Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/1652/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/1652/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив

до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк

про визнання частково припиненими зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 523 від 27.03.2017 на суму 93 382,14 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничий кооператив Всеукраїнський аграрний кооператив звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк про визнання частково припиненими зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 523 від 27.03.2017 на суму 93 382,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, існують підстави для визнання припиненими зобов'язання позивача в частині сплати 93 382,14 грн. за Договором фінансового лізингу № 523 від 27.03.2017 та зобов'язання відповідача в частині сплати на користь позивача 93 382,14 грн. за Договором банківського рахунку № 17-03-27-000712 від 23.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що з огляду на умови передбачені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у відповідача відсутні правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також, відповідач зазначає, що 07.08.2018 банк направив на адресу позивача лист від 07.08.2018 № 1516/25.1/2л в якому повідомив про відмову від Договору лізингу в односторонньому порядку з вимогою повернути предмет лізингу та сплатити заборгованість за Договором лізингу, який був отриманий позивачем 14.08.2018, а відтак Договір лізингу є розірваним.

Крім того, відповідач зазначає, що 11.07.2017 до відповідача надійшла заява позивача № 1 від 07.07.2017 про включення вимог кредитора на суму 300 014 грн. до реєстру акцептованих вимог, за результатами розгляду якої, вимоги позивача акцептовані в повному обсязі та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк .

22.03.2019 представником позивача подано клопотання про долучення доказів оплати судових витрат.

Позивач своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк (далі - банк, відповідач) та Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив (далі - клієнт, позивач) укладено Договір банківського рахунку № 17-03-27-000712 (далі - Договір банківського рахунку).

За умовами п. 1.1 Договору банківського рахунку банк зобов'язався:

- не пізніше 10 календарних днів з дня підписання цього Договору відкрити Клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26006300009361, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України;

- приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг;

- здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадку надання Клієнтом заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому у ПАТ Діамантбанк на виконання умов, достатніх для належного використання банком свого права на договірне списання відповідно до п. 4.3. цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дні відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку. У разі, якщо поточний рахунок не був відкритий банком протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, договір вважається неукладеним (п. 9.1 Договору банківського рахунку).

Згідно з випискою з банківського рахунку позивача станом на 26.04.2017, залишок коштів на рахунку позивача становив 300 014,00 грн.

27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк (далі - лізингодавець) та Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив (далі - лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 523 (далі - Договір фінансового лізингу), за умовами якого лізингодавець відповідно до визначеної лізингоодержувачем в п. 1.2 цього Договору специфікації зобов'язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів (далі - предмет лізингу) і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату (далі - лізингові платежі).

Пунктом 1.2 Договору фінансового лізингу сторони визначили, що лізингоодержувач доручає лізингодавцю вибір предмета лізингу згідно з наступною специфікацією:

- різновид предмета лізингу - сіялка;

- марка, модель, тип, серія - Gaspardo SP-8;

- рік випуску - 2016;

- кількість одиниць - 1;

- найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження продавця - ПП Агродім-Центр , місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, просп. Інженерів, буд. 8; поштова адреса: 25031, м. Кропивницький, а/с 163; ідентифікаційний код: 39133758;

- ціна за одиницю без ПДВ - 427 500,00 грн.;

- вартість одиниці з ПДВ - 513 000,00 грн.

Загальна вартість предмета лізингу 513 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору фінансового лізингу предмет лізингу надається лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів, які за винятком авансового платежу, вказаного в п. 2.4 цього Договору, складаються з:

- частини лізингового платежу, спрямованого на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2. цього Договору загальної вартості предмета лізингу;

- частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу;

- частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію лізингодавцю будь-яких витрат, що пов'язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов'язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню предмета лізингу та сплаті податків).

У пункті 2.2 Договору фінансового лізингу сторони узгодили, що розмір лізингових платежів визначається цим договором та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору фінансового лізингу в термін до 29.03.2017 лізингоодержувач зобов'язаний платити лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 30% від вказаної в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу. Сума отриманого лізингодавцем від лізингоодержувача авансового лізингового платежу повністю спрямовується на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу.

Передача лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється підписанням за встановленою лізингодавцем формою (акту) прийому-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу, отримання лізингоодержувачем сервісної книжки на нього, повну відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам та встановленій в п. 1.2 цього Договору специфікації на предмет лізингу. Передача предмету лізингу на умовах користування здійснюється на дату підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу3 в термін до 14.04.2017 (пункти 3.1 та 3.2 Договору фінансового лізингу).

У пункті 6.1 Договору фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку відсутності порушень обов'язків лізингоодержувача за цим договором, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі цього договору та акта про повне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 7 робочих днів з дня сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу та за встановленою лізингодавцем формою.

Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 Договору фінансового лізингу строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу 24 місяці з дати підписання відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акта прийму-передачі предмета лізингу.

У відповідності з п. 8.2 Договору лізингодавець має право відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі за цим Договором частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 11.5 Договору фінансового лізингу сторони встановили, що лізингодавець має право самостійно, без додаткового узгодження з лізингоодержувачем, здійснювати на погашення простроченої заборгованості за цим договором договірне списання в разі настання терміну будь-якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за цим договором, з урахуванням наступних умов договірного списання:

- найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство Діамантбанк ;

- реквізити рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання - з поточного рахунку лізингоодержувача № 26005300009361.980 в ПАТ Діамантбанк ;

- сума, яку лізингодавець має право списати з рахунку лізингоодержувача - сума, що дорівнює сумі: якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавцем за цим договором.

Строк дії Договору фінансового лізингу визначається з дати підписання Договору сторонами та закінчується датою повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором шляхом підписання Акта про повне виконання зобов'язань.

Між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу, в якому сторони погодили вид лізингового платежу, термін його сплати, частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмету лізингу, сукупний розмір лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат лізингодавця у зв'язку з укладенням договору лізингу, сукупний розмір лізингового платежу.

07.04.2017 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно з яким відповідач передав, а позивач отримав у користування на визначений у Договорі фінансового лізингу термін предмет лізингу.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж в розмірі 153 900 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 28.03.2017.

Також, на виконання умов Договору фінансового лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, позивачем сплачено відповідачу лізингові платежі згідно платіжних доручень № 1 від 05.05.2017 - 14962,50 грн., № 1 віл 07.06.2017 на суму 8 766,03 грн., № 1 від 07.06.2017 - 14 962,50 грн. та лізингову винагороду згідно платіжного доручення № 1 від 05.05.2017 - 9 565,12 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" було розпочато процедуру виведення ПАТ ДіамантБанк з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

23.05.2017 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації відповідача з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.

22.06.2017 правлінням Національного банку України прийнято рішення № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк".

23.06.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації відповідача з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активів ОСОБА_1 уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк .

11.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою № 1 (вих № 2 від 07.07.2017) про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій просив визнати його кредитором на суму 300 014,00 грн.

10.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою № 5 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив та ПАТ Діамантбанк на суму 23 730,53 грн., посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по Договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014,00 грн. за Договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № 26006300009361 в ПАТ Діамантбанк .

Відповідач листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

В подальшому, позивачем направлено відповідачу 07.08.2017 Заяву № 070817/3 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 331,98 грн. щодо лізингового платежу за серпень 2017, Заяву № 070917/3 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 933,44 98 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017, Заяву № 091017/3 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 534,98 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, Заяву № 071117/3 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 851,30 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ Діамантбанк .

Листами № 680/01л від 10.08.2017, № 1187/25.1/3л та № 2062/251/3л від 15.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавством на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Оскільки відповідачем відмовлено у здійснені зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 93 382,14 грн. (сума лізингових платежів згідно з Графіком за липень-жовтень 2017), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

23 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк та Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив укладено Договір банківського рахунку № 17-03-27-000712.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку позивача за Договором банківського рахунку вбачається, що станом на 26.04.2017 залишок коштів складав 300 014 грн.

В свою чергу, 27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк та Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив укладено Договір фінансового лізингу № 523, за умовами якого лізингодавець відповідно до визначеної лізингоодержувачем в п. 1.2 цього Договору специфікації зобов'язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

07.04.2017 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно з яким відповідач передав, а позивач отримав у користування на визначений у Договорі фінансового лізингу термін предмет лізингу.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж в розмірі 153 900 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 28.03.2017.

Також, на виконання умов Договору фінансового лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, позивачем сплачено відповідачу лізингові платежі згідно платіжних доручень № 1 від 05.05.2017 - 14962,50 грн., № 1 віл 07.06.2017 на суму 8 766,03 грн., № 1 від 07.06.2017 - 14 962,50 грн. та лізингову винагороду згідно платіжного доручення № 1 від 05.05.2017 - 9 565,12 грн.

Водночас, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Діамантбанк , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків ОСОБА_2 строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантабанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - ПАТ Діамантбанк ) з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами* ОСОБА_1 строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно.

Спеціальним законом, яким регулює діяльність банківських установ в Україні є Закон України Про банки і банківську діяльність .

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Частиною 1 статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

Частиною 1 ст. 77 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.

Відповідно до статті 87 Закону України Про банки і банківську діяльність ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статтею 91 цього Закону визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається такими, що настав.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та розпорядження майном банку, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

Зокрема, приписами статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно з п. 12 ч. 5 ст. 12 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Частиною 5 ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб унормовано, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

11.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою № 1 (вих № 2 від 07.07.2017) про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій просив визнати його кредитором на суму 300 014,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частинами 2 та 3 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

З наявної у матеріалах справи Довідки відповідача від 05.02.2019 за № 157/02.1л вбачається, що вимоги позивача, зокрема, за заявою від 07.07.2017 за вих. № 2 (вх. № 974/РК від 11.07.2017) на суму 300 014,00 грн. згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.09.2017 № 4077 Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення та підлягають задоволенню в сумі 1 008 440,10 грн.

Водночас, позивач звернувся до відповідача з заявою за вих. № 5 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між Виробничим кооперативом Всеукраїнський аграрний кооператив та ПАТ Діамантбанк на суму 23 730,53 грн., посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по Договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014,00 грн. за Договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № 26006300009361 в ПАТ Діамантбанк .

Відповідач листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

В подальшому, позивачем направлено відповідачу заяву за вих. № 070817/3 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 331,98 грн. щодо лізингового платежу за серпень 2017, заяву за вих. № 070917/3 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 933,44 98 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017, заяву за вих. № 091017/3 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 534,98 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, заяву за вих. № 071117/3 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 851,30 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ Діамантбанк .

Листами № 680/01л від 10.08.2017, № 1187/25.1/3л та № 2062/251/3л від 15.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавством на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як встановлено судом, за Договором фінансового лізингу відповідач є кредитором, а позивач - боржником, і навпаки, за Договором банківського рахунку відповідач є боржником, а позивач - кредитором, що свідчить про те, що вимоги які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Згідно зі статтями 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей.

Суд зазначає, що ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає спірне зарахування лише у випадках, встановлених законом.

Як зазначалось судом, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації, а відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідношеннях.

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Тобто, із системного аналізу наведеного вище полягає, що обмеження на здійснення проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації неплатоспроможного банка не застосовуються у наявності заборгованості боржника перед банком за кредитом за кредитним договором та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами і грошові кошти від здійсненого зарахування спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом.

В той же час, відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як свідчать узгоджені сторонами умови п. 2.1, 2.4, 3.2, 7.1, 7.2 Договору фінансового лізингу, предмет лізингу надавався позивачеві у користування з подальшим переходом права власності на умовах строковості та відплатності - на строк 24 місяці з дати підписання акта прийму-передачі зі сплатою лізингових платежів згідно з Графіком сплати лізингових платежів.

Таким чином, з наведеного полягає, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За таких обставин, зважаючи, що Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 910/18160/17 від 18.07.2018, оскільки правовідносини сторін у вказаній та розглядуваній справах не є тотожними.

Разом з цим, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 09.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова