Постанова

від 27.03.2019 по справі 910/9273/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/9273/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Штогрін В.С. - ордер №237№338 -07.02.2.2019 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року (дата підписання повного тексту 08.11.2018 року)

у справі № 910/9273/18 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк"

до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива"

про стягнення заборгованості у розмірі 371755,55 грн

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 371 755,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором № 26 на виготовлення друкованої продукції від 31.03.2015 року.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов ТОВ "ПЛАНЕТА-ДРУК" до ДП "Бест Альтернатива" про стягнення 331003,00 грн заборгованості, 33776,90 грн пені, 2980,31 грн 3% річних, 3995,34 грн інфляційних збитків, поданий до Господарського суду м. Києва, шляхом накладення арешту на рахунок Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" № р/р 26009000022343 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 та рахунки в інших фінансових установах відкритих на ім'я Відповідача в межах суми позову - 371 755,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" про забезпечення позову у справі №910/9273/18 повернуто заявнику.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" своїм рішенням від 07.11.2018 року (повний текст підписано 08.11.2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Бест Альтернатива" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача визначена не вірно.

Також, скаржник вказав, що при дослідженні доказів судом не були враховані два платіжні доручення від 24.04.2018 року та від 16.05.2018 року на загальну суму 70000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2018 року справу № 910/8898/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року у справі № 910/9273/18 своєю ухвалою від 25.01.2019 року.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити в приміщенні Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

13.02.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду було оголошено перерву відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

06.03.2019 року в судовому засіданні від представників сторін надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволено судом.

06.03.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції було встановлено та зазначено про це в рішенні, що згідно наданих позивачем документів вбачається врахування при визначенні розміру заборгованості і платіжних доручень від 24.04.2018 року та від 16.05.2018 року на загальну суму 70000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 27.03.2019 року не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 06.03.2019 року на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" (виконавець) та Дочірнім підприємством "Бест Альтернатива" (замовник) було укладено договір № 26 на виготовлення друкованої продукції (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію (далі - продукція) згідно замовлення замовника і у відповідності з описанням і на умовах, викладених в додаткових угодах до даного договору, які являються його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, вартість і ціна продукції визначається в додаткових угодах. Вартість і ціна визначається в національній валюті (грн.).

Умови платежів та порядок взаєморозрахунків визначаються по кожній паї товару і кожному виду продукції додатковими угодами до даного договору. (п. 3.1 договору)

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення термінів оплати вартості або приймання продукції Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої продукції за кожний день простроченого платежу.

За умовами додаткової угоди № 35 від 15.11.2017 року до договору, Виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію (далі - продукція), згідно замовлення Замовника і у відповідності з нижче зазначеним описанням, термінами та вимогами:

1. Термін узгодження оригінал-макетів продукції, згідно поточного замовлення - не більш, ніж 7 (сім) днів;

2. Термін виготовлення продукції - не більш, ніж 14 днів з моменту затвердження Замовником оригінал-макету продукції.

3. Похибка, між замовленням та фактично виготовленою продукцією - не більш 1% від наданого замовлення;

4. Тираж мінімального замовлення - не менш, ніж 40000 шт. в асортименті (від 5000 шт. одного виду продукції).

5. Замовлення на виготовлення продукції виконується на підставі отриманої Заявки від Замовника, завіреною печаткою та підписом Генерального директора, та підписами менеджера з логістики, та ревізора, яка є невід'ємною частиною Договору.

6. Замовник, з моменту підписання Сторонами даної додаткової угоди та обов'язкового виставлення рахунку Виконавцем, сплачує Виконавцю 30% загальної суми даної додаткової угоди, 70% загальної суми даної додаткової угоди Замовник сплачує на протязі 45 календарних днів.

У Специфікаціях № 2, № 3, № 4 від 10.01.2018 до Договору визначено найменування та опис товару, загальну вартість товару, порядок сплати продукції, термін виготовлення продукції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем були надані послуги, що підтверджується видатковими накладними № ПД-0000537 від 02.11.2017 року на суму 139 545,60 грн, № ПД-0000005 від 03.01.2018 року на суму 96034,80 грн, № ПД-0000029 від 18.01.2018 року на суму 99 204,00 грн, № ПД-0000066 від 05.02.2018 року на суму 81540,00 грн, № ПД-0000112 від 27.02.2018 року на суму 77 988,00 грн, № ПД-0000114 від 01.03.2018 року на суму 104 280,00 грн, № ПД-0000145 від 13.03.2018 року на суму 15 840,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з виготовлення продукції, що підтверджується видатковими накладними № ПД-0000537 від 02.11.2017 року на суму 139545,60 грн, № ПД-0000005 від 03.01.2018 року на суму 96 034,80 грн, № ПД-0000029 від 18.01.2018 року на суму 99 204,00 грн, № ПД-0000066 від 05.02.2018 року на суму 81 540,00 грн, № ПД-0000112 від 27.02.2018 року на суму 77 988,00 грн, № ПД-0000114 від 01.03.2018 року на суму 104 280,00 грн, № ПД-0000145 від 13.03.2018 року на суму 15840,00 грн, а загалом на суму 614 432,40 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (наявні в матеріалах справи).

Окрім того, на виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату продукції, зокрема, № ПД-0000523 від 02.11.2017 року, № ПД-0000004 від 03.01.2018 року, № ПД-0000027 від 18.01.2018 року, № ПД-0000066 від 05.02.2018 року, № ПД-0000102 від 23.02.2018 року, № ПД-0000111 від 01.03.2018 року, № ПД-0000142 від 13.03.2018 року.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 35 від 15.11.2017 року до договору, Замовник, з моменту підписання Сторонами даної додаткової угоди та обов'язкового виставлення рахунку Виконавцем, сплачує Виконавцю 30% загальної суми даної додаткової угоди, 70% загальної суми даної додаткової угоди Замовник сплачує на протязі 45 календарних днів.

Так, враховуючи зміст пункту 6 додаткової угоди № 35 від 15.11.2017 року та відсутність заперечень відповідача щодо визначення сторонами терміну остаточної сплати заборгованості, виходячи з дати поставки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обов'язок Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" з оплати виготовленої продукції за вказаними рахунками та накладними у повному обсязі настав через 45 календарних днів з дня передання продукції замовнику та її прийняття.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, виготовлену позивачем продукцію відповідно до вказаних вище видаткових накладних відповідач оплатив частково на суму 286429,40 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Отже, заборгованість Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" перед позивачем за Договором становить 331 003,00 грн.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та достатніх доказів відповідно до ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 331003,00 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що при дослідженні доказів судом не були враховані два платіжні доручення від 24.04.2018 року та від 16.05.2018 року на загальну суму 70000,00 грн, як безпідставні та такі, що спростовуються висновками суду першої інстанції.

Так, відповідач не спростував належними та достатніми доказами наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги з виготовлення продукції у заявленому розмірі саме за описаними вище видатковими накладними.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги контрозрахунок заборгованості наданий відповідачем суду апеляційної інстанції на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 року відповідно до якого сума заборгованості становить 308852,00 грн, а не 9084,60 грн на чому наполягав відповідач у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів приймає як належний розрахунок заборгованості наданий позивачем на контррозрахунок відповідача, яким підтверджується заборгованість у сумі 331003,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 331003,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2834,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 995,34 грн, розраховані за час прострочення боржника зі сплати заборгованості окремо кожною видатковою накладною, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) у сумі 3169,83 грн інфляційних втрат та 2823,69 грн 3% річних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31936,65 грн пені, з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України,одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення термінів оплати вартості або приймання продукції Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої продукції за кожний день простроченого платежу.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) у сумі 31936,65 грн пені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Так, скаржники не надали суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційних скарг фактично зводяться до мотивів викладених у відзивах на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" - залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року у справі №910/9273/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9273/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.І. Тищенко

М.Г. Чорногуз

Дата складення повного тексту 09.04.2019 року.