Рішення

від 14.03.2019 по справі 911/2785/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2785/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач Роз Буд" до Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" про стягнення 33422,11 грн

за участю представників сторін

від позивача: Курганська Г.М. - довіреність від 06.12.2018, ОСОБА_3 (керівник);

від відповідача: Колісник В.П. - довіреність вих. №01-15/176 від 13.02.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Постач Роз Буд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (далі - відповідач) 33422,11 грн, з яких: 31119,28 грн основного боргу, 2302,11 грн інфляційних втрат та 933,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору №05.06.17 від 04.09.2017 в частині оплати поставленого йому товару.

Ухвалою від 08.01.2019 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 07.02.2019.

28.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 23.01.2019 вих. № 01-15/67.

07.02.2019 позивач подав до суду заяву про долучення до справи документів.

Ухвалою від 07.02.2019 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 14.03.2019.

25.02.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача від 20.02.2019.

Протокольною ухвалою від 14.03.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у цьому ж засіданні.

В засіданні суду 14.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 20.02.2019. Вказав, що ним помилково було зазначено у позові посилання на договір з реквізитами №05.06.17 від 04.09.2017, оскільки такого договору не існує, а відносини сторін по поставці товару були врегульовані між ними договором №04/09/17 від 04.09.2017, копія якого долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву. Також представник позивача уточнив суму основного боргу, про стягнення якого ним було заявлено позовну вимогу, та зауважив, що обгрунтовано розрахована сума боргу, яку належить стягнути з відповідача, становить 30000,00 грн. Разом з тим, заяви про зменшення позовних вимог на суму 1119,28 грн представником позивача до суду подано не було, у зв'язку з чим спір вирішується в межах первісно заявлених грошових вимог на суму основного боргу у розмірі 31119,28 грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав лише частково на суму 30000,00 грн. Пояснив, що вказана заборгованість перед позивачем була помилково визнана як безнадійна та списана на фінансовий результат підприємства. У ході проведення інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками станом на 01.12.2018 дану помилку було виявлено та прийнято рішення відновити заборгованість по контрагенту ТОВ "Постач Роз Буд" в сумі 30000,00 грн та за наявності коштів провести розрахунок. Решта позовних вимог на суму 1119,28 грн, на думку відповідача, позивачем не підтверджена, тому наявні підстави для відмови позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №04/09/17 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві вікна металопластикові склопакет енергозберігаючий профіль StekoS-400 відливи та підвіконня 960*2000 (далі - товар), найменування, характеристики та кількість яких зазначені у Специфікаціях №1 та №2 від 04.09.2017, які є невід'ємними додатками даного договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 4.8 договору передбачено, що вартість товару складає 63911,90 грн, в тому числі ПДВ 10651,83 грн. Вартість тари та пакування входить до ціни товару.

Згідно з п. 2.2 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що продавець зобов'язується здійснити поставку товару протягом одного місяця.

Сторони домовилися, що місцем поставки товару є одна із адрес виробничих потужностей покупця - 07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148.

За п. 6.1 договору передбачено термін дії договору: з моменту його підписання сторонами і до моменту виконання зобов'язань за договором обома сторонами.

Одночасно з підписанням договору та на виконання його умов, між сторонами було підписано додаток № 1 (специфікацію № 1) та додаток № 2 (специфікацію № 2) до договору №04/09/17 від 04.09.2017, якими погоджено найменування, характеристики та кількість товару, що поставляється.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою виконання взятих на себе зобов'язань, на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату №СФ-000619 від 29.11.2017 та №СФ-000621 від 29.11.2017, покупець перерахував на рахунок продавця двома платежами 33911,90 грн (29.11.2017 - 2792,64 грн та 29.11.2017 - 31119,26 грн), доказом чого є платіжні доручення за №№ 1902 та 1903.

Позивачем до справи було подано видаткову накладну №РН-0365 від 04.12.2017, якою підтверджено поставку відповідачу товару на суму 31119,26 грн.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що залишок товару на суму 32792,64 грн був поставлений йому позивачем за видатковою накладною №РН-0366 від 11.12.2017 у кількості та в асортименті, які зазначені у специфікаціях на товар, які є невід'ємною частиною договору.

Ні позивач, ні відповідач видаткову накладну на товар №РН-0366 від 11.12.2017 на суму поставки у розмірі 32792,64 грн до суду не подали, однак факт проведення господарської операції визнали, надавши суду підписаний між ними акт звірки взаємних розрахунків на суму боргу у розмірі 30000,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільного їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у сумі 30000,00 грн та ця сума боргу підтверджена документально ((31119,26+32792,64) сума поставки - (2792,64+31119,26) сума оплат), отже суд вказує про обгрунтованість та законність вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 30000,00 грн основного боргу. В частині стягнення з відповідача 1119,26 грн основного боргу суд відмовляє, оскільки така вимога була пред'явлена позивачем до відповідача безпідставно.

У зв'язку з порушенням покупцем умов договору в частині оплати поставленого йому товару, продавцем було нараховано покупцю до відшкодування 933,58 грн 3% річних та 2302,11 грн інфляційних втрат.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 933,58 грн 3% річних та 2302,11 грн інфляційних втрат.

Разом з відповіддю на відзив на позовну заяву позивачем було надано суду новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за яким було змінено суму вказаних нарахувань, у зв'язку зі зменшенням суми основного боргу, на яку вони проводились, а саме з 31119,26 грн на 30000,00 грн. Однак оскільки позивач в процесі розгляду справи не уточнив позов у цій частині та не подав до суду заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних та інфляційних втрат, звідси при перевірці правильності їх нарахування на суму боргу, господарський суд зважає на первісно заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми річних та інфляційних.

Суд встановив, що річні розраховані позивачем за період з 06.12.2017 по 06.12.2018, а інфляційні за період січень - жовтень 2018 року.

При перевірці вищевказаного розрахунку щодо обгрунтованості стягнення з відповідача суми річних, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду їх нарахування та суму, на яку здійснювалося нарахування річних.

Так, враховуючи, що платіжками від 29.11.2017 відповідач шляхом проведення передоплати завчасно оплатив поставку товару, що відбулася на підставі видаткової накладної №РН-0365 від 04.12.2017, а залишок коштів в сумі 1119,26 грн в рахунок майбутніх платежів був зарахований позивачем відповідачу за оплату поставки, що мала відбутися за видатковою накладною №РН-0366 від 11.12.2017, отже станом на дату поставки товару за другою накладною у відповідача існувала заборгованість перед позивачем на суму 30000,00 грн.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України та те, що в договорі строни не передбачили інший строк оплати товару, суд вказує, що граничним строком оплати поставленого відповідачу за неоплаченою видатковою накладною товару є 11.12.2017, заборгованість у відповідача по оплаті товару виникла з 12.12.2017, тому річні та інфляційні слід нараховувати також з 12.12.2017, а не з 06.12.2017 як зазначив позивач.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вищевказаного початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 887,67 грн. У стягненні 45,91 грн. 3% річних суд відмовляє.

Що стосується інфляційних втрат, то суд вказує, що допущення позивачем при їх розрахунку недоліків, про які було зазначено судом, не вплинуло на правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача їх суми у розмірі 2302,11 грн, оскільки згідно з розрахунком суду, проведеним з урахуванням виправлених помилок, розмір інфляційних втрат складає 2998,47 грн.

Враховуючи, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог без клопотання позивача та зважаючи, що заявлення інфляційних втрат у зменшеному розмірі є правом сторони, суд вважає вимогу позивача про стягнення на його користь 2302,11 грн втрат від інфляції обґрунтованою.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем на суму 30000,00 грн та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, товар позивачу на суму заборгованості не повернув. Водночас позивач належними та допустимим доказами підтвердив в суді обгрунтованість та законність заявлених ним до відповідача позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 33189,78 грн, з яких: 30000,00 грн основного боргу по поставці товару за видатковою накладною №РН-0366 від 11.12.2017, 887,67 грн 3% річних та 2302,11 грн інфляційних втрат. У стягненні з відповідача 1119,26 грн основного боргу та 45,91 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на надання правової допомоги, які позивач також просить суд відшкодувати на його користь, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В контексті норми ст. 126 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, ст. 126 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, наданих лише адвокатом, а не звичайним юристом.

В той же час, як видно з матеріалів справи, представник позивача у справі, яка надала правову допомогу позивачу на підставі укладеного договору від 18.10.2018, не є адвокатом, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу 4400,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи в суді.

Керуючись ст.ст. 74-79, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач Роз Буд" до Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" про стягнення 33422,11 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (07270, Київська обл., Іванківський район, місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач Роз Буд"(14026, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Незалежності, будинок 68, код ЄДРПОУ 35779669): 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу по поставці товару, 887 (вісімсот вісімдесят сім гривень) 67 копійок 3% річних, 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 11 копійок інфляційних втрат та 1749 (одна тисяча сімсот сорок дев'ять) гривень 75 копійок судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 25.03.2019

Суддя В.М. Антонова