Рішення

від 28.03.2019 по справі 908/2803/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/174/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2019 Справа № 908/2803/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали

позовну заяву Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону, 69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2 в інтересах держави, в особі:

1. Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6

2. Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, 69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4

до відповідача 1. Виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 70452, Запорізька область, Запорізький район, с. Григорівка, вул. Радісна, 44

до відповідача 2. Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь», 65012, м. Одеса, вул. Маріїнська, 1-А

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007», 69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 165

про визнання недійсним свідоцтва про право власності

За участю представників сторін та учасників процесу:

від прокуратури: Григор`єв Д.Т., посвідчення №050896 від 13.09.2018;

від позивача 1: Зінченко С.О., довіреність №220/509/Д від 03.12.2018;

від позивача 2: Бойко Р.І., довіреність № 02 від 02.01.2019;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: Чмут С.В., посвідчення адвоката №369 від 18.09.2002, довіреність б/н від 18.02.2019.

суть спору:

27.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону, м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі: Міністерства оборони України, м. Київ та Квартирно експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, м. Запоріжжя до відповідачів Виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Запорізька область, Запорізький район, с. Григорівка та Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь», м. Одеса про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018 справу № 908/2803/18 передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 28.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2803/18, присвоєно справі номер провадження 15/174/18.

Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.01.2019.

Ухвалою суду від 22.01.2019 відкладалось підготовче засідання на 26.02.2019.

Ухвалою суду від 26.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007». Продовжено строк підготовчого провадження не більше ніж на тридцять днів до 01.04.2019, відкладено підготовче засідання на 12.03.2019.

Ухвалою суду від 12.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2803/18 до судового розгляду по суті на 29.03.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2010 у справі № 13/221/10, яким визнано незаконним та скасоване рішення № 7 від 22.01.2004 виконавчого комітету Ґригорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про оформлення права власності на будівлі та споруди Малокатеринівського мисливсь кого господарства. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним оформленням Південною регіональною організацією «Товариство військо вих мисливців та рибалок Збройних Сил України» свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 960006 від 06.08.2004. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 316, 317, 326 Цивільного кодексу України та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.03.2019 прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підставі зазначених у позові та відповіді на відзив за вих. № 6-2/3396 вих 19 від 06.03.2019.

Представники позивача 1, 2 позовні вимоги прокурора підтримали в повному обсязі. Пояснили суду, що позивачем 1, 2 надано всі наявні докази та документи в обґрунтування позову.

Представник відповідача 1 до судового засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву від 12.03.2019, відповідно до якої, просить суд врахувати під час розгляду справи заяву відповідача 1 від 25.02.2019, в якій зазначає про відсутність заперечень проти позову та просить розглянути справу без участі представника.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з`явився. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило.

Надав відзив на позов б/н від 21.02.2019, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог. Позиція відповідача ґрунтується на застосуванні до спірних правовідносин інституту строків позовної давності. На думку відповідача, строк позовної давності щодо спірних правовідносин має обчислюватися з моменту, коли саме Міністерству оборони України стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки військовою прокуратурою. Процесуальне законодавство не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Міністерства оборони України. З моменту пред`явлення позову Міністерством оборони України та КЕВ міста Запоріжжя не подано суду заяви про поновлення строку позовної давності щодо спірних правовідносин. Не ставилося питання про поновлення строку позовної давності й у позові прокурора. В обґрунтування заперечень, відповідач 2 зазначив, що Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» передбачали наділення Міністерства оборони України лише повноваженнями щодо управління майном Товариства і лише у наведеному та не давали підстави для набуття Міністерством оборони України права власності на майно Товариства. Наразі відсутній будь-який розпорядчий акт Міністра оборони України щодо закріплення нерухомого державного майна Малокатеринінського мисливського господарства за КЕВ м. Запоріжжя. Таким чином, виконання постанови Верховного суду України від 18.11.2003 і рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375 у спосіб, на якому наполягають позивачі, буде суперечити Закону та суті самих судових рішень, а тому є неможливим. Просить суд відмовити в позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення щодо предмету спору. Зазначив, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007» є власником об`єктів не рухомого майна, розташованих за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с/рада Григорівська, вул. Мисливська, буд. 1, свідоцтво про право власності щодо яких оспорюється позивачем. Повністю погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позов відповідача 2, щодо відсутності підстав для задоволення позову та пропуску прокурором строку позовної давності стосовно заявленої позовної вимоги. Зазначає, що твердження прокурора у позовній заяві про те що ні позивачам, ні прокурору не було раніше відомо про існування свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 960006 від 06.08.2004 року є без підставним та суперечить фактичним обставинам справи. Просив в задоволені позову відмовити.

В судому засіданні 29.03.2019 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши представників прокуратури, позивачів та третьої особи вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області розташовувалась загальносоюзна громадська організація колишнього Союзу РСР, а саме Товариство мисливців та рибалок Збройних Сил України Запорізького гарнізону, яке користувалось майном - будівлями та спорудами.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ все майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, набуло статусу загальнодержавної власності.

Крім того, наведеною постановою визначено, що Кабінет Міністрів України у встановленому порядку повинен визначити органи управління зазначеним майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», виданої на виконання вищезазначеної постанови Верховної Ради України, передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.1995 до сфери управління відповідне майно, з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів.

Так, Міністерству оборони України приписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема, мисливські і риболовецькі господарства; будинки мисливця-рибалки; туристичні бази та інше.

З метою реалізації наведених постанов відповідними структурними підрозділами Міністерства оборони України, на які покладено обов`язки обліку, розподілу і закріплення об`єктів нерухомості за військовими частинами (установами, організаціями) Збройних Сил України, було видано низку керівних документів.

Зокрема, на виконання наказу начальника Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 25.12.2000 № 86 «Про прийняття на облік майна Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» на облік Запорізької КЕЧ району (наразі - КЕВ м. Запоріжжя) взято Малокатеринівське мисливське господарство та стрілецький стенд.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/235 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2002 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003, якими зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Таким чином, відповідно до вищевказаного рішення суду Держава Україна в особі Міністерства оборони України є власником будівель та споруд Товариства військових мисливців та рибалок.

В подальшому, згідно з Інвентаризаційною відомістю казармено-житлового фонду (Ф-402) по КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.01.2007 на картковий облік КЕВ м. Запоріжжя поставлено 7 будівель та споруд, які знаходяться на території військового містечка № 85, котре знаходиться по вул. Мисливська, 1 у с. Григорівка Запорізького району Запорізької області.

Таким чином, зазначене майно набуло статусу військового майна.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки та споруди.

На підставі Постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/235, на виконання наказу голови Ради ТВМР ЗС України від 01.06.2015 № 6, розпорядження Головного КЕУ ЗС України від 08.12.2015 № 303/1/4/979 та наказу голови Ради Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» від 09.10.2015 № 4 спільною комісією у складі представників Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» та КЕВ м. Запоріжжя з 18 по 20 липня 2016 року проведено інвентаризацію нерухомого майна Запорізького місцевого осередку ТВМР ЗС України Запорізького гарнізону Малокатеринівського мисливського господарства, встановлено наявність 7 будівель загальною вартістю 161 907,11 грн., які перебувають на балансі Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» (Статутом даної громадської організації визначено, що вона є правонаступником майна і фінансових ресурсів Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, розташованого, зокрема на території Запорізької області), а саме: будинок мисливця, за ГП № 1; будинок мисливця, за ГП № 2; будинок мисливця, за ГП № 3; будинок мисливця, за ГП № 4; гараж, за ГП № 5; павільйон літній (навіс), за ГП № 6; альтанка, за ГП № 7.

Головою ради Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» підписано Акт звірки нерухомого (державного) майна (будівлі та споруди), яке перебуває на балансі Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» та на картковому обліку КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.01.2017, яким також підтверджено перебування на балансі вищеперерахованого нерухомого майна.

Враховуючи незаконність користування Громадською організацією «Військово-мисливське Товариство «Південь» та Запорізьким місцевим осередком «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Запорізького гарнізону» нерухомим майном, що знаходиться по вул. Мисливська, 1 у с. Григорівка Запорізького району Запорізької області, військова прокуратура Запорізького гарнізону звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання Громадської організації «Військово-мисливське Товариство «Південь» та Запорізького місцевого осередку «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Запорізького гарнізону» усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, яке знаходиться у с. Григорівка Запорізького району Запорізької області по вул. Мисливська, 1, а саме: будинок мисливця, за ГП № 1, площею 225 кв.м.,1982 року побудови; будинок мисливця, за ГП № 2, площею ПО кв.м., 1962 року побудови; будинок мисливця, за ГП № 3, площею 96 кв.м., 1962 року побудови; будинок мисливця, за ГП № 4, площею 100 кв.м., 1966 року побудови; гараж, за ГП № 5, площею 48 кв.м., 1987 року побудови; павільйон літній (навіс), за ГП № 6, площею 18 кв.м., 1980 року побудови; альтанка, за ГП № 7, площею 24 кв.м., 1980 року побудови, що перебувають у власності держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя шляхом виселення з указаних нежитлових приміщень.

10.10.2018 відкрито провадження у справі № 908/2036/18 за вказаним вище позовом.

Представниками Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель як уповноваженими представниками Міністерства оборони України спільно з представниками КЕВ м. Запоріжжя було проведено огляд вказаного мисливського господарства.

В ході проведення обстеження території військового містечка № 85, стало відомо, що частина будівель мисливського господарства (5 об`єктів з числа нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні яким стало предметом позову військової прокуратури) на даний час перебувають у незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007».

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.10.2018 №№ 141087371, 141090544 Громадська організація «Військово-мисливське Товариство «Південь» (на той час ще Південна регіональна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 960006 від 06.08.2004 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.03.2009, реєстровий номер 1344, відчужила 5 із вищеперерахованих будівель Товариству з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ-ПЛЮС», а останнє - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2010, реєстровий номер 1177, здійснило продаж цього майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007».

22.01.2004 виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на підставі звернення Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, було прийнято рішення № 7 «Про оформлення права власності на будівлі і споруди Малокатеринівського мисливського господарства». Цим рішенням було визнано за Південною регіональною організацією «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» право власності на будівлі та споруди.

На підставі рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 22.01.2004 № 7, Південна регіональна організація «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» 06.08.2004 оформила свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії САА № 960006, а саме: будинок мисливця (літ. А); будинок мисливця (літ. Б); будинок мисливця (літ. В); будинок мисливця (літ. Г), гараж (літ. Д), навіс (літ. Е); альтанка (літ. Ж).

Як наслідок, військовий прокурор Запорізького гарнізону звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом до Виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним рішення № 7 від 22.01.2004 про оформлення права власності на будівлі та споруди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2010 по справі № 13/221/10 визнано незаконним та скасовано рішення №7 від 22 січня 2004 року виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про оформлення права власності на будівлі та споруди Малокатеринівського мисливського господарства.

Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 18/375 (02-2-18/12485) від 05.12.2002 Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України зобов`язано повернути до Міністерства оборони України майно.

Таким чином, судовим рішенням від 11.10.2010 по справі № 13/221/10 встановлено, що нерухоме майно, на яке Південна регіональна організація «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» отримала дозвіл на оформлення права власності, є військовим майном, власником якого є Міністерство оборони України.

В силу вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання прокурора та позивачів, що на момент розгляду даної справи у суді їм не було відомо про оформлення Південною регіональною організацією «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 960006 від 06.08.2004 стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною (установою) Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно, яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі не включення до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню.

Згідно з п. 4 Порядку передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо майнових комплексів та Міністерством оборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу. З цього ж дня згідно з п. 15 вказаного Порядку настає право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається майно, на управління переданим майном або право власності на нього.

Разом з тим будь-яких рішень щодо вилучення і передачі державного (військового) нерухомого майна військового містечка № 85 (Малокатеринівське мисливське господарство) до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, самоврядним організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося, отже, дотепер зазначене нерухоме майно є державним майном та має статус військового майна.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Згідно з п. 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України, погодженою з Мінекономіки.

Будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна військового містечка № 85 (Малокатеринівське мисливське господарство) Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося, до відповідних переліків військового майна, що підлягає відчуженню, вказане майно не включалось, отже, нерухоме майно військового містечка № 85 (Малокатеринівське мисливське господарство) на користь будь-яких осіб не відчужувалось та дотепер має статус військового майна.

Враховуючи вищезазначене позов Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідачем-2 та третьою особою на пропуск строків позовної давності військовою прокуратурою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Головою ради Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» підписано Акт звірки нерухомого (державного) майна (будівлі та споруди), яке перебуває на балансі Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» та на картковому обліку КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.01.2017, у т. ч. майно на яке зареєстровано право власності про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 960006 від 06.08.2004.

Під час розгляду справи № 13/221/10 предметом спору було оскарження спірного рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про оформлення права власності на нерухоме майно. Відповідач 2 своїми діями шляхом повідомлення інформації про перебування на балансі майна визначеного у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії САА № 960006 замовчував дійсну інформацію з майном.

09.10.2018 в ході безпосереднього огляду території військового містечка № 85 Малокатеринівського мисливського господарства (Запорізька область, Запорізький район, територія Григорівської сільради за участі представників Збройних Сил України на виконання доручення заступника Міністерства оборони України від 16.08.2018 № 20573/з/3-2017 було встановлено, що частина будівель господарства перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Градінвест 2007» (ідентифікаційний код юридичної особи 35064230), про що складено відповідний акт обстеження.

Отже, визначальною при вирішенні цього спору є обставина обізнаності про оскаржуване розпорядження та наявність свідоцтва про право власності саме Міністерству Оборони України як органу державної влади, що здійснює повноваження з розпорядження об`єктами нерухомого державного майна, яке в свою чергу довідалося про порушення своїх прав на майно за результатами перевірки на початку жовтня 2018 року.

З огляду на викладене строк позовної давності в даному спорі не пропущено, а й відтак підстав для застосування строків позовної давності у справі № 908/2803/18 немає.

Щодо заперечень відповідача 2, про відсутності правових підстав віднесення спірного нерухомого майна до категорії «військове майно».

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», виданої на виконання вищезазначеної постанови Верховної Ради України, передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.1995 до сфери управління відповідне майно, з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів.

Так, Міністерству оборони України приписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема, мисливські і риболовецькі господарства; будинки мисливця-рибалки; туристичні бази та інше.

З метою реалізації наведених постанов відповідними структурними підрозділами Міністерства оборони України, на які покладено обов`язки обліку, розподілу і закріплення об`єктів нерухомості за військовими частинами (установами, організаціями) Збройних Сил України, було видано низку керівних документів. Зокрема, на виконання наказу начальника Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 25.12.2000 № 86 «Про прийняття на облік майна Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» на облік Запорізької КЕЧ району (наразі - КЕВ м. Запоріжжя) взято Малокатеринівське мисливське господарство та стрілецький стенд.

Тобто виконано всі обов`язкові умови набуття майном статусу військового на які посилається відповідач-2 у відзиві на позов.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Прокурор та позивачі надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги прокурора про визнання недійсним свідоцтва серії САА № 960006 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с/рада Григорівська, вул. Мисливська, буд. 1, видане 06.08.2004 Південній регіональній організації «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» на підставі рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 7 від 22.01.2004, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво серії САА № 960006 про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с/рада Григорівська, вул. Мисливська, буд. 1, видане 06.08.2004 Південній регіональній організації «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України» (ідентифікаційний код 20963963) на підставі рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 7 від 22.01.2004.

Стягнути з Виконавчого комітету Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70452, Запорізька область, Запорізький район, с. Григорівка, вул. Радісна, 44; ідентифікаційний код юридичної особи 25218533) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» (65012, м. Одеса, вул. Маріїнська, 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи 20963963) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов