Рішення

від 27.03.2019 по справі 906/989/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/989/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудченко М.М., службове посвідчення №038664 від 11.01.2016;

від відповідача-1: ОСОБА_1, сільский голова, посвідчення від 06.12.2016;

від відповідача-2: Кайданович, адвокат, ордер серії ЖТ№48525 та договір про надання правової допомоги від 31.01.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури

до 1) Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільник-Агро"

про визнання недійсним рішення, договору на управління спадщиною та звільнення земельних ділянок

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про:

- визнання недійсним рішення 13 сесії 7 скликання Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 04.05.2017 "Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради".

- визнання недійсним договору на управління спадщиною, укладеного 05.05.2017 між Пиріжківською сільською радою Малинського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільник-Агро".

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільник-Агро" звільнити одержані за договором на управління спадщиною від 05.05.2017 та актом приймання-передачі від 10.05.2017 земельні ділянки загальною площею 303,92 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Пиріжки Малинського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог рішення 13 сесії 7 скликання Пиріжківської сільської ради Малинського району від 04 травня 2017 року Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради суперечить вимогам ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 12, 122, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, підлягає визнанню недійсним, а земельні ділянки передані на його підставі - звільненню, оскільки до компетенції Пиріжківської сільської ради Малинського району не відноситься розпорядження земельними ділянками, які знаходяться за межами населеного пункту. Також прокурор зазначив, що в порушення ст. 79-1 Земельного кодексу України, Пиріжківська сільська рада Малинського району прийняла рішення про надання в управління 121 земельних ділянок (паїв), які не можуть бути об'єктом цивільних прав, так як проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відсутній, державна реєстрація земельних ділянок не проведена, кадастрові номери присвоєно не всім земельним ділянкам.

Крім цього, Пиріжківською сільською радою Малинського району, всупереч вимогам чинного законодавства, прийнято оспорюване рішення від 04.05.2017 "Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради" без проведення процедури визнання спадщини відумерлою в порядку, передбаченому ст. 1277 Цивільного Кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 82-84), звертав увагу суду на те, що представництво прокурором інтересів держави в даній справі не відповідає нормам чинного законодавства. Оспорюване рішення відповідач-1 вважає таким, що прийняте відповідно до норм ч. 1 ст. 1285 ЦК України, з метою охорони спадкового майна та збереження родючості земель.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 95-102).

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 13 сесії 7 скликання Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 04.05.2017 "Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради" надано Товариству з обмеженою відповідальність "Хмільник-Агро" дозвіл на оформлення договору на управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради Малинського району, які не реалізували своє право на успадкування та отримання у приватну власність належних їм земельних часток (паїв), загальною площею 303,92 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Пиріжківської сільської ради Малинського району за межами населеного пункту на 10 років. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 1 978 935,64 грн.

На підставі вищенаведеного рішення, 05.05.2017 між Пиріжківською сільською радою Малинського району та ТОВ "Хмільник-Агро" укладено договір на управління спадщиною про передачу в управління земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 303,92 га, які знаходяться на території вказаної сільської ради за межами населеного пункту та підписано акт приймання-передачі (а.с. 23-30).

Вважаючи рішенням 13 сесії 7 скликання Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 04.05.2017 "Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради" таким, що не відповідає вимогам ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 12, 122, 123, 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що Пиріжківською сільською радою Малинського району було прийнято оспорюване рішення, оскільки зазначені ділянки (не витребувані паї) знаходяться за межами населеного пункту, а відтак, право розпоряджатися такими ділянками належить відповідній райдержадміністрації.

З даного приводу суд зазначає наступне:

Аналізуючи положення ст.ст. 5, 9, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також пунктів 2,12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), можна прийти до висновку, що передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Водночас, як вже зазначалося, в оренду відповідачу-1 було передано як земельні ділянки, так і земельні паї, які не успадковано спадкоємцями померлих громадян.

В цей же час, 20.09.2016р. Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли котрим, зокрема, внесено зміни в статті 1283 та 1285 ЦК України та статті 4, 19 Закону України "Про оренду землі".

Зокрема, відповідно до ст. 1285 ЦК України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст. 190 ЦК України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч. 6 ст. 19 ЗУ Про оренду землі), в даному випадку був укладений договір на управління спадщиною.

Таким чином, з наведених приписів ЦК України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, як це стверджує прокурор).

Аналізуючи всі викладені вище положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що приписи ЦК України та Закону України "Про оренду землі" по відношенню до приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" являються спеціальними в частині регулювання правової долі земельних ділянок, власники яких померли. З огляду на вказане, а також на те, що положення ЦК України превалюють над положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", в спірних правовідносинах до застосування підлягають саме положення ЦК України та Закону України "Про оренду землі".

Щодо доводів прокурора, що відповідачем-2 було передано в управління спадщиною земельну ділянку без проведення розмежування між не витребуваними земельними частками (паями) та не успадкованими земельними ділянками, що зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація не здійснена, відсутні межові знаки винесення в натурі, кадастрові номера даним ділянкам не присвоєні, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З наведеного вбачається, що для задоволення позовних вимог про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування недостатньо встановити лише обставини суперечності цього акту вимогам закону. Для задоволення вимог потрібно також встановити, що незаконний акт органу місцевого самоврядування порушує права позивача. У випадку, якщо акт органу місцевого самоврядування прав позивача не порушує, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання його незаконним.

Оцінюючи доводи прокурора, суд зазначає таке. В оренду відповідачем-1 передані відповідачу-2 земельні ділянки (паї) померлих громадян. Зазначена обставина встановлена і прокурором та підтверджена ним у відповіді на відзив . Також сторонами у справі підтверджується та обставина, що станом на дату винесення рішення у матеріалах справи відсутні дані про оформлення права власності на спірні ділянки спадкоємцями померлих громадян зі списку, що зазначені в акті (а.с. 27-29). Відтак, Пиріжківська сільська рада розпорядилася спірними ділянками померлих громадян (невитребуваними земельними ділянками) відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України ст. 1285 Цивільного кодексу України, не виходячи за межі свої повноважень.

З огляду на встановлені господарським судом обставини, можна зробити висновок, що спірне рішення, яке оскаржується прокурором у цій справі, не може порушувати права чи законні інтереси держави, оскільки прийняте в межах повноважень Пиріжківської сільської ради. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 04.05.2017 "Про надання в управління не витребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв), які належать померлим громадянам, на території Пиріжківської сільської ради".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору на управління спадщиною, укладеного 05.05.2017 між Пиріжківською сільською радою Малинського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільник-Агро"; - зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільник-Агро" звільнити одержані за договором на управління спадщиною від 05.05.2017 та актом приймання-передачі від 10.05.2017 земельні ділянки загальною площею 303,92 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Пиріжки Малинського району Житомирської області, суд зауважує, що зазначені вимоги є похідними від вимог щодо визнання недійсним рішення Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 04.05.2017 та відмовляє в їх задоволенні також.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор не подав до суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.04.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - відповідачам (рек. з повід.)

4 - Коростишівській місцевій прокуратурі (рек. з повід.)

5 - прокуратурі Житомирської області.