Постанова

від 27.03.2019 по справі 914/1774/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1774/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Яцишин А.В.,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

відповідача-3 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (Якімець Г.Г., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) у справі № 914/1774/15 Господарського суду Львівської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова" до 1) Приватного підприємства "Неопроект", 2) Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, 3) Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа Публічне акціонерне товариство "Про Кредит Банк" про визнання недійсними та скасування наказу і свідоцтва про право власності

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Квіти Львова" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Неопроект" (далі - Відповідач-1) про (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) визнання недійсним та скасування наказу № 1184-НЖ-С від 16.07.2010 "Про оформлення ПП "Неопроект" права власності на будівлі на вул.Стрийській, 195" Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Відповідач-3) та виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Відповідач-2) на виконання цього наказу свідоцтва №С-03976 від 16.07.2010 про право власності ПП "Неопроект" на будівлю гаража-майстерню, що зазначений в технічному паспорті під літерою "Д-1", загальною площею 125,1 м 2 з пожежним басейном під літерою "Д" загальною площею 672,0 м 2 .

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9603511 від 18.01.2006 Позивач є власником нерухомого майна, зокрема, пожежного басейну (водойми), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195, і це майно набуто ним у власність на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області № 570 від 19.03.1996 "Про перетворення в процесі приватизації ДКА "Квіти Львова" у ВАТ", а також на підставі Переліку нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ "Квіти Львова", які є чинними. Проте, Відповідач-1 на підставі спірного наказу Відповідача-3 № 1184-НЖ-С від 16.07.2010 оформив право власності на зазначене спірне майно та отримав свідоцтво про право власності на це майно №С-03976 від 16.07.2010, яке також оспорюється Позивачем. Наказ №1184-НЖ-С від 16.07.2010 видано на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у справі №19/185, протоколу № 1 зборів учасників ТОВ "Гал-Дар" та акту приймання-передачі об'єктів нерухомості від 23.04.2010, проте рішення у іншій справі №19/185 скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2011, однак свідоцтво №С-03976 є чинним та порушує права та інтереси Позивача на володіння гаражем-майстернею з пожежним басейном, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 позов задоволено частково.

3.1. Суд визнав недійсним та скасував наказ Відповідача-3 №1184-НЖ-С від 16.07.2010 "Про оформлення ПП "Неопроект" права власності на будівлі на вул.Стрийській, 195" в частині пункту 1.4 щодо оформлення права приватної власності на пожежний басейн під літерою "Д" загальною площею 672,0 м 2 та визнав недійсним свідоцтво №С-03976 від 16.07.2010 про право власності ПП "Неопроект" на пожежний басейн загальною площею 672,0 м 2. . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки право власності Позивача на спірний пожежний басейн не припинилося, а право власності на зазначений об'єкт у Відповідача-1 припинилося у зв'язку зі скасуванням постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у іншій справі №19/185, а тому у суду відсутні підстави вважати наказ №1184-НЖ-С від 16.07.2010 в частині пункту 1.4 та свідоцтво №С-03976 від 16.07.2010 в частині права власності Відповідача-1 на пожежний басейн законними та такими, що не порушують прав і охоронюваних законом інтересів Позивача.

4.1. Щодо позовних вимог про скасування наказу та свідоцтва, що стосуються права власності Відповідача-1 на будівлю гаража-майстерні, то суд, зважаючи на матеріали справи, дійшов висновку, що Позивачем не доведено порушення його права власності на це майно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

6. Постанова суду мотивована тим, що Позивачем не доведено, що пожежна водойма увійшла до переліку об'єктів, переданих Позивачу у процесі приватизації, а внесення змін у грудні 2005 року до переліку нерухомого майна, яке передано у власність Позивачу у 1996 році, не може свідчити про набуття Позивачем права власності на пожежну водойму.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суд апеляційної інстанції невірно застосував норми статей 317, 318, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказавши при цьому, що Позивачем не надано суду доказів того, що спірне майно (пожежний басейн) увійшло в перелік об'єктів, переданих державою у 1996 році Позивачу шляхом приватизації.

9. Висновок суду апеляційної інстанції, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами права власності на спірне майно, а саме, на пожежний басейн, відповідно до чого суд дійшов висновку, що спірний наказ станом на час вирішення спору не порушує права Позивача в цілому, не відповідає вимогам статей 4, 5 ГПК України, оскільки з преамбули спірного наказу вбачається, що його було оформлено за зверненням Відповідача-1, враховуючи надані ним документи, а, отже, на момент прийняття наказу, він порушував права та інтереси Позивача, оскільки Позивач є власником спірної пожежної водойми, починаючи з 2006 року.

10. Судом апеляційної інстанції не виконано вимоги статті 238 ГПК України, оскільки відсутні мотиви відхилення доказів Позивача та відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

11. Відповідачі та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

Інші письмові заяви у справі

12. Відповідачем-1 до Верховного Суду 27.03.2019 подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу для примирення та укладення мирової угоди.

12.1. З приводу даного клопотання Суд зауважує, що в силу приписів частини 2 статті 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь - якій стадії судового процесу.

12.2. У даному випадку, подане Відповідачем-1 клопотання свідчить лише про наміри Відповідача-1 врегулювати спір мирним шляхом, однак, за відсутності доказів погодження його Позивачем, а також взагалі доказів звернення до Позивача з такою пропозицією, наведене не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи, а тому Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача-1.

12.3. Крім того, в засіданні суду 27.03.2019 представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання та пояснив про відсутність обставин, за яких можливе врегулювання даного спору шляхом укладення мирової угоди між Позивачем та Відповідачем-1.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, право власності Позивача на пожежну водойму, літ. "Р" зареєстровано 18.01.2006, що підтверджується витягом №9603511 та технічним паспортом на пожежну водойму літера "Р", площею 901,4 м 2 . Підставою виникнення права власності є наказ №570 від 19.03.1996 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області "Про перетворення в процесі приватизації ДКА "Квіти Львова" у ВАТ", а також перелік н/м та зміни та доповнення до переліку н/м, яке передане у власність ВАТ "Квіти Львова".

14. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у іншій справі №19/185 визнано за ТОВ "Гал-Дар" (яким, за рішенням зборів учасників товариства, 12.04.2010 створено Відповідача-1 та сформовано його статутний капітал, майновим внеском до якого є, в тому числі, будівля гаража-майстерні площею 125,1 м 2 з пожежним басейном площею 672,0 м 2 ) право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195, у тому числі й на будівлю гаража-майстерні, позначену літ. "Д-1", площею 125,1 м 2 з пожежним басейном, позначеним літ. "Д", площею 672,0 м 2 .

15. ТОВ "Гал-Дар" на підставі рішення від 25.09.2009 у іншій справі №19/185 09.10.2009 зареєструвало право власності на будівлю гаража-майстерні, літ. "Д-1", площею 125,1 м 2 з пожежним басейном, позначеним літ. "Д", площею 672,0 м 2 , що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СТ №126780 від 09.10.2009.

16. Згідно з пунктом 1.4 наказу №1184-НЖ-С від 16.07.2010 Відповідачем-3 оформлено право власності Відповідача-1 на будівлю гаража-майстерні (в технічному паспорті під літерою "Д-1") загальною площею 125,1 м 2 з пожежним басейном під літ. "Д" загальною площею 672,0 м 2 .

17. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 у справі скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 у іншій справі №19/185 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання права власності на нежитлові приміщення в м. Львові по вул. Стрийська, 195 відмовлено повністю.

18. Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 18.05.2015 згідно інвентаризаційних справ бюро за адресою: м. Львів, вул.Стрийська, 195 знаходиться одна пожежна водойма (басейн).

19. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Частиною 1 статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування можливо, якщо:

1) позивачем є учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який є власником певного майна;

2) права власника порушено і підставою цього порушення є видання правового акту;

3) такий акт не відповідає законові, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

20. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

21. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, який зазначив, що Позивачем не надано доказів того, що пожежний басейн увійшов в перелік об'єктів, переданих державою у 1996 році Позивачу шляхом приватизації, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування наказу Відповідача-3 №1184-НЖ-С від 16.07.2010 "Про оформлення ПП "Неопроект" права власності на будівлі на вул.Стрийській, 195" в частині пункту 1.4 щодо оформлення права приватної власності на пожежний басейн під літерою "Д" загальною площею 672,0 м 2 та визнання недійсним свідоцтва №С-03976 від 16.07.2010 про право власності ПП "Неопроект" на пожежний басейн загальною площею 672,0 м 2. .

22. Апеляційний господарський суд не зазначив правової підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в згаданій частині та не мотивував відхилення тих доказів, які стали підставою для висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позову в наведеній вище частині, зокрема, судового рішення Львівського апеляційного господарського суду у іншій справі №19/185, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.03.2006, довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 18.05.2015.

23. Посилання суду на те, що внесення змін до переліку нерухомого майна, яке передане у 1996 році у власність Позивача, не може свідчити про набуття останнім права власності на об'єкт, зокрема, на пожежну водойму у грудні 2005 року, не є тією підставою, на якій можуть ґрунтуватись висновки про відмову в задоволенні позову у вказаній вище частині, оскільки такий висновок зроблений без належного спростування оцінки судом першої інстанції наданих Позивачем доказів щодо пожежного басейна та без врахування наведених вище правових норм ЦК України.

24. Надавши належну оцінку зазначеним вище документам в сукупності, врахувавши вимоги чинного законодавства України, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, дійшов вірного висновку про належність Позивачу спірного пожежного басейну та визнання недійсним та скасування наказу Відповідача-3 №1184-НЖ-С від 16.07.2010 "Про оформлення ПП "Неопроект" права власності на будівлі на вул.Стрийській, 195" в частині пункту 1.4 щодо оформлення права приватної власності на пожежний басейн під літерою "Д" загальною площею 672,0 м 2 та визнання недійсним свідоцтва №С-03976 від 16.07.2010 про право власності ПП "Неопроект" на пожежний басейн загальною площею 672,0 м 2 .

25. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні інших позовних вимог, то колегія суддів погоджується з такими висновками і вважає їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

26. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, зазначеними в пунктах 8, 9, 10 постанови та вважає їх обґрунтованими з підстав, наведених у даній постанові суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

28. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

29. Оскільки касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, тому відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання Позивачем касаційної скарги покладаються на Відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 у справі №914/1774/15 залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Неопроект" (код 37030418) на користь Приватного акціонерного товариства "Квіти Львова" (код 23967029) 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.