Постанова

від 05.09.2019 по справі 910/1652/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. Справа№ 910/1652/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 05.09.2019

за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019

у справі №910/1652/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив

до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк

про визнання частково припиненими зобов'язань за договором фінансового лізингу №523 від 27.03.2017 на суму 93 382,14 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Виробничий кооператив Всеукраїнський аграрний кооператив (далі - ВК Всеукраїнський аграрний кооператив , позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк (далі - ПАТ Діамантбанк , відповідач) про визнання частково припиненими зобов'язань за договором фінансового лізингу №523 від 27.03.2017 на суму 93 382,14 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, існують підстави для визнання припиненими зобов'язання позивача в частині сплати 93 382,14 грн за договором фінансового лізингу № 523 від 27.03.2017 та зобов'язання відповідача в частині сплати на користь позивача 93 382,14 грн. за договором банківського рахунку № 17-03-27-000712 від 23.03.2017.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що з огляду на умови, передбачені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у ПАТ Діамантбанк відсутні правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідач зазначив, що 07.08.2018 банк направив на адресу позивача лист від 07.08.2018 №1516/25.1/2л, в якому повідомив про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку з вимогою повернути предмет лізингу та сплатити заборгованість за договором лізингу, який був отриманий позивачем 14.08.2018, а відтак договір лізингу є розірваним.

Також, відповідач вказав, що 11.07.2017 до ПАТ Діамантбанк надійшла заява позивача №1 від 07.07.2017 про включення вимог кредитора на суму 300 014 грн до реєстру акцептованих вимог, за результатами розгляду якої, вимоги позивача акцептовані в повному обсязі та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк .

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 23 березня 2017 року між ПАТ Діамантбанк (банк) та ВК Всеукраїнський аграрний кооператив (клієнт) укладено договір банківського рахунку №17-03-27-000712 (далі - договір банківського рахунку).

2.2. За умовами п. 1.1 договору банківського рахунку банк зобов'язався:

- не пізніше 10 календарних днів з дня підписання цього договору відкрити клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26006300009361, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України;

- приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг;

- здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадку надання клієнтом заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому у ПАТ Діамантбанк на виконання умов, достатніх для належного використання банком свого права на договірне списання відповідно до п. 4.3 цього договору.

2.3. Відповідно до п. 9.1 договору банківського рахунку, цей договір набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку. У разі, якщо поточний рахунок не був відкритий банком протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, договір вважається неукладеним.

2.4. Згідно з випискою з банківського рахунку позивача станом на 26.04.2017, залишок коштів на рахунку позивача становив 300 014,00 грн.

2.5. 27 березня 2017 року між ПАТ Діамантбанк (далі - лізингодавець) та ВК Всеукраїнський аграрний кооператив (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №523 (далі - договір фінансового лізингу), за умовами якого лізингодавець відповідно до визначеної лізингоодержувачем в п. 1.2 цього договору специфікації зобов'язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів (далі - предмет лізингу) і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату (далі - лізингові платежі).

2.6. Пунктом 1.2 договору фінансового лізингу сторони визначили, що лізингоодержувач доручає лізингодавцю вибір предмета лізингу згідно з наступною специфікацією:

- різновид предмета лізингу - сіялка;

- марка, модель, тип, серія - Gaspardo SP-8;

- рік випуску - 2016;

- кількість одиниць - 1;

- найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження продавця - ПП Агродім-Центр , місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, просп. Інженерів, буд. 8; поштова адреса: 25031, м. Кропивницький, а/с 163; ідентифікаційний код: 39133758;

- ціна за одиницю без ПДВ - 427 500,00 грн;

- вартість одиниці з ПДВ - 513 000,00 грн.

Загальна вартість предмета лізингу 513 000,00 грн.

2.7. Згідно з п. 2.1 договору фінансового лізингу предмет лізингу надається лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів, які за винятком авансового платежу, вказаного в п. 2.4 цього договору, складаються з:

- частини лізингового платежу, спрямованого на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього договору загальної вартості предмета лізингу;

- частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу;

- частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію лізингодавцю будь-яких витрат, що пов'язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов'язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню предмета лізингу та сплаті податків).

2.8. У пункті 2.2 договору фінансового лізингу сторони узгодили, що розмір лізингових платежів визначається цим договором та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

2.9. Відповідно до п. 2.4 договору фінансового лізингу в термін до 29.03.2017 лізингоодержувач зобов'язаний платити лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 30% від вказаної в п. 1.2 цього договору загальної вартості предмета лізингу. Сума отриманого лізингодавцем від лізингоодержувача авансового лізингового платежу повністю спрямовується на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього договору загальної вартості предмета лізингу.

2.10. Пунктами 3.1 та 3.2 договору фінансового лізингу сторони погодили, що передача лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється підписанням за встановленою лізингодавцем формою (акту) прийому-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу, отримання лізингоодержувачем сервісної книжки на нього, повну відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам та встановленій в п. 1.2 цього договору специфікації на предмет лізингу. Передача предмету лізингу на умовах користування здійснюється на дату підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу в термін до 14.04.2017.

2.11. У пункті 6.1 договору фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку відсутності порушень обов'язків лізингоодержувача за цим договором, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі цього договору та акта про повне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 7 робочих днів з дня сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу та за встановленою лізингодавцем формою.

2.12. Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 договору фінансового лізингу строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу 24 місяці з дати підписання відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акта прийму-передачі предмета лізингу.

2.13. У відповідності з п. 8.2 договору лізингодавець має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі за цим договором частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться у встановленому законодавством порядку.

2.14. Згідно з п. 11.5 договору фінансового лізингу сторони встановили, що лізингодавець має право самостійно, без додаткового узгодження з лізингоодержувачем, здійснювати на погашення простроченої заборгованості за цим договором договірне списання в разі настання терміну будь-якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за цим договором, з урахуванням наступних умов договірного списання:

- найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство Діамантбанк ";

- реквізити рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання - з поточного рахунку лізингоодержувача № 26005300009361.980 в ПАТ Діамантбанк ;

- сума, яку лізингодавець має право списати з рахунку лізингоодержувача - сума, що дорівнює сумі: якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавцем за цим договором.

Строк дії договору фінансового лізингу визначається з дати підписання договору сторонами та закінчується датою повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором шляхом підписання акта про повне виконання зобов'язань.

2.15. Між сторонами підписано додаток №1 до договору фінансового лізингу, в якому сторони погодили вид лізингового платежу, термін його сплати, частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмету лізингу, сукупний розмір лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат лізингодавця у зв'язку з укладенням договору лізингу, сукупний розмір лізингового платежу.

2.16. 07.04.2017 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно з яким відповідач передав, а позивач отримав у користування на визначений у договорі фінансового лізингу термін предмет лізингу.

2.17. На виконання умов договору фінансового лізингу позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж в розмірі 153 900 грн згідно платіжного доручення №1 від 28.03.2017.

Також, на виконання умов договору фінансового лізингу та графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу, позивачем сплачено відповідачу лізингові платежі згідно платіжних доручень №1 від 05.05.2017 - 14 962,50 грн, №1 віл 07.06.2017 на суму 8 766,03 грн, №1 від 07.06.2017 - 14 962,50 грн та лізингову винагороду згідно платіжного доручення №1 від 05.05.2017 - 9 565,12 грн.

2.18. Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Діамантбанк до категорії неплатоспроможних було розпочато процедуру виведення ПАТ ДіамантБанк з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

23.05.2017 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації відповідача з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.

2.19. 22.06.2017 правлінням Національного банку України прийнято рішення № 394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Діамантбанк .

23.06.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації відповідача з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активів Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк .

2.20. 11.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою №1 (вих №2 від 07.07.2017) про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій просив визнати його кредитором на суму 300 014,00 грн.

2.21. Крім того, 10.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою №5 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між ВК Всеукраїнський аграрний кооператив та ПАТ Діамантбанк на суму 23 730,53 грн, посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014,00 грн. за договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № 26006300009361 в ПАТ Діамантбанк .

Однак, відповідач, листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 №2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

2.22. В подальшому, позивачем направлено відповідачу 07.08.2017 заяву № 070817/3 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 331,98 грн щодо лізингового платежу за серпень 2017, заяву № 070917/3 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 933,4498 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017, заяву № 091017/3 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 534,98 грн щодо лізингового платежу за жовтень 2017, заяву № 071117/3 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 851,30 грн щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ Діамантбанк .

Листами №680/01л від 10.08.2017, №1187/25.1/3л та №2062/251/3л від 15.11.2017 відповідач відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавства на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 №2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

2.23. Оскільки відповідачем відмовлено у здійснені зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 93 382,14 грн. (сума лізингових платежів згідно з графіком за липень-жовтень 2017), позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

4.2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що місцевим судом, в порушення ст. 73, 86 Господарського процесуального кодексу України, не було враховано аргументів позивача, а також не зазначено мотивів їх відхилення.

Скаржник вважає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу містить у своїй суті кредитну операцію, а відтак на нього поширюється можливість зарахування, передбачена п.8 ч.2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції від 12.08.2015).

На думку скаржника, норми п.8 ч.2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб підлягають застосуванню не лише до договору кредиту, які врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України, а й до будь-яких інших договорів, змістом яких є кредитна операція.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Діамантбанк заперечило проти задоволення скарги позивача, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 09.04.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу ПАТ Діамантбанк без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. Відповідач вважає, що обмеження, встановлені п.8 ч.2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Таким чином, на думку відповідача, Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлює можливість здійснення зарахування лише при умові, що боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього банку перед цим банком за кредитними договорами, тобто внаслідок зарахування погашення заборгованості саме за кредитним договором.

Разом з цим, скаржник у своїх позовних вимогах просить припинити зобов'язання не за кредитним договором, а за договором фінансового лізингу, що за своєю природою не є кредитним договором.

5.3. До того ж, відповідач звертає увагу суду на те, що на даний час скаржником вже обрано спосіб захисту своїх порушених прав, зазначена сума позовних вимог акцептована у повному заявленому обсязі. При цьому, скаржник не звертався до ПАТ Діамантбанк щодо зменшення розміру його акцептованих вимог.

5.4. Крім того, відповідач вказав, що наразі господарським судом Чернігівської області розглядається справа №927/10/19 за позовом ПАТ Діамантбанк про стягнення з позивача заборгованості за договором фінансового лізингу, провадження у якій зупинено, зокрема до розгляду даної справи №910/1652/19. На переконання відповідача, позивач, звертаючись з апеляційною скаргою у справі №910/1652/19 затягує розгляд справи №927/10/19, що є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 07.05.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 09.04.2019 у справі № 910/1652/19.

Одночасно, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги у даній справі.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/1652/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Коротун О.М.

6.3.Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 апеляційну скаргу ВК Всеукраїнський аграрний кооператив на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/1652/19 було залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України, у зв'язку з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу та запропоновано апелянту сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (2881,50 грн) та надати належні докази надсилання апеляційної скарги з додатками відповідачу (опис вкладення).

6.4. 01.07.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством розмірі (2881,50грн) та належні докази надсилання апеляційної скарги з додатками відповідачу (опис вкладення).

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1652/19 та призначено справу до розгляду.

6.6. У судове засідання 05.09.2019 з'явились представники позивача та відповідача.

6.7. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, рішення місцевого суду від 09.04.2019 у справі № 910/1652/19 скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6.8. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив на підставі доводів зазначених у відзиві та просив рішення місцевого суду від 09.04.2019 у справі № 910/1652/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтями 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

7.3. Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Приписами статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України Про банки і банківську діяльність .

Пунктом 16 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

Згідно з п. 12 ч. 5 ст. 12 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України Про банки і банківську діяльність .

У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Частиною 5 ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частинами 2 та 3 ст. 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

7.4. Закон України Про банки і банківську діяльність

Частиною 1 статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.

7.5. Закон України Про фінансовий лізинг

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

7.5. Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга ВК Всеукраїнський аграрний кооператив не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно вказав місцевий господарський суд, спеціальним законом, яким регулює діяльність банківських установ в Україні є Закон України Про банки і банківську діяльність .

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

8.3. Водночас, позивач звернувся до відповідача з заявою за вих. №5 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між ВК Всеукраїнський аграрний кооператив та ПАТ Діамантбанк на суму 23 730,53 грн, посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014,00 грн за договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № 26006300009361 в ПАТ Діамантбанк .

Відповідач листом №317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 №2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

В подальшому, позивачем направлено відповідачу заяву за вих. № 070817/3 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 331,98 грн щодо лізингового платежу за серпень 2017, заяву за вих. № 070917/3 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 933,44 98 грн щодо лізингового платежу за вересень 2017, заяву за вих. № 091017/3 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 534,98 грн щодо лізингового платежу за жовтень 2017, заяву за вих. № 071117/3 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 851,30 грн щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ Діамантбанк .

Листами №680/01л від 10.08.2017, №1187/25.1/3л та №2062/251/3л від 15.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавством на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.062017 №2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором фінансового лізингу у даній справі, відповідач є кредитором, а позивач - боржником, і навпаки, за договором банківського рахунку відповідач є боржником, а позивач - кредитором, що свідчить про те, що вимоги які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Враховуючи приписи статей 202, 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

8.4. Разом з тим, враховуючи приписи статті 602 Цивільного кодексу України зарахування однорідних вимог не допускається: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей.

При цьому, пункт 4-1 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України передбачає спірне зарахування лише у випадках, встановлених законом.

8.5. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Діамантбанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ Діамантбанк з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації, а відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Діамантбанк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ Діамантбанк з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Як зазначалось вище, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено статтею 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Тобто, із системного аналізу наведеного вище полягає, що обмеження на здійснення проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації неплатоспроможного банка не застосовуються у наявності заборгованості боржника перед банком за кредитом за кредитним договором та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами і грошові кошти від здійсненого зарахування спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом.

В той же час, враховуючи приписи статті 806 Цивільного кодексу України, статті 2, пункт 3 частини 2 статті 11, частини 1, 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг та п. 2.1, 2.4, 3.2, 7.1, 7.2 договору фінансового лізингу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Отже, зважаючи, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

8.6. Посилання скаржника на те, що згідно з Законом України Про банки і банківську діяльність до банківських послуг, серед іншого, належить лізинг, а відтак, укладений між сторонами договір фінансового лізингу містить в своїй суті кредитну операцію, що свідчить про поширення на нього можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , колегією суддів відхиляються, оскільки віднесення лізингу до фінансових послуг не впливає на правову природу вказаного договору.

8.7. При цьому, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 910/18160/17 від 18.07.2018, оскільки правовідносини сторін у вказаній справі та у даній справі, що розглядається не є тотожними.

8.8. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що вимоги позивача, зокрема, за заявою від 07.07.2017 за вих. №2 (вх. №974/РК від 11.07.2017) на суму 300 014,00 грн. згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.09.2017 №4077 Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення та підлягають задоволенню в сумі 1 008 440,10 грн.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

9.2. Оскільки позивачем не доведено порушення його прав та інтересів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

9.3. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/1652/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/1652/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Виробничий кооператив Всеукраїнський аграрний кооператив .

4. Матеріали справи №910/1652/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 23.09.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді О.М. Коротун

М.А. Дідиченко