДРПОУ 25019584) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, пр. Металургів,1, код ЄДРПОУ 03341397) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 7 347 (сім тисяч триста сорок сім) грн. 16 (шістнадцять) коп.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Я. Погребняк